Головне за день

Майбутнє України визначатиметься не так тим, як вона виграє війну, а радше тим, як вона виграє мир.

Так вважає спецпредставниця Сполучених Штатів з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер, про це пише Голос Америки.

За майже рік після призначення, Пріцкер йде з посади. У підсумковій промові про результати своєї роботи на обговоренні в інституті Брукінс, Пріцкер представила план із п’яти умов, які мають забезпечити успішне економічне відновлення України.

Бачення, яке виклала посадовиця, вже називають «планом Пріцкер» – за аналогією із планом Маршалла – програмою економічної допомоги європейським державам після Другої світової війни. Однак, у промові Пріцкер пояснила, у чому полягає різниця між двома планами, і чим план для України має бути кращим.

Умова перша: Урядове планування реконструкції України як єдиного проекту. Пріцкер радить Україні терміново розвинути урядове планування єдиного проєкту відновлення із підходом, коли уся реконструкція – це один великий одночасний проєкт зі зрозумілими пріоритетами.

Наразі зусиллям з відновлення заважає відсутність узгодження між різними українськими міністерствами щодо планування, вважає Пріцкер.

Посадовиця наводить приклад відновлення енергетичної інфраструктури України і каже, що без механізму визначення пріоритетів, складно зрозуміти точні потреби та координувати дії країн, які бажають допомогти.

«Це загальне планування за зразком плану Маршалла є відсутньою ланкою в нинішньому підході України до реконструкції,» – каже Пріцкер.

Для реалізації цього пункту, Україні також потрібен потужний потенціал технічних експертів, інженерів, планувальників, менеджерів програм, які можуть працювати разом із державними службовцями.

Крім цього, Пріцкер пропонує Україні призначити високопосадовця – визнану та шановану в усьому світі людину, яка буде координувати цей стратегічний напрямок відповідно до демократичних пріоритетів уряду та євроатлантичних прагнень Києва.

За задумом Пріцкер, ця людина буде ланкою між потребами України та можливостями міжнародних донорів і залучатиме приватний капітал.

Умова друга: Швидке збільшення кількості готових проектів.  Після того, як буде створений єдиний проєкт реконструкції України, потрібні будуть команди, готові підготувати ці проєкти для інвестування та реалізації, зауважує посадовиця.

Вона каже, що міжнародне співтовариство та приватний сектор надаватимуть технічну підтримку – і Світовий банк та Європейський інвестиційний банк уже це роблять – щоб розширити список інвестиційних проєктів з десятків до сотень.

Зі свого боку, український уряд може використовувати діджиталізацію, щоб підвищити прозорість і забезпечити обізнаність усіх зацікавлених сторін щодо масштабів та можливостей державної та приватної реконструкції на місцевому та національному рівнях.

Умова третя: Продовження антикорупційних реформ. Україна повинна продовжувати здійснювати антикорупційні реформи, міркує Пріцкер, адже це важливо для масштабних інвестицій і процвітаючої економіки.

Посадовиця похвалила зусилля Києва у цьому напрямку, зокрема нові правила декларування активів, антимонопольну лібералізацію та лібералізацію цін на енергоносії, зміцнення Конституційного Суду України, реформу судової дисципліни та корпоративного управління. Однак, каже Пріцкер, цю динаміку треба зберегти і виконати усі зобовʼязання на шляху до вступу в ЄС.

Серед проблемних сфер вона назвала митницю та податкову службу. А також порадила зміцнювати НАБУ та САП, як головних вартових майбутнього України, як привабливої країни для ведення бізнесу.

Умова четверта: Більше світового капіталу для інвестування в Україну.  Світ має виділити більше капіталу для інвестування в Україну, вважає спецпредставниця США з питань економічного відновлення.

Ще до березневої хвилі російських енергетичних атак, Світовий банк оцінив витрати на реконструкцію України в 486 мільярдів доларів. Лідери країн Великої сімки вирішили передати 50 мільярдів доларів із російських заморожених активів. Але на думку Пріцкер, ці кошти можуть профінансувати потреби України лише в короткостроковій перспективі.

У довгостроковій перспективі, міркує вона, справедливо, щоб реконструкцію значною мірою фінансувала Росія. Пріцкер пропонує поєднувати це з роллю приватного капіталу в прискоренні економічного шляху України до процвітання.

Однак капітал не піде туди, де він не захищений, каже вона, тому страхування має вирішальне значення для залучення великих інвесторів. Вона закликає комерційні та інвестиційні банки диверсифікувати оцінки ризиків воєнного страхування на різних територіях України, залежно від того, наскільки вони постраждали від війни.

«Навіть поки триває війна, інвестиції в Україну мають ґрунтуватися на чітких регіональних оцінках ризиків. Україна не моноліт. Дві третини території країни не постраждали від конфлікту,» – каже вона.

Умова пʼята: Повернення українців з-за кордону.  Наразі Україна не має робочої сили, необхідної для реконструкції, вважає Пріцкер. Тому повернення людського капіталу – важлива передумова успішного відновлення.

За даними Центру економічної стратегії, станом на кінець січня 2024 року за кордоном через війну перебуває 4,9 млн українців, переважна більшість людей (52%), планують повернутися до України. Однак їхнє повернення залежатиме від того, як швидко відбудовуватимуть їхні регіони.

Водночас, на думку Пріцкер, Україні потрібно буде підготуватися до фізичних, психологічних та соціальних потреб своїх громадян, які повертаються.

Крім того, каже вона, Україні необхідно буде залучати робочу силу стратегічно і перенавчати жінок для роботи на позиціях, які історично займали чоловіки.

Пріцкер каже, що таке бачення України – амбітне, але досяжне. І світ має допомогти Києву втілити «українську мрію» в реальність. Однак сама країна має взяти ініціативу щодо відновлення у свої руки.