Перемир’я до 20 квітня? Микола Бучин про припинення вогню в Україні, дезорієнтацію світу та чому Трамп підіграє Путіну
- П'ятниця, 28 березня 2025
Після зустрічі «коаліції рішучих» у Парижі 27 березня лише Франція та Британія наполягають на розгортанні в Україні «сил заспокоєння», тобто власних військ; тоді як в Італії хочуть відправити війська, якщо вони будуть частиною місії ООН, а Польща – повністю виключила таку можливість, про це пише The New York Times. Так звана «коаліція рішучих» на чолі з Францією та Британією кілька тижнів працює над планом відправки тисяч військових в Україну для гарантування майбутнього «припинення вогню». Однак у європейських дипломатичних колах усе більше сумніваються в реалістичності цього варіанту через логістичні проблеми, брак військ, спротив Росії та відсутність гарантій безпеки США.
Наскільки світ підтримує Україну, який статус угоди про українські корисні копалини і що вона означає для України та чому так багато у США говорять про скандал з використанням месенджера Signal – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» професор політології та міжнародних відносин НУ «Львівська Політехніка» Микола Бучин.
Відеоверсія розмови – тут.
«Путін не хоче перемир’я»
– До 20 квітня, коли християни святкуватимуть Великдень, президент США Дональд Трамп планує укласти перемир’я. Наскільки це реально, зважаючи на останні новини?
– Теоретично може бути така ситуація, що 20 квітня отримаємо перемир’я. Але для цього має бути політична воля диктатора Путіна, якої наразі немає. Навпаки Росія намагається використовувати питання можливого перемир’я. З одного боку, як інструмент, щоби затягнути час, аби дезорієнтувати європейських і міжнародних союзників України. Спробувати ще більше захопити території України і посилити свої переговорні позиції. Друге – як певний інструмент для виторговування переваг, зокрема послаблення санкцій.
Ці речі свідчать, що Путін насправді не хоче перемир’я, його стратегічна ціль не змінна – знищити Україну, а потім використати наші ресурси як платформу для подальшої агресії проти Європи.
Поки що не має хоча би ознак того, що Росія готова реально діяти в рамках перемир’я. Допоки президент США Трамп буде перебувати в полоні ілюзій і сподіватися, що Путін захоче перемир’я, ситуація не сильно зрушиться.
«Не бачити, що Росія лукавить, може тільки сліпий»
– А чи є станом на зараз ознаки цього прозріння, аби Трамп нарешті зрозумів, що Росії вірити не можна? Бачимо, ситуацію в Херсоні, де були пошкоджені енергетичні об’єкти. Наскільки президент США здатен тиснути на РФ?
– Не бачити того, що Росія лукавить, може тільки сліпий. Україна давно погодилася без жодних умов на перемир’я, а Росія – постійно маневрує, вимагає. Тож або Дональд Трамп геть не розуміє, що відбувається, або вдає, що цього не бачить. Ще варіант, що його стратегія використовувати тільки метод пряника для Росії чи у нього бізнес-інтереси в РФ. Або ж він грає в ширшу геополітичну гру, яка передбачає залучення Китаю чи намагається відлучити Росію з тандему з Китаєм.
Тут можна тільки прогнозувати, але наразі Трамп вдає, що не бачить очевидних речей. Але навряд чи він зможе тривалий час ігнорувати те, як Росія буде його використовувати, маніпулювати, бо це впливатиме на його імідж. Зробить його не зовсім розумним в середовищі міжнародної спільноти та й політичної еліти США.
Можливо, він все ще сподівається, що Росія піде на поступки, але якщо зрозуміє, що цього не буде, то все ж перейде до метода батога.
«Світ дезорієнтований через дії Трампа»
– Президент Франції Емманюель Макрон заявив, що Росія продовжує демонструвати бажання війни, відкидаючи пропозицію України та США про 30-денне припинення вогню. Також Франція оголосила про новий пакет військової допомоги для України на суму 2 млрд євро. Якщо проаналізувати останні заяви світових лідерів, то наскільки зараз світ на боці України?
– Слід розуміти, що США, як найбільш потужна держава світу задає тон тенденцій, які стосуються російсько-української війни. І поки там ведуть не дуже зрозумілу політику, то міжнародна спільнота певною мірою дезорієнтована і або намагається якось реагувати, або все ще очікує.
Чіткий наслідок такої політики той, що Європа почала прозрівати, прокидатися, адже може статися, що вона залишиться сам-на-сам з російською агресією і буде змушена разом з Україною щось протиставляти їй. Тому починає шукати якийсь «план Б», думати, як їй ставати більш суб’єктною та військово впливовою. Прораховувати, як більшою мірою долучитися до підтримки України.
Китай, очевидно, теж спостерігає, очікує, чим це може закінчитися, він ще не включився повноцінно у цю геополітичну гру, але з часом це зробить. Також така позиція Трампа має негативні наслідки для політики наших потенційних партнерів, наприклад, Японії, Південної Кореї чи низки європейських країн.
Світ зараз говорить як допомагати Україні, як забезпечити перемир’я, якщо буде досягнута така угода. Говорять про можливість гіпотетичної відправки миротворчих військ на територію України. Поки що, це ще сира пропозиція, хоча би тому, що європейські партнери не розуміють, чого очікувати від США. Вони не знають як поведе себе президент Трамп, якщо їхні війська стануть об’єктом російського удару чи будуть якимось чином задіяні до бойових дій. Так виглядає, що більшість країн не готові без гарантій того, що США будуть за їхніми плечима, повноцінно залучатися до миротворчої операції.
– В Україні щодня гинуть люди, руйнуються міста і ми просимо від наших партнерів більш рішучих дій, а не спостережень… Якщо проаналізувати заяви, які зараз звучать, чи є хоч якийсь консенсус в діалозі між США, Китаєм і Європейським Союзом?
– Не має. Ймовірно, єдиний консенсус у тім, що Китай, США та Європа зацікавлені в тім, щоби було певне врегулювання війни в Україні. А далі жодного консенсусу не може бути, в принципі, бо Росія, Китай належать до одного геополітичного табору, а США, Україна, Євросоюз – до світу західної демократії. В них абсолютно різні принципи, цінності і бачення своєї ролі на міжнародній арені.
На мою думку, війна в Україні – це одна з точок прояву геополітичної боротьби за перерозподіл світу між західною цивілізацією і умовно східною, не демократичною. Консенсусу немає, швидше є певне спостерігання чи спроба країн з того чи іншого табору отримати результат, який буде їх задовільняти.
«Кабальна угода для України»
– У США зробили нову версію угоди про корисні копалини України. Початковий документ мали підписати ще у лютому у Білому домі, але цього тоді не сталося. Який вигляд цей документ має зараз?
– Можемо судити про цей документ лише з публікації нардепа Ярослава Железняка. Так виглядає, що це вже не рамкова угода, як була раніше і декларувала певні наміри, стратегічні цілі, а далі мав бути розроблений інший, більш деталізований документ.
Очевидно, що зараз ця угода є кабальною для України, вона передає весь ресурсний потенціал, майбутній видобуток і прибуток від нього США. Якщо це дійсно так, то це означає, що президент Трамп діє у своїй бізнесово-хижацькій манері і хоче скористати з того, що Україна зараз в складній ситуації і замість того, щоб подати руку допомоги отримати максимальну вигоду. Виглядає так, що там немає жодного слова про гарантії безпеки і що Україна матиме з цієї угоди.
З іншого боку, це ще початковий варіант угоди і у США розуміють, що далі буде процес обговорення. Це передбачає, що будуть узгоджуватися багато моментів і, очевидно, що Україна буде мати можливість внести певні зміни.
– Тема, яку також обговорюють – це скандал про витік секретних даних США з чату Signal. Що це означає для політики Трампа?
– Йдеться про те, що міністр оборони, віцепрезидент, радник з нацбезпеки США помилково долучили до чату у Signal головного редактора The Atlantic Джеффрі Голдберга. Він мав можливість спостерігати за таємною перепискою топ-посадовців США, яка стосувалася завдання ударів по єменських хуситах.
Зараз уже говорять про так званий SignalGate. Раніше у США був WaterGate, справа, пов’язана з президентом Річардом Ніксоном, яка закінчилася його імпічментом.
Відповідно, тут проводять аналогію, бо є кілька проблем. Перша – факт долучення сторонньої особи до такого чату з секретними матеріалами, що є неприпустимим, особливо для такої країни, як США. А друга, такі секретні обговорення мають відбуватися у спеціально захищених каналах комунікації, а не месенджері Signal.
Розмовляла Уляна Лаврик
