Головне за день

Ворог активно атакує українські позиції артилерійським та авіаційним вогнем. Зокрема, поблизу Часового Яру вдається не лише до м’ясних штурмів та артилерійських ударів, а й до використання керованих авіабомб. Оскільки саму бомбу під час руху знешкодити дуже важко, потрібно знищувати носії КАБів. А для цього нам вкрай потрібні системи протиповітряної оборони. Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів Владислав Селезньов, військовий експерт ЗСУ.

Відеоверсія розмови – тут.

– У кількох джерелах повідомлялося, що росіяни максимально наблизилися до Часового Яру. Водночас Кирило Буданов зауважив, що на літо цей населений пункт може стати для них пріоритетним. Чи зможуть окупанти зреалізувати свій задум?

– Чому влітку?.. Вже зараз у східних околицях цього населеного пункту точаться пекельні сутички. Саме там ворог здійснив щонайменше кілька м’ясних штурмів, влітаючи туди на бронетехніці і закидуючи власний особовий склад. Українські артилеристи ефективно відпрацювали по штурмових загонах ворога. Росіяни були змушені втікати, втрачаючи техніку та особовий склад.

Таких атак було декілька. Кілька разів з’являлася інформація, що ворог намагався закріпитися в крайніх хатах населеного пункту. Це їм не вдалося. Але очевидно, що ворог намагатиметься робити це і в наступні рази.

Ситуація на полі бою буде визначатися фактором ресурсів

– Від чого залежить ситуація на полі бою саме поблизу Часового Яру?

– Насамперед від ресурсів. Якщо українським військовим не бракуватиме артилерійських засобів, то ворог може раз по раз атакувати наші позиції у східній частині Часового Яру, однак, скоріш за все, всі ці атаки будуть марними. Ворог зазнаватиме матеріально-технічних втрат, але навряд чи зможе закріпитися на цих рубежах.

Проблема Часового Яру полягає у тому, що ворог діє комплексно. Він не лише впритул атакує наших захисників, а намагається взяти позиції в напівоточення, в лещата. Таку тактику ворога ми спостерігали в Авдіївці, Бахмуті та низці інших населених пунктів. До речі, така тактика, коли ворог намагається оточити, використовуючи артилерійську компоненту і керовані авіаційні бомби, дається взнаки. Ворог щільним артилерійським та авіаційним вогнем практично зносить всі наші польові фортифікації, тож ми змушені маневрувати та відходити на інші рубежі та позиції.

Ситуація на полі бою буде визначатися одним ключовим фактором – фактором ресурсів. Йдеться не лише про артилерійську компоненту, а й про засоби протиповітряної оборони, бо очевидно, що нам потрібно знищувати носії керованих авіаційних бомб. Сумніваюся, що нам хтось скаже про те, чи маємо ми такі ресурси, оскільки це – грифована інформація. Але те, чи мають українські сили оборони засоби ППО, будемо бачити безпосередньо на полі бою, відповідно до тактики застосування ворогом своїх ресурсів.       

– Російські бомби долітають і до Харкова. Їхня мета полягає в тому, щоб залякати харків’ян чи знищити місто?

– По-перше, заспокоїмо нашу аудиторію. У путінської армії немає ресурсів, і найближчим часом не буде, аби атакувати та повністю окупувати Харків. Навіть заходи щодо мобілізації навряд чи вирішать це питання у короткій перспективі.

Очевидно, що здійснюючи ракетні і бомбові атаки на місто, ворог намагається розтягнути наші ресурси. Окрім того, у такий спосіб ворог намагається поширити панічні чутки та настрої серед харків’ян. Але для того, щоб сформувати свої територіальні зазіхання, ворогу критично не вистачає можливостей. Попри це, росіяни і далі використовуватимуть тактику нанесення ударів з допомогою керованих авіаційних бомб. Оскільки руйнація об’єктів критичної інфраструктури, об’єктів, що забезпечують життєдіяльність великого мільйонного міста дається взнаки. Ми зазнаємо серйозних втрат і змушені використовувати відповідні ресурси, щоб бодай якось відновити його стале буття. Це все – втрата часу, ресурсів та певних наших можливостей.

Таку тактику ворог використовує ще від першої чеченської кампанії. Згадаймо постійні обстріли з допомогою авіації та артилерії Грозного. Таку тактику намагається використовувати і зараз. Єдине не знаю, чи варто порівнювати масштаби, адже Грозний – набагато менший за Харків. Тож ворогу знадобиться значно більше ресурсів, щоб зреалізувати тактику повної руйнації цього населеного пункту. Сподіваюся, ми швидше отримаємо і додаткові системи ППО, і додаткові ракетні системи, відтак ворогу не вдасться зреалізувати цей сценарій. Насправді у наших західних партнерів є ресурси і для того, щоб ми мали можливість знищувати ворожі літаки, що є носіями КАБів, і знищувати вогневі точки, зокрема на території Білгородської області, звідки ворог запускає ракети.

Мусимо нищити ворожі літаки більш масштабно та системно

– За словами Володимира Зеленського, до кінця цього року нам передадуть 10% від необхідної кількості літаків F-16, що допоможуть протидіяти ворожій авіації. Заразом президент зазначив, що розробляється й інша вітчизняна зброя проти бомб. Про що саме йдеться?  

– Маємо розуміти, що керовані авіаційні бомби важко нищити, оскільки вони – відносно невеликі за розміром. Відтак потрібно знищувати носії цих КАБів. Для цього потрібні системи протиповітряної оборони. Не знаю чи президент мав на увазі вітчизняні системи протиповітряної оборони, чи поставки від наших західних партнерів, але така логіка спротиву діям російських окупантів є очевидною. Потрібно нищити ворожі літаки, що є носіями КАБів, зокрема у місцях їхнього базування. Адже штурмова чи тактична авіація ворога розташовується на відстані 150-300 км від лінії бойового зіткнення. А це означає, що левова частина наших дронів можуть безперешкодно сягати відповідних летовищ.

На жаль, днями ми відчули певний присмак розчарування. Адже спершу почули, що під час дронової атаки нам вдалося знищити кілька одиниць літаків на різних летовищах в РФ. Згодом з’ясувалося, що ця інформація не відповідає дійсності. Бо якщо й були руйнування ворожої авіаційної техніки, то вони не настільки масштабні, як нам про це розповідали вітчизняні медіа. Відтак нам знову потрібно шукати можливості, щоб нищити ворожі літаки більш масштабно, ефективно та системно. Ворог має відчувати наш тиск на його ресурсні можливості та об’єкти військової інфраструктури. Це змусить ворожі війська маневрувати та відмовлятися від низки планів щодо нанесення ударів.     

– Є інформація, що Кремль готує теракти на території Білорусі, щоб поклавши провину на полк імені Кастуся Калиновського втягнути режим Лукашенка у війну. Чи не достатньо Лукашенку просто наказати? Для чого використовувати аж такі методи?

– Думаю, що Олександр Лукашенко, самопроголошений президент Республіки Білорусь є чемпіоном в частині «петляння» серед президентів колишніх республік Радянського Союзу. Відтак Путіну досить важко вмовити, переконати, змусити його реалізовувати ті місії, що будуть загрожувати не лише Республіці Білорусь. Тут Лукашенко може відчувати смертельну небезпеку для себе, для своєї родини, для того режиму, який він сформував та яким керує протягом багатьох років. Тож очевидно, що Лукашенко буде всіляко пручатися спробам Путіна втягнути Білорусь і білоруські збройні сили у пряме протистояння з українськими силами оборони. Очевидно, що ресурсні можливості Білорусі – кратно менші, ніж можливості українських сил оборони. А відповідь у разі прямої агресії з боку Республіки Білорусь у бік України не забариться. До того ж, частина об’єктів критичної енергетичної інфраструктури розташовані неподалік від кордонів з Україною. Впевнений, що саме вони будуть зруйновані насамперед, а це – неабиякий удар по економіці Республіки Білорусь. Цього точно Лукашенкові не потрібно. Тому ми і далі будемо чути від Лукашенка заяви, що ніколи не трансформуються у певні кроки, які б могли стати приводом до залучення білоруської армії до безпосередньої участі у бойових діях проти українських сил.

Вплив компанії, де працював син Байдена на теракт – маячня

– Росіяни заявили, що теракт у Крокус Сіті Хол фінансувався компанією Burisma Holdings, де працював син президента США Джо Байдена Гантер. Як вони хочуть використати цю інформацію?

– Певною мірою ця історія видається маячнею. Водночас маємо розуміти, що російська пропаганда недарма витрачає на своє існування понад 2 млрд доларів щороку. Вони і далі будуть закидати певні інформаційні наративи у мозок росіян та поширюватимуть їх світом. Процеси, що відбулися в Підмосков’ї і діяльність сина нинішнього американського президента не в’яжуться між собою, але росіяни зуміли поєднати непоєднуване. Думаю, вони й надалі будуть максимально роздмухувати цю тему для того, щоб переконати світову спільноту у цій версії. Адже нині частина світової спільноти має поблажливе ставлення і займає «позицію співчуття» до Москви та московського уряду у зв’язку з трагедією у Крокус Сіті Холі. Хоча очевидно, що цієї трагедії не сталося б, якби у лютому 2014 року путінська армія не розпочала нищівну неспровоковану агресію проти суверенної України. А поки всі спецслужби Московії займаються українським питанням, фактично на території Москви безкарно діють представники ІДІЛу та їх тотожних організацій. Російським спецслужбам фізично не вистачає ресурсів займатися одночасно і українським питанням, і боротьбою проти реальних терористів.

Розмовляли Уляна Лаврик, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич