Головне за день

Росія хоче повністю контролювати Донбас, сухопутний коридор, розширити його до Одеси та не відмовляється від створення маріонеткового уряду в Києві. І саме з такими вимогами готова сідати за стіл переговорів.     

Щоб країна-агресорка зазнала поразки та назавжди відмовилася від своїх планів, Україні потрібна допомога США та ЄС. Якщо США припинять надавати цю допомогу, то ЄС мусить подвоїти фінансування, аби компенсувати американську підтримку. Інакше досягти переваги на полі бою буде складно.

Які стратегічні завдання стоять перед військовими ЗСУ у 2024 році; чи підтримуватимуть західні держави Україну стільки, скільки буде потрібно; чому Захід не схвалює удари по РФ і називає це «грою з вогнем»? Про це у програмі Міжнародні новини на ТРК «Перший Західний» розповів професор, військовий аналітик Майкл Кларк.

Відеоверсія розмови – тут.

– За останні 4 місяці ЗСУ знищили ⅕ російського Чорноморського флоту. На вашу думку, які це матиме наслідки для російської армії?

– Короткострокові наслідки полягають у тому, що Чорноморський флот Росії не має можливості безпечно пересуватися західною частиною Чорного моря, зокрема на Захід від Криму. Основна база російського флоту у Севастополі фактично не функціонує. Хоча саме там ремонтують більшість російських кораблів. Крим вже не може бути так званою морською базою для Росії, зокрема у південно-західній та південно-східній частинах, як це було раніше. Україна, фактично не маючи власного флоту і володіючи лише невеликими патрульними човнами, змогла протистояти потужній морській силі. Це – велика тактична перемога України.

Зі стратегічної точки зору це дозволило Україні відкрити морський коридор для суден, що вирушають з Одеси, Чорноморська та інших портів на південно-західному узбережжі. Цей морський коридор, завширшки у 100 миль проходить вздовж узбережжя України, Румунії та допомагає скеровувати судна до протоки Босфор. Це зменшує тиск на експорт та імпорт України.

Зі стратегічної точки зору, Україні потрібно звільнити всі території, окуповані Росією з 2014 року. Це – нелегке завдання, але впевнений, що врешті-решт його вдасться виконати.

Втім найважливіше стратегічне завдання – тиск на Крим. Це впливає на можливості Росії здійснювати постачання для своїх військ сухопутним коридором, що проходить з Донбасу до Криму. Все це було б великою стратегічною поразкою для Росії і особисто для Путіна, який з 2014 року багато інвестував у захоплення Криму. Це мало б великий вплив на формування суспільних настроїв в Росії.

Якби Україна мала «Storm Shadow» раніше, це б змінило ситуацію

– Україна знищила російський десантний корабель «Новочеркаськ», використавши британські крилаті ракети «Storm Shadow». Чому російський флот – вразливий до цих ракет?

– Є декілька причин. По-перше, якщо ракети «Storm Shadow» або французькі далекобійні крилаті ракети «SCALP» використовувати належним чином, від них дуже складно захиститися. Це – дуже потужна швидкісна зброя. Російському Чорноморському флоту потрібен кращий захист від цих ракет. До прикладу, вони втратили свій флагман «Москву». Тоді проблема була не в поганому командуванні, а в поганому захисті від ракет. Звісно, росіяни вивчили деякі уроки, але не всі. Вони вже втратили десантні кораблі проєкту 775, що, зокрема виконують і транспортні функції. За рік позбулися аж трьох таких суден.

Загалом всі морські судна є вразливими до важких ракет, якщо ці літальні апарати підходять надто близько. Якщо «Storm Shadow» використовується разом із «MALD», тоді ця ракета спантеличує ворожі радари та імітує наче летить багато ракет. Це може ввести ворожу оборону в оману. Захиститися від такої атаки складно. Звісно, можна вберегтися, але росіянам це не вдається.

Вважаю, що Україні також потрібні німецькі крилаті ракети «Taurus». Це – далекобійні ракети, які можуть бути важчими від «Storm Shadow». Поки Німеччина зволікає з їх поставками, але вірю, що врешті-решт вони будуть надані. Якби Україна мала ці ракети ще 6 місяців тому, це б суттєво вплинуло на поточну ситуацію.       

– Скільки часу знадобиться Росії, щоб замінити кораблі та особовий склад в Чорному морі?

– Росія могла б дуже швидко замінити втрачений флот, якби поповнила втрати за рахунок Тихоокеанського чи Північного флотів. Але Росія не може цього зробити, бо Туреччина контролює протоку Босфор. Туреччина відповідно до конвенції Монтре 1936 року (відновила суверенітет Туреччини над протоками з Чорного в Середземне море) має право не пропускати через протоку військові судна будь-якої держави. Туреччина неодноразово заявляла, що будь-яке судно може вийти з Чорного моря, зокрема й українські чи російські кораблі, але будь-які українські чи російські кораблі не можуть зайти в Чорне море. Туреччина чітко виконує норми цієї конвенції. Якщо Туреччина раптом змінить позицію, Росія зможе досить швидко поповнити втрати. Але поки Росія не має змоги цього зробити.

Ціль Росії – зробити території України повністю нежиттєздатними   

– Видання «Politico» повідомляло, що адміністрація Байдена змінила свою політику щодо України, фокусуючись більше на обороні України та перемовинах з Росією. Чи відчуваєте зміну політики США?  

– Не думаю, що в адміністрації Байдена відбулася зміна політики. Але саме зараз на Білий дім тиснуть республіканці та вимагають домовитися про припинення вогню в Україні. Думаю, адміністрація Байдена завжди вивчає таку можливість. Але, зазвичай, через дослідження цього питання Білий дім приходить до висновку, що це поки неможливо. Там вже неодноразово говорили про те, що складно вести перемовини з тим, хто намагається тебе вбити. Росіяни, Путін та люди навколо нього, зокрема Патрушев дали зрозуміти, що хочуть знищити Україну, навіть у разі досягнення якогось компромісу. Розуміємо, що проведення перемовин зараз призведе до втрати Україною частини територій. Ціль Росії – зробити території, контрольовані Україною повністю нежиттєздатними. Багато російських делегатів, котрі брали участь у безпековому форумі Перської затоки в грудні, публічно говорили, що Росія готова домовитися, як мінімум, за рахунок повного контролю над Донбасом, сухопутним коридором та розширення сухопутного коридору до Одеси. Також Росія не відмовляється від своєї цілі щодо створення маріонеткового уряду в Києві. Саме цього, як мінімум, хоче досягти Росія, зокрема шляхом проведенням перемовин. Але неможливо проводити перемовини в той час, як Росія хоче знищити сусідню країну.

– Чи затвердить Конгрес США фінансування для України?

– Цей пакет передбачає фінансову допомогу для України на 61 млрд доларів. Загалом пакет фінансування становить 110 млрд доларів і передбачає допомогу Україні, Тайваню та Сектору Гази. Не відомо чи Конгрес затвердить цей пакет. Припускаю, що деякі частини з цього пакету можуть бути проголосовані окремо. США можуть затвердити меншу версію такого пакету допомоги для України. Втім буде нелегко проштовхнути це через обидві Палати. Ще в грудні здавалося, що вони повинні були його затвердити. Проте зараз незрозуміло чи буде ухвалене таке рішення. Незважаючи на те, що більшість республіканців підтримує допомогу Україні, значна меншість, близько ⅟3 сенаторів та члени Палати представників виступають проти цього. Думаю, все йде до того, що ЄС натомість виділить Україні 50 млрд євро. ЄС хоче зробити це, незважаючи на позицію прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Можливо не вийде виділити для України усі 50 млрд доларів, а виділити ці кошти частинами у форматі траншів. Звісно, для України це – не найкращий варіант. Але він найкращий із наявних пропозицій на наступні 2-3 місяці.

Якщо США не допоможуть Україні, ЄС має подвоїти фінансування

– А чи зможе Європа компенсувати Україні відсутність допомоги з боку США?

– Хіба тільки у короткостроковій перспективі. Україні буде дуже важко вести боротьбу на полі бою на такому ж рівні, якщо США не будуть продовжувати підтримку. Все залежить від того, куди буде рухатися політика США у наступні 2-3 місяці, зважаючи на наближення виборчих кампаній. Заразом президент США Джозеф Байден нещодавно досягнув значного успіху, адже зумів домовитися з республіканцями про затвердження федерального бюджету США. Це означає, що уряду США не загрожує шатдаун, адже обидві партії досягли згоди щодо цього питання. Звісно, це прямо не впливає на допомогу Україні. Втім, якщо США припинять надавати таку допомогу, ЄС мусить подвоїти фінансування для України, аби компенсувати американську підтримку. І хоч деякі європейські країни будуть готові до цього, думаю, що досягти згоди буде важко. Це – проблема. Європа – надзвичайно багата, тому не існує жодних виправдань для зволікання із виділенням допомоги Україні. Бюджет ЄС – близько 100 млрд доларів. ЄС досить легко може виділити кошти на будь-який проєкт. До прикладу, на економічне відновлення після пандемії коронавірусу ЄС виділив близько 300 млрд доларів. Це робилося для того, щоб знизити ціни на енергоносії під час минулої зими. ЄС може виділяти сотні мільярдів євро на будь-що, якщо цього захоче. Вважаю, що ЄС має захотіти допомогти Україні. Захотіти цього мають і в західному світі. Адже боротьба в Україні це – боротьба нашої ери. Це – боротьба за свободу у західному світі.      

– Канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що Німеччина буде підтримувати Україну до перемоги. Чи зможе Європа зберегти поточний рівень безпекової допомоги та надавати її до останнього?

– Річ у тім, що ніхто не може сказати, коли буде це «останнє». Якби контрнаступ був більш успішним, ми б сказали, що це має закінчитися за рік. Втім зараз стає зрозуміло, що це не закінчиться за один рік. 2024 рік буде роком консолідації. А от стратегічні зміни можуть відбутися у 2025 році чи пізніше. Війна триватиме ще деякий час. Думаю, це розуміють і в Києві, і в західних столицях.

Це кидає екзистенційний виклик західним лідерам і викликає питання: «Якщо ця війна дійсно важлива, якщо ви будете підтримувати Україну так, як про це говорили, до самого кінця, це може бути справою не на рік, а на 2-4 роки або й більше, чи готові ви до цього?». Політикам легко робити заяви, бо слова – дешеві. А от ведення реальної політики – дорого і вимагає певних жертв.

Тепер ЄС, Великобританію, США та решта держав світу закликають піти на певні жертви. Коли я говорю про західний світ, то туди входять і Південна Корея, і Японія, і Тайвань. Усі ці країни в той чи інший спосіб надавали Україні допомогу. Річ не лише у США чи ЄС. Західний світ в апріорі бачить важливість цієї війни. Заразом у 2024 році прийшов час піти на деякі жертви, аби виконати наші обіцянки, які ми так легко давали протягом останніх двох років.

Це – гра з вогнем. Захід не схвалює удари по Росії

– Якими мають бути військові цілі України на цей рік?

– Україна має прагнути трьох речей. По-перше, слід ізолювати Крим. Потрібно зробити його несприятливим для розташування російської армії та проживання 800 тисяч росіян, які заселилися туди колоніальним чином. Вони обрали це місце для життя, припускаючи, що півострів залишатиметься під контролем Росії. Тож ізоляція Криму є однією зі зрозумілих стратегічних цілей. Вірю, що Україні вдасться цього досягти протягом 2024 року.

Друга, більш амбітна ціль – відкидання російських військ до позицій на яких вони були до 24 лютого 2022 року. Слід звільнити всі окуповані території, втрачені під час повномасштабної війни, яку розпочала Росія. Це покаже провал путінської імперіалістичної стратегії і стане великим плюсом для України. Звісно, це не дасть Україні всього, чого вона хоче, але стане показником провалу російської політики Путіна. Усе, що відбуватиметься в Росії після цього – не наша проблема, а проблема росіян. Наша західна політика не може визначатися з урахуванням страху того, що може відбутися в Росії.

Третя ціль – звільнення усіх територій, окупованих з 2014 року та відновлення кордонів України, станом на 1991 рік.

Залишається проблема щодо майбутнього Криму. Але це – політично-технічна проблема. Щодо цього можна провести міжнародну дискусію. Але якщо говорити про фізичний контроль над Кримом і якщо Україна зможе відновити контроль над усіма своїми територіями 1991 року, то на Заході будуть дуже цим задоволені. Звісно, попереду буде багато роботи з відбудови. Але для цього ми розглядаємо можливість конфіскації російських резервів у розмірі 300 млрд доларів. Незважаючи на всі складнощі щодо їх використання, ці кошти мають бути використані на відбудову України. Україна – сучасна європейська держава з великим потенціалом. І саме в економічних інтересах Заходу дати Україні розуміння того, наскільки великий її потенціал. Щойно закінчаться бойові дії, Україна стане чудовим місцем для інвестицій підприємців, зокрема із Західної Європи.      

– Нещодавно Росія зазнала ударів по військових об’єктах у Білгородській області. Чи можуть такі удари наблизити закінчення війни?

– Не думаю. У цьому питанні не можу погодитися з політикою Києва. Зазвичай Київ не заявляє про причетність до цього, але ми віримо, що це так. Думаю, за цими ударами стоїть дуже винахідливий Буданов.

Справді, ведеться війна. Росіяни невибірково б’ють по цивільній інфраструктурі України. Тож у мене немає якихось моральних пересторог щодо цих ударів, але є політичні. Таким чином Україна грає з вогнем. Річ у тім, що це створює моральні еквіваленти між тим, що роблять українці та росіяни. Західні лідери стурбовані. Це підтверджує путінські тези про те, що начебто Захід атакує Росію. Тобто Україна атакує Росію, бо їй про це говорить Захід. Путін стверджує, що Україна використовує для цього західну зброю. Це – брехня. Втім різниця між українською та західною зброєю – в деталях. Сама ідея підтримки путінського наративу про який він бреше своєму народу, не сприймається позитивно у західних столицях. Окрім того, це може зменшити підтримку військових цілей Києва з боку західних столиць. Я розумію мотив таких атак. Але їх проведення це – нерозсудливо. Ці атаки не призведуть до кінця війни. Звісно, вони показують Росію беззахисною країною. Це – сором для Путіна. Втім те, що він отримує від цих атак для своїх політичних наративів є більшим за те, що він втрачає через ці приниження.

Побоююсь, що в разі збільшення таких атак цього року, рівень західної підтримки України може зменшитися, а не збільшитися.

Російська ракета над Польщею – не випадковість

– Президент Володимир Зеленський заявив, що деякі європейські розвідки почали оцінювати можливість здійснення на них атак з боку Росії. Якою є ймовірність таких атак?

– У певному сенсі це вже відбулося. Росія вже здійснювала кібератаки. Росія спробувала втрутитися у нашу енергетичну безпеку та в нашу критичну інфраструктуру. Пряма військова атака проти держави-члена НАТО поки не є такою ймовірною. Звісно, держави Балтії: Естонія, Латвія, Литва добре усвідомлюють таку можливість, зокрема Латвія та Естонія. А все через те, що в цих державах проживає значна кількість російської меншини і їх можна на щось проагітувати. Більш ймовірною є атака на Молдову або спричинення якоїсь кризи у Молдові, зокрема з боку так званої Придністровської Республіки, такої ж як ЛНР, ДНР. Якщо трансністрія повстане, Росія може здійснити вторгнення для того, щоб включити Молдову у сферу свого впливу. Це було б досить корисно для росіян. Ще на початку війни, коли російські війська рухалися у напрямку Одеси, ми думали, що це буде частиною стратегії. Зважаючи на те, що вони не дійшли до Одеси та не пройшли через Миколаїв, цей задум відійшов на другий план.

Ймовірно, що Росія продовжить підбурювати суспільство, втручаючись у вибори, що мають пройти у багатьох західних столицях. Російські війська можуть спробувати дестабілізувати Молдову та використати війська на Західних Балканах, де зараз загострюється криза через поведінку Росії щодо Сербії та Боснії. Ці питання дуже важливі для західних розвідок. Впевнений, що вони пильно стежать за ситуацією.        

– Нещодавно російська ракета зайшла у повітряний простір Польщі та повернулася до України. Цю інформацію підтвердила польська армія. Це – випадковий інцидент чи сигнал від Кремля?

– Не думаю, що це була випадковість. Як і те, що ракети, прямуючи до України, літають над Молдовою та Румунією. Росіяни знають маршрути своїх ракет. І зазвичай ракети не сходять зі свого курсу. Вважаю, що це – військові дії. Не думаю, що вони надсилають нам сигнал. Адже їм байдуже на те, що говорить решта світу. Вони ведуть кампанію проти України з цілеспрямованою нещадністю та жорстокістю. Врешті-решт вони щоночі на російському телебаченні погрожують скинути ядерні бомби на Західну Європу і знищити Великобританію через те, що Великобританія – одна з найбільших прихильниць України. Вони погрожують скинути ядерні торпеди, які створять великі хвилі, що мали б змити Британські острови та поховати всю країну. Вони роблять погрози від яких холоне кров. Їм байдуже, що вони кажуть про Західну Європу. Це лише підтверджує, що коли маємо справу з Росією, то маємо справу з новою формою правління. І Росія вже не є сучасною європейською державою. Можливо вона стане такою колись у майбутньому. Адже Росія – важлива країна, зокрема для європейської культури. Але та Росія з якою маємо справу зараз і матимемо справу через 2-3 покоління, чинить так, що мало відрізняється від варварства.

Розмовляв Даніель Ткіє

Записала Олеся Когутич