Головне за день

Львівський хірург Гнат Герич показав уламок ракети, якою росіяни атакували мешканців міста. Він вилучив його з рани людини, пораненої внаслідок обстрілу. «Фрагмент балістичної ракети, який ушкодив легеню, магістральну судину та хребет», – зазначив він. Як згодом стало відомо, пацієнту на операційному столі вдалося зупинити кровотечу, врятувати життя і зберегти легеню, але операція – це тільки один етап лікування. Людина все ще перебуває у відділенні інтенсивної терапії.

Про надскладні операції цієї війни, якому напрямку хірургії вона дала поштовх, сучасні методи протезування, чи відбудеться цього року місія «Face to Face» та що потрібно знати людині, аби надати якісну першу допомогу потребуючому – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» завідувач відділення хірургії та онкології лікарні Святого Пантелеймона та керівник напрямку реконструктивної хірургії центру Unbroken Гнат Герич.

Відеоверсія розмови – тут.

«Пацієнт досі у важком стані»

– Мережу приголомшила світлина уламку ракети, яку ви опублікували після останньої атаки на Львів 4 вересня. Людина вижила дивом, до цього долучилися хірурги. Розкажіть, в якому стані зараз цей пацієнт? І взагалі, які ще складні випадки пригадаєте за час повномасштабної війни?

– У нас велика кількість операційних втручань, пов’язаних з бойовими травмами, тож ці випадки вже не є такими унікальні.

Щодо уламку, то він серйозно пошкодив тіло львів’янина, який спав під час ракетного обстрілу удома. Пошкодив грудну клітку, легеню, магістральну велику судину, а також викликав перелом багатьох ребер і спричинив кровотечу в плевральну порожнину. Пацієнту на операційному столі вдалося зупинити кровотечу, врятувати життя і зберегти легеню.

Проте операція – це тільки один етап лікування і пацієнт досі перебуває у відділі інтенсивної терапії. Він старшого віку, йому близько 70 років, а така травма і для молодих людей є критичною. На даний час людина у важкому стані, проте стабільному.

– А з якими найчастіше травмами унаслідок вибухової хвилі мають справу медики?

– Травми є надзвичайно різноманітні. Сучасна зброя побудована таким чином, щоб максимально наносити важкі ушкодження людині. Тому, зазвичай, під час артилерійських, мінометних, ракетних обстрілів уражаються практично усі ділянки тіла. Рідко трапляються так звані ізольовані травми.

«Війна надала стрімкий розвиток реконструктивній хірургії»

– Росіяни навмисно застосовують касетні боєприпаси, щоб уражати якомога більше цивільних. Так, на жаль, склалося, що війни впливають на прогрес в медицині. Ця на розвиток хірургії, навіть закордонні хірурги, які приїжджають у Львів відзначають, що в українських медиків є чому навчитися. Як змінилася робота хірургів?

– Кожна війна призводить до надстрімкого прогресу, розвитку медицини. Перша світова – навчила тріажу, це розпреділення хворих на категорії за важкістю. Друга світова війна стала причинним фактором створення антибактеріальних препаратів, антибіотиків. Ця ж війна створила в Україні і надала стрімкий розвиток так званій реконструктивній хірургії та мікрогіругії, яка працює з найдрібнішими судинами.

Сучасна зброя наносить так звану висококінетичну травму, вона вириває частини тіла, як наслідок зникають, ушкоджуються великі сегменти кісток, м’яких тканин, виникають порушення функцій різних органів. Реконструктивна хірургія дозволяє відновити багато органів у різних частинах тіла, за рахунок надскладних довготривалих мікрохірургічних операцій, які інколи тривають 15-17 годин. Це дає можливість відновити понівечене обличчя, врятувати кінцівки від ампутації.

До війни ця хірургія була на дуже базовому рівні в Україні зосереджувалась у деяких центрах. Тож цей напрямок хірургії створено фактично з нуля і тут виконуються надскладні операції. Зараз маємо запрошення оперувати навіть з колегами з провідних країн світу.

– В межах українсько-американської місії місія «Face to Face» теж проводили такі операції. Кілька років поспіль до Львова приїжджала бригада закордонних медиків, і що примітно, вони залишали тут своє обладнання. Також це було і навчання, бо на великих моніторах транслювався процес з операційної. Ця місія знову буде у Львові?

– На жаль, ні. Причиною цього є питання безпеки американських колег. Оскільки останній ракетний удар по Львову поставив під ризик їхнє життя. Проте ми створимо альтернативу цій місії, оскільки більшість операцій такого типу уже виконуємо. У жовтні до нас приїде велика кількість реконструктивних хірургів з кількох країн світу, з якими ми проведемо серію надскладних операцій. У найближчий час буде оголошений анонс для пацієнтів, які отримали певні ушкодження і які можуть бути скореговані нашою спільною роботою.

«Величезний поштовх протезування»

– В Україні також можна отримати і якісний протез – це ще один напрямок, який отримав поштовх у часі війни. Від роботи хірурга тут теж багато залежить, бо правильна ампутація впливає на те, як людина потім буде себе почувати з протезом. Наскільки досконало цей напрямок розвивається?

– Дуже стрімко. Справді тут потрібні не звичайні ампутації, а з підготовкою до певного типу протезування.

На даний момент в Україні є величезний поштовх протезування. Зокрема, спільно з колегою з Австралії – я теж асистував у цій операції – провели перше в Україні остеоінтегруюче протезування, це коли протез вживлюється безпосередньо в кістку. Це дуже позитивне протезування нижньої і верхньої кінцівки, людина практично може не мати тих проблем, як є зі звичним протезом.

– Цей пацієнт і автівку вже водить…

– Нам довелося рятувати йому життя. Він був в критичному стані, мусіли ампутувати дві кінцівки, а потім провели цю операцію з протезування. Цей пацієнт майже рідний для нас і звичайно унікальний, перший, в Україні.

Другий момент – це дуже важливі, так звані біоінтегруючі протези. Вони відчувають імпульси м’язів і нервів і можуть повторювати їх функцію. Зазвичай це протези рук і під них потрібно робити також спеціальну ампутацію. Зокрема, спеціально робляться хірургічні процедури на нервах, аби забезпечити гарну інервацію (пронизаність органів і тканин нервами, що забезпечують їхній зв’язок з центральною нервовою системою). Тоді протез зможе зчитувати ці сигнали.

І найважливіше, на чим працюємо – трансплантація кінцівки від посмертного донора. Йдеться про пересадку руки. Така операція вже була виконана нами у Львові, однак, на жаль, ця кінцівка не «прожила» більше ніж два тижні, потім наступило відторгнення. Але цьому старт уже дано і мета моя та команди нашої лікарні зробити таку операцію і поставити це на потік, аби якнайбільше українським воїнам, які постраждали унаслідок війни дати шанс на повноцінне життя.

«Треба вчитися якісної першої медичної допомоги»

– Зважаючи на обставини останніх обстрілів, то в Україні зараз немає безпечного міста. Цивільні і військові потерпають від вибухів. І коли людина опиняється в умовах ракетної атаки, то повинна уміти правильно надати допомогу потерпілому. Це як з турнікетом, якщо зробити усе правильно, то у людини буде більший шанс на повноцінну реабілітацію.

– Щоб надати якісну першу медичну допомогу в Україні існує багато сертифікованих курсів. Закінчивши їх – вони не надто довгі, прості та безкоштовні – можна отримати знання, як врятувати людині життя. І це надважливо, бо в Україні йде на масштабна війна і зокрема і Львів підпадає під ракетні обстріли. Тож рекомендую вчитися цього. Є великі освітні медичні хаби, зокрема в лікарні Святого Пантелеймона можна пройти навчання першої медичної допомоги за сучасною сертифікованою програмою.

Також треба пам’ятати цивільним, що під час обстрілів часто утворюються завали, під якими є люди і можуть розвиватися так звані краш-синдроми. Про це стало відомо уперше під час масованих бомбардувань Лондона у час Другої світової війни. Полягає він у тому, що коли людей витягували з-під завалів живими, доставляли їх в лікарню, то вони раптово там помирали від зупинки серця чи ниркової недостатності. Тому слід пам’ятати, якщо людина лежала тривалий час під завалами, у неї була стиснута рука чи нога, на цю кінцівку треба одягнути джгут і не знімати його до моменту доправлення пацієнта в лікарню. Інакше токсини, які накопичуються від ушкодження м’язів потраплять в кров і впливають на людину, насамперед руйнують нирки.

– А ще без яких базових навичок не можемо обійтися в умовах повномасштабної війни? Що потрібно вміти?

– Насамперед, це кровотечі. Зокрема, як правильно зупинити кровотечу з магістральної великої судини кінцівок. Є спеціальні точки притиснення, місця, де потрібно накласти турнікет. Є спеціальні дії, як себе поводити без турнікету. Що можна тимчасово застосувати замість нього. Як поводити себе з людиною, коли в неї під час кровотечі, травми сталася зупинка серця.

Також як правильно проводити масаж серця, використовувати автоматичні дефібрилятори, які зараз уже з’явилися у багатьох публічних місцях Львова. Хоча вони розроблені максимально примітивно, однак якщо людина не має базових навичок, то їй буде важко його правильно застосувати.

– А які найпоширеніші помилки?

– Якщо це стосується травм і кровотечі, особливо з кінцівок, то це неправильно накладені джгути або турнікети. Вони часто накладені в таких місцях, що навпаки посилюють кровотечу у пацієнта.

Розмовляла Ніна Сукач