Головне за день

Україна протистоїть ворогу, що діє всупереч будь-якому здоровому глузду. Попри це є надія, що російські владні кола та політична еліта, яким є що втрачати, задумаються над усуненням кремлівського диктатора, котрий боїться потикатися далі свого бункера.

Наскільки реальним є такий сценарій; чи варто розраховувати на розкол всередині Росії; яка ймовірність відступу українських військ з Бахмута – про це у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» військовий експерт Ігор Козій.

Відеоверсія розмови – тут.

– Що означає вибух у Санкт-Петербурзі, в результаті якого загинув російський воєнкор Владлен Татарський? Чи він інспірований з України, чи це розбірки з Пригожиним?

– Я б радів, якби руки України дотягнулися до Санкт-Петербургу і почали знищувати кримінальний контингент, який перебував в кафе Пригожина. Але, звісно, ми такою дурнею не займаємося. Це – їхні внутрішні розбірки, які вони самі повинні регулювати і вивчати. Для цього вони мають поліцію та інші органи. Саме вони повинні своєчасно повідомляти про кримінальну активність тих чи інших кафе.

Сподіваюся, що врешті-решт поліція РФ почне дружити зі здоровим глуздом і, можливо, так вони знайдуть справжніх замовників цих убивств.

Бахмут це – не просто місто

– Російський генштаб випустив пам’ятку для новомобілізованих солдат. Зокрема, там згадується і про імперіалізм, і про прагнення Заходу досягнути хаосу… Про що це свідчить?

– Просто їм якимось чином потрібно показувати свою діяльність. От вони цим і займаються. Ми перебуваємо поруч з «королівством кривих дзеркал», де відбуваються незрозумілі для здорового глузду речі. Все, що там робиться, направлене на підтримання культу однієї особи, яка сидить в Кремлі і боїться висунути носа з бункера. І якось маємо з цим «сусідом» жити.

Зрозуміло, що з часом постануть питання облаштування кордонів, підготовки населення до протидії. Ми повинні плекати патріотизм всередині своєї країни, боротися з проявами того середовища, яке ми бачимо в Києво-Печерській лаврі. Це – непросте завдання. І ці 12 кроків щодо деокупації Криму, запропоновані секретарем Ради національної безпеки і оборони України Олексієм Даніловим є своєчасними. Їх потрібно розширювати і удосконалювати.

– Пригожин зняв відео, де вночі із прапором позує, за його словами, біля будівлі міської адміністрації Бахмута. Водночас в Генштабі спростовують його заяви. Але, припустимо, якщо росіянам вдасться закріпитися в центрі Бахмута, чи означатиме це для нас втрату всього міста?

– Абсолютно, ні. Ми перебуваємо на більш високій частині міста. Бої йдуть важкі і потужні. Адже Бахмут це – не просто місто. Це – напрямок на Костянтинівку, на Часів Яр, на ті підприємства, які свого часу виробляли оборонну продукцію.

Колись один із народних депутатів звернувся до Парубія з листом, в якому сказав, що потрібно евакуювати з Луганська патронний завод. Парубій це звернення проігнорував. В результаті ми витратили багато часу на те, щоб налагодити випуск боєприпасів.

Чи піде російський істеблішмент проти Путіна – покаже час

– У Бахмуті майже не залишилося «вагнерівців». Однак там дедалі більше кадрових військових. Від цього ситуація – дедалі важча…

– Досвід цих боїв багато чому навчає… РФ вирішує питання знищенням «вагнерівців», навантаженнями на бюджет. Не забуваймо, що люди, які сидять по тюрмах є, певною мірою, навантаженням на бюджет. Тож держава в такий спосіб позбавляється від криміналу, який накопичився в цих установах.

Звісно, що в умовах РФ опинитися в таких установах – дуже легко. Бачимо це на прикладах опозиційних лідерів.

– РФ заявляла про те, що до кінця року матиме 400 тисяч мобілізованих. Однак за даними британської розвідки, процес мобілізації в Росії загальмувався. Там зрозуміли, аби зібрати таку велику кількість вояків доведеться застосувати примус. Однак скоро у Путіна вибори…

– Я б не прив’язувався до виборів. Адже вибори в РФ – річ, яка суперечить цьому слову. Тож ми повинні чітко розуміти, що влада буде зосереджена в тих руках в яких вона є. За винятком того моменту, коли світове співтовариство зробить неможливим перебування будь-якого бізнесу і активностей поза межами країни. Тоді в російських еліт постане питання про те, що потрібно, за великим рахунком, усувати «гаварящу голову», яка хоче показати, що керує усією РФ. Рано чи пізно це питання постане. Про це вже говорили колишні співробітники Центрального розвідувального управління США.

Чи російський істеблішмент та люди, котрі володіють майже всім ВВП РФ будуть настільки заляканими, чи все ж таки зможуть тверезо оцінити ситуацію?.. Подивимося. Це – питання часу.

Кремль діє за відомим сталінських сценарієм

– Кілька місяців тому ми вже бачили боротьбу між Кадировим, Шойгу, Пригожиним, Герасимовим, Суровікіним… Вони наче метушилися, аби бути ближчим до фюрера, а насправді змагалися за те, хто швидше вхопиться за його стілець. Тепер бачимо, що сталося з ПВК Вагнера. Де зник Кадиров – взагалі велике питання. Чи можемо говорити, що триває своєрідний відбір?..

– Я б так не сказав. Належу до тих людей, які мабуть чітко розуміють, за яким сценарієм Кремль вибудовує взаємовідносини всередині військового керівництва чи військових командувань. Той же Суровікін чи Герасимов… Це – стара відома річ: на початку Сталін своїх військових саджав, а потім випускав, і вони ставали героями та найбільшими прихильниками Сталіна. Тут – той самий сценарій: одне обличчя усувають, замість нього ставлять нове, потім наче знову повертають довіру царя, відтак та особа починає копати ще глибше, аніж необхідно.

РФ пробує виграти час, який їй необхідний, щоб налагодити серйозне виробництво сучасної техніки.

Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич