Головне за день

У Глобальному саміті миру в Швейцарії взяли участь 92 держави, 57 – були представлені на найвищому рівні, ще 29 на міністерському, здебільшого очільників МЗС. Також напередодні цієї міжнародної події черговими маніпулятивними заявами відзначився головний диктатор Путін, який розповів, що для «завершення конфлікту» Україна має вивести свої війська з усіх регіонів, які Кремль вважає своїми та не вступати у НАТО. В МЗС відреагували, що «Путін не прагне миру, він хоче розколу світу». Своєю чергою, президент Зеленський наголосив: «Це нова хвиля російського нацизму. Те ж саме, що робив і Гітлер».

Що залишаться за кадром усіх цих подій – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» міжнародний оглядач, аналітик Єгор Брайлян.

Відеоверсія розмови – тут.

В України складна комунікаційна історія

– Для початку проаналізуємо звернення «бункерного». Абсурдно, що країна, яка розпочала війну, позиціонує себе як миротворець і ще виставляє якісь ультиматуми для нібито «завершення конфлікту». Яка мета Путіна і чи здатні його заяви на щось вплинути?

– Путін використовує ядерний фактор, щоб впливати на Захід, він виголошував цей ультиматум ще перед повномасштабним вторгненням в Україну; тези щодо переговорів, які лунали в березні  в Білорусі і на переговорах в Туреччині у 2022, не змінилися.

Цікаво, яким чином далі себе буде позиціонувати Захід, тому що, зрештою, рано чи пізно треба буде змушувати Росії підписувати капітуляцію. Заява Путіна для нас це ще одна ознака, що маємо, в першу чергу, погодити з нашими партнерами умови переговорів. Бо без цього Україні буде дуже важко далі виходити на міжнародний трек.

– Саміт миру одразу не принесе миру, але це важлива подія для розуміння, хто на чиєму боці і для утвердження українського погляду, яким цей мир має бути. На зустрічі основну увагу приділяли кільком позиціям: ядерній і продовольчій безпеці, поверненню військовополонених і всіх депортованих, зокрема українських дітей. Ще раніше анонсувалося, що в повному обсязі «формулу миру» Зеленського не буде обговорюватися. Такий саміт миру – це перемога чи поразка?

– Країни Заходу і частина – Глобального Півдня підтримують Україну. Тому важливо було сформувати, з одного боку загальний наратив, що означає перемога України і поразка РФ. А з іншого – слід розуміти, що перемога України означає різні речі для країн світу, для прикладу, для Великої Британії і для Бразилії – це не одне і теж.

Тому в нас зараз складна комунікаційна історія, бо Захід досі не може вийти з пастки постколоніалізму, а країни Глобального півдня мають травми минулого. І на це ще накладається російська, китайська пропаганда. Тож маємо ситуацію, коли позиціонування України з Заходом негативно впливає на дипломатію України поза Європою, і так само – Заходу з не Європою.

Китай намагається по-максимуму використати ресурси РФ

– Китайці відмовились від участі у саміті, президент Зеленський навіть публічно звинуватив цю країну в тому, що вони з російського пасу намагаються зірвати його. У них свій план миру в Україні, який, за їхньою версією підтримують десятки країн, і ще більше її нібито схвалюють. Однак навряд чи китайський погляд на мир, означає завершення війни…

– Ще в лютому 2023, до першої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, МЗС Китаю оприлюднив документ, який називається «Політичне врегулювання української кризи» і деякі положення цього документу схожі на те, що запропонувала Україна у «формулі миру», наприклад, ядерна безпека. Але є там також одностороннє зняття санкцій з РФ. Тому навряд чи те, що пропонує офіційний Пекін, може стати документом, який принесе мир в Україні.

Слід врахувати, що Китай думає наперед і має амбітні цілі, як мінімум до 2049 року, тоді буде 100 років проголошення Китайської народної республіки на площі Тяньаньмень у Пекіні. І китайці намагаються використати природні ресурси і ресурси в цілому РФ, аби посилитися в світі. Тому КНР прагне зберегти статус-кво, щоб і Росія не програла остаточно, і щоб Україна – не перемогла.

Цікавий момент в тім, що і США, як і більшість країн Заходу, не мають якоїсь чіткої стратегії щодо російсько-української війни. Так вони кажуть, що ми підтримуємо і будемо надавати допомогу Україні, скільки буде потрібно, і ми це чуємо вже майже два з половиною роки, однак без чіткої стратегії, що для них означає перемога України, нічого не буде.

Та й з українського боку «формула миру» – це наразі більше загальні положення, бо вони не дають усвідомлення для світу, що означає перемога України. Так, безумовно, усім хочеться, щоб після перемоги України покращилася ситуація з продовольчою, ядерною безпеками, бо це те, що турбує всі країни світу. Проте такі питання, як виведення російських військ з території України, чи обмін військовополоненими, все це є дуже складним.

Варто розуміти, що російсько-українська війна є частиною інших глобальних процесів. Конкретно, це американо-китайське геополітичне протистояння, яке так само впливає на хід війни в Україні, як і навпаки – між Вашингтоном і Пекіном. Маємо враховувати ці міжнародні тенденції, щоб бути в унісоні з партнерами.

У США досі відсутня чітка стратегія стримування

– Якщо продовжувати розмову про роль США, то з одного боку вони частково дозволили бити по території РФ та зняли заборону на використання своєї зброї «Азовом», а також – під час саміту G7 підписали безпекову угоду з Україною. З іншого – на Саміт миру приїхав не Байден, а віцепрезидентка Камала Гарріс і радник Джейк Салліван. Як це вкласти в логічну послідовність?

– Ці кроки американська адміністрація Байдена зробила, щоб мати гарний вигляд на саміті НАТО у Вашингтоні, який пройде менше, ніж за місяць. Очевидно, що зняття заборони «Азову» це історичне рішення, бо російська пропаганда з 2014 року послідовно оббріхувала їх через міжнародні ЗМІ.

Думаю, що адміністрація Байдена буде залишатися на цих позиціях до президентських виборів. Однак, слід розуміти, що американські політики, які зараз приймають рішення, не усвідомлюють, що відсутність стратегії реального стримування таких країн, як: РФ, КНР, Іран, КНДР, може призвести до вкрай негативних наслідків, коли вивід військ країн НАТО з Афганістаном влітку 2021 буде здатися «квіточками». Зокрема, бачимо зростання напруженості на Близькому Сході через постійні атаки хуситів на кораблі країн НАТО, зокрема США, Великої Британії.

З іншого боку, маємо бути свідомі, що без конкретних стратегічних домовленостей України і партнерів подальші переговори про мир неможливі. Багато українських політиків та експертів зараз нагадують про Другу світову війну, коли троє основних союзників: США, Великобританія, і Радянський Союз домовилися про контури повоєнного світу і це було основною темою їхніх переговорів у Тегерані, Ялті та Потсдамі. А якісь там робочі моменти по війні уже були другорядними.

Розмовляла Ніна Сукач