Головне за день

Російський диктатор Володимир Путін заявив, що доручив створити вздовж кордону України та РФ «буферну зону» безпеки. За його словами, російські війська вже нібито вирішують це завдання, пишуть росЗМІ. Речник українського МЗС Георгій Тихий, реагуючи на цю заяву, зазначив, що вона в черговий раз підтверджує, саме Путін є головною перешкодою для миру. Він додав, що «буферна зона» може бути і на території Росії – «саме для цього Україна з минулого року проводить там Курську операцію». А міністр закордонних справ Андрій Сибіга закликав посилити тиск на російського диктатора. «Я нагадую світові, що заяви Путіна про «буферну зону» лунають на тлі активних зусиль, спрямованих на досягнення повного, тривалого припинення вогню, припинення убивств і просування миру», – зазначив міністр.

Де найгарячіші бої зараз на передовій, що відбувається на Сумщині, яка ситуація з забезпеченням українських воїнів та чи реальне перемир’я в Україні – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» військовий оглядач Владислав Селезньов.

Відеоверсія розмови – тут.

«Марення Путіна навряд чи здійсняться»

– Ситуація на фронті – які зараз напрямки найгарячіші, де росіяни намагаються максимально просуватися?

– За даними Генштабу, найбільш пекельні бої зараз на Покровсько-Мирноградському напрямку та на напрямку, який знаходиться південно-західніше від Костянтинівки. Там ворог зосередив угруповання чисельністю до двох загальновійськових армій і намагається змінити ситуацію на свою користь.

І якщо східніше від Мирнограда у ворога є певні просування, пов’язані з тим, що він спромігся під час Великоднього перемир’я, яке тривало 30 годин, створити серйозне ударне угруповання, то на інших ділянках фронту здобутки у нього набагато скромніші. Він безперестанно атакує південно-західніше та західніше від Покровська, але невдало. Також безуспішно намагається просунутись вперед в районі Часового Яра. І це при тому, що зараз там він задіяв спеціальні підрозділи зі складу фсб РФ. Такий собі спецназ, який навчений діяти в умовах міської забудови. Але навіть елітарні російські бійці не спроможні зламати наш опір.

Звісно, залишається непростою ситуація на Сумщині. Там ворог намагається реалізувати візію Путіна щодо створення так званої «буферної зони»; кілька днів назад один з російських чиновників під час наради під головуванням диктатора, заявив про претензії на наші Суми. Та переконаний, що марення Путіна навряд чи здійсняться, оборона наших Сил оборони не лише на території Сумської, а й Чернігівської та Харківської областей, навряд чи буде зрушена.

І, звісно, не можна залишати поза увагою інтенсифікацію бойових дій на Куп’янському напрямку. Ворог активізував свої зусилля і атакує в напрямку на Куп’янськ серйозними силами, при чому рушає вздовж як лівого, так і правого берегів річки Оскіл. Росіяни намагаються взяти під контроль Куп’янськ, Куп’янськ-вузловий, бо для нього конче необхідна залізнична логістика, щоб забезпечити дії угруповання, яке діє на Лиманському напрямку.

Тож говорити, що уздовж усієї 1350 кілометрової лінії десь є спокійна ділянка фронту не варто. Всюди тривають бої.

«Ще працюють контракти Джо Байдена»

– Яка ситуація із нашою оборонною лінією та що з забезпеченням Сил оборони?

– Звісно, нам є через що перейматися, бо непослідовна політика адміністрації США Дональда Трампа викликає щонайменше здивування, але наразі ще працюють кейси військово-технічної допомоги, які були законтрактовані командою Джо Байдена.

Окрім того, необхідне для наших оборонців постачає і українська оборонка. Працюють і європейські виробники, маємо з ними відповідні контракти. Останнім часом у відкритих джерелах не бачив, щоб наші воїни бідкалися через брак того чи іншого озброєння чи боєприпасів.

Є розхідні речі на кшталт позашляховиків, яких завжди бракуватиме. Причина – надзвичайно активні бойові дії і надто багато ворожих FPV-дронів, які буквально полюють за ними у так званій «кіл-зоні».

Та говорити про серйозну нестачу чогось на фронті, таких історій я не бачив. Від сталої і безперебійної логістики наших воїнів залежить успішність Сил оборони на різних ділянках фронту. Ворог навряд чи реалізує свої амбітні плани по захопленню України, якщо ресурси і резерви в ЗСУ будуть у достатній кількості.

Убивство Портнова – це питання справедливості

– Убивство проросійського політика Андрія Портнова в Іспанії – як оцінюєте його? Тут є політичний слід?

– Не надто переймаюся ліквідацію цього персонажа, який натворив чимало зла в Україні і мав багао ворогів. Чи це сталося унаслідок якихось кримінальних чи бізнесових розбірок, чи, ймовірно, це діяльність спецслужб наразі не відомо.

– Чи можуть такі події вплинути на сприйняття українських політиків за кордоном?

– Не думаю, адже це не перший випадок, коли відверті вороги України перетворюються на небіжчиків. Далі буде більше. Не знаю, чи стоять за цією ліквідацією спецслужби, але нагадаю Ізраїль тривалий час по завершенню Другої світової війни шукав нацистських злочинців по всьому світу, викрадав та судив уже на території країни. А якщо не було можливості вивезти, то їх ліквідовували на місці.

Це питання справедливості і воно в українському суспільстві надзвичайне затребуване і болюче. Зрадники та військові злочинці мають розуміти, що будуть покарані за законами чи по справедливості. Тож це чудовий сигнал для ворогів України, для них не буде жодного безпечного куточка на планеті, де б вони могли сховалися.

Сподіваюся, що кожен військовий злочинець, діяльність якого задокументована проти народу України, отримає свій вирок. Зло завжди повернеться бумерангом і подібні історії це вкотре доводять.

«Ми зобов’язані чинити спротив»

– Ледь не щодня, з’являються заяви міжнародних лідерів щодо припинення війни в Україні. Дональд Трамп, то виходить з переговорів, то заходить знову; вони то відбуваються, то знову – ні. Що варто читати між рядками, якою зараз є ситуація щодо припинення війни, який можливий розвиток подій?

– Я точно не фахівець з психіатрії, щоб давати оцінку заявам американського президента, вони часто є контраверсійними і такими, що заслуговують, щонайменше, на дослідження у цій галузі.

Що стосується поставок озброєння та військової техніки, то вони певною мірою диверсифіковані, працює український оборонно-промисловий комплекс. Звісно, є колаборація з країнами, які входять до проєкту «Рамштайн 50+» і хоча певні моменти залишаються за лаштунками, та Сили оборони отримують те, що необхідно на полі бою.

Окрім того, до кінця року працюють контракти, які були укладені ще за каденції Джо Байдена і це чудова історія. Стосовно комунікацій з нинішньою американською адміністрацією, то тут без ілюзій, навіть найбільш палкі прихильники України, які робили раціональні заяви ще кілька років тому, коли стали частиною команди Трампа, докорінно змінили свою позицію.

Безумовно, можуть тішити вуха певні заяви американських посадовців, але дивлюсь на практичні дії. А вони такі, що за каденції діючої адміністрації жодного траншу військово-технічної допомоги Україна від США не отримала. Прикро, але це та реальність, в якій живемо, і це точно не привід лізти в помиральну яму.

Навіть маючи обмежені ресурси для ведення оборони, ми зобов’язані чинити спротив. Бо Путін не приховує своїх територіальних зазіхань, він не бачить на мапі світу Україну. А отже, нам не лишається нічого іншого, ніж знищити ворога, який зі зброєю в руках вдерся на нашу землю. Боротьба – це сенс нашого виживання. Якщо ми складемо зброю, то припинимо існування.

Розмовляла Уляна Лаврик