Головне за день

Мобілізованих українців стане набагато більше. Зокрема це стосується тих, хто вважався непридатним або частково придатним за станом здоров’я. Тож відтепер до війська братимуть осіб із такими захворюваннями як: клінічно вилікуваний туберкульоз, вірусні гепатити, безсимптомне носійство ВІЛ, повільно прогресуючі та непрогресуючі анемії, порушення згортання крові, хвороби ендокринної системи, невротичні та легкі хворобливі прояви психічних розладів та низка інших.

Чи готові Збройні сили до таких нововведень; які нові ризики постануть перед бійцями; як на такі виклики реагуватимуть бойові медики?

Про це у програмі АНТИтокШОУ на ТРК «Перший Західний» розповіли Марія Петришин, психологиня, в.о. директора Будинку воїна у Львові та Андрій Жолоб, військовослужбовець ЗСУ, командир медроти.

Відеоверсія розмови – тут.

– Чи дійсно всі повинні готуватися до того, аби стати на захист держави?

– Марія Петришин: Усі добровольці, котрі готові були взяти до рук зброю вже там, на позиціях. Але говорячи про їхню військову службу, маємо говорити і про їхню втому, і про невизначеність. Адже вони не знають, скільки часу перебуватимуть у зоні активних бойових дій, скільки триватиме війна і коли зможуть повернутися до своїх родин. При цьому вони усвідомлюють, що їх немає ким замінити. Відтак, це питання є дуже важливим.

– Андрію, колись у соцмережах ви написали про те, що разом зі своїми побратимами прийняли рішення залишатися в ЗСУ «до перемоги, не чекаючи змін і ротацій». Що змусило вас ухвалити саме таке рішення?

– Андрій Жолоб: Банально прозвучить, але хто замість нас це зробить?.. Ми потрапили на війну на початку повномасштабного вторгнення і я розумію, що за цей час ми багато чому навчилися. Зокрема це стосується моєї медичної роти, яка здобула досвід у наданні першої медичної допомоги, в роботі з медично-військовою документацією. Тож я розумію, що держава не поспішатиме з тим, аби проводити ротацію і нас міняти. Адже на практиці ми вміємо набагато більше, аніж рік тому.

Чи може боєць із гепатитом бути там, де проливається кров?

– Міністерство оборони України розширило перелік хвороб з якими військовозобов’язаних будуть визнавати придатними до військової служби. Зокрема у цьому переліку і вірусні гепатити з незначними порушеннями функцій, і безсимптомне носійство ВІЛ, і ціла низка інших захворювань. Наскільки серйозними є ці діагнози, якщо розглядати питання взаємодії бійців на фронті?

– Марія Петришин: Буду говорити конкретно. Коли серед бійців є поранення, ураження і потрібно швидко надати побратиму першу медичну допомогу і цю допомогу надає людина з гепатитом С, виникає питання «Наскільки це може бути критично?». Те саме стосується ВІЛ чи СНІДу, адже у бійців є постійний контакт із кров’ю, відтак зберігається ризик інфікування. Ще одне захворювання – туберкульоз. В окопах, в непридатних умовах, вологому середовищі хронічні захворювання також можуть загострюватися.

– Наскільки мобілізація бійців із ВІЛ, гепатитами чи туберкульозом вплине на роботу медиків, котрі працюють на передньому краї?

– Андрій Жолоб: Медицина передбачає, що до кожного діагнозу і до кожного пацієнта потрібно ставитися індивідуально, тобто медицина повинна бути пацієнтоцентричною, а не просто паперовою. Якщо зважати на всі моменти і підшуковувати для кожного обмежено придатного місце, де він зможе виконувати свої робочі функції, тоді я згоден з тим, що цих людей можна задіяти у логістичні підрозділи, де не проливається кров, не відбувається бойове травмування. Але це – ідеальний варіант. А от чи можна буде реально забезпечити людей з цукровим діабетом інсулінотерапією або людей з гепатитами чи ВІЛ-інфекцією – постійними тестами?.. Тобто, якщо оформити все паперово – зауважень немає, а от чи працюватиме воно на практиці, я не впевнений.

Найкращий лік для бійців – ротація

– А як сприймати те, що придатними будуть люди із легкими короткотривалими хворобливими проявами психічних розладів?

– Марія Петришин: Щодо переліку психічних захворювань, то тут питання швидше до психіатрів, аніж до психологів. Я переглядала цей перелік. До легких психічних хвороб відносять короткотривалі зі швидким перебігом непсихотичні і психотичні ураження, отримані внаслідок травм головного мозку, що не викликають ураження центральної нервової системи, але завдають певної шкоди.

Вважаю, що до кожного випадку слід підходити індивідуально. Має бути зібрана лікарська комісія. Висновки повинні робити лікарі-психіатри.

До мене, як до психолога, часто звертаються військові, котрі повертаються у відпустки або на лікування. Вони говорять про неготовність. Розуміємо, що «дебюти» психотичних станів можуть проявитися несподівано, під дією стресу, навіть якщо до цього таких проявів не було. Іноді командирам доволі важко визначити і диференціювати ці стани.

– З точки зору психолога, скільки часу військовий може перебувати на передовій і виконувати бойові завдання?

– Чим довше людина перебуває під вибухами на передовій, тим складніше їй боротися зі своїми стресовими реакціями. Ми часто говоримо про контузії, акубаротравму. Якщо, до прикладу, голосно вмикнути звукову колонку, а поруч поставити тарілку із желе, воно буде хитатися. Те саме відбувається з військовими, якщо вони постійно перебувають під вибухами. Їхній мозок рухається від стінки до стінки.

Не думаю, що коли батальйон або бригаду відведуть на якусь відстань для перепочинку, це суттєво змінить ситуацію. Найкращий лік – ротація і перебування військового в оточенні близьких та рідних людей. Скажу із власного досвіду, коли син приходив у підпустку, це такий час, коли не можеш набутися разом. І щойно починається якась часткова адаптація, людині потрібно повертатися назад.  

На фронті – дефіцит фельдшерів і лікарів

– Наскільки гострою на передовій є потреба у військових медиках?

– Андрій Жолоб: Зберігається постійний дефіцит у фельдшерах і лікарях. Бойовий медик це той же стрілець чи гранатометник. Він пройшов місячні курси бойового медика і виконує неймовірну роботу – надає медичну допомогу безпосередньо на позиціях.

Після позицій поранених відправляють у медпункт батальйону. На цих етапах вони отримують домедичну допомогу. Опісля їх евакуйовують у медичну роту, яка надає першу медичну допомогу.

Потреба у медиках є. Але якщо хтось вважає, що у нього більше роботи у цивільних лікарнях, то можу лише потішитися, оскільки вони мають змогу працювати і кожен вечір повертатися до сім’ї.   

– Держава розширила список осіб, придатних до військової служби. Чи можна буде компенсувати брак медиків за рахунок студентів та жінок медичних професій?

– Андрій Жолоб: З жінками працюю постійно. Вони професійно і бездоганно виконують свою роботу. Особливо це стосується хірургів та анестезіологів. Щодо студентів – не буду таким впевненим. Тут краще працювати людям із міцнішою медичною нервовою системою. Здебільшого це – 30-40-річні лікарі, котрі розуміють, як не розгубитися в проблемній ситуації і допомогти.

Усім потрібно вчити тактичну медицину

– Судячи з процесів, що відбуваються у державі, служити у війську доведеться практично усім. Як прийняти цю істину?

– Марія Петришин: Моя порада, як психолога – формувати свою резильєнтність, стресостійкість і готуватися.

– Андрію, що б ви порадили тим, хто найближчим часом стане до лав ЗСУ?

– Андрій Жолоб: Вчити багато тактичної медицини. Йдеться не лише про медиків. Це стосується усіх, хто дбає про своє життя і здоров’я, а також про життя і здоров’я побратимів. Також зайнятися фізкультурою, оскільки доведеться працювати фізично. А ще, придумати хобі або взяти його зі собою на війну. Це – морально розвантажує. Скажу із власного досвіду, коли беру до рук гітару, мені стає набагато легше.

Розмовляли Ярина Капітан, Віктор Біщук

Записала Олеся Когутич