Головне за день

Навіть перебуваючи в тилу, під час війни людям властиво стресувати: ракетні обстріли і страх перед ними та їх наслідками, переживання за рідних, що воюють, депресії дорослих і дітей – усе це притаманно часові, у якому живемо. Як уникнути депресії, про що говорити з воїнами на фронті, та як заспокоїти дитину – психологиня Галина Карпук.

Крайнощів слід уникати

– Як війна впливає на психологічний стан людей, що перебувають в глибокому тилу?

– Вже сам факт того, що в країні війна, дуже впливає на наше ментальне здоров’я і психологічний стан. Це і ракетні обстріли та сирени, інформаційний простір, який теж виступає додатковим стрес-фактором. Багато людей проводять чимало часу за переглядом новин. Це шкідливо впливає на їхнє психологічне здоров’я.

– Чи потрібно людям, які стресують, змінювати свою поведінку?

– По перше, важливо слідкувати за своїм емоційним станом. Мати певний ліміт на перегляд новин, не більше ніж пів години на день. Цього достатньо, аби орієнтуватися у ситуації в країні. Важливим є перегляд новин з перевірених джерел – не бажано «залипати» на усіх чатах, переглядати нон-стоп усю інформацію. Це виснажує організм і абсолютно не наближає нас до перемоги.

– Як ви ставитесь до того, що деякі сім’ї принципово не дивляться, не читають новин про війну, а також забороняють це робити дітям. Стверджують, що так оберігають їх та себе від негативних емоцій. В основному, це стосується тих, у кого ніхто не воює на фронті і в їхньому житті не було серйозних проблем пов’язаних з війною.

– Крайнощів потрібно уникати. Взагалі не говорити про те, що в країні війна – не є вірна стратегія. Якщо закривати дитину в свою бульбашку, тоді вона буде неадаптованою до реалій життя.

Якщо люди усе ж дозовано отримують її і орієнтуються, що саме відбувається в країні, це нормально. А взагалі нічого не знати, що і як у державі, – це втеча. Хоча іноді і таке буває потрібним.Адже є люди, які зовсім не можуть дати собі раду з тим, що відбувається.

На дітей впливає емоційний стан батьків

– Як за вашими спостереженнями впливає на дітей війна?

– Діти, звичайно, також є в стресовому стані. На дітей впливає, в першу чергу, емоційний стан їхніх батьків. Якщо батьки стривожені і поводяться не стабільно – це передається на дітей. В залежності від віку, діти розуміють що відбувається навколо. Тому з ними важливо говорити про те, що відбувається у доступній для них формі, зрозумілими фразами, бо гарантами психологічного стану дитини, усе є батьки, вони відповідають за їхню безпеку. Якщо лунає сирена – важливо дітям говорити, що зараз є небезпека і йдемо в укриття.

Не потрібно надто багато інформації видавати дітям. Важливо акцентуватися на тому, що: «Ми поряд, ми допоможемо. Є військо, яке бореться за перемогу і наближає її. Усе буде добре». Це заспокійливо діє на дітей. Що менша дитина, то більше потрібно тілесних контактів: обійняти, взяти за руку. Це важливо.

– А з підлітками 12 і більше років, як розмовляти, заспокоїти – адже вони вже усе розуміють?

– Теж розмовляти. У підлітків більша орієнтація на свою вікову групу. Вони вже не так прив’язані до батьків і це нормально. Також не завжди хочуть ділитися своїми переживаннями, хоча їх є багато. Старшим дітям важливо сказати про те, що «я є поряд і якщо ти хочеш, ми можемо поговорити». Якщо бачимо, що дитина хвилюється, їй страшно важливо сказати: «Розумію, що тобі є страшно, але я поряд і ми зможемо усе подолати».

– Але підлітки розуміють, що коли лунають вибухи, то усі рівні: і діти, і дорослі…

– В першу чергу, слід перейти у безпечне місце і своїм прикладом показати, як діяти та зберігаючи спокій. Нехтувати небезпекою не правильно. Обстріли це реальна загроза життю і дорослого, і дитини. Але якщо так трапилося, що близько лунають вибухи, то важливо усе пояснити, але робити це спокійно і без паніки.

Пояснити: «Так, у нашій країні є війна, але є війська, які боронять нашу державу. Ми в тилу теж наближаємо перемогу. Працюємо, сплачуємо податки, донатимо на ЗСУ». І основне – розмову потрібно переводити в якомога більшу діяльність (і дитячу, у тому ж числі). Вона стабілізує емоційний стан і не дає можливості фіксуватися на драматичній події.

Хоча на відстані, але разом

– А що б ви порадили рідним, у яких хтось зараз воює?

– В першу чергу – підтримувати своїх воїнів спілкуванням з ними. Ми, звісно ж, хвилюємося, але усе залежить від того, як ми проявляємо це. Якщо будемо старатися телефонувати їм по п’ять разів на день, плакати, волати – це лише буде нервувати воїнів. Тому потрібно розповідати, що доброго відбувається в місті, вдома, на роботі, в сім’ї – це підтримає їх. Вони мають відчувати, що зв’язок з рідними не розірвався, вони залишаються, хоча й на відстані, але разом. Слід радитися з ними щодо якихось важливих справ, розповідати про навчання дітей у школі. Щоб людина була залучена, знала, які хороші речі відбуваються вдома. Фотографувати дітей і себе, записувати на відео і надсилати рідним, що воюють. Це для них важливо. А про якусь неуспішність у школі чи якийсь непослух – говорити не потрібно. Не настільки важливо, що ми говоримо, як те – як ми говоримо. Уникати надривних, стресових розмов, звинувачень і дорікань. Такі розмови призводять лише до негативу.

– Що ви порадите робити за тої ситуації, коли дитина дуже сумує за батьком, який воює, хоче щоб він був поряд.

– Якомога більше розмовляти про батька, говорити про те, що він на війні захищає нашу домівку, батько робить так, щоб сім’я була у безпеці. Важливо, щоб у дитини було почуття гордості за тата, за тих воїнів, які дають нам змогу спокійно спати, працювати, навчатися.

Не заганяти себе в кут

– А що порадите жінкам, особливо дружинам та мамам, – адже їм дуже тяжко, як полегшити їх стан?

– Важливо включатися в діяльність. Не можна емоційно заганяти себе в кут, безжально розхитувати свою психіку. Де лиш можна – потрібно працювати. Ходимо на роботу, займаємося домашнім господарством, пильнуємо дітей. Не маємо роботи – волонтеримо. Сидіти без діла шкідливо.

А вночі важливо спати. Часто найбільше хвилювання проймає тоді, коли людина залишається наодинці. Якщо є розлади сну, звертайтеся до фахівців – психотерапевтів, які навчать техніці саморегуляції, релаксації та допоможуть засинати. Якщо такі розлади є стабільними і людина добами нормально не спить, тоді йдіть до спеціалістів, вони можуть призначити медикаментозну допомогу.

А ще надзвичайно важливо рідним людям згуртовуватись, підтримувати одне одного, нести добро, а агресію видавати в тому напрямку, звідки вона прийшла. Ворог у нас один.

Важливо займатися звичними справами, жити,пишатися тими, хто нас боронить. Бо незважаючи на усю цю руйнацію, у нас є майбутнє та відродження після перемоги. Маємо ще багато справ.

Маємо зберегти те мирне життя, у яке воїни повернуться після перемоги

– Тривають дебати щодо ялинок – ставити/не ставити та чи відзначати свята. Що порадите?

– Що точно не варто робити, то це влаштовувати гучні святкування. Решта – на розсуд кожної людини. Для когось ялинка може бути ресурсом і потужним джерелом позитиву, щоб легше пройти усі випробування. Кому хочеться ялинки – прекрасно, ставте, хто не хоче – не робіть цього. Дебатувати про це – ні до чого, у нас ворог один. Нам важливо зберігати основу мирного життя, бо війна закінчиться і важливо, щоб вони були збережені.

Навіть, якщо в дорослих до того, як кажуть душа не лежить, то вартує ставити ялинку і зустрічати Новий рік і Різдво для дітей. А ще для своєї внутрішньої дитини. Адже Різдвяні свята – це завжди трохи казка і в цей період варта трішки тим потішитися. Це не означає, що ми забули про тих, хто віддав життя за наш спокій, що ігноруємо воїнів. Вони теж ставлять ялинки, які можуть, – хоч кілька гілочок у приміщенні чи бліндажі. Вони теж намагаються зберегти частинку мирного життя там, серед постійних небезпек. А ми тут маємо зберегти те мирне життя, у яке вони повернуться після перемоги. Людина завжди і в усьому,незважаючи на труднощі, має триматися позитиву, того, що зігріє серце, чи викличе посмішку.

Однак ще раз наголошу, якщо людина не справляється з тривогою і стан її є дуже важким, то важливо звертатися до психологів. Так само, якщо в дитини різко змінюється поведінка, вона не контактна, погано спить, не хоче їсти, якщо в дитини з’являється самоушкоджуюча поведінка – якнайшвидше до фахівців.

«Турбота про тваринку – помічна під час стресу»

– Коли членам сім’ї, а особливо дітям, важко на душі, чи не доречним буде завести домашнього улюбленця?

– Це усе дуже індивідуально. Тобто, якщо людина чи дитина цього хоче – чому ні? Не потрібно це відкладати на потім. Живемо тут і зараз. Слід уникати довгострокового планування. Війна, як ніколи показує, необхідно жити сьогодні. Якщо хочемо улюбленця – це має бути відповідально, щоб потім ця тваринка не опинилася на вулиці. Бачимо гарні приклади, коли з притулків забирають евакуйованих тварин, яких вивезли з-під обстрілів, вони теж дуже потребують любові, уваги, тепла. Тим, хто їм це дарує, вони платять ще більшою любов’ю. Ми бачимо як наші захисники, там, на фронті, рятують, вигодовують звірят, тішаться ними.

Турбуватися про когось, дбати, почувати відповідальність – це буває помічним у стресовій ситуації, відволікає від негативних думок. Отой рутинний і водночас такий приємний ритуал догляду за звірятком, спілкування з ним, суттєво може зменшити рівень стресу.

Хороший тренінг тайм-менеджменту

– А що порадите тим, у кого усі рідні тут, у відносній безпеці, але вони депресують від відімкнень електроенергії, від страху перед ракетними обстрілами?

– Важливо звертати увагу на те, що є позитивного. Коли люди живі, у безпеці, то навіть година, на яку вмикається світло і є можливість зарядити гаджети, це –  хороший тренінг тайм-менеджменту. Такого ще ніхто не проходив. Можемо і адаптовуємося до цього – і дорослі, і діти. В дітей взагалі адаптивні здібності дуже високі.

А стосовно подальших обстрілів і імовірних тривалих знеструмлень…Важливо фокусуватися на тому, що є зараз і функціонувати… Далі будемо вирішувати, коли прилетить ракета. Також можна увесь свій страх, переживання, скерувати на створення своєрідної подушки безпеки – умов, щоб безпечніше і комфортніше пережити можливі негаразди. Дбаючи про наявність альтернативних джерел світла, і, якщо є можливість, то й тепла; створюючи запаси води, утеплюючи помешкання, запасаючись теплим одягом і продуктами людина відволікається від негативу і стає впевненішою.

Розмовляла Наталка Сохан