Реакція ЮНЕСКО все ще – запізніла і млява. Однак еволюція є – Іван Щурко про документування пам’яток в Одесі
- Понеділок, 07 серпня 2023
Лише протягом липня, внаслідок ракетних ударів РФ в Одесі знищено більше 60 пам’яток культурної спадщини, розташованих в зоні ЮНЕСКО. Це – музеї, театри, освітні заклади, Будинок вчених.
Зараз у місті працюють фахові експерти з багатьох регіонів України. Вони ретельно документують усі факти злочинів, вчинених Росією. Згодом ці матеріали можна буде використати у проєктах відбудови, а також як доказ проти країни-агресора в суді.
Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів Іван Щурко, голова постійної депутатської комісії з питань збереження спадщини і розвитку туризму Львівської обласної ради, котрий також перебуває в Одесі.
Відеоверсія розмови – тут.
– Ви зараз перебуваєте в Одесі. У чому полягає ваша допомога постраждалому регіону?
– Зараз я перебуваю у складі експедиційної робочої групи Лабораторії моніторингу культурної спадщини. Це – громадська ініціатива. У співпраці з міжнародними організаціями, зокрема Світовим фондом пам’яток, ми документуємо втрати. Робимо це за міжнародно визнаними методологіями. Пізніше ці матеріали можна буде використати у проєктах відбудови або як докази у кримінальних позовах проти РФ.
Реакція ЮНЕСКО на руйнування в Одесі є доволі млявою
– Чи спілкувалися ви з представниками делегації ЮНЕСКО? Як вони оцінюють збитки, завдані Росією?
– Збитки ще підраховуються. Із делегацією ЮНЕСКО ми зустрілися на одному із об’єктів, що зазнав ракетної атаки. У чомусь наша робота є паралельною, у чомусь ми доповнюємо один одного.
Якщо говорити конкретно про роботу в Одесі, ми більше спілкуємося з місцевими громадськими активістами, з працівниками управлінь охорони об’єктів культурної спадщини обласної та міської влади.
– Наскільки ефективною є реакція ЮНЕСКО на дії росіян, що призводять до знищення культурної спадщини?
– Ця реакція все ще – запізніла і млява. Однак певна еволюція відбувається. Восени історичний центр Одеси був внесений до переліку спадщини під загрозою. Це – окремий вид списку спадщини ЮНЕСКО. Зухвалі руйнування пам’яток, зокрема в зоні ЮНЕСКО, пришвидшили їхню реакцію. Але, на мою думку, вона все одно залишається недостатньою.
Росію вже давно пора виключити з міжнародних організацій у сфері спадщини, зокрема з ЮНЕСКО. Зафіксованих і задокументованих злочинів, вчинених проти української культурної спадщини цілком достатньо для здійснення таких радикальних, проте необхідних кроків.
Між музеями Львова та Одеси триває постійна співпраця
– Як Львівщина може допомогти Одесі у порятунку культурної спадщини?
– У нас відбувається постійна співпраця між музеями. Ця інформація не є публічною. Однак частина одеських музеїв отримали партнерів в особі львівських музеїв. Завдяки такому партнерству колекції місцевих музеїв є значно захищеніші.
Під час нещодавньої зустрічі із місцевими музейниками та активістами говорили про важливість вчасного реагування та документування подібних злочинів.
Я перебуваю не лише у складі львівської робочої групи експертів. Тут є представники Київщини, Харківщини та інших регіонів. Документування руйнувань і злочинів у сфері культурної спадщини ми здійснюємо із жовтня минулого року.
– А в чому особливість документування злочинів, вчинених у сфері культурної спадщини? Чи відрізняється цей процес від документування атак на цивільні споруди?
– Певні відмінності, звісно, є. Бажано, щоб історичний об’єкт мав пам’яткоохоронний статус. Але значно важливішим є його суспільне значення для громади. До прикладу, Спасо-Преображенський кафедральний собор, найбільший православний храм Одеси – доволі новий об’єкт. Він не має статусу пам’ятки архітектури. Це, швидше, пам’ятка історії. Але для громади Одеси він є надзвичайно важливим. Тому ми документували його як криміналістичний кейс, як потенційний доказ злочину. Схожа історія є також з будинком в якому розташований один із одеських театрів. Очевидно, що театр це – суспільно значима, яскрава будівля. Окрім того, що це була пам’ятка, вона мала важливе значення для одеської громади.
Окрім того, ми збираємо свідчення мешканців, шукаємо свідків, записуємо інтерв’ю. Це стосується не лише будівель та їхньої оцінки. Це – трохи ширший збір свідчень і даних, що дає цілісну картину.
Розмовляла Ніна Сукач
Записала Олеся Когутич
