Головне за день

Росія повинна відповісти за кожен злочин, вчинений в Україні. Для того, аби всі винні постали перед судом, необхідно створити Спеціальний трибунал. На жаль, є ціла низка країн, які досі вагаються у доцільності такого рішення.

«Ми маємо переконати їх у тому, що цей міжнародний трибунал – для всього світу, а не лише для європейського континенту», – вважає Дайнюс Жалімас, голова Конституційного суду Литви у 2014-2021 роках.

Якими механізмами буде наділений Міжнародний трибунал; чому не можна виключити Росію з Радбезу ООН; чи є дії РФ геноцидом українського народу; шо в устрої країни-агресорки шокує найбільше?.. Про це – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний».

– У чому найбільша складність створення Спеціального трибуналу?

– Найскладнішим є те, як його створити, умовно обійшовши Радбез ООН. Адже всі такі спеціальні трибунали створювалися, як правило, через Резолюцію Ради безпеки, за винятком Міжнародного кримінального суду.

І з цим найбільші проблеми. Особливо це стосується конкретних країн, яким досі важко зрозуміти, що такий трибунал – потрібний.

Те, що призвело до агресії проти України це – явище широкого масштабу. Маю на увазі, що Росія безповоротно скотилася до ідеології неонациського і рашиського типу. Це – суміш між «совітизмом» і «неонацизмом», яку в загальному можна назвати «рашизмом».

На мою думку, зрозуміти це деяким країнам ще доволі важко.

Цей трибунал повинен охопити якомога більше країн. Але ми добре розуміємо, що є такі країни як Індія, як деякі африканські та латиноамериканські країни, які, на превеликий жаль, розглядають агресію проти України в межах європейського, а не глобального масштабу. Тож ми маємо переконати їх у тому, що цей міжнародний трибунал – для всього світу, а не лише для європейського континенту.

Можна говорити про знищення всього українського народу

– Якщо цей трибунал таки створять, з допомогою яких механізмів можна буде покарати російську федерацію?

– Це, насамперед, судовий процес міжнародного характеру з приводу міжнародного злочину агресії. Звісно, із засудженням усієї ідеології, ідей, що призвели до цієї агресії та реальним покаранням.

Я б сказав найважливіше, щоб система ідей, яка відкидає право на існування цілих народів, зокрема українського і, ймовірно, литовського, мала б бути покараною. Це основне, що цей трибунал має зробити для світу.

– На вашу думку, чи можна, з правничої точки зору, оцінювати дії Росії на території України, як геноцид українського народу?

– Можу помилитися, але, здається, ще в травні минулого року з’явилися перші міжнародні дослідження авторитетних вчених про те, що Росія, як мінімум, порушує Конвенцію про запобігання злочину геноциду. Думаю, що можемо говорити, як мінімум, про геноцид в деяких місцях. До прикладу, геноцидом визнавалося масове вбивство в Сребрениці (Боснія і Герцоговина – прим.). Тому, говорячи про Маріуполь, Бучу можна вважати, що там здійснювалися акти геноциду.

Загалом, зважаючи на всю російську ідеологію, думаю, що можна говорити і про знищення всього українського народу.

В ООН немає механізму для виключення Росії

– Міжнародна спільнота, за винятком окремих країн, називає злочини, вчинені в Маріуполі, Бучі, Херсоні, Ірпені грубим порушенням міжнародного права і Статуту ООН. Водночас РФ залишається членом Радбезу ООН. Як ці два факти корелюються між собою?

– Мабуть, це не вперше, що країна-агресор є постійним членом ООН. Ми ж пам’ятаємо, що і Радянський Союз вчиняв агресію, зокрема проти Афганістану. Тому тут немає нічого нового. І в моральному, і в політичному аспекті це – не нормально. Але, на жаль, в уставі ООН немає механізму, який би дозволяв без рекомендацій Радбезу ООН, виключати будь-яку державу, навіть за агресію.

Звісно, є можливість скористатися тим, що світ у використав щодо Південно-Африканської Республіки. Зокрема, беручи до уваги агресивну політику і всі акти агресії, не признавати повноважень представників РФ в ООН. І, таким чином, «де факто» виключити…

Але знову ж таки, тут потрібна більшість голосів в Генеральній Асамблеї ООН. І наскільки вони будуть реальними, якщо справа дійде до такого невизнання повноважень РФ? Мені важко сказати, чи зібралась би половина членів ООН.

– На території України працює багато міжнародних експертів з різних міжнародних комісій, які надають допомогу нашій державі. Чи беруть у них участь литовські фахівці?

– Мені відомо, що іноді Офіс прокурора Литовської Республіки скеровує в Україну з місіями своїх прокурорів. На жаль, в ширшому контексті литовські експерти не представлені. До речі, це може бути докором владі Литовської Республіки. Бачимо, що наші сусіди латвійці беруть участь в цьому форумі. Однак, незважаючи на це, ми робимо все, що можемо. Нагадаю, що 6 травня минулого року, коли ідея Міжнародного спеціального трибуналу видавалася фантастичною, у Вільнюсі, за моєї ініціативи та міністра юстиції Литовської Республіки, відбулася конференція, в якій взяли участь відомі вчені з усього світу і, зокрема з України. Ми прийняли спеціальний Вільнюський комунікат. Його тези я радий бачити в усіх цих проєктах щодо запровадження Міжнародного трибуналу.

Мене шокувала повна деградація російського суспільства

– Які із злочинів РФ найбільше вразили вас, як колишнього голову Конституційного суду Литви?

– Це, може, не злочини як такі… Колись я багато разів був в Ічкерії Чеченської Республіки, Грузії і, звісно, в Україні. Самі злочини РФ мене вже не дивують. В усіх перелічених державах вони мають один і той самий стиль. Але шокувала повна деградація російського суспільства. Я сподівався, що це суспільство має у собі щось, що не піддається масовому зомбуванню і бажанню мати свого царя, який на це суспільство не зважає. Окрім того, вразила повна деградація юридичної спільноти Росії.

Добре було б, щоб майбутній Міжнародний трибунал звернув увагу на роль суддів РФ при здійсненні агресії проти України. Адже так званий Конституційний суд РФ, який мав би зупиняти злочинність, 5 разів дозволив анексувати різні українські території. Вони добре розуміли, що роблять і побоювалися, що в один день можуть опинитися на лаві підсудних. Тож сподіваюся, що так воно і станеться.

Розмовляла Ярина Капітан

Записала Олеся Когутич