Головне за день

Росіяни і надалі планують наносити по Україні ракетні удари. Вони поставили на конвеєрне виробництво ракети Х-101, 3М-14 «Калібр», Х-47М2 «Кинджал», а також авіаційні ракети з дальністю 110-300 км. Однак повторити минулорічний зимовий ракетний терор їм не вдасться. Так само, як і зупинити зимовий контрнаступ ЗСУ.

За словами військового аналітика Петра Черника, ми ефективно знищуємо їхню артилерію, не даючи можливості повноцінно відновити кількісний склад гармат. Це, своєю чергою, спростить рух наших бронетанкових колон і колісної техніки дорогами.

Про це він розповів у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

– У чому особливість ракет «Онікс», якими росіяни обстрілюють припортову інфраструктуру Одещини? Чому нам не вдається їх збивати?

– Швидкість цих ракет – від 2800 км/год до 3200 км/год. Знищити такі об’єкти можуть лише MIM-104 Patriot і SAMP/T. На жаль, Південь ще не насичений цією зброєю.

Чому противник це робить? Тому що ставить собі за мету створити голод на африканському континенті. Там проживає до 1,5 мільярда людей, котрі годуються із наших зернобобових. Коли там розпочнуться голодні бунти, вони однозначно будуть кривавими і жорсткими. Велетенські маси біженців візьмуть курс на Європу. Це – стратегічний приціл, щоб створювати європейцям якомога більше дошкульного болю і в такий спосіб шукати точку домовленостей по Україні.

У РФ вже немає Чорноморського флоту, є флотилія

– У зерновому питанні вже напрацьовано новий коридор. Зокрема, Болгарія та Румунія дозволили кораблям проходити їхніми територіальними водами. Чи буде виправданою робота цього коридору?  

– Потрібно дуже обережно піднімати планку емоційного очікування, думаючи, що проблему вже вирішено. Найбільший мій страх в мілітарній частині полягає в тому, що росіяни можуть застосовувати спеціальні підводні міни. Скажімо, дизель-електричний човен класу «Варшав’янка» може мати на борту до 24 мін спеціального характеру, які у напівпідтопленому вигляді, на глибині 2-3 метри від поверхні не помітні. А балкер має велике осаджування судна – 7-9 метрів. Цілком ймовірно, що вони можуть вдатися до такої мерзенної провокації.

Ми пропустили момент, коли кілька тижнів тому в районі Туреччини були знайдені якісь дуже цікаві мінно-вибухові пристрої морського базування. Думаю, росіяни зараз обчисляють всі можливі варіанти. Вони можуть легко звинуватити Україну, оскільки північно-західна акваторія Чорного моря засіяна нашими сфероконічними мінами.       

– За останні тижні в районі Криму відбулося чимало подій: знищено російські кораблі, здійснено атаку на штаб Чорноморського флоту РФ, перед тим повернуто «вишки Бойка». Про що це свідчить?

– Те, що відбулося за останні тижні в Криму дійсно – важливо. Добре, що ми взяли «вишки Бойка». Це трохи «присліпило» росіян, оскільки на цих вишках розташовувалася величезна кількість радіотехнічної та радіолокаційної апаратури, що стежила за всім узбережжям. Звісно, ми їх не «осліпили», бо в них є інші засоби материкової ваги. До прикладу, є хороша станція Мурманськ-БН, яка обчисляє усі цілі і може ставити перешкоди до 5000 км. Але це так, як би дивитися футбольний матч з першого ряду і з останнього. От з першого ряду ми їх вибили… Звісно, противник може спробувати відбити ці вишки. А коли зрозуміє, що не може цього зробити, намагатиметься їх знищити.

Дуже добре, що знищено великий десантний корабель проєкту 775, який може брати на борт до 500 тонн різного вантажу і довозити його з материкової Росії до Криму. Не менш позитивною новиною є ліквідація підводного човна «Ростов-на-Дону». Хоча насправді успіх полягає не в ліквідації цих суден, а в сухому доці.

У 2021 році підводний човен «Ростов-на-Дону» пройшов капітальний ремонт. Через 2 роки знову – капітальний ремонт. Чому так?.. Тому що ракета, виходячи через торпедний апарат (вони стріляють з підводного положення 50 м під водою), здійснює колосальний тиск на вузли та механізми. Відтак, це все дуже швидко зношується. Тож повноцінних сухих доків такого рівня у них вже немає. Тих 4-5 човнів, що в них залишилися, дійдуть до певного рівня зношуваності і росіяни  будуть змушені припинити їх застосування. А ще краще, щоб ракета вибухнула прямо у торпедному апараті.

Комплексне аналізування кримського пакету дозволяє говорити, що ми точно досягнули стратегічного паритету в акваторії Чорного моря. Їхній флот вже не можна назвати флотом. Це – флотилія. Адже флот це – велика кількість суден і кораблів, а флотилія – значно менша.

Росіяни й надалі завдаватимуть ракетних ударів

– Останнім часом знову фіксуються прильоти по критичній інфраструктурі України. Чи спробують росіяни втілити тактику минулорічної зими?

– Безумовно, вони будуть це робити. З їхньої точки зору, навіть мінімальна шкода, яку вони можуть нам завдати, має бути реалізована. На превеликий жаль, ракети Х-101, 3М-14 «Калібр», Х-47М2 «Кинджал», у межах 60-80 ракет поставлено на ковеєр. Також поставлено на конвеєр так звані керовані авіаційні ракети з дальністю завдання ударів 110-300 км, а саме: Х-31, Х-35, Х-59.

Сумніваюся, що вони зможуть повторити грудневий «рекорд» минулого року. Тоді було застосовано 236 важких ракет різного класу. Поки до цієї точки вони не дійшли і мені видається, що не дійдуть. Хоча, на моє переконання, удари триватимуть до останнього дня цієї війни.  

– Нестачу ракет вони компенсовують «Шахедами», які долітають аж до Львова.

– Дальність їхнього польоту – до 1500 км. Це – дуже багато. Не забуваймо, що вони побудували другу ракетну школу, після Америки. Звісно, все – на імпульсах загасання. Нічого повноцінного, конкурентоспроможного вони виробити не можуть. «Кинджали» підняті. До речі, MIM-104 Patriot – не найновіша машина. В американців вже є наступне, краще покоління зенітно-ракетних комплексів. Але противник навчається. І пам’ятаймо, на 100% небо не закривається ніколи.

В частині ППО Україна – найунікальніша країна на планеті

– А чи могли б ми розраховувати на ці технології нового покоління?

– Ми – на вершині технологічного потенціалу західних країн. Все, що нам могли надати, нам надали. Звісно, є кращі установки, скажімо, ракета RIM-161. Це – унікальна ракета з колосальною швидкістю 4,5 км/с, тобто вона переважає «Кинджал» і може підняти ракети на стартах. Але не думаю, що нам її нададуть. Також є суперунікальна американська установка THAAD. Вартість однієї машини – 2,5 мільярда доларів. А нам потрібна не одна машина, а дивізіон. Навіть для американців це – занадто велика ціна.

Загалом в частині ППО Україна – найунікальніша країна на планеті Земля. Такої кількості та різноманітності зенітно-ракетних комплексів немає ніхто. За 1,5 роки нам надано більше 3500 різних одиниць, включно з переносними. Це – дуже багато.     

– В Україну також вже прибули американські танки третього покоління Abrams. Чи вистачить нам часу, щоб до осінньої негоди важка техніка зробила свою роботу?

– Важка техніка не може рухатися мокрим ґрунтом. Південний плацдарм зараз це – класична Друга світова війна: окопи, бліндажі, рух техніки, застосування з боку ворога артилерії і протитанкових ракетних комплексів тощо. Але західна техніка кратно переважає все радянське і російське в частині захисту особового складу. Є підтвердження, що M2 Bradley і Leopard витримують мало не пряме попадання важкої артилерії.

Однак наступні бойові дії відрізнятимуть від бойових дій минулорічної зими. На цю хвилину війна на 95% залишається війною артилерії. В середньому ми нищили по 200-300 гармат щомісяця. Таку кількість росіяни знімали зі складів, ремонтували та ставили в стрій. Їхній воєнно-промисловий комплекс не може відремонтувати більше 300 гармат в місяць. Але із травня ми поміняли філософію винищення їхньої артилерії. У травні ми знищили 553 гармати, у червні – 688 гармат, у липні – 677 гармат, у серпні – 691 гармату. Очікую, що у вересні ми сягнемо за 700 гармат. Чому це важливо? Бо саме артилерія заважає рухатися важким бронетанковим колонам. Щойно ми знекровимо їхню артилерію, у нас поліпшиться потенціал руху дорогами.

Ще один нюанс: ми дуже наситилися колісною технікою. Вона – легша. Особливо це стосується класу бронеавтомобілів, де екіпаж чи десант може мати і протитанкові ракетні комплекси, і важкі кулемети і, навіть, переносні ракетні комплекси та автоматичні гранатомети МК-19. Тобто, в частині маневровості, посунувши їхню артилерію, ми матимемо кращі умови для руху дорогами. А тверда дорога може витримати важкий танк і взимку.

Генерал Олександр Тарнавський коректно говорить про те, що наш наступ не буде зупинено. Він буде пригальмований, оскільки погода таки впливатиме, але умови наступного циклу ведення війни у зимовий період для нас – набагато кращі.

Пригожин, Кадиров: протиборство між вежами Кремля триває

– У Кремлі розуміють, що україський контрнаступ триватиме. Недарма Путін дав Шойгу наказ зупинити його будь-якою ціною.  

– Він віддав кілька десятків наказів по Бахмуту, але що з того?.. Вони намагаються зберегти обличчя при поганій грі. Тиран не може втратити обличчя, бо щойно він його втратить, втратить життя.  

– А якби в один момент не стало Кадирова, чи могло б це вплинути на внутрішньополітичну ситуацію в Росії?

– Не знаю чим закінчиться протиборство між вежами Кремля. Ми можемо лише вгадувати. Московити дуже добре вміють ховати внутрішню боротьбу. Звісно, окремі люди у світовій розвідці про це знають, але ми можемо лише екстраполювати. Проте не маю ні найменшого сумніву, що рано чи пізно Путін буде трансферований. Питання в тому, в який спосіб це буде зроблено і хто його замінить? Цього не знає ніхто. Але цей вузол затягується і рано чи пізно буде рубатися.

Пригожин сам не бунтував. Він бунтував за підтримки так званих «кабінетів». Вони пробували Путіна на міцність, але Путін цей раунд виграв. Пам’ятаємо, що Кадиров у частині персоналій – його вірний пес. Чим це закінчиться і як буде розігруватися всередині кремлівська карта – невідомо. Але зичимо, щоб вони здихали якнайбільшою кількістю.

Китайцям вигідно, щоб Україна програла цю війну

– На Генасамблеї ООН ми почули сильні промови, зокрема промову президента США Джозефа Байдена щодо підтримки України, аж до нашої перемоги. Чи можемо ми досягти цієї перемоги ще до початку виборів у Сполучених Штатах?

– Залежно від того, який зміст вкладати у слово «Перемога». Для мене це вихід на кордони 1991 року. Крим взяти не важко. Ми про це неодноразово говорили. Для цього потрібна велика кількість авіації і далекобійних ракет. Але якщо зберігається стійкість управління російськими військами, якщо зберігається бажання росіян масово помирати «за родіну, за Путіна, за вєлічіє», а це бажання наразі є, то як проходити стару лінію без важких бетонобійних бомб, які скидають з В-52, В-1 «Lancer» чи В-2 «Spirit», я поки що не розумію. Потрібно засипати десятки тисяч тонн боєприпасів артилерійських залпів. Донбас ніхто ніколи в лоб не брав. Питання в тому, чи можемо ми покласти 200 тисяч люду, щоб його взяти?

Потрібно іти системою малих кроків. Наше стратегічне завдання у цій фазі війни – обвалити Південний плацдарм і вийти на північне Поазов’я. Якщо це складеться, тоді слід буде думати про наступні кроки.

А головний ребус, який поки що залишається нерозгаданим – як виграти українську війну, не розваливши Росію? Відповіді на це питання поки що немає.

– Джозеф Байден пообіцяв передати Україні тактичні ракетні системи ATACMS. Чи може це спровокувати нову хвилю російської риторики про застосування ядерної зброї чи загрози на ЗАЕС?  

– У частині ATACMS є деталь: не настільки важливо «коли», як важливо «скільки». Кілька десятків це – добре, але вони не змінять філософію війни. Потрібно кілька сотень. Якби ми отримали більше 1000 одиниць з касетними боєприпасами в найдальшій модифікації, це мало б суттєвий вплив.

– Під час Генасамблеї до Москви прибув міністр закордонних справ Китаю Ван Ї. Серед домовленостей – візит Путіна до КНР. Яким є теперішнє ставлення Китаю до російсько-української війни?   

–  Китайцям вигідно, щоб Україна програла цю війну. Тому що китайці мають фундаментально нерозв’язану проблему Тайваню. Проблема Тайваню не вирішується в інший спосіб, окрім збройового або фантастичного. Фантастичний спосіб – падає комуністичний Китай і приєднується до Тайваню.

Китайцям вигідно, щоб наша поразка склалася. За таких обставин Захід приймає нову лінію розмежування. Для китайців це означатиме, що «можна».

Але зараз ми – в точці історичної біфуркації (одна система вже не працює, друга ще не запрацювала). Через те, що всі лінії на планеті Земля дуже тоненькі і їх легко розірвати, всі поводяться мегаобережно. Тому я не знаю, як все буде розвиватися у стратегічному контексті. Єдине, що точно знаю, п’ята міжнародна система не напишеться в інший спосіб, окрім мілітарного.        

Ми перебуваємо в зоні стратегічної рутини

– Якщо Україна переможе, але Росія й надалі буде існувати, то залишатися спокійними не варто?..

– Ми повинні розуміти, РФ не може зберігатися в тому політичному сенсі в якому вона є сьогодні. Немає значення, хто сяде в крісло. До прикладу, приїде Гаррі Каспаров. Він через 10 років або стане таким самим, або через 10 років на його місце прийде новий путін. Лише повна дезінтеграція РФ. До речі, інтелектуально все вже описано. Всім раджу книгу Януша Бугайського «Інструкція з розчленування Росії».

– Стежачи за подіями на фронті, на що слід звертати особливу увагу і чого очікувати?

– Зараз ми перебуваємо в зоні стратегічної рутини. Така рутина триватиме доти, доки на Південному плацдармі не складеться повноцінний пролом. Ми – десь посередині так званої «лінії Суровікіна». А на Східному плацдармі допоки Бахмут не буде взятий в оперативне оточення. Це – дві фундаментальні реперні точки. Кожен день потрібно дивитися на аналіз поля бою. От коли дійдемо до розуміння, що оперативне оточення є, пролом зроблений, це буде нова відправна точка для подальшого аналізу та розвитку воєнно-стратегічної ситуації. А поки – щоденна оперативна рутина.

Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич