«Ціна зволікання – життя українців». Селезньов про затримки з Patriot, втрати територій та війська РФ на кордоні Сумщини
- П'ятниця, 03 травня 2024
Інститут вивчення війни (ISW) вважає, що зараз російські війська обирають кілька напрямків подальших своїх атак під Авдіївкою. Зокрема, між Часовим Яром – спробою взяти його в кільце – а також – у напрямку Покровська. Як виглядає зараз ситуація на Авдіївському напрямку, у чому мета рухів і об’єднання угруповань ворога на прикордонні Сумщини і Харківщини, чи варто розглядати заклик очільника Пентагону Ллойда Остіна щодо систем Patriot, як дозвіл на їх передачу Україні та у чому специфіка використання ворогом ракет «Калібр» – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» військовий експерт Владислав Селезньов.
Відеоверсія розмови – тут.
Неспівпадіння можливостей росіян і українських Сил оборони
– Якою є ситуація на лінії фронту? Інформація звідти надходить різна, зокрема, в ISW вважають, що зараз російські війська будуть обирати кілька напрямків подальших своїх атак під Авдіївкою.
– Це одна з найбільш складних ділянок фронту, бої, які вирують західніше від Авдіївки сіють зневіру серед населення. Раніше ми багато чули, що на середину березня наступальний потенціал путінської армії має вихолоститися і ми б мали зайти в оперативну паузу. Уже травень, а ворог і досі має змогу атакувати наші позиції, ми поволі але, усе ж, втрачаємо контроль над населеними пунктами.
Справа в тім, що ворог зараз задіює фактично усі свої, у тому числі стратегічні резерви, аби скористатися вікном можливостей. Адже ми лише зараз починаємо отримувати перші партії допомоги з 61-го мільярдного пакету від США. Нині маємо дисбаланс в артилерійських засобах ураження – 1 до 10. Співвідношення авіаційної техніки – на один український літак – 30 російських. До того ж західніше Авдіївки є певні проблеми з облаштуванням інженерних фортифікацій, вони зроблені з дерева. Відповідно, втримати влучання ворожих артснарядів чи керованих авіаційних бомб вагою до півтори тони такі споруди не спроможні. Тому саме через руйнування на деяких позиціях українська армія змушена проводити оборонні маневри. Коли стоїмо перед вибором, що важливіше: квадратний кілометр чи життя наших воїнів, звісно, що ставка на те, аби зберегти наших захисників.
Тож маємо розуміти, що поточна динаміка на полі бою, спричинена саме неспівпадінням ресурсних можливостей окупантів та українських Сил оборони. Протягом наступних двох-трьох тижнів ситуація на полі бою буде стабілізована, бо надійдуть боєприпаси і ми матимемо набагато більше засобів ППО, у тому числі й для того, аби тримати щонайдалі від наших позицій ворожу авіацію.
Щодо обладнання наших фортифікаційних рубежів, то ці роботи продовжуються. Обсяг завдань неймовірно величезний – 2000 кілометрів трирівневої оборони, саме таке завдання визначив президент Зеленський перед Силами оборони і відповідними обласними державними адміністраціями. Маємо розуміти, що будівництво фортифікацій відбувається не лише в прифронтових регіонах України, а й на прикордонних з РФ територіях. Ворог здійснює певну передислокацію своїх ресурсів і періодично чуємо, що він може сунути на нас з тих територій, де зараз відносно спокійно.
Не є прихильником думки, що ворог зараз може піти на Чернігів, Суми чи Харків. Втім, наша розвідка фіксує певне збільшення ворожого угруповання військ. Якщо два місяці тому ми оперували цифрою 29 тисяч російських вояків, які були розташовані на території Брянської, Курської та Білгородської областей, то зараз їх кількість зросла до майже 50 тисяч. Ворог спромігся накопичити угруповання на Харківському напрямку. І хоча ця кількість не дозволяє ворогові реалізувати тут план наступу, однак є загроза роботи диверсійно-розвідувальних груп ворога, ворожої авіації та артилерії. Це засвідчує – росіяни таки щось планують.
Наші воїни зустрінуть росіян належним чином
– Прикордонники відзначають рух ворога на Харківщині та на прикордонні Сумщини, де за 150 кілометрів розташувалося кілька чеченських батальйонів. Раніше завданням цих угруповань було сковувати певну частину українських сил. Може і зараз вони для цього тут?
– Не зовсім так. Справа у тім, що ворог зараз сформував угруповання військ «Північ», яке буде набиратися за рахунок військ Ленінградського військового округу. Це новостворена стратегічна одиниця у складі російської армії. Це справді тривожний дзвіночок, але, знову ж таки, зараз у ворожої армії фізично немає ресурсів для реалізації атак на Чернігів, Суми чи – Харків. Для цього потрібна додаткова мобілізація.
Наша розвідка дуже уважно спостерігає за процесами, які вирують на території РФ і у разі оперативної зміни ми про це обов’язково дізнаємося. Наші Сили оборони напоготові, перші лінії оборонних споруд у північній частині Харківщини знаходиться десь за 10 кілометрів від лінії державного кордону – ця інформація відкрита і ворог про усе знає. У разі спроб ворожої армії атакувати – наші воїни зустрінуть їх належним чином, з урахуванням того, що ми отримаємо артилерійські снаряди не лише від США, а також в рамках ініціативи президента Чехії Петера Павела.
Пошук певних зисків перетворюється на такий собі базар
– Остін просить країни, які мають комплекси Patriot передати їх Україні. Американці, як виробники таких комплексів, повинні надати дозвіл на передачу такого озброєння. Чи можна вважати його заклик дозволом?
– Не варто. Є певний бюрократичний елемент, який кожна країна має виконати. Потрібно документально оформити процес передачі, у тому числі через погодження цього рішення зі США.
Заклик Остіна певною мірою є двозначний. Бо на базах, арсеналах та складах Пентагону є певна кількість батарей Patriot і, здається, що у наступному транші допомоги ми їх нарешті отримаємо.
Для нас це дуже важливо. Чули заяву президента Зеленського, що крига скресла у питаннях передачі ракет до комплексу Patriot. А от щодо самих систем, пускових установок, командних пунктів і радарів, то тут немає остаточної згоди. Бачимо, які дискусії відбуваються з урядами Греції та Іспанії. Саме вони й мають ті системи ППО, які мали б закрити від ворожої балістики Одесу чи Харків. Рішення ухвалюються складно, бо лідери цих країн насамперед дбають про національні інтереси.
– Але ж іспанський Patriot з 2014 року взагалі у Туреччині…
– Він на кордоні між Туреччиною і Сирією. Можливо, є якісь міждержавні угоди між Стамбулом та Мадридом, мені це не відомо. Але ситуація є досить дивною, бо не лише наші іспанські партнери, а й представники грецького міністерства оборони починають висувати дивні умови до Брюсселю. Мовляв, зробіть для нас перше, друге, десяте – і тоді ми погодимося на таку передачу.
Пошук певних зисків для себе перетворюється на такий собі базар, який нині точно не на часі. Бо зараз потрібно приймати оперативні рішення: ціна зволікання – життя українських громадян.
У ворога проблеми з «Калібрами»
– Ворог під час атаки по Україні втретє за пів року застосував підводні ракетоносії і використав ракети морського базування «Калібр». Причому, своєрідною тактикою: спочатку «Калібри» з моря, далі «Кинджали», потім – хвиля крилатих ракет…
– Зверніть увагу, що ворожі «Кинджали» прямували на об’єкти критичної енергетичної інфраструктури нашої країни. Зокрема, два з них розташовані на території Львівщини. Ворог намагається бити по нас максимально болісно.
Росіяни використовують підводні носії ракет морського базування типу «Калібр», скоріш за усе через те, що шахтні установки, з яких здійснюється їх пуск вийшли з ладу. Відповідно, ворог намагається використовувати підводні носії.
До того ж, українські дрони-камікадзе морського базування буквально полюють за ворожими кораблями. Ворог має відчувати, що його піратська поведінка в акваторії Чорного моря неприпустима. І наші спецслужби, Сили оборони щоразу їм це нагадують. Це має спонукати росіян забиратися геть з нашої землі, починаючи з Криму і Севастополя, бо саме там починалася ворожа агресія.
Розмовляли Стас Гордієнко, Уляна Лаврик
Записала Наталка Сохан
