«Угода про обіцянки». Павло Шеремета про те, що насправді Україна продала Трампу та візит Зеленського у США
- Сьогодні 14:25
Візит президента Володимира Зеленського до Сполучених Штатів 28 лютого почнеться із зустрічі з сенаторами, після чого він поїде на зустріч з Дональдом Трампом, повідомили в Офісі президента України. Зокрема, розмова з президентом США розпочнеться близько 11:00 за Вашингтоном (18:00 за Києвом) в Овальному кабінеті. Потім заплановані заяви обох президентів для ЗМІ та спільна пресконференція. А перед цим – підписання так званої «угоди про надра» – Двосторонньої угоди про встановлення правил та умов інвестиційного фонду відбудови.
Нагадаємо, візиту Зеленського у США передувала дуже гостра заочна суперечка з президентом Трампом. І досі не зрозуміло, чого більше було у ній політики, грошей, чи все ж цінностей. Більше про те, що це може означати для України та її майбутнього в економічному аспекті – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» міністр економічного розвитку і торгівлі України (2014 рік) Павло Шеремета.
Відеоверсія розмови – тут.
«Ми продали ідею копалин»
– ЗМІ уже опублікували текст угоди про надра. Виглядає, що це рамкова домовленість, яка потребує конкретизації. Вона буде називатися «угода про фонд». Цей текст має бути розроблений робочими групами під головуванням уповноважених осіб уряду України та США. Які у вас враження від нього?
– Чекаю на реакції насамперед американських ЗМІ. І вони угоди ще не мали.
– Запитаю у світоглядовому контексті: копалини в обмін на безпеку, чи на щось інше – це нормально для традицій та правил міжнародної дипломатії?
– Якщо країна не має більше особливо нічого дати крім копалин, то значить будуть вони. Та хочу навести деякі цифри. Якщо не помиляюся, товарооборот України і США складав 3-4 млрд доларів у 2022-2023 роках. А у Сінгапура, у якого на має жодних копалин, торгівельний оборот зі Сполученими Штатами 130 млрд доларів. Дуже хотів, щоб ми навчилися нарешті продавати ідеї, тому що вони коштують найдорожче, та послуги. Якщо в IT, то продукти, а не просто аутсорсинг і код, бо вони вартують набагато більше.
Хоча, з іншого боку, якщо бути чесними, то ми продали ідею копалин. Хоча би з тієї причини, що там їх не так багато. І для того, щоб ці копалини становили будь-який економічний інтерес їх потрібно видобути. Але найскладніше – збагатити. А в України навіть близько немає потужностей, які здатні це робити. Вони є в Китаю. Їх намагалися створити у США та Автсралії, та їх компанії збанкрутували, бо не були ефективними. Це дуже складний бізнес, який потребує багато коштів. А я, власне кажучи, їх не бачу в жодній редакції угод. Тому наразі це не є копалини в обмін на мир чи безпеку.
Дональду Трампу потрібно своїм виборцям показати, що він є сильний, що зміг домовитися про цю угоду і за нею кошти платників податків США будуть повернуті. І як тільки ця угода буде підписана, він переключиться на щось інше: на Панамський канал, Гренландію чи Канаду.
«В «угоді про надра» не має грошей, інвестицій»
– «Обіцянки копалин в обмін на обіцянки безпеки» – десь так це звучить. А загалом, як ви ставитеся до перспективи розробки українських надр американськими компаніями? Чи прихід їхнього бізнесу може бути гарантією безпеки, бо американці звикли захищати свої інвестиції?
– Звичайно, що так. Маємо цьому потужне підтвердження. Минулого року, коли Іран запустив кілька сотень ракет на Ізраїль, то захист був здійснений не тільки «залізним куполом» чи Йорданом, а США і Британією. Вони це робили, бо захищали свої інвестиції. Якщо говорити цифрами, то їх обсяг на той час в Ізраїлю за залишковою вартістю складав 250 млрд доларів. При цьому, треба розуміти, що територія Ізраїлю співмірна з Львівської областю. І найбільшими інвесторами в Ізраїлі є Британія і Штати. Для розуміння найбільший іноземний інвестор України – Кіпр. То давайте вимагати захист у нього.
Тож, коли йдеться про інвестиції і особливо великі, якщо вони ще й прибуткові, то, звичайно, інвестори знаходять формальні і неформальні шляхи, аби їх захистити.
Очевидно, що президент Трамп багато спілкується з бізнесом і він сам з цього середовища. Це бачимо по тому, що, наприклад, він переніс тарифи для Мексики і Канади. Особливо щодо Канади заступилися автовиробники і вони через свої канали пояснили Дональду Трампу, що для них це буде катастрофою. Цей тиск здійснюється і президент Штатів дуже чутливий до нього.
Але справа в тім, що я в «угоді про надра» не бачу інвестицій, грошей. Є фонд, який ми створюємо для американців, але я не бачу грошей зі США. Не бачу там і приватних компаній. Треба розуміти, що ні президент Сполучених Штатів, ні міністр фінансів не мають державних компаній по видобутку і по збагаченню цих мінералів. Тому це мусять бути приватні інвестиції. А там, як я вже пояснював, складна конкуренція з Китаєм.
«Увага Трампа переключиться на щось інше»
– У 2012 році уже була спроба виходу великого західного бізнесу в Україні на розробку корисних копалин. Тоді йшлося про сланцевий газ на Донбасі та на Львівщині. Пам’ятаємо, який тоді чинився спротив. Якби тоді все склалося, чи могло б це відвернути російську агресію?
– Щодо Донеччини, то напевно, що так. Але знову ж таки, як подає західна преса цю історію, то на Донбасі ці території були захоплені росіянами і там відпала перспектива здійснення інвестицій. А на Львівщині були проведені додаткові геологічні дослідження, які поставили під сумнів економічну спроможність цього родовища. Тож про реальну розробку не йшлося.
– Але якщо говорити саме про текст цієї рамкової угоди, адже ще чекаємо на уточнюючий документ, то в преамбулі до документу сказано, що у цей інвестиційний фонд, не будуть включатися «теперішні джерела надходжень, які вже входять до складу загальних доходів бюджету України». Тобто це не стосується родовищ, які уже розробляються. Однак ці майбутні родовища ще потрібно дослідити, розробити і ввести експлуатацію. Та від початку досліджень геологічних, до запуску першої свердловини чи кар’єру, з якого виїжджають вантажівки, проходить в середньому 7-15 років. То на що розраховують США у такій перспективі?
– Наразі не бачу там економічного сенсу чи бізнесу. Це одразу була політична акція президента Трампа. І усі в цьому пересвідчаться. А далі побачимо як увага Дональда Трампа переключиться на щось інше, бо тут вже буде стояти галочка.
Там багато років не тільки до свердловини/кар’єру, а й до бізнес-плану.
«Продовжувати свою сильну гру»
– Враховуючи, що це угода про обіцянки Трампа своїм виборцям, то як краще вести себе Україні? Підписувати і рухатися далі, чи якось акцентувати на цьому?
– Щоразу говорячи, що увага Трампа переключилася на щось інше, мав на увазі досягнення миру і припинення вогню в Україні. На продовження відповідних дипломатичних дій, але, знову ж таки, як наголошував президент США «мир через силу», а не «мир через замирювання» чи слабкість.
І в першу чергу наші зусилля повинні бути зосереджені на тому, аби продовжити цей діалог. І, напевне, з цією угодою і поспішали, щоб зняти цю перешкоду і продовжити шукати рішення. І дуже хотілося, щоб вони були сильними.
– Чи правильно я розумію, що Україна мала би допомогти президенту Трампу продати ідею підтримки України власним виборцям у США. І виглядає на те, що це вдалося – ця спільна гра підходить до логічного успішного завершення…
– Занадто оптимістично. Думаю, що навіть у цьому мирному процесі Трамп шукає політичні дивіденди, в тому числі і особисті. І вони не є ціннісними. Бо це бізнес і він політичний на дуже високому рівні.
Не треба бути наївними. Слід використовувати ситуацію, яка склалася. Зокрема, те, що США налаштували проти себе європейську еліту, як зараз сильно за Україну. І продовжувати свою сильну гру.
Розмовляв Віктор Біщук
