«Пропорція катастрофічно змінилась». Коваленко про втрати ворога, F-16, Patriot та Кринки
- П'ятниця, 19 липня 2024
В міноборони РФ оголосили «полювання» на F-16, обіцяють 15 млн рублів тому, хто його зіб’є. Разом з тим, президент Зеленский заявив, що Україні потрібно 25 систем ППО типу Patriot, аби закрити небо над Україною і що Європа уже вичерпала усі свої можливості з цією допомогою нам.
Наскільки в безпеці будуть F-16 в Україні, де взяти достатню кількість Patriot, які є проблеми з ППО у РФ, чи потрібно було утримувати Кринки та як змінилася розстановка сил на фронті: від 2022 і дотепер – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
Відеоверсія розмови – тут.
Варіант з аеродромом в іншій країні – цілком реалістичний
– Окупантам обіцяють 15 мільйонів рублів, якщо вони зіб’ють F-16. Зі слів держсекретаря США Ентоні Блінкена, літаки уже на шляху в Україну. Однак зрозуміло, що їх буде недостатньо, щоб боротися з росіянами на рівних. Зважаючи на оголошене «полювання» та на удари по нашим аеродромах, які підігрівають напругу, наскільки безпека F-16 зараз є ще актуальною?
– Завжди актуальною. Якщо говоримо про винищувачі, які будуть базуватися в Україні, то аеродроми повинні мати ешелоноване прикриття протиповітряною обороною не гірше, ніж Київ. Зокрема, ППО середнього та великого радіусу дії. Маю на увазі Patriot та SAMP/T, це буде стратегічний об’єкт рівня столиці. Якщо F-16 буде використовувати не один аеродром, а кілька, то, звісно, вони усі повинні мати таке прикриття. Про це треба думати заздалегідь.
Якщо ж не будуть використовуватись українські аеродроми, а літаки будуть здійснювати зліт – посадку, а також базування на аеродромі якоїсь країни НАТО, то у такому випадку безпека винищувачів питання професійності пілотів в повітряному просторі України. І, до речі, варіант з аеродромом в іншій країні – цілком реалістичний.
Вибір з ППО є, це ще не кінець світу
– Щодо української ППО – президент Зеленський сказав, що нам потрібно щонайменше 25 систем Patriot, щоб закрити небо. Невідомо багато, чи це чи мало у порівнянні з тим, що уже маємо. А ще він озвучив, що Європа вже вичерпала свої можливості, аби допомогти нам із ППО. Де тоді взяти ці 25 систем?
– Окрім Європи, є інші країни в світі. Наприклад, США. Це основний оператор ЗРК Patriot. У них достатньо кількість цих систем, окрім цього, вони їх продовжують виробляти.
Є й інші країни, зокрема, азійські, які як виробляють зенітно-ракетні ракети, так і мають своє виробництво систем ППО. Зокрема, комплексів середнього, так і великого радіусу дії не гірших, ніж Patriot. Вибір є і це ще не кінець світу.
– Якщо говорити про ворожу протиповітряну оборону, то Інститут вивчення війни пише, що удари українських безпілотників углиб РФ продовжують тиснути на їхню ППО, і тепер регіональна влада мусить сама протидіяти загрозам. У мережі є відео, як охоронцям нафтобаз в РФ роздають антидронові рушниці. Також формують мобільні групи, як в Україні, щоб збивати БпЛА. Як нам використати проблеми росіян?
– Уже використовуємо. У їхній ППО з’являється все більше білих плям, прогалин. Антидронові рушниці, це один з засобів не найбільш надійної боротьби, але що вже є. Скоро вони ще будуть збирати по 100-500 рублів на те, щоб купити власні ЗРК, наприклад, Панцир-С1.
Мобільні групи по перехопленню – вони зараз копіюють наш досвід, але при цьому в РФ набагато більше бездоріжжя. Це суттєво ускладнює роботу цих груп перехоплення, аніж в Україні, тож це лише часткове вирішення проблеми дронів.
В РФ на третій рік війни проти України не існує повноцінної протиповітряної оборони ешелонованого типу. І з кожним днем у цій системі ППО стає все більше прогалин, вона стає вкрай не ефективною.
Польща здатна закрити лише 15-20 км від кордону
– В таких умовах виглядають доречними удари углиб РФ. Уже були заяви від нового прем’єра Великої Британії Кіра Стармера, про зелене світло щодо ударів їхніми Storm Shadow, однак потім це спростували. Також у безпековій угоді між Україною і Польщею прописана можливість збивати російські ракети, які летять поблизу кордону. Однак НАТО на такі дії згоди не дає… Хоча Польща могла б збивати ті з них, які атакують наші газосховища. Що означають ці сигнали?
– Насамперед, ця згода має бути на офіційному найвищому рівні, а не в коментарях якомусь ЗМІ. Зокрема, йдеться про заяву прем’єра Британії. І тільки тоді її треба розглядати.
Якщо говорити про Польщу, то тут теж слід було цього очікувати. Польща – це країна НАТО. Вона повинна діяти згідно з статутом Північно-Атлантичного альянсу. Не узгоджена ініціатива буде покарана.
Якщо говоримо про вірогідність ударів Польщею, то може йтися виключно про прикордонну смугу. У цієї країни немає можливості наразі перекрити повітряний простір над усіма областями Західної України. Країна може охопити 15-20 кілометрів від кордону. Цього не достатньо, аби критично впливати на можливості росіян наносити удари по території України. До того ж, у цій смузі зараз рідко з’являються, що «Шахеди», що ракети.
Кринки – не єдиний плацдарм, який ми тримали
– Від дій наших партнерів залежить безпосередньо розвиток подій на лінії бойового зіткнення. Зараз інформаційний простір буквально гуде – подіями в Кринках. Обговорюють відхід наших сил з плацдарму на Харсонщині. Що зараз діється на лівобережжі Дніпра?
– Там є кілька плацдармів. Кринки – не єдиний, який ми тримали. Він був більш медійно висвітлений, назвемо це так. Наприклад, не багато говорять про Херсонські острови, хіба що у червні чи травні згадали про Нестригу. А між тим це також наші плацдарми. І не тільки там, Антонівський міст. Ми давно про нього нічого не чули, хоча там події мають розвиток.
Чи потрібно було утримувати Кринки? Вважаю, що так. У цьому була раціональність, вони сковували значний потенціал російської групи військ «Днепр», які могли б бути відправлені для виконання бойових задач на інші напрямки. Наприклад, на Покровський чи Авдіївський. Чи у Бєлгородській області підсилити групу «Північ». Плюс 20-30 тисяч росіян – це була б серйозна проблема, вони могли б прорватися на Липці і створювати безпосередню загрозу для Харкова.
Кринки мали доцільність. І, до речі, навіть зараз, Сили оборони України продовжують сковувати цим плацдармом війська росіян. Адже ті бояться, що ця спалена земля в майбутньому може стати майданчиком для нашої десантної операції.
Кринки виконали свою задачу. Так, ціна велика. Але кожне життя українського військового, яке залишилось в Кринках, зберегло ще десятьох, а можливо навіть і більше на інших напрямках, де могли б відновитися більш інтенсивні бойові дії.
«2,5 квадратних метрів – один російський труп»
– Власне, на фоні того, що Сили оборони змушені залишати ті чи інші позиції в зоні бойових дій, в інформаційному просторі відчувається нагнітання емоцій. Додамо сюди те, що за результатами опитування Центру Разумкова майже половина українців готові до мирних перемовин із РФ. Маємо відчуття зради. Але якщо дивитися на ситуацію раціонально, як змінюється розстановка сил на фронті, темпи наступу та втрати?
– У 2022, на початку повномасштабного вторгнення, росіяни мали можливість захопити більш ніж 600 тисяч квадратних кілометрів території України. А в 2023 році це було приблизно 680 тисяч квадратних кілометрів. Зараз – десь 700 квадратних кілометрів.
При цьому втрати у них зросли уп’ятеро: від кількох сотень до тисячі. Якщо раніше на приблизно 700 квадратних метрів залишалося одне життя російського окупанта, то зараз пропорція катастрофічно змінилися: 2,5 квадратних метрів – один російський труп. Така от різниця між тим, що було у 2022-2023 роках і що у 2024.
Ті, хто не вірять, і говорять про домовляння, переважно перебувають в тилу, а військові на лінії зіткнення з цим не погоджуються. На жаль, завжди є ті, хто готові домовлятися навіть на умовах ворога.
Розмовляла Ніна Сукач
