Головне за день

Не варто очікувати, що війна в Україні скоро закінчиться. Для успішного контрнаступу нам не вистачає необхідного озброєння, до прикладу – великої кількості ракет типу ATACMS, винищувачів F-16, не говорячи вже про системи Patriot.

Натомість російські окупанти добре закріпилися на позиціях, щільно замінували величезну кількість полів та розмістили на території України чимало військової техніки і запаси боєприпасів.  

Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів Владислав Селезньов, військовий експерт, ексречник Генштабу ЗСУ.

Відеоверсія розмови – тут.

– Президент України Володимир Зеленський на безпековому форумі в американському Аспені заявив, що контрнаступ української армії набере обертів після повільного початку. За якими ознаками можна буде сказати, що набирання обертів вже розпочалося?

– Пропоную повернутися у середину квітня поточного року. Пам’ятаєте заяви начальника ГУР Кирила Буданова і американського генерала Бена Ходжеса про те, що до кінця серпня українська армія повністю звільнить Крим? Добігає кінця липень. Чи можемо ми сподіватися, що до кінця літа ми встигнемо зайти в Крим, повністю зачистити його від окупантів і провести оксамитовий сезон вже на деокупованій території? Відповідь очевидна – ні. Адже тривають надзвичайно складні бойові дії, надзвичайно щільно заміновано території.

У середині квітня ми мали завищені очікування, що підігрівалися відповідними військовими особами. Зараз маємо певне розчарування, оскільки наші очікування не справджуються. Це відбувається не тому, що наші війська погано воюють, а тому, що ворог ретельно підготувався до нашого контрнаступу. Окрім того, наші західні партнери не надто якісно та повно забезпечили нас усім необхідним.

Навіть за таких умов ми маємо не значне, але просування вперед. Хоча воно й не відповідає нашим очікуванням. Тож я маю дуже стриманий оптимізм. Адже ми неодноразово, маючи серйозні очікування, стикалися з тим, що реальність їм не відповідала.

Скоріш за все, війна – надовго. Бойові дії триватимуть, щонайменше, до середини вересня. Потім почнуться осінні зливи і війна може перейти у фазу окопної, тобто позиційної. Важко сказати, що ми встигнемо звільнити до того часу. Ворог зосередив на території нашої країни угруповання 400 тисяч військ. Щонайменше – 3500 артилерійських систем, близько 2000 танків, 300 літаків, 300 гелікоптерів. Вся ця військова армада спрямована на те, щоб вбивати українців.

23 км полів – заміновано. Щільність мінування – 1 міна на м²

– Чи достатньо у нас військових ресурсів для того, щоб протистояти ворогу і деокуповувати українські території?

– Так, ми маємо відповідні ресурси, відповідні резерви, хист і прагнення звільняти нашу територію. Але чи достатньо цього аби повністю звільнити нашу територію?

Вже згаданий Бен Ходжес говорить, що Крим можна звільнити, але для цього Україні просто зараз потрібно передати величезну партію ракет типу ATACMS. Також українське військо потребує F-16. Що ми маємо по цих компонентах? ATACMS нам передавати не поспішають і їх перспективи – дуже туманні. Щодо F-16, йдеться, скоріш за все, про кінець І кварталу наступного року. І хоча Джейк Салліван, радник президента США з національної безпеки і заявляє, що ми можемо отримати F-16 до кінця поточного року, але яка з них користь, якщо українські пілоти досі не розпочали навчання щодо керування цими літаками?

Тож мій прогноз – більш стриманий. Думаю, що нас чекає дуже сувора і складна зима. Перемога обов’язково буде на боці України. Єдине питання: якою буде ціна цієї перемоги.

– А що мав на увазі Володимир Зеленський, коли говорив, що ми проходимо рубежі замінованості?

– Глибина мінувань територій, котрі ворог створив за 9 місяців активної підготовки до українського контрнаступу, на деяких ділянках фронту сягає 23 кілометрів. Уявіть собі 23 кілометри полів, суцільно замінованих протипіхотними, протитанковими мінами! При цьому щільність мінування – 1 міна на м². Це – кратно більше, аніж передбачено нормативними документами російської окупаційної армії.

Ворог стягнув величезну кількість артилерії на визначені рубежі та позиції. Має певний запас боєприпасів. Має достатню кількість особового складу, щоб боронити ці рубежі та позиції. Саме тому кожен метр звільненої української землі це – результат звитяги, героїзму, мужності наших воїнів. Кожен метр дається нам вкрай складно. За таких умов просунутися в глибину рубежів та оборонних позицій противника, долаючи суцільні мінні поля, за короткий проміжок часу – неможливо. Це маємо сприймати як нашу реальність, а не жити ілюзіями.

Росіяни точно не планують здаватися

– Міністр оборони України Олексій Резніков в інтерв’ю CNN також висловлювався доволі оптимістично. Зокрема він сказав, що Україна зможе виграти війну до наступного літа і одразу після цього приєднатися до НАТО. Що ви про це думаєте?

– Ми неодноразово чули схожі заяви: про звільнення Криму до кінця травня, потім – до кінця серпня, зараз йдеться про кінець року. Тепер Резніков говорить про звільнення України до літа наступного року. Дата звільнення України до кордонів 1991 року постійно посувається. Я не впевнений, що дата, озвучена міністром оборони є остаточною. Ми чули багато таких дат, що не стали реальністю через цілком об’єктивні причини.

Ворог не відмовляється від своїх планів. Бачимо, наскільки пекельні бої відбуваються на Куп’янському напрямку. Сумніваюся, що росіяни, плануючи здаватися, рухалися би вперед, захоплюючи нові території, рубежі та позиції на деяких ділянках фронту. Путін та його поплічники не відмовляються від планів щодо знищення України, руйнації українства, як складової спільноти народів світу, тому війна – надовго. Але ми повинні розуміти, що в нас немає іншого шляху, аніж нищити ворогів, котрі зі зброєю в руках прийшли на нашу землю.  

– Останнім часом спостерігаємо вибухи на тимчасово окупованому півострові, перед тим – підрив опори Кримського моста. Про що це свідчить?

– Якщо ми відкриємо умовну військову книгу, яку читають усі представники Північноатлантичного альянсу, то там написано: «Військові операції завжди будуть успішними, якщо є абсолютне панування в повітрі». Чи має таке українське військо? Ні, не має. За таких умов проведення контрнаступальної операції можна вважати нераціональним ходом. Однак навіть за таких умов українська армія перейшла в контрнаступ. Ми використовуємо нашу перевагу у високоточній далекобійній артилерії і досягаємо певних успіхів. Нинішній етап контрнаступу полягає у тому, щоб якомога більше знищити бойовий потенціал ворога: шляхом руйнації складів боєприпасів, знищення місць зберігання озброєння та військової техніки, місць розміщення особового складу, командних пунктів, пунктів управління та зв’язку. Це – важливо. Оскільки руйнує бойову міць російської окупаційної армії.

Минулого тижня у різних куточках Криму «бавовна» сталася щонайменше 6 разів. Це якраз і є діяльність українських сил оборони, спрямована на руйнацію бойового потенціалу путінського війська. Знищено склад з боєприпасами, склад з російськими «Оніксами», пошкоджено техніку на деяких базах та арсеналах. Тобто відбувається процес, спрямований на послаблення логістики російської окупаційної армії і позбавити росіян певної частини артилерійських боєприпасів. Заразом маємо розуміти, що у ворога ще вдосталь снарядів. Вони ще мають і артилерійські системи, і бронетехніку та інше устаткування з допомогою якого намагаються вбивати українців.

Нам потрібно щонайменше 20 таких систем, як «Patriot»

– Німецьке видання «Bild» опублікувало звіт німецького Міністерства оборони в якому міститься критика Збройних сил України. Вони критикують Україну за те, що розбиває бригади, які пройшли підготовку на Заході на менші групи, ізольовані від інших військ. Через це ані західна підготовка, ні краще озброєння, ні велика кількість солдатів не мають значення. Що ви думаєте з цього приводу?

– Річ у тім, що деякі поважні, дуже знані військові посадові особи в українських силах оборони вважають недоречним застосування навичок, які наші військовослужбовці отримали під час підготовки в країнах НАТО і наполягають на тому, щоб вони воювали у спосіб більш притаманний нашим славетним високопосадовцям. Це не завжди раціонально, інколи призводить до втрат.

Війна це також і помилки. Їх потрібно виправляти, щоб вони більше ніколи не повторювалися. Маємо розуміти, що наші західні партнери мають унікальну можливість щодо підготовки піхотинців. Практики, які реалізують наші британські друзі вважаються найкращими в світі. Зневажати це і вважати даремно витраченим часом – абсолютно нераціонально. Наші західні партнери дуже обережно комунікують щодо діяльності українських сил оборони. Наші німецькі партнери роблять цю історію публічною. Ця ситуація набула певних кризових моментів і потребує реакції. Сподіваюся, що генерал Залужний та інші посадові особи, котрі опікуються цими питаннями належно на це відреагують. Адже кожна помилка на війні це – питання життя і здоров’я наших воїнів.

– Весь світ спостерігає за тим, як останніми днями росіяни обстрілюють Одещину. Чи можливо захиститися від обстрілів такими ракетами як Х-22 чи «Онікс»?

– Єдиний варіант – щойно чуємо сигнал повітряної тривоги, одразу відправлятися в укриття. Ані правило «двох стін», ані ігнорування цих сигналів не вбереже життя та здоров’я. Ми маємо лише дві батареї ППО, спроможні протидіяти такому типу ракет. Одна з них розташована у Києві, інша – не знаю, де саме. Насправді, 2 батареї це – замало для такої країни, як наша. Нам потрібно щонайменше 20 таких систем, як «Patriot». У нас їх немає. Адже кожна із них коштує від 1 млрд 100 мільйонів. Сумніваюся, що в найближчій чи середньостроковій перспективі ми отримаємо таку кількість систем ППО. Певною мірою це питання мали б вирішити F-16, але по них питання так само залишається відкритим. Невідомо, коли ми їх отримаємо.

Аби вберегти своє життя під час застосування ворогом ракет і дронів-камікадзе типу Shahed 136, потрібно відправлятися в укриття.

Розмовляли Уляна Лаврик, Віктор Біщук

Записала Олеся Когутич