Українські ветерани піднялись на Маківку. Репортаж із мандрівки
- Вівторок, 28 травня 2024
Сходження задля друга Байди. На гору Маківка вийшли понад 20 військовослужбовців та ветеранів з пораненнями. Серед них – Тарас Байда. Саме він був головним героєм сходження. З 2014 року Тарас захищав Україну, шалено любив гори та мандрівки. А на горі Маківка робив патріотичні вишколи для молоді. Торік на війні він втратив зір. Вперше після поранення він знову пішов у гори.
Про це йшлося в програмі «ОЧІ» на «Першому Західному».
Тарасові Байді – 32. Він воював у складі 93-ї бригади «Холодний Яр». Рік тому пішов з побратимами у розвідку в Бахмуті, потрапив під обстріл, втратив зір і частково слух. Не здаватись йому допомагають рідні, другі і його характер.
«Любов до життя, до відкриття чогось нового, нових вражень, мандрівок. Через поранення я довгий час був по лікарнях. Фізичний стан був ослаблений. Тут вирішив себе трошки перевірити. Починати знову мандрівки, підйоми на якісь вершини», – каже Тарас Байда.
Тарас лише сказав про своє бажання піти на Маківку, як друзі вже організували йому компанію для сходження.
«Ми хотіли йти в інші дати. Проте потім ми дізнались, що сьогодні будуть проводитись заходи на Маківці і будуть йти і люди цивільні. Бо так, ми ветерани, в нас досвід інший, але ми є частиною суспільства, тому ми не хочемо себе відділяти від інших», – говорить співорганізатор сходження Олексій Кушнєр.
Маршрути на Маківці Тарас знає, як свої 5 пальців. Тут він багато років робив патріотичні вишколи для молоді. Тож рушає в дорогу знайомими стежками. Скеровує його побратим – Василь Здирко, один із організатор походу.
«Людина постійно жила активним способом життя, гори, товариство, всяка ветеранська «двіжуха». Тяжко було знайти підхід, коли ти не відчуваєш тих проблем, з якими він зіштовхується. Приємно здивований, що йому це легко вдається. Йому комфортно йти, підніматись, спілкуватись, говорити», – розповідає Здирко.
Усі йдуть в помірному темпі. Орієнтуються на Тараса. За першу годину сходження він з побратимами вже планує наступний похід.
«На Осмолоду, на Грофу… Ще кудись. Я просто не люблю велику компанію. Я навіть постійно один собі ходив», – розмірковує Тарас Байда.
Тепер Тарасу для походів в гори завжди буде потрібна компанія. Серед людей, які йдуть з ним на Маківку, Олег Сподін. Він втратив ногу на війні у лютому 2023 року і йде в гори вперше в житті.
«Та, в принципі, нормально. Я милицю з собою про всяк випадок взяв, подивитись на скільки вистачить, бо вперше в житті йду. Але можу і без неї», – каже ветеран Олег Сподін.
Ще один учасник сходження – Арсен Смик. В 2023 він отримав поранення під Бахмутом – втратив око. Він теж любить гори, бо вони забирають погані думки.
«З ветеранами набагато краще ходити, ніж самому або цивільними. Бо з ветеранами можна жартувати на тему війни», – каже він.
Позаду більш, ніж половина підйому. Тарас Байда не стомився. Йде впевнено, розмовляє з друзями.
«Хіба спина мокра від рюкзака. Я взяв його, щоб порожнім не йти, бо в гори не пасує так йти. Крім того, щоб навантаження якесь було, треба і сумку нести. Я тут був не один раз: і на дитячих вишкільних таборах і на історичних», – продовжує Байда.
На вершині Маківки – людно. Тут відбувається святкування річниці перемоги січових стрільців. Тараса Байду запрошують звернутись до присутніх.
«Потрібно розвивати свої можливості і цінувати їх, коли вони є. Бо коли їх не буде – це вже втрачене діло. Треба вірити в свої сили і здібності. Найперший твій ворог – це твій страх. З ним треба боротись кожного дня маленькими кроками.
На вівтар перемоги кожен приносить свій вклад. Мій внесок – це здоров’я: на війні я втратив зір і частково слух, але сьогодні я знову мав можливість повернувся у знайомі місця», – говорить Тарас Байда.
