Головне за день

У Чистий четвер господині пекли паски. Однак могли робити це у Велику суботу. Хоча на Лемківщині і подекуди на Бойківщині цю обрядову великодню здобу пекли у Страсну п’ятницю.

На Гуцульщині вона була такою великою, що її несли святити окремо в бесагах, спеціальній дерев’яній посудині або везли на возі. До великоднього кошика клали все, що на думку господарів потребувало освяти і могло використовуватися з тільки їм знаною метою.   

А от чому паска могла не вдатися, запастися або тріснути і що означало, про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповіла Леся Горошко-Погорецька, кандидатка історичних наук, науковий співробітник Інституту народознавства НАН України.

Відеоверсія розмови – тут.

Перед тим як пекти паску, потрібно було «посповідати їжу»

– Тиждень перед Великоднем є найскорботнішим для християн. Його називають Страсним тижнем. Чому саме така назва?

– Цей тиждень пов’язаний зі страстями Ісуса Христа. Цього тижня Його розіп’яли. Інколи цей тиждень ще називають Живним, Чистим, Білим. Кожна з цих назв має свої народні інтерпретації.  

– Як християни готуються до Воскресіння Христового?

– Цього тижня не лише українці, а й інші християни очищають оселі. Будь-яке очищення оселі, перед будь-яким великим святом пов’язане з приготуванням до цього свята. Такі звичаї очищення оселі притаманні періоду перед Різдвом, Великоднем, Зеленими святами чи іншими значимими релігійними подіями. До речі, я вже казала, що тиждень перед Великоднем інколи називають Білим тижнем. Це також можна пов’язати з очищенням оселі і не лише оселі. Зазвичай оселю очищують в першій половині тижня. У Чистий четвер, окрім очищення оселі, дуже поширеними є різноманітні звичаї вмивання «до сходу сонця» або «поки ворон не скупав своїх дітей».

Дуже часто у Чистий четвер печуть паски. Із цим пов’язаний цікавий звичай, якого дотримуються на Поліссі. Перед тим, як пекти паску, потрібно було «посповідати їжу». Для цього рано-вранці, як тільки-но зійшло сонце, їжу необхідно помити, почистити і вивісити на ворота, щоб вона обсохла. Вважалося, що в такий спосіб їжа посповідалася. І вже після цього можна було розпочинати випікання паски. У  другій половині тижня готують страви, що споживають під час свята.

100 років тому у пасці не було ні цукатів, ні глазурі з посипкою

– А в який день найкраще випікати паску? Чи правда, що паску не можна пекти у Страсну п’ятницю?

– Усе залежить від локальних традицій, що склалися у сім’ї, тобто як навчила мама або бабуся, так жінки і роблять. Але варто розуміти, паски випікали в усі дні, починаючи з Четверга і, закінчуючи Суботою. Часто це роблять у Чистий четвер. Якщо б паска не вдалася, її можна перепекти ще раз в суботу. Або якщо була потреба у великій кількості пасок, то могли пекти і в четвер, і в суботу.

Іноді трапляються застереження, що в Страсну п’ятницю не можна пекти паску, бо це, як кажуть на Гуцульщині, «криваве свєто», найжалобніший день в році. Але, до прикладу, на Лемківщині, подекуди на Бойківщині пояснювали, що саме в Страсну п’ятницю добре пекти паску, оскільки в цей день будь-яка робота практично заборонена. Люди дотримувалися в цей день тиші, йшли до Плащаниці, поверталися додому і більше жодної роботи в цей день не виконували. І от саме через те, що, по-перше, вивільнявся час, а, по-друге, що цей був особливим днем в році, то спекти паску в Страсну п’ятницю можна було, бо це – свята справа.       

– Яких порад потрібно дотримуватися, аби паска вдалася?

– Якщо говорити про традиційне випікання паски, то варто розуміти, що 100 років тому у пасці не було того, що використовують теперішні господині, а саме: посипки, глазурі, цукатів. Усі ці складники – гарні і смачні, але колись їх у пасці не було. Та паска, яку ми випікаємо сьогодні, маючи, до прикладу «живі» дріжджі, що допомагають тісту рости і не падати, дуже полегшують процес випікання. Дріжджі з якими колись випікався хліб були зовсім іншого гатунку, вони були менш стійкими. З ними паска чи будь-який хліб могли не вдатися. А це за народними віруваннями могло вважатися ознакою найбільшого лиха. По зовнішньому вигляді паски, по тому вдалася вона чи не вдалася, ворожити на долю всіх членів сім’ї, чи доживуть усі до наступного року.

Тож, по-перше, іншою була якість дріжджів. По-друге, якість борошна. Зараз ми можемо купити у крамниці будь-яке борошно на свій смак. Колись такого не було. Залежно від регіону паску пекли з тієї злакової культури, яка там переважала. До прикладу, із жита, яке вирощували в багатьох регіонах України, хліб не виростає, тріскає, може бути гливким всередині. Із цим пов’язано багато вірувань і не менше настанов: не можна було сідати, бігати, робити протягів, розмовляти, кричати, сваритися, бо це могло повпливати на якість хліба.

До речі, колись паски пекли дуже великі. Є записи, що в давнину, аби витягнути паску з печі потрібно було розбирати челюсті печі. Таку паску переважно везли на возі. Вона була не в кошику. До церкви її могли нести окремо, в якійсь вереті, на плечах. На Гуцульщині паску в спеціальній дерев’яній діжі або у бесагах.   

У великодній кошик клали все, у чому мали потребу

– Що ще, окрім паски, традиційно клали у великодній кошик?

– Той набір, який ми кладемо до кошика є стандартним для різних регіонів України. У великодньому кошику є продукти, що символізують основні галузі господарства українців. Землеробство і хліборобство – маємо паску, овочівництво – буряк, хрін тощо, скотарство – вироби з м’яса, яйця, масло, сир.

Інша річ, що люди за бажанням можуть складати до кошика різні речі, залежно від того, хто в чому має потребу. Дехто кладе навіть алкоголь. То не є традиційна річ. Проте інколи люди вважають, якщо свято, то краще підняти чарчину освяченого напою, аніж не освяченого. До речі, алкоголь могли додавати і до паски. У цьому немає нічого такого. Це робиться для того, щоб паска швидко не черствіла. Так вона довше залишається свіжою та не засихає.

У кошик могли класти предмети, які потребували освяти. До прикладу, образки, хрестики, натільні прикраси. Але традиційно в етнографічних записах є згадка про дуже особливі речі. У кошик могли класти в пляшчині воду в якій варилися великодні яйця. Вважалося, що після освячення таку воду можна було використовувати як лік для хворих очей. Могли вкладати шнурки з допомогою яких потім можна визначити відьму. До речі, усі вірування, пов’язнаі з відьмами актуалізуються на кожне велике свято. І оскільки для традиційної культури це було важливим, то завжди шукали способів з допомогою яких можна було убезпечити себе від відьом. Дуже сильним оберегом вважалася сіль. Нею також можна було вберегтися від усього злого. Речей, які люди вкладали у кошик, а потім могли використовувати лише з їм знаною метою було дуже багато. Кошик належить людині. Вона може покласти туди все, що захоче.

– До прикладу, кажуть, чим багатший стіл на Великдень, тим багатшим буде рік. Які ще є вірування, пов’язані з Великоднем?

– Щодо багатого столу, то це стосується будь-якого свята. Це так звана «магія першого яву», «магія початку». Вважалося, якщо починається новий період, зараз – період після Великодня, і якщо за щедрим столом збереться вся родина, то в подальшому ця родина так само буде цілою і матиме багато всього.

До прикладу, роздавання крашанок нужденним людям це – обрядова пожертва. Якщо уділяти якусь частку іншому, то природно, що за це Бог повертатиме сторицею. У наш час це також актуально, оскільки донати на ЗСУ це – та сама пожертва, яку можемо робити.

Розмовляли Уляна Лаврик, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич