Головне за день

Російські війська мають незначні просування у Курській області, однак лише в районах, які Сили оборони контролювали не повністю, про це пишуть експерти Інституту вивчення війни (ISW). Геолокаційні кадри, опубліковані 12 вересня, свідчать, що українська бронетехніка і піхота безперешкодно обходять російські протитанкові загородження «зуби дракона» на російсько-українському кордоні на південний захід від Нового Путі (на південний захід від Глушково), що свідчить про те, що українські війська просунулися в цьому районі, і що російські війська не були готові використати ці загородження для відбиття транскордонних українських атак.

Про контрнаступ на Курщині, забезпечення війська, волонтерські збори та підтримку сімей полеглих військовослужбовців – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» офіцер Збройних сил України, волонтер Андрій Ткачук.

Відеоверсія розмови – тут.

«Вдалося стабілізувати ситуацію»

– З міркувань безпеки не питатиму, де ти зараз знаходишся та яка ситуація на тому відтинку, де ти несеш службу, натомість – як ти, як побратими?

– Усе гаразд. Це вже 933 день війни, але це не настільки важливо. Робимо те, що маємо робити і так як це належить. Намагаємось бути якомога ефективнішими.

– Російська армія отримала наказ від Путіна відбити Курську область, про це пише видання Forbes. Як наші військові реагують на такі заяви, бо уже і президент Володимир Зеленський підтвердив інформацію про контрнаступ росіяни, але каже, що це «за нашим планом».

– А що мав сказати, власне, Путін? Посидіть тут кілька років, обживіться, як у себе дома. Йому потрібно пояснювати своєму населенню, чому на третій рік, так званого СВО, а по факту – десятий рік війни, бойові дії перейшли на територію РФ. Не люблю мем про Київ за три дня, бо за ним життя побратимів, людей, але все ж від гучних заяв про те, як швидко має закінчитися війна і РФ має окупувати наші території, вони мусять зараз заявляти, що повернуть Курщину.

Тому це очікувана заява і мала вона бути значно раніше. А зараз озвучена через те, що великий контингент ворога перекинуто у Курську область. Очевидно, що бійці знають про це і працюють згідно доведеного плану, я в цьому впевнений.

Я, як один з тих бійців, які мають свою зону відповідальності, свій рівень знань та обізнаності працюємо на своєму відрізку і згідно задачі. Є головний задум на сьогодні – це моя суб’єктивна думка і він ефективний.

Також є розуміння стабілізації бойових дій по інших відтинках фронту. Зокрема, побратимам з «Азову» вдалось відбити частину Нью-Йорку, стабілізувати там ситуацію. Завдяки злагодженій роботі різних підрозділів військ ситуація на сьогодні є важкою, але контрольованою. Напевне, чуємо це щодня, але так воно зараз є.

«Головне зброя – побільше і різної»

– За що ми вдячні Збройним Силам України. Зараз готуємося до осінньо-зимового періоду – кожен на своїй ділянці роботи. Скажи, чи забезпечені всім необхідним у ЗСУ, чи маєте те, що потрібно для зими?

– Базове забезпечення від Міністерства оборони є. Окрім того, є процеси, які кожен собі контролює, якісь свої індивідуальні речі закупляє. Також є підтримка волонтерів і спільнот, які допомагають.

Але не важливо по зимі, в контексті якихось речей, це – десятирядне, навіть не другорядне. Головне зброя – побільше і різної. Кілька треків, по яких треба говорити. Це і робота з нашими західними партнерами, щоб більше і вчасно допомагали, також і «Азову». Куди зброя не надходила з різних причин, незважаючи на те, що у США було скасована відповідна заборона. Інший момент – це внутрішня історія – це виробництво, підтримка Fpv-виробників, волонтерів – аби усе більше зброї було у військових на руках. З нею зиму пережити буде значно легше.

«По донатах було дуже важко»

– Ти також волонтер, той, хто оголошує збори, пише пости у соцмережах, подекуди вони дуже емоційні. Розкажи, на що зараз збираєте кошти з колегами-волонтерами? І взагалі, як люди зараз донатять: більше, чи менше?

– У нас завжди є постійні збори. Зараз завершили невеличкий святковий збір на наш підрозділ, кошти пішли на FPV-дрони. Назбирали понад 200 тисяч, підбиваємо підсумки. Також паралельно йде збір на мільйон на 50 дронів на Покровський напрямок, де зараз гаряче. Зокрема, на 25-ту окрему штурмову десантну бригаду. Залишилось ще понад 200 тисяч гривень, щоб закрити цей збір.

Готуємо інші цікаві розіграші. Будуть автомобілі від військових, які віддали їх, аби зібрати побільше коштів на свої підрозділи. Робота триває. Головний акцент на FPV-дронах, тому що вони ефективні і на них зараз адекватна ціна. Навіть найменший донат важливий і суттєвий.

По зборах було дуже важко. Курська операція дала сплеск натхнення як для військових, так і цивільних. Бачу це по зборах, зокрема у серпні було багато їх закрито, напевно, на загальну суму понад мільйон, без жодних подарунків, без нічого. Люди бачили, що відбувається і потрібна їхня підтримка. В такі моменти люди активізовуються.

Також, на жаль, люди більше донатять і в моменти страшного горя. Зокрема, те, що сталося у Львові мобілізувало їх. Люди хочуть помститися і бачать свою участь. Однак, дуже хотілось, щоб не такі події ставали тригером для людей і змушували їх донатити. А те, що чим більше підтримки буде у війську, тим менша ймовірність, що ворог буде просуватися і захоплювати нові українські території.

«Немає правильної чи неправильної пам’яті»

– Запитання до тебе, як до військовослужбовця – як правильно пам’ятати наших Героїв? Що можна казати, а що ні? І що кожен із нас має виховати зараз у собі під час цієї війни?

– Немає правильної чи неправильної пам’яті. Кожна людина по-своєму має пам’ятати того чи іншого Героя. У кожного свої спогади.

Якщо говоримо про державну політику, то вона має бути системною. Це не тільки питання меморіальних цвинтарів. Це самодостатній елемент, там відбуваються процеси з залученням сімей загиблих, військових, і архітекторів. Але пам’ять про Героїв – це набагато ширша історія. Це розповіді про них у їхніх школах, містечках. Це питання присвоєння імен цих Героїв вулицям, їх вшанування.

Це є комплексні заходи, які мають проводити низка відомств на своєму рівні. Пам’ятати про загиблих військових потрібно так, щоб це було не скучно; людина не має просто прогорнути згадку про Героя, бо він для неї невідомий. Це теж підтримка сімей загиблих. Вони бачать, що не одні, що з ними поряд. Для них це важливо. Це мають робити і держава, і соціально відповідальний бізнес, і ми усі.

Розмовляла Уляна Лаврик