Головне за день

Ще минулого року Міністерство культури України закликало вилучити із бібліотек книги російських авторів, котрі писали в останні десятиліття та сповідували антиукраїнську ідеологію. Однак що робити із творчістю Булгакова, Толстого, Чехова, Достоєвського, Лєрмонтова і поетами «золотого вєка», такими як: Блок, Єсєнін, Брюсов?..

Іван Сварник, історик, директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки переконаний, до таких питань слід підходити вкрай обережно. Як варіант – залишити по одному примірнику, щоб майбутні літературознавці використовували їх для наукової роботи та порівняльного аналізу.

Головне, аби під час «деімперіалізації» фондів не приректи на забуття імена українських авторів, котрі вимушено творили, до прикладу, у радянську добу: Петра Панча, Володимира Сосюри, Валер’яна Підмогильного, Євгена Плужника, Миколи Вінграновського та багатьох інших.

Про це – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

– У Львівській обласній універсальній науковій бібліотеці налічується 300 тисяч російських примірників книг і 200 тисяч українських. Тобто російських на 100 тисяч більше?..

– Саме так. Річ у тім, що фонди публічних бібліотек формувалися в радянський період. Більшість літератури друкувалася на «общепонятном язикє» і поширювалася в бібліотеки Молдови, Естонії, України, Росії, Башкирії і т.д. Тобто в усіх бібліотеках Радянського Союзу були більш-менш схожі бібліотечні фонди. Оскільки тиражі видань були великими, то у фондах збереглася велика кількість радянської, російськомовної літератури.

Це – величезна проблема абсолютно всіх публічних бібліотек України, окрім бібліотек в Херсонській, Миколаївській, Донецькій, Луганській областях та Республіці Крим, де українська книга була фактично знищена. Там немає жодних фондів: ні російських, ні українських.

– Ви маєте на увазі, що ці фонди були знищені окупантами?

– Так. Знищені окупантами в ході бойових дій. Нещодавно директорка обласної бібліотеки з Миколаєва розповіла, що тільки-но москалі зайшли в населений пункт, вони насамперед знищили українську символіку, спалили українські книги та український Будинок культури.

Бібліотечні фонди перенасичені російськими книгами

– Як нам ефективно та результативно побороти російську книгу?

– У 2022 році, коли розпочалася повномасштабна війна, наше Міністерство культури різко задумалося над тим, що робити з російськомовною книгою. Відтак, усі публічні бібліотеки отримали листа з рекомендацією вилучити із бібліотечних фондів книги авторів, відомих своєю антиукраїнською позицією. Усього – близько 30 авторів. А також – усю друковану продукцію підсанкційних російських видавництв. Це – видавництва, що спеціалізувалися на випуску антиукраїнської літератури. До речі, цю літературу продавали у самому центрі Львова, в підземному переході, біля готелю «Жорж».

При перевірці наших фондів ми також виявили книги одного із заборонених видавництв. Це не були безпосередньо антиукраїнські книги, але в них прославлялася війна 1812 року, «казачі атамани», російські воєначальники. Ми ці книги вилучили та перенесли у закриті фонди.

– Ви вже провели «деімперіалізацію» своїх фондів. Яку літературу пропонуватимете натомість?

– Мало того, що практично всі фонди – застарілі, перенасичені російськими, радянськими книгами, ми ще й мало отримуємо українських книг. До прикладу, наша обласна бібліотека отримує на рік 6-7 тисяч нових видань. У порівнянні із загальною кількістю фондів у 600 тисяч книг, це – 1% від складу фондів. Згідно з міжнародними стандартами, для оновлення фондів публічних бібліотек потрібно, щоб ця цифра становила не менше 5%.

Понад 100 тисяч російських книг ми віддали в макулатуру

– А чи можна було б здати російськомовну літературу на макулатуру, щоб цей папір переробили і використали для друку нових українських книг?

– Коли я прийшов працювати у Львівську обласну універсальну наукову бібліотеку, кількість книг у фондах становила 780 тисяч примірників, зараз – 670 тисяч. Тобто понад 100 тисяч книг ми віддали в макулатуру. Це – радянські, російськомовні видання, які ми вважали застарілими з моральної точки зору.

Щодо вашого питання, то на переробку, звісно, можна здати. На жаль, із переробленого книжкового паперу нова книжка вже не надрукується. З нього можна виготовити інший папір з дещо іншим призначенням..  

– Як у питанні вилучення російськомовних книг повинні діяти Міністерство культури України та уряд?

– На превеликий подив, жодного слова про російські книги загалом від міністерства взагалі не пролунало. Це йдеться про книги, ворожі до української держави і України, про авторів, котрі писали в останні десятиліття і видавали антиукраїнську літературу. Однак про Булгакова, Толстого, Чехова, Гоголя чи будь-кого іншого російського автора поки що навіть не згадували.

– Це питання належало до компетенції колишнього міністра культури Олександра Ткаченка?

– Думаю, що Ткаченко мало читає сучасну літературу. Взагалі я не певен, чи він читає сучасну українську літературу…

В радянський час, в Україні діяли дуже обдаровані творці

– Боротьба з «русскім міром» йде і на фронті, і в тилу. А в той час на друк чекають нові російські книги. Чому так відбувається?

– За останні 20 років, якщо не більше, наша бібліотека не поповнювалася російськими виданнями, за винятком тих, які нам дарували. Поповнення фондів відбувалося виключно українською книгою.

– А як ви ставитеся до збереження української радянської літератури?

– Маємо думати над тим, що залишити з радянської літератури. Адже в радянський час діяли такі обдаровані творці як: Петро Панч, Володимир Сосюра, Валер’ян Підмогильний, Євген Плужник, Микола Вінграновський. Скажімо, Василь Барка жив в радянський період, але не в Радянському Союзі, тому міг писати зовсім по-іншому… чи Віра Вовк або інші, хто жив в еміграції… Однак їх також можна зарахувати до радянської епохи. Вони швидше були антирадянськими творцями.

Навіщо дітям було вчити «Євгенія Онєгіна» чи «Войну і мір»?

– А що робити із російською класикою?

– Дійсно є величезний пласт російської класики: Толстой, Достоєвський, Лєрмонтов. А ще – поети «золотого вєка»: Блок, Єсєнін, Брюсов. Тобто є багато речей до яких потрібно ставитися обережно.

Я, як директор обласної універсальної бібліотеки вважаю, що в наших фондах повинні залишитися всі взірці російської літератури від XVIII ст. і до нашого часу для того, щоб майбутні покоління знали, якою була російська література. Для того, щоб літературознавці могли підняти твори, до прикладу поч. XX століття і порівняти про що писали українські радянські автори і російські радянські автори. Але це – для науковців.

Аналізуючи шкільну програму радянського часу, я досі не розумію для чого дітям було вчити «Євгенія Онєгіна» Пушкіна? Це – твір про російського дворянина, який гуляє на балах, крутить романи. Це – про світське життя Петербурга, яке до України не пришити, не прилатати. Яка користь дитині від цього тексту? Або «Война і мір» Толстого… Ми ж до Бородіна чи «пожара москви» не мали жодного стосунку.

– Якби зібрати російську літературу і розкидати її з літака над окупантами на передовій. Цікаво, як би вони відреагували?

– Думаю, що російський народ є досить далеким від «вєлікой русской культури». Ті люди, котрі воюють значною мірою взагалі відірвані від цивілізації. Те, що ми бачили з побуту москальських солдатів в окупованих українських містах, свідчить про те, що вони не читають взагалі. Читання це – прерогатива цивілізованих націй. Москалі є нецивілізованим народом. Є вузький прошарок тієї інтелігенції, яка читає і пише для тих, хто читає, Але загальна маса ставиться для цього абсолютно байдуже.

– На вашу думку, чи повинні ми чекати від Міністерства культури та уряду конструктивного рішення про те, що робити з російською книгою в Україні?

– Без сумніву, потрібно на рівні Міністерства культури виробити загальні рекомендації для всіх публічних бібліотек, визначити критерії за якими можна було б скорочувати кількість фондів російською мовою. Принцип скорочення – надзвичайно простий: залишити по одному примірнику, а все решта здати на макулатуру. Однак для цього потрібне певне науково-методичне рішення на рівні міністерства про те, що робити з російською класикою, російською радянською літературою, літературою народів СРСР. Адже це є в усіх бібліотеках.

Розмовляв Роман Шостак

Записала Олеся Когутич