Головне за день

У росіян немає такого запасу ракет, як минулого року. Проте вони їх накопичують і вибудовують найбільш ефективну тактику. Відтак слід очікувати подальших ударів як дронами, так і ракетами, зокрема балістичними.  

Чи злагоджено у росіян працює система навантаження ракет морського базування; наскільки кримський шторм знищив оборонні укріплення ворога; чому цьогорічний український контрнаступ був менш успішним, аніж планувалося? Про це у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» розповів Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».

Відеоверсія розмови – тут.

– Росіяни поновили удари по Україні зі стратегічної авіації. Однак поки не застосовують ракети морського базування. Невже у них не налагоджено систему навантаження цих ракет у Новоросійську?

– Із системою навантаження проблеми в них не суттєві. З одного боку, росіяни за необхідності продовжують навантажувати ракети на кораблі у Севастопольській бухті. З іншого боку, намагаються здійснювати це і в Новоросійську. Насправді, це небезпечно робити на обидвох локаціях. У Севастополі доставка цих ракет передбачає рух через велике місто. А в Новоросійську це обумовлене ще й тим, що дороги, які ведуть від радіотехнічної бази до геопорту, де базуються військові кораблі, це – гірські, дуже звивисті дороги. Переправляти такими дорогами ракети – страшна небезпека. Але завантаження на кораблі проводиться.

Заразом досить складно говорити, чому поки не було використано «Калібри» морського базування. Причин може бути декілька. Основна полягає в тому, що противник застосовує дрони і ракети складним, комбінованим шляхом, намагаючись вибудувати найбільш оптимальну систему прориву нашої протиповітряної оборони. Минулого року у них було декілька тисяч цих ракет. Вони з ними не рахувалися. Могли в день запускати по сотні одиниць. Зараз вони їх накопичують. Але ця накопичена кількість вже не така, як минулого року. Тож вони вже думають, аби використовувати їх максимально ефективно. Навіть за рухом ракет і «Шахедів» спостерігається спроба вибудувати найбільш вдалу тактику.

На жаль, слід очікувати подальших ударів дронами та ракетами, зокрема балістичними. З появою у нас ЗРК «Patriot» ця загроза частково зменшилася, оскільки це – єдиний зенітно-ракетний комплекс, який може знищувати балістику.

Баржі затоплено, а Кримський міст працює час від часу

– З’являється чимало інформації про наслідки шторму в Криму. Зокрема повідомляють, що він суттєво пошкодив російські оборонні укріплення. Чи дійсно це так?

– Що може уразити шторм? Перше – бойові одиниці: кораблі і катери. Друге – морську інфраструктуру і гідротехнічні споруди, починаючи від стаціонарних і закінчуючи штучними, тимчасовими. Третє – оборонні споруди на березі. Окопи на західному узбережжі Криму, майже від Чорноморська і до Євпаторії та Сак це – піщаний берег. Чесно кажучи, мені було трохи смішно. Аксьонов знає, що таке кримський пісок і як туди закопувати гроші. Не було б цього шторму, були б зимові. І коли він рив ці окопи, то точно знав, що гроші потраплять до кишені, а пісок засипе всі сліди. Зрештою так і сталося. Думаю, що наступного року Аксьонов знову проситиме у Путіна гроші на оборону Криму і знову ритиме окопи в піску.

Щодо радіотехнічних і штучних споруд, то їх всі знесло. Бойові дельфіни попливли на свободу. І це вже добре. Також була затоплена половина барж, пришвартованих біля Кримського мосту, половина – напівзатоплені. А сам Кримський міст, у зв’язку зі штормом, працює час від часу.

Цьогоріч ми звільнили половину Чорного моря

– У виданні «The Washington Post» вийшла аналітична стаття з оцінкою українського контрнаступу. Що б ви відзначили у цьому матеріалі?

– Мене часто запитують, чому Збройним силам України вдалося провести низку ефективних наступальних операцій у 2022 році, а в цьому році місцями просунулися на 5-15 км? Але у 2023 році ми звільнили половину Чорного моря. ЗСУ проробили величезну роботу. У 2022 році ми дійсно мали успіхи і перемоги, але вони були не остаточними. І цьогоріч звільнення Чорного моря це ще не остаточна перемога. Ворог там дуже потужний. Але все ж це – великий стратегічний успіх.

У 2022 році ми мали більший успіх на березі, менший – на морі. Зараз – більший на морі, менший – на березі. Проте у суспільстві присутні емоційні гойдалки: то все добре, то все погано.

Наступ було важко проводити через те, що несвоєчасно відбулися поставки обіцяної зброї від наших партнерів. Якщо вони заявили про певні терміни, то їх потрібно дотримуватися. Командуванню нашого Генштабу доводиться те, що заявлено нашими партнерами ділити на третину, аби бути впевненими, що та кількість допомоги є у нашому резерві. Були прорахунки оперативно-тактичного характеру щодо обраних способів і напрямків наступу. Звісно, можна дискутувати про наступ і на основному, і на оголошеному, і на допоміжному напрямках, але кожен варіант теоретично можна втілювати і у всіх є як плюси, так і мінуси.

Ворогу вдалося накопичити необхідну кількість сил та засобів, облаштувати лінію оборони. Прорвати їх і вийти на оперативну лінію оборони ми не змогли. Але війна це – хвилеподібна дія. Спершу відбувається стратегічна оборонна операція, накопичення сил та засобів, опісля здійснюється руйнування сил противника для того, щоб перейти в наступально-стратегічну операцію, яка з часом знову переходить в стратегічно-оборонну операцію, знову відбувається накопичення сил, знекровлення ворога і підготовка до нової наступальної операції. У нас іншого виходу немає.

Розмовляли Уляна Лаврик, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич