Головне за день

Україна програє Росії за кількістю солдат та озброєння. Коефіцієнт використання снарядів – 5:1, а незабаром може стати 10:1 на користь Росії. Для того, щоб перемогти у війні Україні потрібен чіткий план щодо переваги у ближніх і дальніх боях. Інакше ЗСУ не зможуть просуватися вперед та звільняти окуповані території.

Для досягнення таких цілей українські військові повинні знищувати окупантів та їх озброєння ще до того, як вони дістануться фронту. Для цього необхідні снаряди 155 калібру, касетні боєприпаси, далекобійні системи, протитанкові системи Gavelin, далекобійні високоточні ракети, літаки F-16. Про це у програмі Міжнародні новини на ТРК «Перший Західний» розповів Джон Світ, полковник військової розвідки США у відставці.

Відеоверсія розмови – тут.

– Іран атакував Ізраїль, запустивши понад 300 ракет. Ізраїль у відповідь завдав повітряного удару по Ірану. Чи правда, що уряд США радив Ізраїлю не завдавати ударів у відповідь?

– Президент США Джо Байден повідомив прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу про те, що Сполучені Штати не підтримують завдання удару у відповідь. Сполучені Штати займають позицію для оборони, а не для нападу. Водночас Ізраїль потребуватиме певного виду підтримки. Зокрема, розвідувальної допомоги та сприяння із дозаправкою у повітрі. Ізраїль буде чинити так, як він і робить. Загроза з боку Ірану і безпеки країни – питання номер один для Ізраїлю. Тож вони ухвалюватимуть рішення на власний розсуд.

У Вашингтоні існує ескалаційний параліч

– Ви підтвердили, що США не підтримують атаки проти Ірану. Чи є це страхом ескалації, який також обмежує і підтримку України?  

– Так, річ у побоювання ескалації. Міністр оборони США, його речник та Джон Кірбі і самі про це говорили. Вони не хочуть розширення війни. Ескалаційний параліч дійсно існує у Вашингтоні. Він – феноменальний. Водночас, якби не було відповіді, то це стало б неправильним меседжем для Ірану та Росії. Тоді вони не просто чинитимуть те, що чинять, а й посилять свою діяльність.

– Яке подальше рішення може бути найкращим для ізраїльського уряду, щоб зберегти підтримку з боку союзників?

– Зараз найбільшу загрозу для Ізраїля становлять бомбардування та повітряні атаки. Також є проксі сили Ірану, а саме ХАМАС, ісламський джихад у Палестині, Хезболла та хусити, яким ми, США та Ізраїль, мусимо протидіяти. Ці проксі сили становлять велику загрозу усім країнам на Близькому Сході. Водночас немає легкого шляху для відповіді їм. Це складно зробити. Ніхто не буде радий будь-якому виду відповіді. Ізраїлю доведеться обрати безпеку своєї країни та більше враховувати це, а не думки з країн ззовні.

Іран не становить фізичної загрози Ізраїлю на полі бою

– Якими бачите поточні ризики для ширшого конфлікту на Близькому Сході?

– Очевидно, в контексті ширшого конфлікту йдеться про залученість країн ззовні, таких як Китай, Північна Корея, Росія чи, навіть, Пакистан. Поки не бачу ознак підтримки з боку цих країн чи загрозу удару у відповідь. Але вони можуть надавати розвідувальну підтримку чи додаткове озброєння. Пам’ятайте, що Іран покладається на свої ракети та винищувачі. Також завдяки флоту Корпусу вартових Ісламської революції вони контролюють деякі морські шляхи. Водночас Іран не та країна, яка може демонструвати свою силу за кордоном. Іран не становить фізичної загрози Ізраїлю на полі бою, зокрема, аби здійснити вторгнення. Але все ж Іран – це загроза. Ширший конфлікт втягнув би у війну не лише країни, які підтримує Іран, а й інші арабські держави: Саудівську Аравію та Йорданію, ті країни, що мають м’якшу позицію щодо Ізраїлю.

– Видається, що недавні атаки Ірану по Ізраїлю можуть мати деякі політичні плюси для ізраїльського уряду. Захід змінив фокус своєї уваги з недавніх атак Ізраїлю по працівниках гуманітарних організацій на атаку з боку Ірану. Що ви думаєте про це?

– Частково погоджуюся. Багато про що не повідомляють. Уже всі забули про атаку на працівників гуманітарних організацій. Водночас про Україну також вже менше пишуть. Ми давно не чули в медіа про те, що відбувається в Україні, зокрема про поточні загрози для Харкова та інших регіонів. Зараз всі сфокусовані на відповіді Ізраїлю, опісля всі будуть сфокусовані на тому, чи відповість Іран. Отже фокус на ймовірності ескалації. Побачимо як все буде насправді.

Ситуація в Ізраїлі змістила увагу з України на Близький Схід

– Як ескалація на Близькому Сході може вплинути на війну в Україні та підтримку України?

– Підтримка з боку європейських союзників досі надається. Вже 7 країни підписали з Україною безпекові угоди. Польща і Румунія також готуються підписати такі документи. Також бачу зусилля з боку союзників щодо постачання снарядів до України, зокрема Чехією та Францією. Поки відсутня підтримка з боку США, європейські союзники дуже активно заповнюють прогалину у допомозі. Водночас усе, що зараз відбувається на Близькому Сході має більше охоплення в медіа та користується більшою увагою.  

– Палата представників проголосувала за допомогу Україні та Ізраїлю. Чи означає це, що саме ескалація на Близькому Сході змусила конгресменів діяти негайно?

– Це сприяло терміновому розгляду питання. Вони усвідомили, що перед ними постає багато викликів, які слід вирішувати. На мою думку, зараз найбільшою загрозою США є загроза безпеці Європи. Ізраїль може захищати себе від ворожих бомбардувальників завдяки системі «залізний купол» та багаторівневій системі протиповітряної оборони. Ці системи довели свою ефективність. Адже 99% ракет і дронів, запущених на Ізраїль було знищено. Отже Ізраїль перебуває у комфортній позиції, бо вони впевнені у своїй багаторівневій системі ППО. Україна не має такої системи, хоча Україну бомбардують кожного дня. Зараз епіцентром таких атак є Харків.

ЄС, НАТО, США не збільшили виготовлення боєприпасів для України

– Видання «The Washington Post» повідомило, що посадовці США відмовляють від завдання ударів по російських нафтопереробних заводах. Білий дім побоюється, що такі дії можуть підняти світові ціни на нафту. А в Пентагоні вважають, що ці дії мають сумнівну військову цінність. Якою бачите військову цінність цих ударів?

– Найбільша цінність ударів по МПЗ у тому доході, який вони приносять. Саме дохід з цих МПЗ використовують для фінансування війни в Україні. Зокрема на утримання додаткових військ, озброєння та боєприпаси. Згідно з інформацією «Bloomberg», ці удари вразили 12% від нафтопереробних потужностей Росії. Це означає втрату досить значного обсягу коштів. Окрім того, це – повністю законна ціль для ураження, якщо вона сприяє фінансуванню війни в Україні. Можу зрозуміти заяви США та їх побоювання щодо впливу на світові ціни на нафтопродукти, але з точки зору України річ – у виживанні. Україна постає перед труднощами, аби впливати на бойові дії, оскільки війна стала окопною. Також Україні складно вражати ланцюжки постачання окупантів і ті війська, які лише прибувають на поле бою. Водночас, використовуючи власні дрони, Україна може впливати на стратегічну битву, зокрема далекобійну боротьбу. Україна протидіє можливостям Росії фінансувати війну. Це – важливо, поки Україна нарощує свою бойову міць.     

– Якби ви були радником президента України Володимира Зеленського, чи порадили б продовжувати бити по цих нафтопереробних заводах та цілях всередині Росії?

– Я б сказав, що той багатокомпонентний контрнаступ, який проводили 12 місяців тому, був ефективним. Він змусив Росію перейти в оборону. Зараз є далекобійні удари по Криму, що впливають на можливості Росії підтримувати свої війська. Зокрема вражають російський флот і Кримський міст. Завдаються удари по аеродромах та МПЗ всередині Росії. Є атаки так званих антипутінських сил вздовж кордону з Україною, локальні та далекобійні удари, кібератаки та відповідні інформаційні кампанії. Тож можу порадити Україні робити те, що вона зараз робить.

Окрім цього, потрібна подальша підтримка від Заходу, аби отримувати необхідні боєприпаси. Не завжди більше є кращим. Краще отримувати те, що необхідне. Маю на увазі снаряди 155 калібру, касетні боєприпаси, далекобійні високоточні ракети, зокрема крилаті ракети Storm Shadow, Scalp, Taurus, ATACMS, винищувачі F-16. Врешті-решт, за нового контрнаступу буде потрібне нове обладнання для подолання перешкод і медичне обладнання. Також потрібно буде підготувати нову силу. Річ не лише в бронетехніці чи протитанкових системах. Йдеться про проведення комбінованої операції в повітрі, на морі та на землі, коли одні сили підтримуватимуть інші. Зараз Україна ще немає таких спроможностей. ЗСУ перебувають у такій позиції, в якій вони були під Бахмутом. Вони перебувають в обороні і шукають шляхи, щоб прорватися вперед.

Водночас українська армія повинна отримати 800 000 снарядів від Чехії. Естонія завила, що знайшла ще більше снарядів. Однак пошук озброєння на ринку та побудова потужностей це – дві різні речі. Найбільшим розчарування є те, що ЄС, НАТО і США досі не збільшили виробничі потужності, зокрема для виготовлення більшої кількості боєприпасів для України. Це дуже розчаровує, адже ми продовжуємо шукати зброю на ринку, замість того, аби самим вкласти відповідні ресурси.

Якщо Україна програє, Росія не зупиниться

– Якщо Конгрес затвердить допомогу Україні, чи може це змінити динаміку війни?

– Це точно допоможе. Зараз Україна має зупинити своє знесилення. ЗСУ проробляють феноменальну роботу з тих озброєнням, яке в них є. У Києві заявили, що ЗСУ вже знищили 450 000 окупантів. Вони досягають найкращих результатів з наявною зброєю. Додаткове фінансування допоможе отримати більше зброї та систем ППО. Але для того, щоб перемогти, потрібен план. Поки що ми не бачимо плану, а бачимо реакцію ЗСУ на дії ворога. Ми не бачимо як досягнути перемоги і відкинути російські війська з території України. Річ не у зміні влади в Росії, а в тому, як відкинути російські війська з території України та відновити територіальну цілісність.

Гроші та зброя це – чудово, але якщо не буде плану, ви завжди потребуватимете більшого і більше. Тоді це може перетворитися на вічну війну. А ви будете продовжувати вести бойові дії, без перемоги в них.   

– Яким ви бачите цей план для досягнення перемоги України?

– По-перше, потрібно зупинити знесилення України, іншими словами, зупинити російські атаки. Для цього потрібні снаряди 155 калібру, більше протитанкових систем Gavelin та більше винищувачів. Потрібно все для того, щоб перемогти у ближньому бою. Окрім того, потрібно ефективно відбивати далекобійні удари ворога, що завдаються балістичними ракетами, дронами та крилатими ракетами. Це зупиняється не лише збиванням ракет у повітрі, а й знищенням пускових установок та платформ, звідки ці ракети запускають. Також це відбувається через знищення складів на яких розміщують ці крилаті ракети. До того ж, необхідно здобути перемогу у далекобійній битві проти російських ланцюжків постачання. Просто системно знищувати російські війська та їх озброєння ще до того, як вони прибудуть на поле бою. Не можна дозволяти їм діставатися до фронту і воювати. Якщо цього не робити, тобі ближній бій триватиме безконечно. Аби рухатися вперед і звільнити більше територій, потрібно перемогти їх у ближньому та далекобійному бою.

Також потрібно впливати на можливості Росії вести цю війну. Не бачу, щоб НАТО чи США проводили інформаційні кампанії, аби проштовхувати свої меседжі до Росії. Поки Росія проштовхує свої меседжі лише нам. Вони вдають із себе жертв і розповідають, що ця війна начебто про захист Росії. Чому ми не проводимо інформаційних кампаній про те, що Росія програє цю війну, що вони вже втратили 450 000 солдат, що це – війна Путіна, а не його солдат?

Відтак я б хотів побачити план. Ми знаємо, якими є поточні цілі України: звільнення Криму та Донбасу. Україна може це зробити, але їй потрібно наростити бойову силу. Зараз бойовою силою є системи озброєння на які чекають ЗСУ. Маю на увазі літаки F-16 та артилерію. Поки ми не бачимо в Україні тих далекобійних систем, яких потребують українські військові. США та Німеччина досі утримуються від надання такого озброєння. Побоювання ескалації є ключовою причиною цього. Врешті-решт, всі європейські країни розуміють: якщо Україна програє, Росія не зупиниться.

Коефіцієнт використання снарядів 5:1 на користь Росії

– Яка подія на полі бою в Україні чи у світі може змусити США та їх союзників надати нам все необхідне озброєння?

– Не думаю, що будь що може змусити європейські країни чи США щось робити. Умовою того, щоб вони робили більше і надали системи озброєння, може стати прорив Росії на полі бою. Станом на зараз, Росія не змогла здійснити такий прорив, через ефективну оборону України.

Зі зведень військової розвідки Великої Британії та України бачимо, що ЗСУ знищують 750-1000 російських військових щодня. Знищуються також їхні танки та інша бронетехніка. Водночас поки в України немає змоги уражати ті війська, які прибувають на поле бою, Росія може і далі збільшувати свій контингент на фронті. Погоджуюся з думкою генерала Бена Годжеса, колишнього командувача військ США в Європі про те, що річ – у масі. Саме зараз ця маса може перемогти. Технології мають взяти верх, але ця маса може перемогти, бо ЗСУ не вистачає необхідних технологій та озброєння. Росія має перевагу над українськими воїнами у кількості особового складу. Вам потрібні не науковці з ракетних технологій, а воїни і артилерія. Саме зараз коефіцієнт використання снарядів 5:1. Росія вистрілює 5 снарядів в той час, як Україна – лише 1 снаряд. Як зазначав Головнокомандувач НАТО, за декілька тижнів ця пропорція може змінитися до 10:1 на користь Росії. Потрібно збільшити виробництво снарядів, щоб надати Україні більше. Нам не потрібно, щоб Україна брала участь у нерівній битві, яку вона не зможе виграти. Потрібно зупинити крововтрату. А для цього необхідно перемогти у ближньому і дальньому бою.      

– Видання «Financial Times» повідомило, що Росія може здійснити широкомасштабний наступ наприкінці весни чи влітку, аби спробувати захопити Харків. Які шанси в Росії на це?

– За останні 7 місяців росіяни збільшили бомбардування Харкова. Були повідомлення у ЗМІ про те, що Росія мобілізує для цього наступу ще 150 000 чи 300 000 солдат. Важливо як ви будете вражати ці війська до того, як вони прибудуть на поле бою. Вже надто пізно протидіяти їм безпосередньо на фронті. Їх необхідно знищити ще до того. Для цього українським військам потрібні системи Himars, снаряди 155 калібру, касетні боєприпаси, підтримка з повітря і дальність сил спеціальних операцій, які б уражали залізницю, аеродроми, авіацію та засоби транспортування російських сил.

Росія дійсно може піти на Харків. Це точно може бути однією з їх цілей. До слова, удари, які Іран здійснив по Ізраїлю перебрали на себе фокус з боку медіа і дали росіянам більше поле для маневрів з медійної точки зору. Ми вже бачили таке 9 жовтня, коли Росія захопила Авдіївку. Це відбулося за 2 дні після атаки ХАМАСУ на Ізраїль. Тоді також всі переключили свою увагу на Ізраїль і Росія мала змогу розпочати великий контрнаступ. Тож ми бачимо ті речі, що повторюються на полі бою.

Розмовляв Даніель Ткіє

Записала Олеся Когутич