Головне за день

На Харківщині – нестача оборонних рубежів. Але щоб обладнати фортифікаційні споруди безпосередньо на ділянці кордону, потрібно дві умови: вони мають прикриватися з повітря та бути захищеними системами ППО. У нас такої переваги немає. Натомість ворог здійснює постійні обстріли, активно застосовуючи КАБи, що становлять велику загрозу.

На жаль, ворог продовжує збільшувати частоту та інтенсивність ударів не лише по військових, а й по цивільних об’єктах. Ймовірно, що вже у найближчі дні розширить наступальні дії на Харківщині, додавши ще 1-2 напрямки.

Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень.

Відеоверсія розмови – тут.

Окупанти можуть розширити наступальні дії на Харківщині

– Як оцінюєте теперішню ситуацію на Харківщині?

– Українським військам вдалося збити наступальний темп ворога, який він задав ще 10 травня. Тоді здавалося, що російські війська достатньо швидко заходять в «сіру зону» і мають певні успіхи. Кілька разів вони підступали до околиць Вовчанська. Але внаслідок наших вдалих контратак його вдалося звідти вибити та поліпшити тактичне положення наших військ. Водночас російські війська продовжують наступальні дії західніше Вовчанська. Зараз там тривають активні бої. Не можна сказати, що ворог планує припинити атаки на цих напрямках. Ба більше, є підстави думати, що планує розширити свої наступальні дії на Харківщині, додавши ще 1-2 напрямки. Можливо це станеться цього тижня.

Ворог ще не задіяв всі сили, зосереджені у Білгородській області. У них зберігається певний потенціал. Ймовірно, вони їх долучатимуть і продовжуватимуть наступальні дії. Українські сили готуються до серйозного протистояння, що триватиме, як мінімум, протягом травня.

Ворог може прориватися з боку Великої Писарівки чи Золочева

– Президент України Володимир Зеленський також згадав про ймовірний наступ на Чернігівщині і Сумщині. Наскільки складною є ситуація там?  

– Щодо Чернігівщини і Брянської області, то там перебуває незначний контингент російських військ. Вони здійснюють обстріли, але ситуація залишається під контролем Збройних сил України. І над Чернігівщиною, і над Сумщиною літають розвідувальні БпЛА. Також є ворожі ДРГ, що намагаються виявляти оборонні лінії українських військ.

Скажу, що з напрямку Брянської області – менша ймовірність наступальних дій. З території Курської області у бік Сумщини такі можливості зберігаються. Станом на сьогодні, найбільша концентрація ворога, що фіксується в бік Сумщини, розташована в районі Грайворона Бєлгородської області. Вона скерована у бік Великої Писарівки Сумської області. Зараз важко сказати чи це буде напрямок Великої Писарівки, чи захід на Золочів Харківської області у бік Харкова. Однак активність і збільшення ворога там фіксується. Не виключено, що ворог спробує проривати кордон у цьому напрямку.

Кілька тижнів тому в населеному пункті Суджа, це, приблизно, 10-15 км до кордону зі Сумською областю, розташовувалося російське угрупування. Більшу його частину перекинули в Білгородську область з метою наступальних дій в районі Харківщини.   

Для зведення оборонних споруд потрібна авіація і ППО

– Зараз з’являється багато інформації про неготовність оборонних рубежів з боку України. Що можете сказати з цього приводу?

– Щоб прокоментувати чи оцінити ситуацію, потрібно розуміти задум застосування наших військ в обороні за можливого прориву ворога. Є два варіанти комбінацій. Перший дійсно може передбачати фортифікаційні споруди безпосередньо на ділянці кордону. Але є умова. Ці фортифікаційні споруди і позиції оборони мають прикриватися з повітря. Якщо є системи ППО і достатньо засобів, щоб накривати вогнем ворожу артилерію, вести ефективну контрбатарейну боротьбу і прикривати ці позиції вогнем. Найважливіше боротися з КАБами, які ворог активно застосовує, маючи на цих ділянках фронту переваги в повітрі.

Але якщо у нас не було і немає переваги в повітрі, якщо у ворога є вогнева перевага на цьому напрямку, вони постійно обстрілювали це прикордоння. До речі, те ж саме вони роблять і на Сумщині. За таких умов, оборонні лінії слід розташовувати вглиб української території. Тоді ворог заходить на 4-8 км, а по ньому йде відпрацювання з інших оборонних позицій і просування зупиняється. Скоріш за все, задум був саме в цьому.

Військове керівництво і Головнокомандувач ЗСУ зробили все можливе, щоб поліпшити нашу оборону на цьому напрямку. Зокрема призначено нового командувача ОТУВ (оперативно-тактичне угруповання «Харків»), генерала Михайла Драпатого.

Загалом, що стосується оборонних рубежів, то зараз бойові дії на Харківщині ведуться на підходах до основних ліній оборони. Ворогу не вдалося підійти до основних ліній оборони, які є укріпленішими, аніж ті, що на кордоні. Потрібно розуміти, що оборонні споруди, бліндажі, окопи, фортифікації це – дуже важливо, бо рятують життя. З іншого боку, не можна робити з цього культ, мовляв, будуть окопи, бліндажі, фортифікація і це точно нас захистить і зламає всі плани ворога.

Я часто спостерігаю у соціальних мережах, що минулоріч наші війська не могли здолати «лінію Суровікіна». Але в українських сил не було панування в небі, не було стільки КАБів, скільки є у ворога. А КАБи руйнують будь-які оборонні споруди. Це лише питання часу. Окрім того, виходити під вогнем ворога з бліндажів і щось робити це – також складно.

Я спостерігаю не брак оборонних рубежів на Харківщині. Я б звернув увагу на інше. Ця атака російських військ вкотре відкрила тему того, що нам потрібно більше засобів ППО. Саме це є найбільшою загрозою, коли ми говоримо про Харків і Харківщину. Ворог збільшує частоту та інтенсивність ударів не лише по військових, а й по цивільних об’єктах. Нам потрібно відбиватися. Над цим зараз працюють з міжнародними партнерами. Поєднання оборонних споруд, фортифікацій і ППО, працює краще та ефективніше, аніж просто оборонні споруди без ППО.

Кадрові зміни у владі Росії посилять внутрішню напругу

– У владі Росії – кадрові зміни: новим міністром оборони РФ призначено Андрія Бєлоусова, а Миколу Патрушева звільнили з посади секретаря ради безпеки, хоча син Патрушева став віце-прем’єром. Про що це може свідчити?

– Щодо призначення Бєлоусова, Росії не притаманна система, коли міністром оборони є цивільна людина. Тож це наводить на роздуми. По-перше, не поділяю думку колег, котрі говорять, що для Шойгу звільнення з посади міністра оборони РФ є фіналом. Його перевели на іншу посаду, на відміну від Патрушева, якого просто звільнили. Син Патрушева залишається, хоче теж питання, де йому було краще.

Але зверніть увагу на такий момент: Борис Ковальчук, син Юрія Ковальчука, саме того, котрий рекомендував заступником до Шойгу Тімура Іванова, якого взяли за корупцію, отримав посаду голови Рахункової палати. Тобто Шойгу не звільнений. А ФСБешники на чолі з Патрушевим прагнули цього, бо вони вбачають в Шойгу конкуренцію. Тепер цікаво, яким буде хід Патрушева. Не думаю, що він з усім цим змириться. Мені видається, що ми теж маємо бути в цьому зацікавлені, бо це посилить внутрішню боротьбу і гризню у складі російських еліт.

Щодо нового міністра, побачимо. Тут є два моменти. По-перше, які б кошти Росія не виділяла на оборонну галузь, ресурсів стає менше. Адже вони несуть втрати і ними потрібно розпоряджатися ефективніше, економніше, а не так на широку ногу, як робив Шойгу. Можливо саме для того, щоб ефективніше розпоряджатися цими ресурсами вони призначили економіста. По-друге, це може бути пов’язано із довгостроковим плануванням для того, щоб вести війну вдовгу і накопичувати певні ресурси. Час покаже. Зараз рано говорити, який це буде міністр.

Розмовляли Уляна Лаврик, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич