Головне за день

В Україні використовуватимуть високоточні «крилаті бомби» GLSDB, розроблені компанією Boeing. Вони здатні вражати ворожі цілі на відстані до 150 км і мають значно розширити можливості ЗСУ.

Що це за бомби, чи можуть вони дати переломний ефект на фронті, чому ми менше отримуємо боєприпасів від наших партнерів, наскільки ефективними є використання далекобійних дронів, чого намагаються досягнути окупанти на Куп’янському напрямку та якими є найбільш дискусійні моменти оновленого законопроєкту про мобілізацію – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» військовий експерт полковник Петро Черник.

Відеоверсія розмови – тут.

Діставати серйозні цілі аж під Азовське море

– У чому особливість «крилатих бомб» GLSDB, скільки ми їх отримаємо і як саме будемо використовувати?

– Про кількість нічого невідомо. Ця інформація засекречена. Особливість цієї бомби, точніше ракето-бомби у тому, що вона базується на схрещенні двигуна М-26 від реактивної системи залпового вогню HIMARS з бомбою GBU-39 з лазерним наведенням. Головною перевагою є відстань 150 кілометрів. Це – багато, бо головний штатний боєприпас М142 і М270, з яким ми працюємо на установках HIMARS, досягає максимум 84 кілометрів.

Розуміючи, що буферна зона для машини обов’язково має бути від 15 до 20 кілометрів (щоб не потрапити у зону ураження противника), плюс умовних 130-120 кілометрів, то це – дуже багато. Можна буде діставати практично під Азовське море.

Завдання наносити високоточні удари по дорогій техніці ворога

– Чи може вона бути вирішальною хоча б на одному обраному відтинку лінії бойового зіткнення? До прикладу, на Кримському напрямку?

– Розуміємо, союзники не дозволять нам використовувати свою зброю по території РФ. І, на мій погляд, ці бомби не можуть стати переломними.

Підемо від протилежного, адже це – найкращий спосіб аргументування. За листопад росіяни застосували керованих авіаційних бомб класу ФАБ-250, ФАБ-500 і навіть ФАБ-1500 (де цифри це – вага бойової частини: 250, 500 кг і 1,5 тонни) більше ніж 1100 одиниць і вони не зламали ходу війни. То як цими ракето-бомбами з бойовою частиною у межах 90 кілограмів можна щось «переламувати». Ця зброя – високоточна точкова. Що таке точкова? До прикладу, стоїть «Торнадо», або С-300 чи важка артилерійська установка 2С5 «Гіацинт». Це є точка. Тепер потрібно влучити точно у неї, бо якщо це станеться на відстані 2-3 метрів, то машину лише посіче осколками. Тож завдання цієї зброї – наносити високоточні удари по дорогій техніці. Особливо по таких установках, як С-400, бо їх дивізіон коштує в межах 1 млрд доларів. Також їх можна застосовувати для ударів по складах з пальним, пунктах управління, зв’язку… Вона буде корисною для нанесення ударів по локомотивах ворога, котрі тягнуть ешелони з озброєнням.

Однак, щоб щось вплинуло на хід війни, потрібно тисячами тонн засипати лінію розмежування.

Те, що нам не дають боєприпасів – чисто політичний момент

– Топ-політики США і Європейського Союзу усе частіше зізнаються, що не здатні забезпечити таку високу інтенсивність ведення бойових дій, яка зараз є в Україні. Чим можемо компенсувати брак боєприпасів, насамперед для артилерії та установок ППО?

– Заяви країн-партнерів, що зброї немає абсолютно не відповідають дійсності. Її більш, ніж достатньо. Скажімо, ракет ATACMS на складах понад 4000 одиниць. Під час «Бурі у пустелі» у 1991 році за 37 днів по воєнній інфраструктурі Саддама Хусейна відстріляно понад 600 одиниць таких ракет. Тисяча ATACMS не є проблемою для наших союзників. І важких бомб GBU-10, 34, 12, 31, 38, 39 також є десятки, якщо не сотні тонн. Питання лише в передачі, бо це – авіаційне базування. Звичайно ж, F-16. Те, що нам їх не надають – чисто політичний момент.

FPV-дрони можуть частково компенсувати наші потреби. Правда, артилерію вони ніколи повноцінно не замінять.

– Секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що у 2024 році, завдяки далекобійним дронам, ми й надалі наноситимемо ударів по тилах ворога. Як оцінюєте таку тактику?

– Це – мегаефективно, якщо переносити війну на територію противника і насамперед нищити їхні нафтогазову інфраструктуру, енергетику, заводи з виробництва зброї та боєприпасів. Я палкий прихильник ударів по залізниці ворога, адже 90% усього, що доставляється у зону окупації, везеться у великих кількостях саме нею.

Але є момент масштабування. Таких ударів має бути багато. Уже зараз горять російські нафтобази, НПЗ, воєнні заводи, але має бути хоча б 20-30 влучань на добу. Тоді за 3-4 місяці конче буде результат.

Ще рано казати, що ворог виснажився повністю

– Триває шалений тиск окупантів на кількох напрямках, зокрема біля Авдіївки та Куп’янська. Із задумом ворога біля Авдіївки усе зрозуміло, оскільки це – дорога на Донецьк. А яка мета ворога на Куп’янсько-Лиманського напрямку?

– Куп’янськ – величезний залізничний вузол. Ворог комплексно намагається вийти на адмінкордони Донеччини і Луганщини, при цьому лінію бойового зіткнення потрібно постійно забезпечувати. Саме для цього їм потрібен Куп’янськ.

– Керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов заявив, що наступ росіян навесні вичерпається і тоді буде відповідь України. Чого чекати?

– Ще рано казати, що ворог виснажився повністю. Проте, якщо говорити мовою оперативно-тактичних нормативів, то по Авдіївці є дуже цікавий зріз – росіяни вбитими там втратили понад 15 000 військових, більше дивізії (дивізія – 12 500 осіб). Множимо цю цифру на три і отримуємо кількість з пораненими, а це вже понад півтора армійського корпусу. Просунулися ж вони на глибину роти (це плюс-мінус півтора кілометри). Тому тут їхні успіхи більш, ніж сумнівні.

Дати в руки кожному чоловікові в РФ автомат Калашникова – не проблема

– Як довго в РФ може тривати таке «накачування» людським ресурсом угруповання військ?

– Неймовірно довго, якщо вони за добу на фронті безболісно заміщають 1000-1200 осіб особового складу. Правда, не більше. Заклик «вставай страна огромная» буде тільки після виборів в РФ, тобто самопризначення Путіна. Росіяни декларують, що їх офіційний мобілізаційний ресурс – від 1,5 до 3 мільйонів людей. Дати в руки практично кожному чоловікові автомат Калашникова – не проблема. У росіян зараз на марші – класична сталінська методичка: не шкодувати солдатських життів. Де у них точка надлому, даруйте, не візьмуся сказати.

– Виходячи з того, що Україна не може собі дозволити змагатися з РФ у людському ресурсі, як маємо будувати свої дії на найближчий час?

– З огляду на те, що з якісною зброєю є проблема, необхідна українська оборонна «лінія Залужного». Ще раз наголошу, не погоджуюся з тим, що там якийсь західний воєнпром не встигає. Не дають раду тільки з артилерійськими боєприпасами. А зі зброєю, яка може змінювати хід війни, там усе гаразд. Тому слід будувати серйозну лінію, котру б росіяни не могли пройти. Заходимо в окопні війни зразка 1915-1917 років, Першої світової війни. Перелом 100% буде, питання лише коли та за яких обставин.

Війна екзистенційна: або вони нас, або ми їх

– Хотілося нам би цього чи ні, але людський ресурс дуже важливий. В оновленому законопроєкті про мобілізацію, який Кабмін передав на розгляд ВРУ, є зниження призовного віку до 25 років. Якою є ваша думка?

– А у нас є вибір? 25 років це вже доросла людина. Розумію, що скажу не популярні речі, але давайте пригадаємо початок цієї війни. Військовослужбовці Нацгвардії строкової служби, котрі прийшли у стрій у 18-19 років, показали чудеса героїзму. То чому нацгвардієць може воювати, а армієць ЗСУ ні? Де тут логіка? Мусимо ставати на цей шлях. Він буде важким і болючим і буде багато запитань. Швидких відповідей немає. Ми 30 років не займалися обороною країни, а тепер хочемо побудувати законодавчу базу і привчити суспільство до того, що ця війна екзистенційна: або вони нас, або ми їх.

– Ще один з найбільш дискусійних моментів законопроєкту, це – термін після якого військовослужбовець має право на звільнення за власним бажанням. Наразі йдеться про 36 місяців. Чи цей термін є адекватним?

– Піду від протилежного, чи воїнів УПА, які почали воювати у 1942 році, а завершили наприкінці 1950-их (є дані, що навіть у 1960-их роках) хтось демобілізовував? Якби не вони, нас би зараз не було. Повторюю, якщо програємо, то отримаємо наступний Голодомор, бо рабство забирає набагато більше життів, аніж війна за свободу і незалежність. Під таким кутом зору 36 місяців є абсолютно адекватним терміном.

– Бачимо, що у новій редакції мобілізаційного закону вже є пропозиція звільняти від служби з інвалідністю усіх груп. Чи не буде тут маніпуляцій і підґрунтя для корупції?

– Кожен пункт пройде свою апробацію життям і це буде важко і боляче. Легко не буде, бо війна – мерзенне і огидне явище. Але вдамся до ізраїльського досвіду: якщо там людина у візочку може виконувати штабну роботу, то чому у нас не може так бути?

2024 рік пройдемо в режимі окопного протиборства

– За вашими оцінками, якщо навіть депутати спрацюють оперативно і приймуть цей законопроєкт, то скільки потрібно часу, аби накопичити достатньо резервів для нового наступу і звільнення українських територій? Чи 2024 рік буде роком активної оборони?

– Я прихильник концепції, якщо не буде достатньої кількості серйозної зброї і не станеться якогось феномену чи дива Божого, то наймовірніше, що 2024 рік ми пройдемо у режимі окопного протиборства. Наразі іншого розвитку подій я не бачу.

Розмовляли Віктор Біщук, Ярина Капітан

Записала Наталка Сохан