Головне за день

Усі злочини, вчинені РФ на території України мають бути розглянуті, а винні – понести справедливу відповідальність перед законом. Якщо зволікати, це свідчитиме про безкарність і призведе до нових злочинів, які становитимуть загрозу для усього світового правопорядку.

Важливо, щоб кожен випадок був розглянутий у Міжнародному кримінальному суді чи Міжнародному трибуналі, на зразок Нюрнберзького.

Про це в ефірі програми «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» розповів Віталій Гутник, професор кафедри міжнародного права ЛНУ ім. І. Франка, доктор юридичних наук.

Відеоверсія програми – тут.

– У чому суть Нюрнберзького трибуналу?

– Цей процес розпочався після Другої світової війни. Полягав у засудженні головних нацистських злочинців за вчинені ними злочини.

– Серед них був злочин геноциду?

– У статуті Нюрнберзького трибуналу, датованому 1945 роком, злочину геноциду не було. Але це – один з чотирьох найбільш небезпечних міжнародних злочинів. Його фундатор – Рафал Лемкін, польський та американський науковець–правник єврейського походження, який навчався у Львівському університеті. Саме він вперше запровадив слово геноцид.

Геноцид, голодомор це – найбільш агресивні прояви тоталітарного режиму проти будь-якого народу.

– А чи був Лемкін у Нюрнберзі?

– Лемкін намагався лобіювати свою позицію через американський уряд, оскільки на той час він уже мешкав в США. Він просив надзвичайно впливову американську делегацію щодо формулювання статуту. Більше того, президент Нюрнберзького трибуналу Джеффрі Лоуренс активно співпрацював із Лемкіним. Попри це, до статуту Нюрнберзького трибуналу злочин геноциду включено не було.

– А за що судили нацистів?

– Це були злочини, вчинені проти миру, безпеки, воєнні злочини. Це на зразок тих злочинів, які зараз вчиняє РФ. Тоді, як я вже сказав, не було окремого злочину геноциду. Це вважався злочин проти миру.

Злочини, що вчиняються в Україні є найбільш масовими

– З точки зору права, чи можемо говорити про Нюрнберг-2? Наскільки цей спеціальний трибунал над РФ відрізнятиметься від попереднього?

– Кожна людина, кожен народ прагне справедливості. Станом на зараз, ми не можемо знайти жодної родини, яка б не стала жертвою цього злочину: є жертви, загиблі.

У моїй родині це – два чудові хлопці. Одному з них, Тарасові Стахіву було 18 років. Він три дні не дожив до свого 19-річчя. Загинув під Бахмутом, захищаючи нашу державу. Тарас був студентом Чернівецького університету. Його не повинні були мобілізовувати. Однак він добровольцем приєднався до війська. Іншому герою Андрію Гулю було лише 24 роки. Він загинув під Гуляйполем, внаслідок ворожої атаки.

І тут виникає проблема: як притягнути до відповідальності тих осіб, які дають наказ на вчинення усіх цих злочинів?

Перший міжнародний трибунал був ще в XV столітті над Петром фон Хагенбахом, який вчинив злочини проти людяності і агресії. Цей трибунал створили 24 держави і судили злочинця.

Вважаю, що зараз кожен день затримки зі створення трибуналу за злочин агресії є певним зволіканням із правосуддям. А зволікання породжує безкарність і нові злочини.

– У 1945 році антигітлерівська коаліція не посадила сталінський режим на лаву підсудних, а залишила серед переможців. Чи не є цей геноцид, який росіяни творять зараз в Україні, продовженням безкарності, що трапилася в часи Другої світової війни?

– Ті злочини, що вчиняються в Україні це – найбільш масові злочини з великою кількістю жертв.

Щодо тих злочинів і паралелі з сьогоднішніми, то є кілька механізмів, як притягнути винних до відповідальності. По-перше, є постійно діючий Міжнародний кримінальний суд, який проводить розслідування щодо воєнних злочинів і злочинів проти людяності, вчинених РФ в Україні.

– Хотів уточнити… Міжнародний кримінальний суд, як і Міжнародний кримінальний суд ООН в Гаазі, діє на підставі Римського статуту. Однак ані РФ, ані США і Україна не підписали кінцево його…

– Римський статут Міжнародного кримінального суду має одну особливість: навіть якщо держава не є учасницею Римського статуту, вона може прийняти юрисдикцію злочинів, вчинених на її території.

Україна зробила це ще в 2014 році. А минулого року, з початком воєнних злочинів і злочинів проти людяності РФ проти України, звернулися 43 держави, щоб передати злочини, вчинені на території України до Міжнародного кримінального суду. І прокурор Міжнародного кримінального суду вже розпочав за цим фактом розслідування.

Те, що РФ не ратифікувала Римський статут немає жодного значення. Тому що злочини вчиняються на території України. Україна визнана юрисдикцією. А окрім того, держави-учасниці Римського статуту передали ситуацію до Міжнародного кримінального суду. Таким чином Міжнародний кримінальний суд володіє юрисдикцією щодо усіх тих міжнародних злочинів, що відбуваються на всій території України.

До відповідальності слід притягнути усіх, хто віддавав злочинні накази

– У Римському статуті є слова про те, що відповідальності підлягають усі, зокрема керівники держав?..

– Так. З одного боку, якщо пригадати історію створення всіх кримінальних судів, то їхньою головною ідеєю було притягнути до відповідальності вищих посадових осіб держави, які можуть уникнути відповідальності в межах національних правопорядків.

З іншого боку, будь-який національний правопорядок не може притягнути до відповідальності лідерів інших держав за власним національним правом. Тобто лідери держав, президенти держав, в нашому випадку Володимир Путін, за рахунок своїх імунітетів, звільнені від відповідальності перед національним правопорядком України.

Тому мета Міжнародного кримінального суду чи створеного трибуналу – притягнути їх до відповідальності.

– 26 лютого 2022 року Україна звернулася до Міжнародного суду ООН. І Міжнародний суд ООН ухвалив тимчасове рішення про те, що Росія зобов’язана припинити агресію в Україні. Але рішення і досі не виконано.

– Тут варто говорити про особливу юрисдикцію Міжнародного суду ООН, який розглядає міждержавні справи. І тут є перевага Міжнародного кримінального суду, який притягає до відповідальності конкретних фізичних осіб, конкретних громадян, в нашому випадку РФ, які віддавали накази. І Міжнародний кримінальний суд потроху вже підходить до цього етапу, коли потрібно видати ордер на їх арешт і передати до всіх держав, до Інтерполу їх імена. Опісля, коли вони будуть перетинати територію будь-якої держави, їх буде заарештовано і передано до міжнародного правосуддя.

Міжнародний суд ООН володіє відповідальністю щодо держави. У ньому механізм навіть тимчасових заходів, не говорячи про кінцеві рішення, є більш ускладненим.

Тому, як на мене, у пріоритеті є Міжнародний кримінальний суд і створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії і притягнення до відповідальності осіб середнього рівня, які віддають накази і вчиняють міжнародні злочини.

У справі колишньої Югославії на лаві підсудних була 161 особа

– А навіщо створювати спеціальний трибунал, спеціальну комісію, якщо є Міжнародний кримінальний суд чи Генеральний прокурор?

– Юрисдикція Міжнародного кримінального суду поширюється на геноцид, злочини поти людяності, воєнні злочини і злочин агресії. Але юрисдикція на злочин агресії є дуже ускладненою. В реаліях Росії і України, притягнути до відповідальності тих осіб, які віддавали наказ на вчинення агресивних дій, складно. Єдиний варіант, щоб притягнути до відповідальності за злочин агресії, за аналогією до Нюрнберзького трибуналу, це – створити спеціальний трибунал, який матиме юрисдикцію притягнення до відповідальності за злочин агресії осіб середнього рівня.

Якщо ми розглянемо практику міжнародних кримінальних судів, створених для конкретних держав, на лаві підсудних з однієї держави було по 2–5 осіб. Для нашої війни це – замало.

А до прикладу, в Міжнародному кримінальному трибуналі щодо колишньої Югославії на лаві підсудних була 161 особа. Окрім того, було створено два менші змішані трибунали, спеціальні палати в Боснії і Герцоговині і спеціальні палати по Косово.

Отже, нам потрібно створити і окремий самостійний трибунал, який буде володіти і юрисдикцією щодо злочину агресії, і який зможе притягнути до відповідальності більшу кількість осіб. Тобто ми можемо використати два механізми: і Міжнародний кримінальний трибунал, і окремий самостійний трибунал. Вони будуть цілком взаємоприйнятними.

– Скільки осіб РФ мало б бути на лаві підсудних під час судового засідання Нюрнберг–2?

– Якщо відкрити Римський статут чи статут Міжнародного кримінального трибуналу, побачимо наскільки широкою є юрисдикція. Особи, котрі вчиняють воєнні злочини, це не лише ті, хто стріляє, це – всі до найвищого командира. А хто є найвищим командиром і головнокомандувачем в будь-якій державі з президентською формою правління? В контексті РФ це – президент держави, міністр оборони, Генштаб. Тобто всі оці особи несуть відповідальність.

Безкарні злочини є загрозою для всього світового правопорядку

– Чи можна уникнути відповідальності, якщо особу визнано психічно ненормальною?

– У практиці Міжнародного кримінального суду немає жодної справи, коли за рахунок цього вольового елемента чи неусвідомлення вчинених дій, якась особа уникнула відповідальності.

Міжнародний кримінальний суд це – певний еталон правосуддя. Тому обманути, підкупити чи іншим чином уникнути відповідальності не вдасться.

Міжнародний кримінальний суд чи міжнародні кримінальні трибунали створені не для того, щоб захистити якусь окрему державу, а для того, щоб все світове співтовариство не допустило вчинення злочинів на території інших держав. Якщо не буде правосуддя і винні не зазнають покарання, це провокуватиме нові злочини. А це – небезпека для будь-якої держави. Жодна держава не може бути захищена від того, що завтра на її території не розпочнеться збройний конфлікт і її громадяни не стануть його жертвами.

– У вас є переконання, що цивілізований світ не простить злочини Росії?

– Або не простить, або є загроза для всього світового правопорядку. Є норми, які не можна переступати, адже такі злочини становлять загрозу не для якоїсь однієї чи кількох держави, це може потягнути за собою інші збройні конфлікти на всіх континентах.

– А наскільки ефективними є міжнародні трибунали та якою є міра покарання злочинців?

– Було близько 20 міжнародних трибуналів. Їхня ефективність залежить від того, в який спосіб вони створюються і чи є контроль над тими особами, які вчинили ці злочини. Якщо ми говоримо про Югославію чи Руанду, то це були дуже успішні трибунали, оскільки був контроль за цією територією.

Звісно, новостворений трибунал чи Міжнародний кримінальний суд були б найбільш ефективними для України після перемоги. Чи буде він мати ефект зараз? Безумовно, так. Можливо не такий, який би нам хотілося, але буде.

Нацисти також вірили у свою безкарність

– Нещодавно «New York Times» повідомила про те, що Міжнародний кримінальний суд має відкрити проти РФ дві справи щодо воєнних злочинів: про викрадення українських дітей і про обстріли інфраструктури. Це настільки очевидно, що не потрібно доводити?

– Росіяни не лише хочуть отримати перемогу на полі бою і застосовують для цього заборонені методи ведення війни. Але якщо ці методи використовуються проти цивільних, знищується цивільна інфраструктура, це переходить будь-які межі. Це схоже не лише на воєнні злочини, а й злочини проти людяності, проти базових засад існування, закладених природою. Адже гинуть невинні люди.

Станом на зараз, прокурор Міжнародного кримінального суду веде розслідування. А розпочав він цю роботу у листопаді 2013 року, від Революції Гідності і веде до цього часу. Коли розслідування буде завершено, ми побачимо не лише дії, вчинені за час повномасштабного вторгнення, а й з 2013 року.

– Також видання згадує про те, що уряд США має докази щодо рішення Кремля наносити цілеспрямовані удари по критичній цивільній інфраструктурі України. В адміністрації Джо Байдена за те, щоб надати ці докази Міжнародному кримінальному суду, проте Пентагон не надто цього хоче. На вашу думку, чи вдасться переконати Пентагон?

– Думаю, що не варто чекати на рішення Пентагону, США чи інших держав. Бачимо прямі заяви керівництва Росії про те, що їх ракети попали в ціль: енергетичні об’єкти Львова, Києва, Івано-Франківська чи якось іншого міста. Керівництво РФ прямо про це заявляє. Які ще потрібні докази? Командир чи верховний головнокомандувач може уникнути відповідальності лише в тому випадку, коли він не знав і не міг знати про це. Але їхні військові самі говорять про це на всіх каналах.

– Офіційні особи Кремля вірять у безкарність. Вони заявляють, що не визнають Міжнародний кримінальний суд, Римський статут, ООН, бо у них є ядерна зброя. Що б мало змінитися в Росії, щоб за наявності ядерної зброї злочинці сиділи на лаві підсудних?

– Нацисти також не думали, що може бути створено щось схоже на Нюрнберзький трибунал і що хтось із них може бути на лаві підсудних. Вони вірили у свою безкарність. Притягнути найбільше осіб до кримінальної відповідальності зможемо після нашої перемоги. Якщо не вдасться притягнути до відповідальності внаслідок нашої перемоги, ці особи будуть залишені в їхніх національних державах.

Існує інший прецедент, коли особи, які вчинили міжнародні злочини притягувалися до відповідальності в межах національних правопорядків. Яскравим прикладом є справа Едуфа Ейхмана, який в часи Другої світової війни вчинив злочини проти людяності, знищував євреїв, ромів та представників інших національностей. Ізраїльська спецслужба Моссат викрала його в Аргентині, доставила до Ізраїлю і там його судили за національним законодавством. Відтак, відбулося справедливе покарання – смертна кара у формі повішання. Його покарали, як злочинця Нюрнберзького трибуналу.

Розмовляв Роман Шостак

Записала Олеся Когутич