Головне за день

Початок є. У вівторок, 25 червня, в Люксембурзі на міжурядовій конференції між Україною і ЄС оголошено офіційний початок перемовин про вступ у Європейський Союз. Це означає старт нового етапу для України. «Європейський Союз вітає рішучість України просуватись у програмі реформ ЄС, особливо в нинішніх складних умовах війни, й очікує на подальшу політичну рішучість щодо ретельного та активного проведення необхідних реформ», – заявила  глава МЗС Бельгії, що головує в Раді ЄС, Аджа Лябіб.

Що чекає Україну на цьому шляху, як довго можуть тривати перемовини, що стоїть за вимогами Угорщини, чи справді Польща допомагатиме нам у цьому процесі і що Україна має зробити, щоб пришвидшити його – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» керівник Центру громадської аналітики «Вежа» Валерій Клочок.

Відеоверсія розмови – тут.

ЄС має бути більш рішучою

– Тож це рішення, звичайна формальність необхідна в таких перемовинах чи – справді історична подія?

– Формальна історична подія. Ми до цього довго рухалися. Згадаймо Революцію Гідності, все почалося саме в листопаді 2013. Це було непросто, з цього часу пройшло понад 10 років. Недооцінювати цей крок не варто. Але, знову ж таки, зараз немає дискусії, що вже завтра ми станемо повноцінними членами ЄС. Українці чудово розуміють, що до цього ще багато роботи, особливо враховуючи європейську бюрократію.

Звісно, можливо, у когось є гіркий признак, що Молдова причіпом з нами йде в ЄС, але політика розширення Європейського Союзу на Схід, має бути ще більш рішучішою. Є гіркий досвід – ініціатива ЄС Східного партнерства, яка почалась ще у 2009, а потім – провалилася. Чого лише вартує історія з Білорусією, яка сама потім вийшла з нього. Тож ЄС має рухатися швидше, щоб поширювати на схід, ближче до кордонів із Росією, європейські стандарти та витісняти проросійські наративи з усіх куточків. Сюди слід додати також країни Балкан, які наразі залишаються поза статусом членства ЄС.

Шкода, звичайно, що Європа така забюрократизована і потребує багато часу. Але, зважаючи на те, що Україна має чимало проблем, зокрема з чинним законодавством і з реалізацією реформ, то, можливо, такий термін і виправданий. Ніхто не обіцяє, що ми там будемо раніше 2030.

Вступ Британії в ЄС блокував де Голль

– Насправді вступ України до ЄС є викликом і для самої ЄС, адже там ніколи не приймали країну із такою величезною територією, з таким економічним потенціалом та населенням. А якби не війна, чи довго нам довелося би ще чекати на це рішення?

– Так, війна стала каталізатором. І тепер наша швидкість і успішність поступу в Європу буде залежати від ефективності роботи влади. Якщо наша робота буде такою, що зуміє переконати європейських чиновників, що ризиків від України для них небагато, або зовсім немає, тоді проблем зі вступом не буде.

Цікавий приклад з історії розширення Європейського Союзу, звісно, він має політичний підтекст – це входження Британії до ЄС. Свого часу вступ цієї країни до Європейського Союзу блокувала Франція, зокрема, Шарль де Голль (двічі обирався президентом Франції, 1958–1969 роки). Це була така цікава історична віха у становленні ЄС. Усе вирішилося, коли від головування у Франції відійшов де Голль. Ті країни, які тоді утворили економічний союз (це був спочатку союз виробників вугілля і сталі), були у більш-менш у однакових умовах. І та політика, яка склалася на європейському континенті після Другої світової війни, значною мірою сформувала економічну доктрину ЄС, яка є дуже складною і передбачає субсидіювання галузей економіки. Зокрема, європейські сільгоспвиробники з моменту завершення Другої світової війни постійно потребували дотацій, аби бути окупними і для забезпечення соціальної стабільності.

Пізніше ЄС погодив модель, за якої він допомагає своїм молодим членам коштами – дає їм їх на розвиток. Це створює великі ризики і ЄС має від цього відійти.

Виклики для України дуже складні. Нам доведеться проходити надскладний процес входження в Європейський Союз. При цьому, спротив чинитимуть і угорці, і поляки, і румуни, і болгари…

Дведеться кожне питання вигризати

– Власне, про угорців. Ця країна висунула 11 вимог, які стосуються здебільшого національної меншини Угорщини. Серед них, умовне питання в освіті, культурі, зацитую Орбана: «Так як було до 2015», тобто до скасування сумнозвісного закону Ківалова-Колісниченка. З 1 липня угорці на пів року стають головуючою країною в Раді Європейського Союзу – чи це означає, що всі євроінтеграційні процеси в Україні стають на паузу?

– Можливо, і так. Ці пів року не матимемо якогось прогресу, оскільки процедура надскладна, і нам доведеться кожне питання вигризати. Угорщина не буде винятком.

Але знаєте, це не найбільший виклик для нас. У нас непрості відносини з Угорщиною через історичне минуле. У нас велика угорська громада, і на Закарпатті ви почуєте більше угорську, ніж українську мову. І, дійсно, це складно буде реалізувати у внутрішній політиці України, тому будуть якісь поступки. Але є й інша проблема, коли буде йтися про розподіл коштів на дотації. Угорщина саме тому так довго блокувала питання України, бо хотіла отримати 30 мільярдів євро допомоги від ЄС. Так само, як і Польща. Там ще більша цифра – 180 мільярдів євро, які вони мають отримати як дотацію для економіки. Але природа блокування цих грошей однакова.

– Зрештою, від 1 січня в Раді ЄС головуватиме саме Польща.

– Так, у нас багато сподівань, що Польща нам буде сприяти. Я не поспішав би робити такі висновки, чого лише вартує блокування ними кордону.

Євроінтеграція може піти і в зворотному напрямку, приклад – Туреччина

– Проте основні перепони на шляху до ЄС стосуватимуться безпосередньо України. Чи може не реалізація тих чи інших реформ призвести до зупинки євроінтеграційного процесу, або навіть розвороту на вихідні позиції?

– Така практика є і це процедура Європейського Союзу. Якщо ви не виконуєте вимоги, то там припиняють з вами розмову. Приклад Туреччина, яка скотилася в автократію, навіть в диктатуру, після приходу Ердогана до влади. І сьогодні Туреччина дрейфує у бік об’єднання БРІКС, а не ЄС, звинувачуючи у цьому саме Європейський союз. Однак до цього призвели: обмеження роботи ЗМІ, прав і свобод людини, переслідування опозиції, насаджування єдиної релігії в країні. Якщо ви хочете інтегруватися у Європу є єдині правила, яким треба відповідати. Окремі з них, наприклад економічні директиви, мені вкрай не подобаються. Сподіваюся, що їх переглянуть, про це говорить президент Франції Емманюель Макрон. Дискусія триває.

Що стосується роботи правоохоронної, судової систем… Це дійсно може стати серйозною перепоною для руху України до Європейського Союзу. Особливо, якщо будемо проводити удавані реформи і розповідатимемо європейцям, що ми щось там змінили, а не буде реального зрушення у питаннях боротьби з корупцією, обмеження зловживання владою посадовими особами. Чого вартує лише затримання мера Мукачева – це свідчить, що чинне законодавство України не досконале в частині стримання можливостей посадовцями експлуатувати такі теми. Чи державні закупівлі, про які розповідають, що це найбільш прозора система у світі… Наразі це означає, що у нас прозоро крадуть гроші і все.

У Європейському Союзі сидять не телепні. Вони чудово розуміють, що в Україні відбувається. І наш євроінтеграційний процес може піти у зворотному напрямку. Ми отримаємо формальну відмову, припинення і так далі.

Битимемо російського ворога за російські гроші

– Якщо говорити про події на міжнародній арені, то червень став успішним для України. Зокрема, це і рішення виділити Україні кредит у 50 мільярдів доларів під заставу прибутків від «заморожених» активів РФ, Глобальний саміт миру і санкції проти пропагандистів. Така тенденція – це збіг обставин, чи справді у сприйняті РФ європейськими країнами є зрушення?

– Загалом усе виглядає дуже гарно, але якщо розбиратися, не все так прекрасно. Зокрема, ЄС умудрився затягнути до Росії літак, вартістю 115 мільйонів доларів для олігарха Ілієва (бізнес-джет Airbus A320neo) і це при діючих санкціях. А ще розповідають, що 14-й пакет санкцій ЄС дуже потужний, бо він обмежує перевалку скрапленого газу… Проте досі не зрозуміло, коли ЄС нарешті введе секторальні санкції, до прикладу, обмежить постачання нафти, природного та скрапленого газу. Займеться реальною диверсифікацією джерел енергопостачання. Не сію паніку, але вважаю, що санкційна робота ЄС є недостатньо.

На що ще це вказує? На те, що країни ЄС хочуть підтримувати і далі економічні зв’язки з Росії, тому ухвалюють такі слабкі санкції. З іншого боку, там розуміють, що РФ треба покарати за їх злочини в Україні, тому певний поступ є.

У цьому контексті кредит у сумі 50 мільярдів доларів під заставу «заморожених» російських активів. Оцінюю цю історію позитивно, оскільки ми врешті-решт будемо бити російського ворога за російські гроші. Тут якраз потужний психологічний момент. Втім, складною є – і тут я розділяю позицію ЄС – повна конфіскація російських активів.

Це стосується і Саміту миру. Хоча ми і ставити лише три питання з «формули миру» Зеленського, зокрема, не йшлося про відновлення територіальної цілісності України. Але те, що нам вдалося зібрати багато провідних країн світу – дуже важливо. Теж позитивно, що вони підписалися під підсумковою декларацією і засвідчили не сприйняття російської агресії.

Будемо дивитися, як буде далі, але, чесно кажучи, усі ці на перший погляд привабливі для України події, варто сприймати з обережним оптимізмом.

Наступний Глобальний саміт у Саудівській Аравій

– Очільник Офісу президента Андрій Єрмак уже анонсував наступний Саміт миру, він це сказав одному з закордонних ЗМІ. За його словами, це станеться достатньо швидко і на ньому, можливо, будуть розглядати більш конкретні пропозиції щодо припинення російсько-української війни. Як вважаєте, чи це не є занадто швидка заява?

– Усе реально, саміт відбудеться у Саудівській Аравії. Уже є відповідне повідомлення, опубліковане в західній пресі. Єдине, на яких умовах ці переговори будуть проходити, і що будуть вимагати від України. Бо, якщо брати до уваги заяви радників Дональда Трампа, позицію Білого Дому Джо Байдена та інших, то я не бачу рішучих кроків наших західних партнерів, щодо надання нам достатньої кількості зброї чи навіть самі допомогли вибити росіян з окупованих територій.

Розмовляв Віктор Біщук