Головне за день

Те, що польські фермери роблять на польсько-українському кордоні викликає нерозуміння і обурення. Ця проблема вже давно не обмежується ввезенням українського зерна чи іншої агропродукції з України. У такий спосіб польська держава, в особі польських протестувальників, веде торговельну війну з Україною. Для нашої держави це – питання майбутнього, зокрема майбутнього членства України в ЄС. У цьому переконаний дослідник польсько-українських відносин Тарас Радь.

Як на цю проблему дивляться поляки; чи є це черговою маніпуляцією напередодні місцевих виборів; чого очікувати у найближчий час від польського уряду? Про це Тарас Радь розповів у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

– Попри те, що ЄС виділив дотації на сільське господарство Польщі, зокрема польським фермерам, їхні протести на польсько-українському кордоні не припиняються. У чому головна причина таких дій?

– Цей дощ надовго і нема розуміння того, коли він закінчиться. Це питання, щонайменше, кількох місяців. Проблема блокування польськими протестувальниками кордону з Україною – питання майбутнього, зокрема майбутнього України і майбутнього членства України в ЄС. Саме так потрібно дивитися на цю проблему з погляду і перспектив України. На сьогодні вона вже має рамки торговельної війни, яку «де факто», неоголошено польська держава веде проти України, але робить це руками приватних осіб, тобто групами інтересів фермерів, не офіційно – уряду. Уряд «де факто» підтримує протестувальників.

Причин цього є небагато. Окрім місцевих виборів і виборів до Європейського парламенту є проблема загальноєвропейської директиви «зеленої угоди» щодо зменшення впливу пестицидів на сільське господарство. Але для України цю проблему слід міряти з погляду майбутніх двосторонніх переговорів України з 27-ма країнами-членами ЄС.

Польська держава, розширюючи список заборон щодо ввезення в Польщу українських продуктів створює переговорну рамку для України і задає правила цих переговорів. Відтак у цій сукупності різнонаправлених і різнозначимих факторів українському суспільству важливо розуміти, що сьогодні проблема блокування польсько-українського кордону це вже далеко не проблема лише зерна чи сільского господарства. Це – комплексна проблема захисту національних інтересів польською державою проти українського виробника. Це – класична протекціоністська політика захисту сильнішою державою власних національних інтересів за рахунок слабшої держави, якою, на жаль, станом на зараз є Україна.

Посівна не змусить польських фермерів припинити протести

– Чи вплине початок посівної кампанії на протести? Можливо польські фермери вийдуть в поля і блокада припиниться?

– Маю великий сумнів, що щось принципово зміниться. Якщо будуть суттєві поступки з боку польського уряду чи Європейської комісії, можливо відбудуться певні послаблення. Але навіть тоді немає підстав вірити, що польсько-український кордон працюватиме у звичному режимі. Річ у тім, що вимоги польських протестувальників – суттєво завищені і часто неадекватні. Вони зводяться до тотального обмеження України. Тож не варто очікувати, що поляки почнуть від них відмовлятися.

Для польського фермера, який вже 20 років існує в межах спільної європейської сільськогосподарської політики, нічого не міняється. Слід розуміти, що це – дотаційне господарство. Кожен фермер на ведення власного бізнесу отримує дотації з Брюсселю.

Посівна триватиме. Це не означає, що на кордон вийшли усі фермери. Вони просто будуть делегувати по одному представнику. Зараз це – масовий рух. Але для блокування кордону достатньо невеликої кількості фермерів. Заразом слід усвідомити, що як польські прикордонники, так інші силові структури «де факто» толерують дії польської сторони, ігноруючи правопорушення, які вони вчиняють на кордоні.   

– 77% поляків підтримують протести фермерів. Чи можемо ми вплинути на їхню суспільну думку?

– Насправді це – комплексна проблема. Насамперед слід сказати, що 77% підтримки протесту польських фермерів це не завжди підтримка тих дій, що відбуваються на кордоні.

Ми, як країна-заручник такої незаконної позиції дивимося на все, як на проблему російської пропаганди, антиукраїнських гасел. Але як на це дивиться польське суспільство? Польські громадяни бачать захист польського сільського господарства перед євробюрократами. Тобто у їхній свідомості, якщо ЄС реалізує свою політику, то це суттєво погіршить становище польських фермерів.

З точки зору українського суспільства, проблема обороноздатності країни нерозривно пов’язана з економічною стійкістю та економічною безпекою. Для нас кордон важливий, як основний канал транзиту товарів та військової допомоги. Натомість для польського суспільства важливий захист національного інтересу. Вони ці проблеми розмежовують. З одного боку, вони – патріоти і підтримують своїх фермерів, з іншого – підтримують українців у боротьбі проти Росії. Дехто це навіть називає «політичною шизофренією», коли вони не бачать причинно-наслідкового зв’язку між необхідністю дотримання безпеки на кордоні з підтримкою обороноздатності України.

Якщо резюмувати, то поляки мають право на протест. Зрештою протести відбуваються і в інших 11-ти країнах ЄС. Але заразом потрібно чітко говорити, що цей протест не повинен перешкоджати безпековим факторам. А ці межі вже давно польськими фермерами перейдені.

Польський уряд підігрує польським фермерам

– Чи може бути, що перед прийняттям України до ЄС поляки сприймають нас, як конкурентів і в такий спосіб хочуть досягти якихось неформальних угод?

– Саме так. Слід розуміти, що війна війною, а перспектива польського уряду, суспільства, медіа в частині національних інтересів, особливо економічних є патріотичною. Тобто у пріоритеті – польський інтерес, а вже потім – спільна боротьба проти спільного екзистенційного ворога. Найбільше засмучує, що вони не хочуть визнати нероздільність цих речей.

У польському суспільстві сформувався наратив, що дії польських фермерів не б’ють по інтересах українців. Вони це інтерпретують як боротьбу проти олігархів, які обкрадають українців. Дехто взагалі вважає, що робить Україні послугу.

Тож ми з поляками справді по-різному дивимося на ці проблеми. Українці не розуміють і не сприймають того, що відбувається на кордоні. Натомість польське суспільство підтримує ці протести.  

– Чи правильною є думка, що від дій польських фермерів страждає не лише українська економіка, а й частково польська?

– Так. Польські фермери – велика електоральна група, яка «де факто» взяла в заручники не лише Україну, а й польське суспільство, адже інтереси інших економічних груп у Польщі також страждають від цих дій. Є дуже багато заяв від польських бізнес-асоціацій і конкретних бізнесів до польського уряду з проханням вжити якихось заходів. Однак польський уряд не може відважитися і прийняти сміливі рішення. Вони підіграють польським фермерам в силу електорального процесу. Можливо у травні ця напруга на короткий час спаде. Але фактично немає ознак того, що польський уряд готовий приймати якісь сміливіші рішення, аніж постійно говорити про переговори, шляхи виходу, можливі домовленості з українською стороною та Брюсселем. Зрештою так і повинно бути. Але при цьому кордон має бути відкритим.

Тобто потрібно сідати і вести тристоронні переговори: Україна, Польща, Брюссель. При цьому кордон не має блокуватися. А в нас вийшла дивна ситуація: ведуться постійно розмови про переговори при цьому кордон блокується. Якщо ми говоримо про довіру партнерів один до одного, то кордон потрібно розблоковувати, економіки обох країн повинні працювати і має відбуватися пошук нових правил гри як у двосторонніх відносинах України-Польщі, так і загальноєвропейської політик у сфері сільського господарства.

Російські товари через Білорусь і Литву потрапляють до Польщі

– З 1 березня польські фермери частково блокують головну трасу на колишньому прикордонному пункті пропуску між Польщею та Литвою. Вони перевіряють вантажівки, побоюючись, що частина українського зерна, імпортованого до Литви, повертається до Польщі. Натомість литовські фермери говорять, що їх більше турбує імпорт російського зерна. Що ви про це думаєте? 

– Це ще один приклад того, як польське суспільство і медіа вибудували для себе візію на проблему протестів. Полякам складно визнавати факт того, щоб в цих протестах є неправомірні дії, подвійні стандарти у стосунку до українського зерна і російського зерна. Тож вони намагаються або слабо дискутувати ці речі, або взагалі уникати дискусій. Їм простіше говорити про ті речі, де є однозначно сильна позиція польської сторони: «зелену угоду», майже міфічне демпінгування цін через українське зерно, що знецінює інше зерно, зокрема польське. Натомість вони не хочуть говорити про загальносвітову кон’юнктуру ринку на ринку зерна і те, що там на 30% просіли ціни. Тобто вони вибирають зручні для себе аргументи, що підтверджують правоту їхнього протесту.

– Депутати польської партії «Право і справедливість» хочуть подади до Сейму проєкт резолюції, що передбачає повне ембарго на сільськогосподарську та харчову продукцію з України та Росії. Чи правильно, з моральної точки зору, ставити поряд Україну і Росію? А окрім того, продукція з Росії, попри санкційні обмеження, без проблем потрапляла через Білорусь на інші ринки. Як розцінювати такі заяви? 

– Це – парадоксальна ситуація, бо насправді не існує заборони ЄС на ввіз сільськогосподарської продукції з Росії та Білорусі. Це міг бути моральний вибір країн ЄС про заборону ввозу цієї продукції. До речі, дискусія зав’язалася лише тому, що Україна почала звертати активну увагу на це лицемірство і подвійні стандарти. Адже поляки, з одного боку, абсолютно заборонили ввіз українського зерна і ще трьох позицій. І зараз йде дискусія, аби суттєво розширити список українських товарів, що підпадають під заборону ввезення. При цьому російські товари, транзитом через Білорусь і Литву спокійно потрапляють на територію Польщі. Про це польська влада дуже скромно мовчить і до останнього часу взагалі не згадувала.

Звісно, це – аморально ставити в одну позицію українське зерно і російське зерно. Ми оцінюємо це з точки зору моралі, але тут є і суто раціональна складова. Чим керується польська держава, коли щоразу в дискусіях говорить про необхідність розширення ембарго? Це – класичний прояв торговельної війни, яку польська держава заперечує. Вона стверджує, що не веде війну з Україною, лише захищає свій національний інтерес. Але це – лицемірство і про це потрібно відверто говорити.

Польські партії солідарні у думці щодо протестів на кордоні

– Якою є електоральна картина перед місцевими виборами у Польщі? І чи можна зараз простежити, хто від цієї блокади отримає найбільше політичних дивідендів?

– Останні соціологічні опитування показують, що рейтинг польського уряду зріс на 3%. Тобто зараз рівень підтримки уряду Туска становить 41%. Натомість не підтримують уряд 34%. Ці 34% співпадають з рівнем підтримки колишньої партії влади, а тепер опозиції «Право і справедливість». До ситуації із блокуванням українського кордону між цими двома партійними блоками суттєвої різниці не спостерігалося. Насправді в політичному істеблішменті Польщі фактично є консенсус у тому, що протекціоністську політику Польщі потрібно продовжувати. Якби при владі була партія «Право і справедливість», ситуація на кордоні виявилася б такою самою.

До речі, в коаліцію Туска входить 9 політичних сил. У сфері сільського господарства провідну роль там відіграє «Польська селянська партія». Основний електорат цієї партії – фермери. Вони не менше, аніж «Право і справедливість» захищають інтереси фермерів. Окрім цього є так звана «Агроунія», аграрний політичний рух, створений Міхалом Колодзейчаком, заступником міністра сільського господарства діючого уряду. Він – людина, котра починала ці протести ще за уряду «ПіС», а зараз є частиною коаліції Туска. Тож у польському істеблішменті нема особливого розрізнення у ставленні до того чи потрібно, чи не потрібно забороняти. Питання в іншому: наскільки широким буде фронт заборони.

Щодо місцевих виборів, то, думаю, що коаліції Туска вдасться отримати більше голосів, аніж здобуде «Право і справедливість». Але основне завдання «ПіС» – не втратити суттєвої підтримки на місцевих радах. Саме з цим і пов’язані гострі заяви і пропозиції щодо розширення заборон українських товарів, оскільки в такий спосіб вони заграють саме з тим електоратом, який живе на прикордонних територіях: Підкарпатському, Люблінському, Підляському воєводствах. Це – провінційні регіони, які традиційно голосують за «Право і справедливість». Вони толерують саме таку політику і блокування кордону з Україною.

Розмовляла Уляна Лаврик

Записала Олеся Когутич