Головне за день

У політиці завжди потрібно тримати удар по-чоловічому, незалежно чи на посаді – жінка, чи чоловік. Зрештою, визначальним є не гендерний принцип, а вміння приймати рішення та брати відповідальність за наслідки. У цьому переконана Ірина Гримак, котра впродовж 2,5 років обіймала посаду голови Львівської обласної ради.

У квітні 2023 року їй довелося піти із займаної посади. Однак політикиня продовжує працювати з громадами, очолює Фонд Ірини Гримак «Львівщина», допомагає внутрішньо переміщеним особам та військовослужбовцям.

Про це – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

– Часто чоловіки у політиці є жорсткими. Жінкам у політиці також доводиться тримати удар по-чоловічому. Не маєте за це образи на чоловіків?

– Якщо ми говоримо про державні інституції і про людей, котрі глобально є державниками, ніколи не роблю різниці між жінками і чоловіками. До обрання мене головою Львівської обласної ради мій послуговий список налічує чимало посад виконавчого спрямування, де поняття «жінка» не є витриманою домінантою. Адже я насамперед – службовець, котрий виконує державні завдання і державні функції. Тож стать, характер, харизма не є визначальними. Цінується професійність, вміння приймати управлінські рішення і відповідальність за ці рішення. Попри складність діяльності, якою я займаюся, завжди потрібно знаходити можливість для порозуміння, комунікації, внутрішнього миру та спокою для того, аби доносити їх іншим людям.

Ми по-новому вчимося сприймати Львівщину

– Чим ви зайнялися після 6 квітня, після того як достроково було припинено ваші повноваження на посаді голови Львівської обласної ради?

– Займаюся усім тим, чим займалася, лише без приставки посади «голова Львівської обласної ради». Сьогодні я очолюю Фонд Ірини Гримак «Львівщина». Львівщина – не випадково. Для мене немає критеріїв поділу часових періодів. Я займалася Львівщиною до 1 грудня 20220 року, будучи у Львівській обласній адміністрації. На посаді голови Львівської обласної ради також жевріла Львівщиною, як форпостом усієї нашої країни, особливо в такий важкий період.

Сьогодні, будучи депутатом обласної ради і головою фонду, ми разом з командою опікуємося проблематикою Львівщини, особливо розвитком громад. Адже у 2020 році ми пройшли перший етап адміністративної реформи, по-новому зайшли у виборчий процес, по-новому обирали очільників наших громад. Фактично ми всі разом вчимося по-новому сприймати Львівщину, розвивати її, напрацьовувати певні механізми та ідеї, які потім будуть реалізовуватися не лише на Львівщині, а й на території всієї нашої країни.

Ще раз повторюся, що Львівщина – не випадково. Це – та діяльність, якою мені цікаво і приємно займатися, а особливо бачити результат цієї діяльності.

– Фонди часто створюються підприємцями, оскільки для такої діяльності потрібні кошти. Хто фінансує ваш фонд?

– Ми говоримо про фонд не як про інструмент вкладання особистих коштів для реалізації певних проєктів. Ми говоримо про фонд у широкому форматі. Вдячні усім, хто небайдужий до нашої діяльності і долучається до фінансування проєктів, що реалізовуються завдяки нашій команді. Але ми говоримо не лише про фінансовий ресурс. Ми також цінуємо і людський ресурс. Це – дуже важливо, особливо зараз, коли в країні війна і не вистачає людей, аби вирішувати усі проблеми, що є в наших громадах. Оскільки, окрім самих громадян Львівщини маємо велику кількість мешканців країни, котрі через життєві обставини перебувають саме у нашій області. Ми ставимося до них не лише, як до гостей. Адже перебуваючи тут, у своїх нових домівках, вони вчаться по-новому жити. І це також – велика частина діяльності, яку ми повинні брати під опіку та допомагати.

А найважливіше це – наші ветерани: хлопці і дівчата, котрі завтра повернуться з перемогою з війни. Маємо розуміти, що не лише їм буде важко адаптуватися в соціум. Суспільство і психологічно, і морально також повинно бути готовим до цієї зустрічі.

Мій капітал це – мій досвід і мої знання

– Сказавши, що підприємці створюють фонди, я не образив голову Львівської обласної ради, котра за 2,5 роки не зібрала великих грошей?

– Навпаки, я з гордістю завжди говорю про те, що ніколи не ставила за мету, аби моє ім’я утотожнювали з певними статками, з фінансовими ресурсами. Мій капітал це – мої знання, досвід, практика і те, що я можу бути корисною людям, котрим це потрібно. 

– То як саме залучаєте у фонд фінанси? Які проєкти вдалося реалізувати?

– Залучаємо фінанси від благодійників. Поки не будемо озвучувати цифри, оскільки ми офіційно розпочали діяльність лише 1,5 місяці тому. Але ми обов’язково надамо звіт наприкінці року, щоб підбити підсумки проведеної роботи.

Ще раз наголошу, що це і фінансовий ресурс, залучений завдяки благодійникам, це і написання грантів, це і волонтерська діяльність, це і гуманітарний напрям (залучення у громади спеціалістів і гуманітарних вантажів, проведення тренінгів) та низка інших заходів.

– 1 грудня 2020 року вас злагоджено обрали головою Львівської обласної ради. А чому ж тоді 6 квітня 2023 року 48 із 49 депутатів оцінили ваш звіт негативно та проголосували за дострокове припинення повноважень? Чим зумовлена така зміна?

– Це – наслідок ініціативи певних представників політичних сил, які відчували і, впевнена, до сьогодні відчувають конкуренцію, а також свою неспроможність на фоні моєї діяльності, як політика, як людини, котра тривалий час перебуває у політикумі, в державних інституціях. Цієї думки я точно не зміню. Буду її постійно відстоювати. Це – наслідок політичних маневрів людей, котрі розпочали таку діяльність ще 1 грудня 2020 року.

Жартома завжди витають бувальщини про те, що коли обирають на посади голів обласних рад чи керівників на інші посади, які отримуються на основі виборів певної групи людей, у момент обрання вже починається процес знаття.

– А чому так?

– Мабуть тому, що люди, котрі голосують відчувають, що зробили певний крок за який обрана людина повинна бути зобов’язана чи вдячна. 

За 2,5 роки на посаді виникали різні дискусії. Я неодноразово наголошувала колегам на тому, що посада голови обласної ради це – не великий кабінет, крісло, печатка і можливість накосо ставити резолюції. Посада голови обласної ради це, насамперед, відповідальність, вміння приймати рішення, часто непопулярні, а також комунікація з людьми, котрі потребують підтримки та допомоги.

Серед депутатів – багато тих, хто не знає, що таке політика

– Але чому відбулася така різка зміна настроїв, наслідком яких стало дострокове припинення ваших обов’язків, як голови Львівської обласної ради?

– У 2020 році депутати Львівської обласної ради були обрані за новою системою виборів. Станом на сьогодні, налічується 9 політичних сил. Більше 80% це – оновлений склад. Сюди входять представники тих чи інших політичних сил, котрі вперше прийшли в політику. На жаль, серед них багато тих, хто досі не зрозумів, що таке політика і яка це відповідальність перед виборцями. Людям, котрі цього не розуміють лише додається амбіцій. Вони відчули, що не витримують конкуренції, що хочуть пробувати себе на керівних посадах. Тобто ця «битва за крісло» переросла у певні політичні маневри.

Якщо аналізувати голоси тих політичних представників, котрі входили в більшість і були дружніми до моєї політичної сили, це також – певна нездача екзамену на політичні амбіції.

– Чи будете боротися за посаду голови Львівської обласної ради в майбутньому?

– Хочу аби мене почули: Ірина Гримак за все своє професійне життя жодного разу, жодним чином не боролася за ту чи іншу посаду, зокрема, коли йшлося про посаду голови обласної ради. За столом переговорів була озвучена кандидатура від моєї команди, моїх колег, політиків, котрі зі мною ішли на вибори і була підтримана максимальною кількістю голосів.

Певний період я була на цій посаді. Обставини склалися так, що політиканство, яке, на жаль, сьогодні присутнє у сесійній залі Львівської обласної рали вирішило по-іншому. Вони поставили свої інтереси та амбіції вище інтересів, спокою, стабільності, розвитку громади Львівщини. Не бачу сьогодні ніякого сенсу в тому, щоб говорити про боротьбу за посаду.

Як і на посаді голови Львівської обласної ради, так і зараз на посаді голови фонду я роблю ту саму роботу: знаходжу ресурси і можливості допомагати людям. Я це робила і буду продовжувати це робити.

Багато приходили, вибачалися і казали «нічого особистого»

– Команда, яку ви набирали в апарат Львівської обласної ради продовжує працювати у вашому фонді?

– У фонд зі мною прийшли люди з якими я крокую досить довго. Це – люди з якими у 2013-2014 роках розпочинала свою діяльність в районній адміністрації. Мабуть я – одна з небагатьох голів обласних рад, котрі абсолютно не зачіпали питання формування апарату. Я мінімізувала процес вивільнення працівників апарату. Зі мною залишилася фактично вся основа, більше 90% людей, котрі працювали в обласні раді до мого приходу і сьогодні залишаються на своїх посадах, як працівники апарату Львівської обласної ради. Лише кілька людей прийшли зі мною і зі мною перейшли працювати у фонд.

– Чи неприємно було від того, що «Самопоміч» також голосувала проти вас?

– Сила в мене є. Я завжди вміла роз’єднувати те, що відбувається на публіці і в кулуарах. Навіть серед тих найбільш ревних, хто висловлював незадоволення в сесійній залі не лише із «Самопомочі», а й з інших політичних сил, які сьогодні дуже прагнуть очолити Львівську обласну раду, приходили, вибачалися і говорили, що «нічого особистого». Я на це все не звертаю уваги.

Якщо людина – професійна, якісна і мені з нею по дорозі з міркувань і реалізації тих проєктів, які я реалізовую, я з нею за замовчуванням буду спілкуватися і працювати далі. Якщо ж та людина немає державницької позиції, немає відчуття такту, немає відчуття людяності, то як би вона не голосувала, мені з нею не по дорозі.

Те, що відбулося 6 квітня 2023 року не викликало здивування. Я розуміла, що відбувається, як завершиться сесія обласної ради і була до цього готова. Незважаючи на це, у сесійній залі є багато людей з якими я залишаюся пліч-о-пліч, працюю, ціную та поважаю їх як професіоналів.

Проведення сесії – не найбільше, що ми можемо зробити для боротьби

– Друзі і недруги докоряли вам за те, що на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну обласна рада довго мовчала. Чим це було зумовлене?

– Я вперше чую про довге мовчання обласної ради. Не вважаю, що сесія обласної ради, як фактор усіх присутніх у залі, є найбільшою істиною того, що ми можемо зробити для боротьби з тими чи іншими негативними процесами.

Річ – не в сесії. Ми багато разів обговорювали це питання з колегами та головами фракцій. Якщо пригадуєте, сесія відбулася за декілька днів до повномасштабного вторгнення. Обласна рада чітко висловила свою позицію щодо ймовірних майбутніх подій.

У день перших вибухів, які пролунали на території нашої держави, я зібрала всіх голів фракцій, ми створили штаб, щоденно спілкувалися онлайн і обговорювали потребу зібрання сесії. Вважали за необхідне включитися в процес допомоги громадам, які приймали у себе внутрішньо переміщених осіб, допомоги військовим, котрі збиралися на війну, допомоги у формуванні добровольчих загонів. Ми зробили багато корисних справ, цінних для майбутньої перемоги. Це – ефективніше, аніж вчергове посидіти у сесійній залі та виступити за трибуною.

– Як Львівській обласні раді повертати свій статус і свою значимість?

– У мене часто виникали дискусії з колегами, котрі хотіли можливостей поговорити за трибунами або в ефірах. Вважаю, що повноваження це – дуже тонка річ. Хоча вони викладені на папері, який називається Закон, але насправді кожна людина, котра займає ту чи іншу посаду, отримує рівно ті повноваження, які хоче отримати і рівно стільки, скільки вона може нести. Заразом несучи відповідальність.

Якщо ми говоримо про те, що сьогодні відбувається з міркувань трактування законодавства, мені прикро, що центральна влада не розуміє, що Конституція є вища за своєю дією, аніж постанова Кабінету міністрів. Але насправді ця проблема більше стосується наших місцевих чиновників. Вони повинні розуміти: допоки в країні війна у нас дійсно немає часу дивитися за тим, хто, кому що винен і які функції несе. Сьогодні першочерговою є допомога хлопцям. Але завтра їм доведеться відповідати за ті речі, які вони вчиняли одноосібно.

– Ви будете балотуватися до Верховної Ради України?

– Давайте спочатку виграємо війну…

Розмовляв Роман Шостак

Записала Олеся Когутич