Головне за день

Довкола приміщень кінотеатру «Львів», що у Стрийському парку тривають суперечки. Представники обласної ради мають низку зауважень щодо правильності укладання договорів, терміну дії та розміру орендної плати. І хоча орендодавці переконані, що їх безпідставно хочуть виселити, депутати запевняють в протилежному. Зокрема, Ростислав Добош, депутат Львівської обласної ради висловив сподівання, що владі і бізнесу таки вдасться знайти компроміс.

Про це він розповів у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

– Навколо кінотеатру «Львів», що у Стрийському парку, виникла неоднозначна ситуація. Що це за історія?

– Насправді, історія – проста. Це – відома і, певною мірою, історична будівля, що тривалий час стоїть порожньою. Тому ми хотіли надати їй змістовного наповнення. Адже використовуються лише невеликі площі цієї будівлі. Коли ми почали робити загальний аудит усіх приміщень, з’ясували, що не скрізь є добре укладені угоди, справедлива орендна плата. Ми пробували дати доручення управлінню, але вони не надто активно діяло. Відтак змушені були вдатися до публічних зауважень. Зараз провели комісію. Думаю, що знайдемо компроміс з бізнесом. Не хочемо, щоб він припиняв діяльність, але умови мають бути справедливими.

– У зв’язку з цією ситуацією у пресі з’явилася інформація, що буцімто подаватимуть до суду, аби розірвати угоду, оскільки в державі – воєнний стан? Невже ці моменти не прописані в угоді і обов’язково потрібно подавати до суду?

– Дискусії щодо кінотеатру «Львів» не пов’язані з воєнним станом. Єдине, було зазначено, що угода на одну частину приміщень має право на пролонгацію у зв’язку з воєнним станом. Потрібно було пройти аукціон або переукласти договір. Адже є правила: якщо орендар уклав договір, то другий договір, на той самий термін, має право укладати без аукціону. Це прописано у законодавстві. Або другий варіант: якщо в країні – воєнний стан, то цей договір продовжується на час дії воєнного стану. По одному приміщенню так було зроблено.

На комісії було зауважено, що є частина приміщення, на яку закінчився договір оренди, однак він не був переукладений і орендар його не вивільняє. Тепер потрібно створити чесні правила: або на чесних, конкурсних умовах орендар ще раз заходить і забирає, або заходить хтось інший. Якщо орендар не звільнить це приміщення, ми не зможемо поставити його на аукціон. Лише у цьому напрямку ми йдемо по судовій частині.

– Тобто ви не за те, щоб через суд розривати угоди?

– Насправді у спільній обласній власності залишилося небагато приміщень, які можна здавати комерційно. Більшість здаються під державні установи, громадські організації, левову частини становлять комунальні заклади. Тож комерційна складова повинна бути адміністрована дуже чітко, грамотно і прозоро. Створено всі законодавчі правила, це – так звані аукціони. Виставляємо приміщення на аукціон, приходить бізнес та змагається за ринкову ціну. І бізнес себе добре відчуває, і власник в особі обласної ради, бо ми отримуємо найбільш вигідну на цей момент комерційну ціну.

У власності Львівської області – 900 тисяч м кв загального майна

– А якою є загальна комерційна площа, що перебуває у спільній власності області?

– Маємо 900 тисяч м кв загального майна, що є у власності області. З них близько 700 тисяч це – наші установи і заклади. Частина орендується державними установами. Комерційна складова становить 21 тисячу м кв.

Минулого року на оренді ми заробили 1 мільйон 900 тисяч гривень. З них, 91% – з тієї 21 тисячі м кв.

– А тих 700 тисяч м кв не можна оптимізувати?

– Можна. Таке завдання стоїть перед управлінням комунальної власності. Але знайти функціонал в кожній лікарні, в кожному соціальному чи освітньому закладі це є велика праця. Управління працює над тим, проте думаю, що можна щось і покращити.

– Комунальну власність називають по-різному. А як це звучатиме юридично правильно?

– 90% з цієї власності створили дуже давно, навіть не в цій країні. Дещо було створено ще за часів Польщі або Австрії. Але я б дуже хотів, щоб ми ставилися до цієї власності, як до нашої. Незалежно від того в який спосіб вона набута. Це – власність всіх громад області, тобто всіх мешканців.

Основна функція такої власності – забезпечити державотворчий процес або участь місцевого самоврядування. Але якщо є можливість здати в оренду вільні приміщення, їх потрібно якісно здавати в оренду. Якщо розуміємо, що цього нема, потрібно продавати на відкритих аукціонах через приватизацію.

Держава не є ефективним власником комунальних підприємств

– Чи задоволені ви кадровим складом управлінь комунальної власності?

– Вважаю, що держава не є ефективним власником підприємств. Поясню чому. Той, хто бізнесує, знає, що прибуток можна показати по-різному. У нас більшість комунальних підприємств працюють в нуль. Я буду піднімати питання про те, що ми разом з депутатським корпусом максимально оптимізували комунальні підприємства. До прикладу, у нас є аптеки. Ринок аптек – шалений. Чому обласна рада має мати аптеки? Пояснюють, що ми робимо соціальні, рецептурні речі. То, можливо, варто залишити лише одну аптеку? У наших аптеках точно немає соціальних цін. Проте їх там і не може бути, оскільки ліки все одно купуються на ринку.

– Оптимізувати це означає продати?

– Підприємство не потрібно продавати. Якщо у нього є активи, вони стають власністю обласної ради і тоді ми розуміємо, що нам робити з цією нерухомістю чи активами. А якщо його діяльність приносить нульовий прибуток, закрити. Можливо, навіть комусь продати. Лише потрібно подумати, що робити з працівниками.

У Львівській обласні раді потрібно сформувати команду, яка творить ідеї

– Що потрібно було б зробити, аби додати іміджу Львівській обласні раді?

– Насамперед, сформувати команду. В ідеалі це мав би бути цілий зал, щоб із кожної фракції прийшли люди і створили робочу командну групу. І, найважливіше, творити ідеї. Адже зараз перед військовою адміністрацією постає багато викликів. Вона задіяна у поточній діяльності. А ми повинні творити проєкти, бути на інформаційному полі, об’єднувати громади, помагати їм з фаховим менеджментом. От тут, якщо будемо проактивнимй, будемо виконувати своє завдання.

– Як в ідеалі мала б виглядати ця ідеальна команда?

– Потрібно обрати топ-менеджера. Депутати обласної ради це – добровольці, волонтери, які приходять у вільний від роботи час. Проте топ-менеджери повинні бути провайдерами усього процесу. Вони мали б генерувати ідеї, підібрати апарат, який би швидко напрацьовував речі. Решта повинні долучатися. Я точно знаю, що в кожній фракції є фахівці з різних сфер: освіти, комунального майна, культури. Якби кожен працював у своїй сфері, то потім успішно склали б пазл.

– Чи може така команда бути аполітичною?

– Я б дуже хотів, щоб ми цього дотримувалися. Це було відчутним у перших пів року повномасштабної війни. Потім трохи розслабилися. Окремі великі фракції певно вже тримають ніс за вітром у Києві і починають приносити певні речі. Але постараємося цього уникнути.

Якщо суспільство не буде толерувати нечесних схем, ніхто масово цього не робитиме

– А чи були останнім часом на Львівщині події, які вас шокували? До прикладу, гуманітарні вантажі не туди заїхали?..

– У кожному суспільстві є ті, що беззастережно роблять добро і ті, хто шукає способи… Держава в тому і сильна, що має органи і функції, які це швидко виявляють. Це мене більше не шокувало, а втішило, оскільки і система, і люди це виявили. Вони цього не толерують. А якщо суспільство не буде цього толерувати, то ніхто масово цього не робитиме.

– Тобто у суспільстві має бути якась опозиційна частина, незважаючи навіть на війну?

– Опозиційність і нетолерантність до поганих речей – наш основний шлях до перемоги. Це – один із елементів того за що воюють наші хлопці та дівчата і бореться усе суспільство.

– З інсайдерських джерел, ви – один із кандидатів на посаду голови Львівської обласної ради. Якщо ви, за умови обрання, перейшли б до рангу державних службовців, кому б ви передали свій бізнес?

– Я не вивчав законодавство, що потрібно зробити з власністю бізнесу. Але коли я йшов в депутати, то запитав свою командую, яка допомагає мені вести бізнес, чи готова вона більше часу працювати без мене і отримав схвальну відповідь. Якщо доведеться зробити це зараз, думаю, що моя команда впорається.

– На виборах ви були №1 партії «Голос». В інформаційній довідці зазначалося, що ви – заступник директора, хоча, насправді, ви 100% бенефіціар фірми?..

– До того як я став депутатом, був заступником голови Всесвітнього проводу «Пласту». У «Пласті» є чітке правило, що керівні посади в організації не можуть обіймати люди, заангажовані в політиці. Відтак мусів бути на ролях заступника. Тепер я цю справу трішки призупинив і пішов в політику. Тож я чесний перед собою, перед сім’єю і своїм бізнесом.

Навики «Пласту» застосовую у всіх сферах свого життя

– Ваше життя пов’язане з «Пластом». Чи впливає це на бізнес?

– Моє становлення в «Пласті» позначилося на всій моїй діяльності. Адже «Пласт» дає навики, які можна застосувати у будь–яких сферах: у бізнесі, в політиці, соціальній сфері і, навіть, вдома у вихованні дітей.

– Ви можете розпізнати «пластуна»?

– Після 10-ти хвилин спілкування.

– А скільки дійсних членів «Пласту» є зараз у Львівській обласні раді?

– Двоє. Я та Іванна Герус. Але тих, хто склав присягу – значно більше.

– Назвіть імена кількох пластунів, котрі відзначилися в економічному, політичному чи громадському просторі.

– З історії це, наприклад, Шухевич. З сучасних особистостей це – покійний блаженніший Любомир Гузар, котрий провадив нашу Церкву, Богдан Гаврилишин, котрий був у топ економістів світу і Борис Гудзяк. Коли я був на посаді голови Всесвітнього проводу «Пласт», то часто радився з владикою Борисом. Його підходи це – точно ті підходи, які можна було почерпнути з пластових вишколів і пластових таборів.

Розмовляв Роман Шостак

Записала Олеся Когутич