Головне за день

Одразу після падіння військового літака Іл-76 у Бєлгородській області у РФ заявили, що на борту нібито були українські полонені. Українське командування закликало наразі утриматися від оцінок, потрібен час, аби зібрати більше інформації. Як відрізнити, що правда, а що – так звана ІПСО, чому ворог активно тисне на Сході, чи ракети, якими РФ постійно обстрілює Україну, щойно з конвеєра та які кроки ми робимо у відповідь – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко.

Відеоверсія розмови – тут.

Здивувало, наскільки швидко росіяни підняли шум

– Маємо факт падіння російського літака Іл-76 та звинувачення на нашу адресу – де правда, а де – так звана ІПСО?

– Щодо Радбезу ООН, то, як правило, будь-які засідання ООН це стрясання повітря. Така організація мала б впливати не просто на окремо взяту країну, а на міжнародні стосунки загалом, але маємо, що маємо. Але нехай засідають.

Тепер про збиття Іл-76, тут можна багато інтерпретувати, але найгірше те, що під це ІПСО вони можуть реально вбити полонених і підвезти їх туди. Росіянам байдуже, що травми людей абсолютно не відповідатимуть баротравмам чи унаслідок падіння літака. Та навіть серед 17-ти прізвищ начебто загиблих, які виставили російські пропагандисти були люди, котрі вже давно поміняні.

Звичайно, що РФ намагатиметься тему збитого літака дуже гучно розкручувати на фоні поразок. Їм важливо, щоб це виглядало як беззахисне повітряне судно, вони не визнають, що це був військовий літак, який перевозив зброю і ракети, якими ворог обстрілює українських цивільних людей. Відомо, що цей літак прилетів із Сирії, мав декілька пересадок і дуже цікаві люди у нього мали б сісти, але в останній момент їм це чомусь заборонили.

Складається враження, що цю тему вони смикнули ситуативно. Можливо, діяли за певними методичками. Буде дуже трагічно, якщо росіяни намагатимуться підтасувати факти навмисним вбивство беззахисних полонених. РФ не підписувала Женевські конвенції, та й загалом, для росіян конвенцій, як таких не існує. Це країна-терорист.

Тож маємо дочекатися офіційної інформації. Здивувало, наскільки швидко росіяни підняли шум у публічному просторі. Коли впав А-50-й вони кілька днів зберігали тишу, а втрату крейсера «Москва» тижнями замовчували. А тут одразу ж після падіння їхні речники та посли почали тиснути на США, Велику Британію та ніші країни.

Ворог розуміє, щойно ослабить тиск – українці перейдуть у контрнаступ

– Таке враження, що літак ще не впав, а у них вже були заготовлені тексти звернень. Стежимо за тим, що відбувається на фронті, особливо зараз увага прикута до Куп’янського напрямку, Авдіївки та Бахмута. Чому росіяни посилюють тиск? Чи має на це вплив погода?

– Повторюю, військова техніка є всепогодньою і хоча пори року, умови та час доби мають вплив на ведення бойових дій, але тактики та стратегії ведення війни пристосовуються під них.

А щодо того, чому ворог тисне на Лимано-Куп’янському, Авдіївському і Бахмутському напрямках – то це ж східні терени України, там їм простіше забезпечувати підвіз поповнення логістичними шляхами. Ще з часів АТО, якщо брати Донецьку і Луганську області, росіяни вибудовували мережу складів, багато що закопували під землю.

Важливо розуміти, Схід України – це для РФ політичне питання, іншої військової доцільності активізовуватися в таких умовах не має. Грядуть вибори і Путіну важливо показати, що він контролює ситуацію, адже він обіцяв продовжувати завоювати території.

Якщо беремо Лимано-Куп’янський напрямок на Харківщині, то Куп’янськ – це велика вузлова станція, де є локомотивний ремонтний завод, який росіянам вкрай необхідний, бо їхня логістика сильно прив’язана до залізничних шляхів. Бахмут – це теж політика. Путін не може його втратити після того, як його завойовував Пригожин. Виникло б питання, чому такого полководця знищили. Ну і Авдіївка – це стик Запорізької і Донецької областей, це намагання зменшити загрозу прориву наших військ на Донецьк. І це, звичайно ж, спроби знову захопити нові території. Зараз у росіян усі сили на це покладені.

Слід розуміти, щойно РФ на будь-якому напрямку ослабить тиск – українці обов’язково перейдуть в контрнаступ. У Росії дуже добре пам’ятають прорив лінії фронту на Харківщині, коли вони за добу втікали на 100 і більше кілометрів. Загалом, відслідковуємо певну тенденцію – росіяни намагаються тиснути, а усе закінчується якимось черговим проривом у бік їхніх ліній. Бо будь-яка пружина рано чи пізно ламається.

Росіяни роблять ракети безперервно

– Зате росіяни не втомлюються обстрілювати українські міста ракетами. Цього тижня особливо дісталося Харкову та Києву, є загиблі. Характерно, що росіяни б’ють по нас ракетами одразу з конвеєра…

– Росіяни роблять ракети безперервно. Умовно у них процес виготовлення поділений на два моменти. Перший – якщо ракета виготовлена якісно і пройшла експертизу, то вони її відставляють в резерв, бо у них вони виснажені. А усім, що не проходить експертизу, з урахуванням, що там контрабандні деталі, б’ють по Україні. Тут якраз відповідь на те, чому дуже багато їхніх ракет не долітають та чому потрапляють у цивільні об’єкти.

Ворог старається знищити наші об’єкти військові та життєзабезпечення, але це не спрацьовує. Якщо брати «Кинджали», то навіть китайці кажуть, що це ракета, яка слабша за Patriot і не може з ним конкурувати. Однак важливо розуміти, що використання ракет дає росіянам можливість виснажити нашу систему ППО.

Відповідь є – палає по усій РФ

– А що ми можемо протиставити цьому?

– Уже це робимо. Бачимо спалахи по РФ, безліч уражень їхніх об’єктів і не просто у межах стокілометрової зони. Ні дня без пожежі. Палають військові, нафтові бази, склади, відбуваються удари по російських військових інститутах, конструкторських бюро. Відповідь є. Також багато російських ракет падають на їх території. Працює наша система радіоелектронної боротьби.

Розумію, що нам від цього не легше, бо навіть, якщо прилітає одна ракета, то забирає людські життя. Однак, якщо оцінювати глобально і дивитися, який росіяни отримають результат від ударів, то вони досягають мінімуму того, на що сподівалися.

Розмовляли Віктор Біщук, Ярина Капітан

Записали Наталка Сохан