Головне за день

У Брюсселі пройшло дводенне засідання Європейської Ради, на якому країни ЄС розглянули найважливіші питання зовнішньої політики та пропозиції Єврокомісії з перегляду багаторічного бюджету ЄС на 2024-2027 роки. Зокрема, він передбачає створення спецфонду у розмірі 50 млрд євро на наступні чотири роки для надання Україні негайної фінансової допомоги, а також підтримки її відбудови.

Які висновки можемо зробити з цієї зустрічі; чого добивається Орбан; як впливатиме новий спікер Палати представників США на допомогу Україні та чи колективний Захід стримає Ізраїль від надто масштабних дій – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» директор Інституту світової політики Євген Магда.

Відеоверсія розмови – тут.

Торпедуючи допомогу для України, Орбан і Фіцо вибиватимуть гроші в ЄС

– Які основні сигнали ми почули по завершенні саміту ЄС?

– Найголовніший: Орбан тепер не один, їх – двоє: Орбан і Фіцо (прем’єр-міністр Словаччини). Кожен з них буде боротися, щоб не стільки торпедувати фінансову допомогу для України, скільки вибити гроші для своїх країн. Зокрема, в Угорщини були проблеми з отриманням кількох мільярдів євро, передбачених ще на відновлення економіки країни після Covid-19. І Орбан пробує в такий спосіб їх отримати. Нагадаю, що навесні минулого року партія Фідес (угорська права націонал-консервативна партія) виграла парламентські вибори, сформувала конституційну більшість, а гасло з яким Орбан йшов на вибори: «я не допущу втягування Угорщини у російсько-українську війну».

– Тоді, весною, у Європі була дискусія через допомогу, яку ЄС хотів затвердити – 50 млрд євро. Пам’ятаємо і про 500 млн євро з Європейського Фонду Миру, які постійно блокує Угорщина…

– Фонд у 50 млрд євро це – сума, що виділяється на 4 роки. Для пересічних українців це – величезні кошти, але для потреб України, я би сказав, це не так, хоча, звісно, вони не були б зайвими. Але говорити, що без них в Україні усе завалиться теж не варто. Збитки, завдані РФ – набагато більші.

Орбан хоче продовжувати отримувати російську нафту і газ

– Орбан після зустрічі з Путіним у Китаї заявив, що ЄС стає дедалі більше схожою на радянський союз. В ЄС відповіли, що тут їх ніхто не тримає. Наскільки угорці готові покинути ЄС?

– А як це зробити технічно? Я не візьмуся зараз згадувати соціологію по Угорщині конкретно, але у центральній Європі, у Вишеградській четвірці, (Польща, Чехія, Угорщина і Словаччина) погляди подібні – більшість громадян задоволені перебуванням в ЄС. З точки зору економіки цей час для них можна назвати «золотим», бо це покращення інфраструктури, нові робочі місця і збільшення рівня зарплат. Та й тиск тут не такий аж значний.

Угорщина, на мою думку, серед усього іншого намагається показати себе, як канал переговорів між РФ та Заходом, повз Україну. Для Орбана суб’єктність України приблизно така ж, як для Путіна. І, відповідно, вони будуть намагатися її всіляко розхитувати. Окрім того Орбан хоче продовжувати отримувати російську нафту і газ за цінами, які дозволять йому тримати економіку Угорщини на певному рівні. Про це свідчить візит міністра закордонних справ Петера Сіярто до Москви та Мінська. Але те, що Угорщина, власне, як і Словаччина, отримує нафту по нафтопроводу «Дружба», яка попри повномасштабні бойові дії плине через територію України.

У сучасному світі є багато різних парадоксів, і угорський це – прагнення продати внутрішньополітичну «травму Тріанону» (Тріанонська угода 1920 року, за якою Угорщина втратила значні території), як певну зовнішньополітичну гру.

– У США обрали нового спікера Палати представників. Ним став республіканець Майкл Джонсон. Пишуть, що він працював в команді захисту на обох процесах імпічменту Дональда Трампа. Що можете сказати про нього?

– Поведінка людини, яка стає спікером парламенту, може суттєво відрізнятися від тієї, яку вона демонструвала раніше. Вважаю, що нам потрібно не шукати якісь підводні камені в Джонсоні. На мою думку, краще спікер проблемний, непростий (про нього говорять, що він «трампіст»), ніж його відсутність. Бо якщо Палата представників буде без спікера, найкращі закони залишатимуться лише проєктами. Тут є суттєвий виклик, але він не стільки для України, скільки для  команди діючого президента Джо Байдена, який запропонував об’єднати докупи допомогу Україні, Ізраїлю і Тайваню в єдиний пакет, вартістю понад 100 млрд доларів.

Обрання Джонсона свідчить також про те, що президентська кампанія у США почалась уже зараз. Вона набирає обертів і кандидатом від республіканців буде Дональд Трамп. Україна має продемонструвати, що ми зацікавлені у двопартійній підтримці. Зустрічі Володимира Зеленського з Джо Байденом це – зрозуміло. Але є парламентський вимір дипломатії і якось дивно просити про двопартійну підтримку, якщо ми зосереджуємося на представниках лише однієї правлячої партії. Такого у США не люблять.

Маємо зробити програму, розраховану на виборця з Луїзіани, бо Джонсон звідси. Коли зможемо показати систему цінностей, яка заходить його виборцю, тоді знайдемо шлях і до вашингтонського істеблішменту. Без цього усе буде достатньо проблематично.

Колективний Захід стримуватиме Ізраїль від масштабних дій

– У республіканців є кілька таборів, однак «трампісти», незважаючи на те, що їх меншість, паралізували роботу не лише Республіканської партії, а й Конгресу. Як це їм вдається?

– Усе дуже просто – у «трампістів» є прохідний кандидат Дональд Трамп. Це стало зрозуміло уже після перших дебатів у Республіканській партії (хоча нам хотілося б, щоб кандидатом став віцепрезидент часів Трампа Майк Пенс чи представниця США в ООН Ніккі Гейлі). Навіть кримінальні справи дивним чином його не обтяжують, а навпаки додають імпульс.

ЩЗгадаймо, ще у 2016 році Трамп обійшов увесь республіканський істеблішмент, а потім виграв у Гілларі Клінтон, хоча вона була не просто дружиною експрезидента Білла Клінтона, а й колишньою державною секретаркою і сенаторкою від штату Нью-Йорк.

Окрім того, маємо розуміти, що в листопаді 2024 року також переобиратимуть третину Конгресу.

Якщо на сьогодні є пакет, який передбачає фінансову допомогу трьом країнам: Україні, Ізраїлю та Тайваню, то чи не варто українському парламенту публічно звернутися до Кнесету та парламенту Тайваню з пропозицією сформувати спільну делегацію і потрапити до Вашингтону, аби там провести консультації з нашими партнерами.

– Бачимо, що частина світу намагається стримати ЦАХАЛ від масштабних дій у Газі, а з іншого – член НАТО Реджеп Тайїп Ердоган розповідає, що ХАМАС це – брати, які борються за свою свободу. Як розцінювати таку поляризацію?

– Велика помилка вважати ніби Ізраїль може дозволити повністю знищити Сектор Гази. Військовий спалах, який останні тижні триває в Ізраїлі, насправді є частиною протистояння, якому вже понад 75 років. В цій ситуації Ізраїль має усвідомлювати, що ескалація насильства не буде на його користь. Зрозуміло, що Беньямін Нетаньягу після завершення гострої фази протистояння з ХАМАС буде відправлений у відставку. Питання в тому, що перетворити на м’ясорубку Сектор Гази Ізраїль просто не зможе. Надто багато загроз.

Зараз Ізраїлю більш раціонально здійснити низку рейдів, потім обрати той, який приніс найкращі результати та інформаційно продавати це, як удар відплати. Ескалація цього конфлікту на руку РФ, Ірану і опосередковано Китаю. Тому в цій грі колективний Захід, як росіяни часто люблять називати США, ЄС та Японію, буде намагатися стримати Ізраїль від надто масштабних дій. Але зрозуміло, що й діяти виключно в «білих рукавичках» ізраїльська армія не буде. Вона продовжить точкові ліквідаційні удари та знищення своїх ворогів, в такий спосіб відновлюючи єдність суспільства.

Розмовляли Стас Гордієнко, Уляна Лаврик

Записала Наталка Сохан