Українське зерно перетворюється на фактор великої політики – Євген Магда
- Четвер, 20 квітня 2023
Український інфопростір збурила новина про те, що наші найближчі сусіди, зокрема Польща та Угорщина, заборонили імпорт українського зерна та інших продовольчих товарів.
На думку Євгена Магди, директора Інституту світової політики, цього варто було очікувати. І хоча це питання не лише економічне, а й політичне, ми повинні доводити цілому світові, що не просто експортуємо зерно, а забезпечуємо ним, насамперед, країни Африки.
Про це експерт розповів в ефірі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний». Відеоверсія розмови – тут.
– Кілька країн ЄС в односторонньому порядку вже заборонили імпорт українського зерна та іншої аграрної продукції. Про що це свідчить?
– Це – про економіку і політику одночасно. Маємо своєрідний ефект доміно, лише замість гральних елементів – мішки з зерном. Приблизно рік тому Європейська комісія скасувала експортні квоти і мита практично на всю українську продукцію, терміном на рік. Тож я не бачу випадковості у тому, що всі наші сусіди захищають власні інтереси.
У Польщі і Словаччині вже восени цього року – вибори. В Болгарії – взагалі перманентна політична криза. Угорщина, здається, ніколи не проти станцювати чардаш на наших проблемах. Тому, відповідно, маємо таку тенденцію.
Цього тижня мають обговорювати питання продовження цього скасування квот в Брюсселі. І це вже зовсім інша інтрига. Якщо зачеплять це питання повністю і будуть звучати докази про те, що Україна у цьому випадку, припускаю, зловживала своїми можливостями, то ми ризикуємо, що їх не продовжать. Росія це достатньо чітко відчуває.
Згадайте, коли продовжувалася зернова угода, РФ розповідала цілому світові про те, що вона лише на 60 днів, з середини березня до середини травня. Чому до середини травня? Тому що 14 травня у Туреччині пройдуть парламентські та президентські вибори. І позиція Реджепа Ердогана значною мірою залежатиме від того, як буде реалізовуватися, зокрема, зернова угода. Адже Туреччина купує це зерно з досить хорошим дисконтом. Ще минулого року говорили про його розмір у 25%.
Тож складається дуже цікава ситуація, коли українське зерно перетворюється на фактор великої політики, зокрема, у наших сусідів. Хоча мені особисто не дуже зрозуміло, чого ми раніше про це не подумали і не усвідомили всіх загроз, які можуть постати у цій ситуації.
Україна – один із гарантів продовольчої безпеки
– З одного боку ми стаємо заручниками політики сусідніх країн, з іншого – економічно програємо, оскільки падає приток валюти до країни. Але вони виправдовують це тим, що ті ринки на які ми зараз постачаємо нашу продукцію, зокрема, зерно, не є нашими. І йдеться про те, що транзит через їхні території буде дозволений. Це також елемент політичної гри, чи це – економіка?
– Наскільки я розумію, наше зерно настільки поширилося в Польщі, що підірвало позиції місцевих виробників. Вони на власній кишені відчули, що таке «демпінг». Коли правляча партія почула про це, міністра сільського господарства Польщі, у день візиту Володимира Зеленського до Варшави, відправили у відставку. Це – перший момент.
Другий момент, коли ми діємо за принципом «хапай мішки з зерном, поїзд на Варшаву рушає», маємо доводити цілому світові, що не просто експортуємо зерно, а здійснюємо політичні кроки для забезпечення, насамперед, країн Африки. Хоча, наскільки мені відомо, далеко не все зерно йде в країни Африки. Тобто значна його частина опинялася в країнах ЄС. І це також потрібно враховувати.
Ми маємо формулювати зрозумілу і прозору позицію, як країни, яка є одним із гарантів продовольчої безпеки. Але коли ми себе так позиціонуємо, то виникає запитання: «Чому наші сусіди через дорогу стали на вуха і всі, як один відмовляються від українського зерна?».
– В інформаційному полі ця проблема з’явилася доволі несподівано…
– Це також перевірка нашої держави на спроможність бути стійкою. Оскільки виклики постають перед нами не лише у військовій сфері. Маємо із зерна цієї кризи зробити борошно власних висновків. А вони у тому, що мусимо навчитися швидко реагувати і розуміти, що найбільш боєздатна армія у Європі – це ще не гарант нашої абсолютної високої суб’єктності на європейському континенті. Нам також потрібно враховувати і чітко конкретизувати наші національні інтереси і доводити їх до наших сусідів в переговорному процесі.
5 країн членів «сімки» хочуть витіснити РФ з атомного ринку
– У той же час в Німеччині розпочинають дискусії щодо накладання санкцій на російську атомну галузь. Наскільки це вагомий крок? І чому на нього так довго зважувалися?
– У Німеччині, в правлячій коаліції при владі – «зелені». А для них атомна галузь це, як червона ганчірка для бика. Німеччина чи розпочала процес зупинки, чи вже зупинила останній реактор, який вони експлуатували. Цим був зумовлений попит останніх років на газ, будівництво Північних потоків. Адже Німеччина ще кілька років тому вирішила відмовитися від атомної енергії.
Але тут постає політичне питання. Ви знаєте, що корпорація «РосАтомБуд», яка будує атомні електростанції, робить це в різних країнах: Туреччині, Угорщині, Болгарії? Тобто є різні способи посилення російського впливу.
Я б процес побудови такого великого інфраструктурного об’єкта, яким є атомна електростанція, порівняв би з точкою Wi–fi. Туди заходить так багато російських грошей, що поширення російської пропаганди і дезінформації постає навколо цього будівництва, як щось абсолютно природнє.
Не дивно, що в Японії 5 країн членів «сімки» вирішили об’єднатися для того, щоб РФ поступово витісняти з атомного ринку.
Не потрібно спрощувати і недооцінювати вплив російських лобістів, які десятиліттями відточували свої можливості. До прикладу, коли будувалися відомі газопроводи, якими з Сибіру транспортували газ до Європи, активну участь в будівництві брала ФРН, хоча США виступали проти цього. Тобто подібні протиріччя існують і на них Росія вже достатньо давно навчилася грати.
Такої інтенсивної війни в Європі ніхто не очікував
– Про атомну енергетику також йшлося і на засіданні міністрів закордонних справ «Великої сімки», що відбулося в Японії. Які ще основні думки можемо почерпнути з цієї зустрічі? Та які ідеї точно будуть втілювати?
– Не можемо чітко сказати, які саме ідеї будуть втілювати, оскільки «Велика сімка» не має можливості директивного втілення. Це залежить від ситуації в різних країнах. І якщо у Франції існує нестабільність, пов’язана з пенсійною реформою, то Еммануель Макрон буде зацікавлений у тому, щоб забезпечити нові робочі місця, пошук нових замовлень, можливо це буде через якихось підставних осіб, які будуть працювати в інтересах Росії. Думаю, що росіяни відпрацьовують подібні схеми.
А ми маємо розуміти, що Україна отримує допомогу західних партнерів, можливості яких не є гумовими. Насправді, настільки інтенсивної війни в Європі ніхто не очікував. Вона стала надзвичайно неприємним сюрпризом для всього світу. Тому можемо констатувати, що «група семи» тримає ситуацію в Україні і навколо неї у своєму полі зору і триматиме надалі. Але говорити, що до України одразу полетять F-16 і на озброєнні ЗСУ з’являться томагавки це буде дуже серйозним перебільшенням.
Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко
Записала Олеся Когутич
