Головне за день

15 жовтня у Польщі відбулися парламентські вибори. Якщо Громадянська коаліція, «Нова лівиця» і Третій шлях (Trzecia Droga) зможуть домовитися та сформувати більшість, вона буде опозиційною до діючого президента Анджея Дуди, представника «Права і Справедливості».

На думку Тараса Радя, політолога, дослідника українсько-польських відносин, вибори у Польщі дають надію на вирішення «зернового питання». Хоча дражливих моментів між Україною та Польщею теж не бракуватиме.

Про це він розповів у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

У Польщі міг би бути «режим Орбана»

– Після проведення виборів у Польщі екс-прем’єр-міністр Дональд Туск сказав: «Польща перемогла. Перемогла демократія». Невже до цього у Польщі не було демократії? Що означають ці слова?

– У Польщі ці вибори оцінюють як історичні. Часто польські коментатори зауважують, що це – найважливіші вибори не лише з 2015 року, а з 1989 року, коли Польща звільнялася від комуністичного режиму.

Звісно, усі ці 8 років демократія у Польщі була. Але назвемо її консолідованою демократією. Це – певні форми відступу від демократичних інституцій, правил і принципів. Польща залишилася демократичною країною, але з певними обмеженнями, пов’язаними не стільки з правовими засадами, як з політичними практиками, що впроваджувала правляча партія «Право і Справедливість». Це відбувалося тому, що протягом 8 років вони однопартійно, одноосібно управляли країною. Зокрема, у контексті судової реформи, змін до Конституційного суду, реструктуризації медіа, введення частини медіа в державну структуру… Тобто було багато моментів, які часто ставили під сумнів демократичність рішень, прийнятих владою.  

– На цих виборах у Польщі було зафіксовано рекордну явку, починаючи з 1989 року. У Польщі ця явка становить 73%, а на дільницях за кордоном – більше 90% (більше 600 тисяч поляків). У чому причина такої активності польського суспільства?  

– Поляки йдуть на вибори, бо вирішують долю своєї країни і свою долю в цій країні. Основна причина високої явки пов’язана з великою мобілізаційною кампанією, яку проводили основні політичні сили: «Право і Справедливість» та Громадянська коаліція. Вони розуміли, якщо не мобілізують свій електорат, то можуть програти.

І виборці «ПіС», і виборці Громадянської коаліції прийшли на виборчі дільниці. Тобто обидві партії досягли своєї цілі. Зрештою, бачимо це за результатами, адже кожна з партій отримала більше, аніж їм прогнозували соціологи. Це – результат мобілізації електорату.

«Право і Справедливість» перегріла польське суспільство

– Польські оглядачі пишуть, що виборці «ПіС» щоразу активно голосують на виборах. Однак з прихильниками опозиції так було не завжди. Що вплинуло на ситуацію цього разу?

– Виборці, котрі голосують за опозиційні сили зрозуміли, що це, можливо, останні вибори, які дозволять їм на щось впливати. І якщо цього разу вони не прийдуть на виборчі дільниці, то можливо через 4 роки вже й не варто буде голосувати. У Польщі міг би бути «режим Орбана». В Угорщині існує демократичний режим, але це так звані спін-диктатури. Це режими, які через контроль інформації, медійних і фінансових ресурсів створюють відчуття консолідації суспільства з владою, хоча режим формально залишається демократичним. Саме тому молоді люди, котрі раніше були байдужими до реалізації права голосу вирішили прийти на виборчі дільниці.

– А в чому, на вашу думку, прорахунки правлячої партії?

– Мені здається, що партія «Право і Справедливість» трохи перегріла польське суспільство, розкручуючи маховик напруги і конфлікту. Вони вважали, що в такий спосіб роблять розколи у суспільстві і чітко проводять межі між орієнтирами «за нас» і «проти нас». В якийсь момент польське суспільство стало дуже схожим на американське після 2016 року, коли воно дуже поляризувалося. Тобто вибрати можна або «ПіС», або Громадянську коаліцію. Але життя – не лінійне, просте і чорно-біле, воно – складне. І коли виборця заганяють у певні рамки, створюють всередині країни ворогів, формують вороже ставлення до опозиції, то тим самим перегрівають суспільство. Мабуть поляки вирішили, що це – занадто і потрібно щось змінювати.

Дуда намагатиметься всидіти на двох стільцях

– Три дотепер опозиційні сили можуть утворити коаліцію. Наскільки ефективно вони зможуть прокомунікувати та домовитися між собою?  

– Перш ніж говорити про потенційну коаліцію об’єднаної опозиції, важливо зрозуміти, чи подолає 8% бар’єр Нова лівиця. Якщо вони не подолають цей бар’єр, то всі ці гіпотетичні сценарії можуть зруйнуватися. Річ у тім, що в Польщі є 5% бар’єр для політичних партій і 8% для політичних блоків. Нова лівиця це – блок двох основних політичних сил. Якщо лівиця не отримає 8%, то все переграється. Тобто 8% голосів буде втрачено і вони перерозподіляться між 4 партіями. Система працює на найбільші партії. Тобто найбільше отримає «ПіС» і Громадянська коаліція.

Наскільки життєздатна майбутня коаліція об’єднаної опозиції? Це достатньо різнопланові політичні сили. Вони представляють різні ідеологічні спектри. «Нова лівиця» це – представники лівих ідеологій, які роблять ставку на права людини, нову етику. Громадянська коаліція – блок сил, в основі яких – громадянська платформа Дональда Туска. Це – ліберальна, лівоцентриська політична сила. А Третій шлях це – правоцентиська політична сила. Сказати, що між ними не буде конфліктів – не правильно. Будуть. Вже на етапі домовленостей виникатимуть питання, хто які міністерські крісла отримає, якою буде програма уряду та коаліції. Зрештою, вони повинні створити певний документ, щоб показати суспільству, куди рухатиметься держава під керівництвом такої коаліції. Їм доведеться узгоджувати проблемні речі. Скажімо, коли йтиметься про військові питання, розбіжностей не буде, але коли дійде до політики Європейського Союзу (міграційні питання, права людини) повірте, почнуть виникати непорозуміння. Адже буде дві крайні позиції: «Нова лівиця» і Третій шлях. Громадянська коаліція на чолі з Дональдом Туском змушена буде шукати компроміс між партнерами з обох флангів Якщо їм не вдасться домовитися, майже напевно будуть позачергові вибори і Польща увійде в глибоку політичну кризу.

Політика має публічну і непублічну складову. Повірте, в цей час закулісно скеровані представники партій зустрічаються в якомусь кабінеті та непублічно проговорюють гіпотетичні варіанти.

– Що може чекати Польщу з новим потенційним урядом, який буде опозиційним до президента Анджея Дуди?

– Це – цікава ситуація, адже наступні 2 роки Анджей Дуда, котрий є представником партії «Право і Справедливість», залишатиметься на посаді президента. Однак Дуда не є фанатичним членом партії. Він достатньо поміркований. У нього навіть є конфлікт з діючим прем’єр-міністром Матеушем Моравецьким. Вони конкурують між собою за лідерство в партії.

Слід розуміти, що Ярослав Качинський – «сірий кардинал» польської політики. Колись він планував взагалі піти на пенсію і, як ляльковод, час від часу спостерігати за процесами. Але коли під час попередньої кампанії стало зрозуміло, що без нього «ПіС» може програти, він повернувся і досі залишається лідером цієї політичної партії. Анджей Дуда, Матеуш Моравецький і міністр оборони Маріуш Блащак конкурують між собою за лідерство у партії «Право і Справедливість». Сподіватися, що Дуда буде категорично перешкоджати уряду, не можна. Але сказати, що між ними не буде непорозумінь, так само немає підстав. Очевидно, він намагатиметься всидіти на двох стільцях. З одного боку, підігруватиме опозиції (за умови, якщо «ПіС» перейде в опозицію), але в окремих питання, зокрема, що стосуватимуться ЄС чи НАТО однозначно співпрацюватиме з урядом. Чому? Тому що після 2025 року він планує працювати у структурах НАТО або ЄС. До речі, після 2014 року, коли «Громадянська платформа» програла вибори саме так зробив Дональд Туск.

Україна і Польща можуть дійти згоди у «зерновому питанні»

– Як результат виборів у Польщі може вплинути на українсько-польські відносини?

– Не бачу підстав сподіватися на стрімкі зміни. Процес формування коаліції уряду може затягнутися до Різдва Христового. Відповідно до положень Конституції, спершу Дуда дасть право формувати коаліцію партії, яка перемогла, тобто «ПіС». «Право і Справедливість» почне переговорний процес. Якщо їм не вдасться знайти партнерів, це право Дуда передасть Громадянській коаліції. Тоді об’єднана коаліція намагатиметься створити свою більшість. Лише після того, як буде сформована коаліція, можна буде говорити про перші кроки. Таким першим кроком може бути бажання дійти згоди з українською стороною щодо «зернового питання». Це не означає, що буде так, як хоче Польща або так, як хоче Україна. Очевидно, що сторони мають зійтися десь посередині. Думаю, що це – добре рішення. Воно не буде надто дражливим для України, але й польська сторона мусить поступитися.

До цього часу Ярослав Качинський і «Право і Справедливість» займали настільки категоричну позицію, що там не було місця для компромісу. А далі потрібно думати. Адже у цих двосторонніх відносинах є чимало дражливих питань, не кажучи про асиметричну історичну пам’ять двох країн, яка не вирішиться ні при цьому уряді, ні при наступних. Зокрема, напруження може виникати у питанні вступу в ЄС.

Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич