В українському війську стало менше фальші і бравурних маршів – Олександр Поронюк
- Субота, 09 грудня 2023
Олександр Поронюк, військовий експерт, полковник запасу ЗСУ пам’ятає, як формувалася українська армія у 1991 році. Тоді багато військових без роздумів поверталися в Україну, з гордістю міняючи кокарди з зірочкам на тризуби. І все починалося наче непогано, якби великі статути не писалися великою кров’ю.
Сучасні Збройні сили це – люди нового покоління. У їхньому мисленні немає «совка». Вони – вільні, з чіткою позицією та власною думкою. І якщо колись командирами батальйонів ставали військові передпенсійного віку, то зараз це – мужні хлопці, віком до 30 років.
Про це Олександр Поронюк розповів у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний».
Відеоверсія розмови – тут.
– Ви бачили українську армію, що формувалася у 1991 році зі здобуттям незалежності і бачите армію, яка воює зараз. Яких найбільш трансформацій зазнало українське військо?
– У 1991 році я служив в Астраханській області Росії. Коли було проголошено Акт незалежності України і прийнято постанову про створення Збройних сил України, у мене не було ані найменшого сумніву, що служитиму у рідній стороні. Слід віддати належне тогочастій Верховній Раді України, яка видала закон згідно з яким українці могли повернутися в Україну. У 1991-1994 роках, якщо не помиляюся, в Україну повернулося понад 12 тисяч офіцерів.
Пригадую піднесення з яким зустрічали військових і те, як міняли кокарди з зірочками на тризуби. Пригадую як солдати строкової служби та їхні батьки створювали народознавчі світлиці – близькі і рідні. Це робилося на противагу «червоним куточкам» та «ленінським кімнатам» із портретами мерців політбюро.
Усе починалося досить непогано. Хоча все таки 800 тисяч для України в якої – 10000% падіння ВВП і страшенна інфляція… Коли я вперше, будучи в чині капітана, зустрівся з іноземцем і він запитав мене про заробітну плату, я подумки намагався перевести наші купони в долари. Кажу: «25 доларів». Американець питає: «На добу?». «Та ні, – кажу. – В місяць». Він довго не міг у це повірити, але саме так було. А було ще гірше. Військовослужбовці по 8 місяців не отримували грошового забезпечення. Офіцери, котрі ходили на командні пункти, втрачали там свідомість, оскільки свій пайок віддавали дітям.
Хоча можливо завдяки тому, що у 2000-их роках хлопці втрималися, зараз вдалося стримати ворожу навалу. Адже без професійних офіцерів, сержантів армія це – не армія.
ЗСУ це – люди зі своїм «ego»
– А якими є теперішні новобранці ЗСУ і чим вони відрізняються від тих, котрі проходили військову службу в 1990-их роках?
– Це – абсолютно інші люди. Вони – вільні, зі своєю думкою, котрі не переживають, що про них скажуть. У них є своє «ego». Це безперечно тішить.
– Але інколи ми все одно чуємо про якісь неприємні речі. На вашу думку, теперішні Збройні сили України це більше – «совок» чи армія НАТО?
– Я би поставив питання по-іншому: чи витримала б армія НАТО той натиск, що витримали наші військові? Я часто спілкуюся з друзями з Балтики, з Польщі. Якби кацапи вдарили з тієї сторони, то невідомо, де б вони були.
Якщо солдат окопався, він – живий
– Тож можемо говорити про високий рівень підготовки наших військових?
– Якщо зробити екскурс, наша повноцінна бригада була у складі американців в Іраку. Наші військові не поступалися за жодними критеріями: ані за професійністю виконання завдань, ані за збереженням життя та здоров’я, ані за участю в бойових діях. Просто у нас не було узгодженості і стандартів НАТО. Адже це – величезна платформа для спілкування. І як би там не було, але ще до сьогоднішнього дня відбувається модернізація Збройних сил України. Це б’є по людях. До прикладу, у нас були заступники командирів з морально-психологічного забезпечення. Зараз їх розприділили поміж чотирма структурами: МПЗ, ЦВС, прес-служби… Так само в інших військових структурах.
Як би я не хотів, але Україна зараз це – величезний полігон для випробування всього. Я не говорю про безпілотники чи ще щось… ніхто не думав, що буде Перша світова війна і люди ритимуть окопи, щоб зберегти себе. Але якщо солдат закопався, у нього є шанс вижити. У НАТО такого немає. Там має хтось прийти, приїхати і щось зробити. Але так не буває.
– Чи можемо ми використовувати досвід Першої світової війни, як базу для подальших рішень?
– Думаю, для багатьох світових військових фахівців була цікавою стаття Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Він, як фахівець сказав те, що бачив і думав. Але за зразок взяв роботи російського генерала, який написав про окопну Першу світову війну і що потрібно робити для того, аби зберегти життя солдата. Якщо солдат окопався, він – живий.
Мені пригадався 2014 рік, коли наша Володимир-Волинська бригада пішла в сторону Сходу, на рубіж. Вони стали на дорозі, до них прийшли місцеві мешканці, разом випили, а вночі їх розстріляли. Після того українська армія перестала зупинятися на дорогах. Якщо це було необхідно, перед тим виходили і ставили дозори. Тобто всі великі статути писані великою кров’ю. І коли хтось говорить, що мовляв ми собі щось придумуємо, це не так. До цього спонукала пролита кров солдата.
Деяким комбатам по 27 років
– Чи можемо сказати, що в Збройних сил України – молоде обличчя? Зокрема це стосується і Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного про якого ви згадали. Це – добре чи погано?
– Я знаю комбатів, випускників нашої Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яким по 27 років. Схиляю перед ними голову. Хоча до початку війни командир батальйону був у віці 42-47 років. Тобто це була така почесна посада, щоб піти на пенсію. Зараз – 27 років. У нього в підпорядкуванні дядьки, які працювали на заробітках по цілому світі. І цей хлопець керує ними жорстко, прагматично, з урахуванням сучасних реалій ведення війни. Вважаю, що це – наше майбутнє.
– Що в основному змінилося в українській армії?
– Зменшилася кількість фальші і бравурних маршів. Ми не даємо бравурних маршів. Якщо хтось і дає, то це хтось зі сторони. Люди, бригади, які ідуть на фронт свідомі того, що їх може чекати. Це – дуже важливий фактор. Переконаний, що з цієї війни ми вийдемо переможцями і українська армія буде еталоном для створення інших армій світу.
Розмовляли Ярина Капітан, Віктор Біщук
Записала Олеся Когутич
