Головне за день

Реджеп Тайїп Ердоган втретє став президентом Туреччини; Верховна Рада України запровадила на 50 років санкції проти Ірану; а китайський спецпредставник начебто «запропонував» новий неочікуваний варіант завершення російсько-української війни… Це далеко не всі резонансні події декількох днів, які, безумовно, матимуть безпосередній вплив на Україну.

Аналіз цих, і не лише цих подій, у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» провів Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень.

Відеоверсія розмови – тут.

Фото: Радіо Свобода

Опонент Ердогана програв, бо не сформував конкретного бачення майбутнього

– У Туреччині завершився другий тур виборів. Перемогу здобув чинний президент Реджеп Тайїп Ердоган. Однак електоральна картина виглядала так, що бідніші райони голосували за Ердогана, а багатші підтримували його суперника Кемаля Киличдароглу. Як це розцінювати?

– Через призму ідентичності, через поширення «кемаліських», ісламських чи прозахідних ідей. Чимало дослідників назвали ці вибори «війною ідентичностей». При цьому Ердоган зумів нав’язати опозиції тезу про те, що головний вибір це – не про майбутнє Туреччини, а про те, чи можуть жінки носити хіджаб чи не носити хіджаб і тому подібне. Тут, на жаль, опозиція не змогла запропонувати чогось конкретного, не сформувала бачення майбутнього і, відповідно, програла.

Фото: DW

Економіка, без сумніву, відіграла роль. Але якщо подивитися на три каденції Ердогана, то він виграє приблизно з тим самим результатом, а саме 52-53%. Єдина відмінність цих виборів полягає в тому, що вони відбулися у два тури, що свідчить про зростання антирейтингу Ердогана.

І якби опозиція зуміла висунути більш креативного молодого політика, який би уособлював майбутнє, то цілком можливо, що могла б виграти.

– Екскандидат у президенти Туреччини Сінан Оган, який у першому турі посів третє місце, перед другим туром несподівано закликав підтримати Ердогана…

– Це не несподівано. Це не були екзистенційні вибори, коли на кону – існування республіки. Там немає аж такої катастрофічної ситуації. Часто двом політикам з одного табору достатньо посваритися, щоб один із них перейшов у табір супротивника. Тому нічого дивного.

У реалізації своїх проєктів Ердоган буде розраховувати на арабів та росіян

– Що для нас означає перемога Реджепа Тайїпа Ердогана? Як тепер може змінитися політика Туреччини щодо РФ і чи підтримуватиме вона санкційну політику Заходу?

– Для нас це означає, що політика залишиться такою, якою вона була раніше. Щодо України мало що зміниться. Турки самі нам кажуть, що українсько-турецькі відносини не впливають на розвиток російсько-турецьких відносин. Тому у цьому напрямі малоймовірно, що щось зміниться. Санкції турки не підтримають. Політична і військова співпраця з росіянами продовжиться. Питання Сирії, Південного Кавказу залишаються актуальними.

Фото: Голос Америки

Економіка Туреччини, як ви розумієте, зараз не в дуже доброму стані, відтак економічна підтримка Ердогана також залишається актуальною. Тому у реалізації своїх великих проєктів Ердоган буде розраховувати на арабів та росіян. Тож певне зближення з Москвою можливе. Однак турки все одно не будуть складати всі яйця в один кошик і триматимуть усіх на дистанції. При цьому максимально виторговуватимуть свої інтереси.

Малоймовірно, що сутички між Іраном та Афганістаном переростуть у війну

– На кордоні Ірану та Афганістану знову відбулися сутички. Таліби начебто готові оголосити джихат. Які шанси, що ці сутички можуть перерости у масштабніше протистояння?

– Це – прикордонний конфлікт, який навряд чи зможе перерости у щось більше. Історія відносин між афганцями та іранцями на цій ділянці кордону – давня. Річ у тім, що американці побудували дамбу на річці, яка частково мала заходити на територію Ірану. Ця дамба – в Афганістані. Іранці очевидно цим не задоволені. Після приходу Талібану до влади, вони намагалися змістити ділянку кордону і, таким чином, захопити воду. Афганці дали відсіч. Згодом іранці побудували на кордоні безліч прикордонних застав, які перешкоджали переміщенню контрабанди. Вони обстрілювали каравани, що намагалися пройти цими стежками. В результаті в афганців урвався терпець і вони просто знищили цю заставу.

Фото: DW

Але виглядає, що іранці дуже стримано сприйняли цю ситуацію. Вони не почали мобілізацію і не перекинули, на відміну від афганців, в цей район додаткові сили. Думаю, що вони готові спустити її на гальма. Зараз точно не той час, коли Ірану слід розпочинати війну з Афганістаном.

Відновлення співпраці України з Іраном буде йому дорого коштувати

– Верховна Рада Україна запровадила проти Ірану санкції на 50 років. Зокрема, про це говорив і Володимир Зеленський. Який реальний вплив вони матимуть?

– У цьому випадку, скоріш за все, це – символічні санкції. Для нас важливо, що вони прийняті парламентом і ми, відповідно до цього, можемо пропонувати іншим країнам зробити те ж саме. Це може мати цікаве продовження. Але, звісно, якщо українська дипломатія зможе переконати союзників приєднатися до таких санкцій.

В перспективі українське зерно – стратегічно важливе для Ірану. В Ірані тривалий час – посуха. Площі сільськогосподарських земель суттєво скоротилися. Тож вони практично залежні від експорту зерна. Зараз іранці намагаються вирішити це питання за рахунок РФ. Але ми не знаємо, який буде врожай зерна там. Але очевидно, що коли РФ буде не до Ірану, тоді він потрапить у дуже складну ситуацію. Думаю, що в майбутньому будь-яке відновлення співпраці України з Іраном буде йому дорого коштувати.

Фото: Investory.news

Якщо африканським країнам потрібне наше зерно, їм варто з нами дружити

– Триває вояж китайського спецпредставника Лі Хуея. У газеті «Wall Street Journal» була опублікована стаття про те, що Лі Хуей нібито закликав США та Європу віддати РФ окуповані українські території. Згодом міністр закордонних справ Дмитро Кулеба спростував цю заяву. Як ви прокоментуєте ситуацію?

– Скажу так: якщо відбувається витік такої інформації, значить він комусь потрібний. Питання вже не в тому говорив чи не говорив китайський спецпредставник. Це вже стає важливим фактором. Думаю, що Китаю дали зрозуміти, що цей варіант не пройду.

Фото: Подробиці

– Окрім Китаю з мирними ініціативами виступили також африканські лідери. Наскільки серйозно маємо їх сприймати?

– Я не бачу логіки в їхніх пропозиціях. Якщо їм потрібне українське зерно, то вони повинні, як мінімум, дружити з Україною, а не пропонувати усілякі дурниці. Україна, як чемна країна (з точки зору дипломатії), може люб’язно вислухати цих представників і подякувати за приїзд та зусилля.

– 1 червня Вірменія і Азербайджан можуть підписати мирову щодо врегулювання конфлікту довкола Нагірного Карабаху. Чи дійсно це станеться?

– Маю дві тези. 1 червня ми не побачимо підписання такої угоди, оскільки є інформація, що вона не узгоджена і недопрацьована. Невідомо, чи вони встигнуть це зробити.

А по-друге, сторони обмінялися заявами щодо визнання своєї територіальної цілісності і в цілому можна говорити про те, що міждержавний конфлікт завершено.

Скрін з відео: Перший Західний

Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич