«Україна є полігоном, на який дивиться весь світ». Харук про повітряний «зоопарк» ЗСУ, «TAURUS» та комплекс «Тризуб»
- Четвер, 17 квітня 2025
В Україні вперше представлено лазерну зброю «Тризуб», відео випробувань оприлюднив командувач Сил безпілотних систем Вадим Сухаревський. Заявлено, що український лазер може знищувати ударні дрони, авіабомби, крилаті та балістичні ракети на відстані до 3000 м, вертольоти, літаки та розвідувальні дрони – на відстані до 5000 м. Також лазер можна використовувати для засліплення дронів, крилатих ракет, вертольотів та літаків на дистанції до 10 000 м.
Про українські літаки, що таке повітряний «зоопарк», як допоможуть Україні німецькі ракети «TAURUS» та яким є бойове застосування комплексу «Тризуб» – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» військовий історик, дослідник військової техніки та озброєння, доктор історичних наук, професор кафедри гуманітарних наук Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій Харук.
Відеоверсія розмови – тут.
«Перехід і адаптація до західних взірців»
– Вітаю з виходом книги «Летунство в одностроях. Військова і воєнізована авіація України». Прочитав у передмові до вашого видання, що Україна успадкувала від Радянського Союзу близько 3 000 літаків та гелікоптерів, правда частина з них уже була у недієздатному стані. А як би ви охарактеризували український повітряний флот, не вдаючись до конкретних цифр, оскільки ми зараз у стані війни?
– Перехід і адаптація до західних взірців. Потенційне завершення експлуатації радянських машин та, разом з цим, адаптація їх під нові умови простору бою, бо авіація воює у тривимірному просторі. Зокрема, пристосування їх до високоточного озброєння західного виробництва.
Будемо експлуатувати МіГ-29, Су- 24, 25, 27, поки вони остаточно не зносяться і поступово переходити на західні літаки.
– Підсумовуючи глобально вектор розвитку українських повітряних сил полягає у відмові від радянської техніки і переходу до F-16, Mirage та інших літаків та обладнання західного зразка…
– Це треба було робити ще за мирного часу. Бо пострадянські літаки зношувалися, вони не мали нормальної модернізації. Війна трохи прискорила і видозмінила цей процес.
Курс на переозброєння на західні літаки був закладений у візії Повітряних сил ще у 2020 році. Там фігурувало два типи літаків, бойових мисливців, між якими слід було б зробити вибір це F-16 або шведський Gripen.
«Глобальної проблеми у різних літаках не має»
– Але таке прискорення призвело до того, що у нас в повітрі цілий «зоопарк»: F-16, Су та МіГи. А тепер ще додалися і Mirage, є інформація, що Франція передасть нам до 20 цих винищувачів. Донедавна вважалося, що неможливо поєднати різні типи літаків, Чи вдається це робити українським Повітряним силам?
– Це все вже було. Тайвань експлуатує F-16, Mirage-2000. Греція – F-16, Mirage-2000 та ще Rafale. Польща 20 років паралельно експлуатує F-16 причому сучаснішої модифікації, ніж ті, які ми отримуємо і паралельно – МіГ-29. Та ще й значно старіші з попередньої генерації Су-22.
І завдання вирішуються. Звичайно, вони не бойові, але у таких умовах організувати усі процеси простіше. Оскільки нижчі вимоги до стандартів обслуговування чи міжремонтного періоду. Ще отаман Іван Сірко казав: «Нужда закон міняє». От ця нужда і змушує вирішувати ці питання. Глобальної проблеми у в налагодженні взаємодії літаків різної генерації і різного походження, немає.
– Певно, цей зоопарк був би не повним без згадки про літаки дальнього радіолокаційного стеження, які Швеція мала би передати Україні – що з ними, чи уже працюють? І, зрештою, чи здатні вони суттєво вплинути на роботу авіації на лінії бойового зіткнення?
– Принаймні, на російських ресурсах пів року тому були повідомлення, що ці літаки з Румунії працюють. Та це навряд чи відповідає дійсності.
Сподіваюся, що Швеція ці Saab 340 таки передасть нам найближчим часом. Польща два таких літаки купила у Швеції і уже їх отримала. Це не є літаки-мисливці, чисельність яких в авіаційних парках країн обчислюється десятками, їх – одиниці.
Saab 340 могли би непогано доповнити наші мисливці західного виробництва, розширивши поле зору. Бо їхні радари мають дальність виявлення повітряних цілей значно більшу, ніж ті радари, що на F-16 стоять чи на Mirage-2000. Це дозволило б нівелювати один із недоліків чи проблем F-16 у порівнянні з російськими літаками. У Су-35 радар потужніший і ракети з більшою дальністю пуску, ніж на F-16.
Тож поява таких літаючих радарів дозволила б заздалегідь попереджати про появу російських літаків і вживати відповідні заходи.
«Важлива якісна підготовка пілотів F-16»
– Проблемою також є втрата досвідчених пілотів F-16 – раніше була інформація про загибель Павла Іванова і втрату машини. Тож чи вдалося налагодити їх навчання?
– Cподіваюся, що налагодили, враховуючи те, що час від часу кадри роботи F-16 поблизу лінії фронту з’являються в мережі.
На кожен такий літак треба було б мати хоча б півтора підготовлених пілоти. Це дозволило б експлуатувати F-16 значно ефективніше. Фігурували цифри, що начебто в Україні уже є 15 F-16, то відштовхуючись від цієї цифри, нам треба було б мати 25-30 пілотів для них. Це мінімум для ефективного використання цих літаків.
І стільки пілотів набрати можна. Інша справа, якісний показник їх підготовки, є такі стадії, які скоротити не можна. Зокрема, це практичні польоти, бо пілотування бойового літака – це річ набагато складніша, ніж управління, наприклад, тим же Leopard. Ним керує екіпаж із чотирьох осіб, де кожен виконує окремі функції. Пілот мисливця один в кабіні. Його можна відносно швидко навчити злітати, здійснювати політ за маршрутом і приземлятися, але ж йдеться про застосування літака, як бойової системи. І тут без натренованості, без десятків годин в повітрі нічого не буде.
«TAURUS не дасть якісного посилення»
– Знову пішли розмови про передачу Україні німецьких крилатих ракет TAURUS. Це викликає певний ажіотаж – а скільки Німеччина може їх виділити і на що здатні ці ракети?
– Питання складне. Думаю, що йдеться про кілька десятків. Вони не є надто нового виробництва і найближчим роками німцям доведеться їх утилізувати, тож передача їх нам це чудовий спосіб вирішити цю проблему.
Для нас TAURUS не дасть якісного посилення, а кількісне. Наші Повітряні сили уже використовують аналогічні за класом крилаті ракети Storm Shadow, SCALP. TAURUS – це зброя того ж того ж класу і призначення, вона дозволить завдавати удари по об’єктах на відстані кілька сотень кілометрів від лінії бойового зіткнення.
– А як щодо власного виробництва, розуміємо, що ракети повітря-земля – це не наша перспектива… Чи може Україна відновити виробництво ракет середнього чи навіть дальнього радіусу дії, що суттєво посилило би українські спроможності бити по тилових районах російської території?
– Ракети повітря-повітря Україна виготовляла – Р-27 середньої дальності, їх навіть після 2014 продавали в Польщу для їхніх МіГ-29. Не знаю, в якому стані зараз виробничій потужності, але випускати їх можна. Вони є на озброєнні і МіГ-29, і Су-27.
Щодо ракет далекої дальності, то крутилася у нас ідея ще до широкомасштабного вторгнення пристосування ракети «Нептун» під повітряне базування і носій Су-24. Та чи роблять їх зараз – не відомо, зрозуміло, що озвучувались це не буде. Хоча, в принципі, такі протикорабельні ракети у світі це звикла річ, вони існують в варіантах поверхня-поверхня – для пусків з кораблів чи берегових пускових установок та повітря-поверхня – для пусків з літаків, гелікоптерів. Конструкція такої ракети навіть простіша, бо не потрібний стартовий прискорювач, оскільки стартову швидкість задає сам літак.
Також протикорабельні ракети Harpoon існують в різних варіантах в тому числі і повітряного базування чи нові норвезькі Naval Strike Missile – теж. Цю задачу можна вирішити.
«Наразі це не є масова зброя»
– З’явилася інформація про нову українську розробку – український бойовий лазерний комплекс «Тризуб», він призначений для ураження наземних і повітряних цілей. Чи ефективного його застосувати проти «Шахедів»?
– Наразі це не є масова зброя. Показали дослідний зразок, на якому відпрацьовується певні технології, способи застосування. Швидше за все, ця зброя не є надто великої дальності дії.
Оцінювати це важко, бо в лазерній зброї себе фахівцем не вважаю, та думаю, що вона більше оптимізована для знищення дронів FPV, Mavic і, можливо, «Орлан», хоча навряд, адже він зазвичай працює на значній висоті.
Можливо ці лазери лише виводять з ладу оптику на цих дронах, тоді це інша справа.
– Знаємо, що Британія, Франція, і, здається, Ізраїль також мають експериментальні примірники такої зброї. Тут важлива вартість пострілу або знешкодження ворожої цілі і при використанні лазера вона є на порядок нижчою і це робить таку розробку перспективною…
– Зокрема, Stinger коштує 400 тисяч доларів.
– Ноу-хау українців зенітні дрони. Це ще один спосіб знищення «Шахедів» – чи мають перспективу масштабування ці засоби?
– Є схожі концептуальні розробки вже навіть на заході. Пробують навіть робити дрони-перехоплювачі багаторазові. Звучить як абсурд, бо «камікадзе» не може бути багаторазовим, але суть концепції у тім, якщо не має влучання у ціль, то такий дрон може повернутися для повторного застосування.
Цю тенденцію підхопили на заході, розвивають. Маємо традиційну дилему протистояння щита і меча, снаряда і броні. Тепер дрона і засобів протиповітряної/ протидронової оборони. І Україна є полігоном, на який дивиться весь світ.
Розмовляв Віктор Біщук
