Міжурядові консультації з Польщею не матимуть успіху, допоки не пройдуть вибори до Європарламенту – політолог Тарас Радь
- Вівторок, 02 квітня 2024
Ймовірно, проміжне рішення щодо транспортування української продукції через українсько-польський кордон з’явиться лише після виборів до Європарламенту, що відбудуться у червні. Однак це не вирішить проблеми самого кордону. Польський уряд не контролює події, що відбуваються на кордоні. Вони фактично віддали контроль за цими процесами організаторам фермерського середовища. А там – чимало керівників, які змагаються між собою, проросійського лобі та агентів впливу.
Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів політолог Тарас Радь.
Відеоверсія розмови – тут.
– У Варшаві відбулися польсько-українські міжурядові консультації під час яких обговорювали доступ на польський ринок українського зерна, шляхом механізму верифікації та ліцензування. Відповідно до цього, польська сторона сама б могла визначати кількість ввезеної з України продукції. Однак Польща не дала згоди на цей механізм. Заразом заступник міністра сільського господарства повів себе досить неадекватно, почавши кричати. Як це трактувати?
– Позиція заступника міністра агрополітики Польщі Міхала Колодзейчика пояснюється тим, що він є представником фермерського лобі. Очевидно, він отримує вказівки, яку позицію займати і що говорити під час переговорів. Якщо у переговорах з українською стороною не вдається досягнути бажаного результату, напевно стоїть завдання зривати переговори.
Це – доволі дивно. Адже польська сторона не має єдиної узгодженої позиції. Є позиція Дональда Туска, позиція міністра аграрної політики Чеслава Сєкєрського, заступника Міхала Колодзейчика… І саме з такою хаотичною польською позицією доводиться мати справу українській владі. Насправді українська влада – дуже відкрита до компромісів. Такою вона була з першого місяця кризи. Але через внутрішньополітичну кризу у Польщі, що триває з часу парламентських виборів, польська сторона не може відважитися на якусь конкретну позицію.
Те, що консультації відбулися лише на шостому місяці кризи, це також показово. Вони мали відбуватися ще з листопада 2023 року. Тобто лише через шість місяців сторони зустрічаються на офіційному урядовому рівні і «де факто» ні про що не домовляються. Якби було прийняте проміжне рішення, воно б частково зняло напругу у двосторонніх відносинах. Але через блокаду польськими фермерами кордону і неузгоджену позицію в урядовій команді, українська сторона не може одноосібно прийняти таке рішення. Адже для танго потрібні двоє.
«Конфедерація» наростила підтримку завдяки блокаді кордону
– У Польщі готуються до проведення місцевих виборів. Які політсили є серед лідерів?
– Традиційно це дві основні політичні сили: «Громадянська платформа» Дональда Туска і «Право і Справедливість» Ярослава Качинського. Особливих змін від парламентських виборів не відбулося. У них приблизно по 30% голосів. Водночас набирають підтримку інші політичні сили: «Третій шлях» Шимона Головні (12-15%) і крайня права, антиєвропейська, антиукраїнська сила «Конфедерація» (8%). Зокрема «Конфедерація» наростила свою підтримку завдяки блокуванню кордону, оскільки вони є одним із організаторів цих протестів.
Якщо коаліції трьох сил: «Громадянській платформі», «Третьому шляху» і «Селянській партії» вдасться наростити підтримку на місцевих виборах, то це може стати певним переломним моментом. Тобто вони можуть трохи посунути «ПіС» з органів місцевого самоврядування. Це було б великим ударом для «ПіС» і могло б спровокувати внутрішньопартійну кризу.
Голоси виборців, котрі проживають у великих і повітових містах зазвичай забирає «Громадянська платформа». А у сільській місцевості, особливо ближче до польсько-українського і польсько-білоруського кордонів голосують, зазвичай, за «ПіС» або «Конфедерацію».
Відтак всередині діючої влади є внутрішня конкуренція між «Громадянською платформою» і «Третім шляхом». Вони трохи один в одного забирають голоси. Те, що вони спільно сформували уряд і коаліцію не означає, що вони не мають внутрішніх напружень. Те саме відбувається і в опозиції. Між «ПіС» та «Конфедерацією» йде дуже серйозна конкуренція за голоси виборців. Саме тому радикалізуються заяви і спостерігається тотальна підтримка протестів, що відбуваються на кордоні. Зокрема це зумовлене і тим, що фермери є достатньо монолітною та впливовою суспільною групою, з якою всі намагаються загравати.
– Чи матимуть ці місцеві вибори вплив на польсько-українські відносини?
– На відміну від президентських чи парламентських виборів, вони меншою мірою впливають на двосторонні відносини. Водночас потрібно визнати, що саме ці місцеві вибори вписуються в історію напружених польсько-українських відносин. Проблему сільського господарства також проговорюють і на рівні кандидатів в міські голови, і на рівні місцевих депутатів. Всі намагаються бути патріотами, враховувати національні інтереси, протистояти «загрозі» українського аграрного сектору. Для України ці вибори жодної загрози не несуть. Це лише факт того, що вони відбуваються. До слова, виборча кампанія у Польщі нон-стоп триває вже майже рік. Думаю, якби не місцеві вибори, напруга була б меншою і місця для конструктиву було б більше. Але, нагадаю, що після місцевих виборів у червні будуть вибори до Європарламенту.
Ці «де факто» польсько-українські міжурядові консультації не матимуть шансу на прогрес, допоки не відбудуться вибори до Європарламенту. Можемо обережно припустити, що після виборів, які відбудуться 6 червня, з’явиться хоч якась надія на те, що польський і український уряди зможуть дійти проміжного компромісу, зірваного Міхалом Колодзейчиком.
Поляки дивним чином не помічали експорт агропродукції з Росії
– Польські фермери блокують кордон з Україною. Натомість той кордон через який до Польщі потрапляють товари з Росії не блокує ніхто. Коли українські журналісти хотіли туди поїхати, реакція польської влади була, як мінімум, незрозумілою. Чому так відбувається?
– Польська влада, як і інші члени ЄС, дивним чином не помічали експорт сільськогосподарської продукції з Росії та Білорусі. Певним чином цей товар декларується, як товар із Казахстану, що частково завуальовує надходження товарів з країни-агресорки. Вони очевидно здогадувалися, що Казахстан, який має не так багато посівних, не може возити продукцію мільйонами тонн. Однак перевірок не проводили. Це наштовхує на думку щодо існування подвійних стандартів. Адже в той момент, коли повністю закрите ембарго на українське зерно, перекрито кордон для іншої продукції, товари з Росії проходять через кордон безперешкодно. І те, що українці просили на це зреагувати, змушувало польську владу, владу Литви та інших країн ЄС поставити питання про квотування чи повну заборону на рівні ЄС. Рішення немає. Але, думаю, якби не українська сторона, це б питання досі ніхто не піднімав.
Польща виявилася неготовою до російської пропаганди
– Керівництво «Конфедерації» не раз пов’язували з росіянами. Росіяни, підтримуючи політичні проєкти у Європі, підтримують або крайні ліві, або крайні праві партії. Тож виглядає, що Польща через «Конфедерацію», яка можливо має певні зв’язки з Москвою, втягнута у гібридну інформаційну війну всередині своєї країни…
– Це – доведений факт. На жаль, Польща виявилася неготовою до впливів і російської пропаганди, і агентів впливу, які перебувають на території Польщі. Цих агентів впливу найбільше у складі партії «Конфедерація». Але я не бачу, щоб польська влада якимось чином реагувала на факти підігрування російським впливам у Польщі. Попри обговорення кризи в аграрному секторі у двосторонніх відносинах слід констатувати, що проблема кордону вимальовується окремо. До прикладу, те, що влітку може бути знайдено певний компроміс не означає, що це вирішить проблему кордону. Слід констатувати, що «де факто» польський уряд не контролює події, які відбуваються на кордоні. Вони фактично віддали контроль за цими процесами організаторам фермерського середовища. А там – чимало керівників, які між собою змагаються. До них, звісно, примкнуло і багато негідників, зокрема агентів впливу. Ми й самі бачили, як там непоодиноко звучать меседжі, пов’язані з російською пропагандою чи українофобією. Звісно, не всі польські фермери – українофоби. Але через те, що цей процес дуже часто виходить з-під контролю, ворожі середовища просувають ці меседжі і спекулюють на вказаних проблемах.
– Видається, що поляки використовують цю блокаду для того, аби отримати більше преференції, відтак більше можливостей для своїх товарів, потри ті регулятивні фактори, що існують в Європейському Союзі…
– Так. Оця одноосібна заборона з польської сторони, що суперечить політиці ЄС у сфері сільського господарства, політиці єдиного ринку і блокування фермерами створюють механізм недобросовісної конкуренції. Тобто «де факто» вони не допускають присутність українських товарів на європейському ринку. Хоча угода про вільний ринок і лібералізацію торгівлі з ЄС, дозволяє з червня 2022 року вільно продавати свою продукцію. Але що відбувається в останній рік? Перед тим, як дві урядові делегації зустрілися у Варшаві, у Брюсселі було прийняте тристороннє рішення щодо лонгації про вільну торгівлю.
Через Польщу, яку підтримали Франція, Італія, Угорщина та Австрія, були закладені додаткові механізми обмеження української продукції за рахунок введення формулу обрахунку 2021 року, коли ще було багато квот. Тоді рівень експорту української продукції за кордон був набагато нижчим, аніж у 2022-2023 роках. Через це у 2024 році Україна втратить 331 млн євро.
Насправді цю ситуацію потрібно розглядати у ширшому контексті, а саме майбутнього членства України в ЄС. Питання сільського господарства буде одним із найважчих, не лише у переговорах з Польщею, але й з Угорщиною, Словаччиною та Румунією. Україна морально готова до цього. Вона повинна і буде поступатися. Але заразом Україна повинна показати свою суб’єктність і захищати свої національні інтереси. Тобто це не означає, що коли ми входимо в ЄС, то маємо мовчки виконати всі претензії і примхи, які ставитимуть інші країни ЄС. Нам потрібно аргументовано пояснити, що там, де український експорт несе певну безпекову загрозу, цю надмірність Україна може обмежувати. Зрештою, Україна вже робить кроки самообмеження. Але все решта, що входить в межі економічного обрахунку, Україна повинна обстоювати. Бо якщо ми не будемо обстоювати свої інтереси, то за рахунок нас інші країни будуть вирішувати свої національні інтереси. Тобто Україна повинна аргументовано відстоювати свої інтереси. Зрештою, ми це непогано робимо, особливо на рівні Брюсселя. Поляки це визнають. І Польщу дратує, що Україна лобіює свою позицію на рівні Брюсселя.
Розмовляти Уляна Лаврик, Стас Гордієнко
Записала Олеся Когутич
