Головне за день

Польські перевізники оголосили страйк на автомобільних пунктах пропуску з Україною. Зокрема підприємці нарікають на недобросовісну конкуренцію з українського боку і тривале очікування на в’їзд до Польщі.   

Якщо Україна рухатиметься до членства в ЄС, то має бути готовою до різних викликів. До таких можна віднести і страйк польських фермерів через «зернове питання»,  і теперішню блокаду на польсько-українському кордоні.

На думку Валерія Клочка, керівника Центру громадської аналітики «Вежа» це – два абсолютно різні питання, але ми маємо навчитися розв’язувати їх на міжурядовому рівні та в умовах чесної конкуренції. Робити це буде набагато простіше, якщо Україна стане повноправним членом ЄС.

Про це він розповів у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

– Певний час напругу у польсько-українських стосунках пов’язували із виборами у Польщі. Вибори відбулися. І можна було б говорити про нормалізацію відносин, якби польські перевізники не розпочали акцій протесту на пунктах пропуску. Чому розпочалися ці акції?

– Коли ми аналізували «зернове питання», то говорили, що це – політика. Частково я погоджуюся із цією тезою. Але заразом говорив і говорю, що історія із блокуванням кордону вказує на проблеми і в економічних відносинах з Польщею. Вони – очевидні. Заперечити це складно. Поляки відстоюють свій власний інтерес, спочатку фермери, тепер – перевізники. Вибори закінчилися і чим тепер пояснити цей страйк і блокування наших перевізників на кордоні? Це означає, що на сьогоднішній день питання конкуренції для учасників економічного ринку в Польщі є пріоритетом. Саме так вони виказують свою позицію. Звісно, це – проблема економічна.

На моє особисте переконання, на цьому тлі (Польща яскравий приклад), наш поступ до Європейського Союзу легким не буде. ЄС створювався як економічний союз виробників вугілля та сталі. Основним принципом, який закладався між учасниками союзу був принцип рівної та прозорої конкуренції, що дає можливість усім учасникам ринку перебувати в однакових умовах. У багатьох часто виникає запитання, чому б не надати Україні доступ до повноцінного європейського ринку? Але ми ще не є членом Європейського Союзу. Польща в цій частині проявляє свою чітку, рішучу позицію. Тож потрібно з’ясувати питання, чому так виникає?

Ті, хто був на кордоні з Польщею мабуть бачив кілометрові черги і в одну, і в іншу сторону. Знаємо, що в Україну легко заїжджають автомобілі з номерами Європейського Союзу. У мене виникав когнітивний десонанс: чому, повертаючись додому, я стою в кілометровій черзі, а гості заїжджають без черги? Звісно, гості мають заїжджати швидко. Але мене дивувало, чому я чи хтось інший повинен по кілька годин стояти в черзі. Я вже не говорю про вантажні автомобілі, які можуть стояти на кордоні по кілька діб. Електронна черга, як бачимо, проблеми не вирішила. Питання з дозволами в Україні завжди було питанням корупції. Кажу це з власного досвіду як той, хто займався вантажними перевезеннями в Україні.

Вважаю, що в цій частині потрібно працювати на міжурядовому рівні. Дякую, що на початку повномасштабного вторгнення польська сторона дала можливість перевізникам попрацювати за кордоном. Але ми створюємо конкуренцію. Тобто тут іде конкурентна боротьба. Вони просто витісняють нас з ринку. Але я б відмежував цю історію від зернової, бо тут просто-напросто – величезне засилля українського перевізника в Польщі, який демпінгує ціни.

В Україні ринок перевізників перегрітий приватними перевізниками, які мають по кілька автомобілів. Таких – дуже багато. Здебільшого надають послуги недорого. Скажу із власного досвіду, ринок перевізників в Україні ніколи нормально не регулювався владою. Він створений стихійно. За всі роки незалежності влада не вклала жодної копійки у створення автомобільної транспортної галузі. Оскільки вантажні автомобільні перевезення в Україні це – виключно приватний сектор, що потужно розвивався саме на тлі попиту. Свого часу вантажні автомобільні перевезення витіснили залізничний транспорт. Дотацій від держави ніколи не було. Тож наші приватні перевізник почали шукати собі роботу за кордоном. І знайшли. Але зіштовхнулися зокрема із таким протистоянням. Повторю ще раз, це питання слід вирішувати на міжурядовому рівні.

Українські перевізники зацікавлені в тому, щоб їхати за кордон

– Схожа ситуація спостерігалася на польсько-німецькому кордоні, коли Польща вступала до ЄС. Поляки це пройшли. Чи можемо ми проєктувати цей досвід на теперішні відносини Польщі та України?

– Якщо ви чекаєте, що поляки розведуть руки і скажуть «Їдьте», то це неправильний підхід за визначенням. Я бачу купу засуджень з боку поляків. Ми б вчиняли так само, якби їхали до нас. Давайте відділяти мух від котлет і не порівнювати історію з зерном та перевізників. Для мене це дві різні історії. Так само, якщо ми йдемо в Європейський Союз, ми отримаємо цей спротив. Ми повинні до нього готуватися і прораховувати ці ризики. Я не випадково розказав про транспортну автомобільну галузь в Україні, яка сама себе створила. Туди ніхто не вкладав жодної копійки державних грошей. Скрізь – ліцензування, перевірки, а допомоги ніякої. Звісно, що перевізники будуть їхати за кордон або принаймні в будь-якому випадку шукатимуть собі лазівку.  

– Як зараз виглядає формування коаліції в Польщі? Якщо Дональда Туска висуватимуть на прем’єрство, то чи не захоче «ПіС» проводити позачергові вибори?  

– Я чув цю версію про те, що «ПіС» можливо захоче піти на позачергові вибори. Але що це дасть? Вони знову отримають такий результат. Знову зайдуть в коаліційний процес і їм знову потрібно буде домовлятися до прикладу із «лівицею», хоча й вона не вирішує ситуацію кардинально. Перспективи примарні. Із «ПіС» не підуть працювати ані блок Третій шлях, ні «лівиця», ні тим паче Дональд Туск. Тут – очевидна історія про те, що сили, які заявляли про свою опозиційність до правлячої партії, будуть намагатися об’єднатися. Хоча я не ставлю остаточну крапку у питанні формування коаліції, оскільки коаліційні процеси у будь-якій країні не прості. Якщо до прикладу лідери цих трьох політичних сил домовляться між собою про нормальний розподіл портфелів в уряді, тоді про щось можна говорити. Стежимо за цією історією. Єдине, що можу сказати, сили, що стали переможцями є пропольськими, а не проросійськими. Тобто, як мінімум, матимемо з поляками проблеми у питаннях співпраці в економічній сфері, а не на політичному підґрунті. Я дуже цього хочу.

Звісно, зараз ця історія з блокуванням кордону виглядає так, оскільки ми вимагаємо від поляків ще більших поблажок, але потрібно бути реалістами. Сподіваюся, що політичний процес рухатиметься своїм звичним шляхом. Якби й у нас було так, що політичні партії в Україні конкурували виключно на українському підґрунті, щоб не з’являлося проросійських сил. Адже навіть у  період широкомасштабного вторгнення у нас знову починає лунати проросійська риторика. Оце справді є загрозою.  

Урсула фон дер Ляєн від початку обрала проукраїнську позицію

– Нещодавно у Києві черговий раз побувала президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн. Вона зазначила, що Україна виконала понад 90% домашнього завдання на шляху до ЄС. Як ви оцінюєте цей візит?

– Загалом серед чиновників в самому Європейському Союзі спостерігається не дуже гарна історія. Все більших розмахів набуває скандал між Урсулою фон дер Ляєн та очільником Європейської ради Шарлем Мішелем. Але я тішуся, що з перших днів повномасштабного вторгнення Урсула фон дер Ляєн обрала проукраїнську позицію. І Європейський Союз залишається доволі послідовним у питанні підтримки України. Маю цьому особисте пояснення. Оскільки наш шлях до євроатлантичної спільноти, до НАТО поки невизначений, то західному світу потрібно показати, що Україна буде членом західної спільноти. Звернімо увагу, що членство України в ЄС не ставиться під сумнів навіть у Росії. Це питання не є суперечливим. На жаль, не можемо сказати так про членство України в НАТО. Альянс і США поки що займають доволі обережну позицію. Згадаймо гарячу дискусію, що тривала влітку перед Вільнюським самітом. А те, що ми отримуємо такі сигнали це, безумовно, політика.

Сумніваюся щодо 90% готовності України. Маємо працювати над цими питаннями і давати собі відверті відповіді. Але те, що ми скористалися моментом і рухаємося до ЄС, дасть можливість вирішувати проблеми, зокрема і з Польщею. Якщо ми, до прикладу, будемо повноправними членами ЄС, тоді поляки не зможуть нічого перекривати. Тоді, друзі, конкуруйте по-справедливому, розвивайте свою транспортну галузь.

А щодо самого приїзду Урсули фон дер Ляєн, то це – дуже добрий знак, який показує і Україні, і світовій спільноті, що Україна рухається до ЄС. Якщо відверто, я не очікував, що ми до кінця року зможемо вступити у переговорний процес. Тепер я щиро тішуся. Адже ми боремося за наші реальні європерспективи, починаючи з 2013 року, коли було провалено підписання Угоди про асоціації. Це і Революція Гідності, і початок війни у 2014 році. Тож на сьогодні це – серйозний знак і сигнал. Так як хотіли на болотах не буде в будь-якому випадку. Принаймні на всі 100%. Якщо ми ввійдемо у конкретний переговорний процес за якимись часовими маяками, вважаю, що це взагалі буде перемогою. До прикладу, якщо ми отримаємо сигнал, що Україна буде членом ЄС через 5-6 років, швидше я не очікую, для цього потрібно зробити перше, друге, третє… Все. І тоді ми чітко рухаємося.

На превеликий жаль, тут є один інформаційний провал. Українці хотіли, щоб ми за 2 дні стали членами ЄС.

Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич