Головне за день

Представники Демократичної партії США публічно підтримали висунення віцепрезидентки Камали Гарріс після того, як Джо Байден знявся із виборів. Останні опитування показують, що рейтинги Дональда Трампа і Гарріс приблизно однакові. Однак більшість з них проводилися після президентських дебатів наприкінці червня і лише одне – після замаху на Трампа 13 липня.

Що стало основою причиною рішення Джо Байдена, чи це збільшить шанси на перемогу кандидатки від Демократичної партії, чи може, наприклад, Мішель Обама «посунути» Камалу Гарріс та як ситуація у Сполучених Штатах вплине на Україну – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» політолог Микола Бучин.

Відеоверсія розмови – тут.

– Чи стала для вас несподіванкою заява про зняття з виборів Джозефа Байдена? Чому саме зараз? Чи можна це пов’язати із замахом на його конкурента Дональда Трампа, після якого йому пророкують неминуче президентство?

– Це все події одного ланцюжка. Про ментальний і фізичний стани Джо Байдена говорили ще навіть до праймеріз. Особливо активними стали такі розмови після провальних дебатів для Байдена та демократів. Дійсно, останні краплі – це була спроба замаху на Дональда Трампа і ковід у Джо Байдена. Можливо, до цього тиску доєдналися ще ключові спонсори Демократичної партії, які заморозили фінансову допомогу, з вимогою замінити кандидата, який, на їхню думку, апріорі був програшний.

А ще кажуть, що низка дуже близьких друзів, яким довіряв Джо Байден, теж активно намагалися його переконати. Це все в підсумку призвело до того, що Байден все-таки вирішив зняти свою кандидатуру.

Це рішення для мене не стало несподіваним, хоча сумніви були. Бо Джозеф Байден дуже довгий час опирався, не бажав іти на такий крок. Тому було побоювання, що він все-таки піде до кінця, і це, швидше за все, призвело б програшу Байдена і демократів.

Крок Байдена вибиває у Трампа головний козир

Крок зроблений, він є важливий. Він є неоднозначний, бо має багато нюансів, які грають з одного боку на користь демократів, з іншого – проти них. Якщо говоримо про позитив, то зміна кандидата вибиває головний козир з рук республіканців і Дональда Трампа. Адже вони постійно апелювали до того, що Байден ментально і фізично неспроможний керувати країною. Трамп постійно називав Байдена «сплячий Джо»… На цьому була побудована його кампанія. Зараз виходить, що Дональд Трамп стає, тим старим кандидатом і вже демократи можуть цей аргумент застосовувати.

Щодо негативу, то, по-перше, така заміна кандидата буквально за три з половиною місяці до виборів, ставить політтехнологів у дуже скрутне становище, тому що їм треба зараз повністю перебудовувати стратегію і тактику виборчої кампанії, будувати нові гасла, адаптовувати це все під нового кандидата. Завдання не просте.

Крім того, Трамп і Республіканці будуть бити ще по двох моментах такої заміни. Перший пов’язаний з недалекоглядністю Демократичної партії. Адже вони не врахували, що їхній кандидат вже настільки віковий і допустили до такого кризового рішення. І зрозуміло, що Дональд Трамп і республіканці будуть показувати, що демократи – це партія дилетантів, які приховували реальний стан Байдена.

Другий момент – він пов’язаний з специфікою виборчої кампанії і системи США. Вона є дуже специфічна, має такий елемент як праймеріс. На відміну від більшості країн світу, де партія на з’їзді одразу висуває кандидата, у США відбуваються своєрідні передвибори, коли різні кандидати від партії балотуються і намагаються отримати підтримку рядових членів партії. Нюанс у тім, що Камала Гарріс не брала участь у цих праймеріс. І це дає можливість республіканцям говорити, що виборці голосували не за Гарріс, а ви даєте свого кандидата і нівелюєте демократичні механізми, які закладені у виборчу систему США.

Загалом, виборців Демократичної партії є набагато більше, ніж республіканців. Тому потенційно можливості і потенціал у них більший. Якщо Камала Гарріс зможе ефективно провести виборчу кампанію і мобілізувати електорат, в неї будуть більші шанси на перемогу, ніж у Трампа.

Мішель Обама нереалістичний варіант

– Бачимо, що в кампанії Трампа уже намагаються зробити з неї цапа відбувала в усіх внутрішніх американських проблемах. Але її ім’я – якщо говорити про роботу і виклики політтехнологів за такий короткий проміжок часу – принаймні на слуху. Але ж це ще не остаточне її кандидування. Ще можуть бути інші претенденти до з’їзду партії 19 серпня. Хто ще міг би замінити Байдена?

– Заміни не буде, кандидаткою стане Камала Гарріс. В іншому випадку, це буде самогубство для Демократичної партії. У них і так часу дуже мало, а якщо вони ще собі дозволять боротьбу, кулуарні домовленості, то це поставить хрест, на їхніх шансах перемогти.

Камалу Гарріс підтримали, фактично, всі губернатори, ключові спонсори Демократичної партії, безпосередньо Джо Байден. Це важливо, бо значною мірою шанси на перемогу Гарріс будуть залежати від того, наскільки добре спрацює Байден. Чи він буде грати роль ображеного політика, якого змусили піти, чи навпаки – підтримає її. Якщо в тандемі працюватиме, то це збільшить її шанси на перемогу.

Є ще одна проблема. Виявилося так, що в складі Демократичної партії дуже мала, аморфна лавка запасних. І це теж певна проблема партії, яку вони будуть, напевне, намагатися вирішити.

З потенційних кандидатів там говорять і про – як на мене, дуже нереалістичний варіант – Мішель Обаму. Однак вона і аполітична, і не розкручена. Вона сама неодноразово заявляла, що далека від політики і не хоче в неї йти.

Говорили також і про губернатора штат Каліфорнія – Ґевіна Ньюсома, міністра транспорту – Пітера Буттіджеджа. Але ці варіанти ще більше гіпотетичні. Ймовірно, що хтось з них може розглядатися на віцепрезидента. Це теж важлива фігура, він працюює з президентом в тандемі і якщо той не може якусь категорію виборців на свою сторону залучити, тоді обирає кандидатуру вицепрезидента, який зможе це компенсовувати.

В Україні є певна демонізація Трампа

– Вибір правої руки Дональда Трампа – Джеймса Девіда українців насторожив з огляду на його риторику. Між тим, держсекретар США Ентоні Блінкен, вважає, що Україна зможе вистояти без підтримки США. Він це заявив на випадок, якщо Трамп переможе і відмовиться це робити. Враження, що нас уже готують до не дуже приємних сценаріїв. Як оцінюєте тоді стосунки США і України, зважаючи на те, що Дональд Трамп чи не на кожному мітингу повторює, що завершить війну?

– Маємо чітко диференціювати ту риторику, яку робить Трамп як кандидату президенти, і те, що він потенційно буде робити як переможець виборів. Трамп – це кандидат-популіст, який говорить те, що хочуть чути його виборці. Американцям теж набридла російська агресія, війна, вона заважає світу розвиватися. І зрозуміло, що багато з виборців, як республіканців, так демократів за те, щоб ця війна була завершена. Тож якщо Трамп обіцяє одним телефонним дзвінком це зробити, то зрозуміло, що буде певна категорія виборців, які на це поведуться.

Чи розраховує він, що за це з нього спитають рано чи пізно? Мабуть, ні. Особливо враховуючи його попередній досвід, коли його не дуже питали за штурм Капітолія та коли він є фігурантом багатьох кримінальних справ і розслідувань.

Щодо відносини США з Україною, якщо переможе Дональд Трамп, то це важко спрогнозувати. Трамп славиться своєю непередбачуваністю, часто діє імпульсивно, робить речі, які є взаємозаперечними, говорить одне, а робить інше. З іншого боку, в Україні є певна демонізація Трампа. Він не настільки страшний. Проведу паралелі з 2016, коли ми теж переживали, що він переміг і обіцяв дружити з Росією… Але нічого такого не сталося. Думаю, що ситуація буде певною мірою схожою і цього разу.

Є ще один важливий момент. Паралельно з виборами президента в США будуть відбуватися вибори до Конгресу. Американці будуть повністю переобирати Нижню палату і третину Сенату, верхньої палати парламенту. І від того, в чиїх руках будуть ці палати, теж значною мірою буде залежати, як діятиме президент. Бо якщо переможе Дональд Трамп, але контроль над Конгресом буде в демократів, то його можливості будуть суттєво обмежені.

Також буде багато залежати від того, як Україна спрацює з американськими виборцями Трампа. Адже кожен кандидат, політик робить те, що хоче електорат. Якщо схилимо виборців Дональда Трампа на сторону допомоги Україні, тоді він не зможе зробити щось інше.

Розмовляла Ніна Сукач