Головне за день

Ядерна зброя в Білорусі, чому Бахмут порівнюють зі Сталінградом, керовані авіаційні бомби і Су-35, нинішня позиція Китаю та коли настане артилерійський паритет – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» – військовий експерт Петро Черник.

«Бахмут – Сталінград навпаки»

– Ворог не полишає спроб оточити Бахмут, зараз вони кидають у бій вже максимально підготовані підрозділи. Яке там є наше завдання?

– Перемолоти якомога більше ворожих військ. Я дуже люблю історичні паралелі, і нинішня унікальність полягає в тому, що їхній терорист Гіркін почав говорити, що Бахмут – це Сталінград навпаки – там умогилюється величезна кількість російських військ. Це, як свого часу, нацисти зламали собі зуби під Сталінградом, а потім радянський союз пішов у великий контрнаступ. Зараз Бахмут має це ж стратегічне значення. Він об’єктивно стратегічна височина. Я там неодноразово був і добре знаю, як виглядають усі терени в реальності, це – ключі для розвитку успіху у бік окупованих Сєвєродонецька та Лисичанська. Плюс 42 км до Дебальцевського стратегічного залізничного вузла, бо «КАМАЗами» чи «Уралами» туди боєприпаси не довезти. Пам’ятаємо, що HIMARS працюють на 84 км.

Ми хибно думаємо, що якщо вийдемо з Бахмута, то лінія розмежування буде поруч. Ні, це наступна забудова міської конгломерації: або Часів Яр – Костянтинівка чи Краматорськ – Слов’янськ. А це подальші великі руйнування і серйозний психологічний момент.

Разом з тим, пам’ятаємо вислів Наполеона, що «можна програти усі битви окрім останньої». Він блискуче виграв Бородінську битву, але при Лейпцігу і Ватерлоо – програв. Тобто, відхід з Бахмуту (якщо наше воєнне керівництво так вирішить) не буде катастрофою. Нам важливо виграти війну.

Росіяни все ще атакують

– На Сході, у напрямку Авдіївки, за даними Інституту вивчення війни, російське військове керівництво імовірно залучило до наступу значну кількість підготовлених підрозділів «Вагнера»…

– Східний плацдарм повністю виконує своє стратегічне призначення – знищення ворога. Але мусимо пам’ятати, що противник має великий людський ресурс. Дійсно, відбулися зміни акцентів, які стосуються тактики і способів його застосування. Приміром, якщо у 2022 ворог у березні втратив 3 500 особового складу і поза 900 одиниць техніки, то уже в грудні – наші захисники перемололи понад 21 000 особового складу і 300 одиниць техніки – класична сталінська методичка, яку росіяни з успіхом виконують. Людське життя для них ніщо.

Їхній «великий стратегічний наступ» затихає, але не скасовується. У напрямку Бахмуту росіяни ще у стані атакуючих військ, а ми – у маневреній обороні. Коли саме настане точка перелому, де і за яких обставин це відбудеться – на розсуд Генштабу. Я підтримую стратегічну концепцію, що не вартує в деталях обговорювати усе, що стосується нашого контрнаступу. Він обов’язково буде, але треба залишити це без анонсувань і обговорень. Харківської наступальної стратегічної операції ніхто не бачив заздалегідь, а вона відбулася.

– Бої зараз точаться також у напрямку Сватове – Кремінна, які там є відмінності?

– Жодних. Абсолютно увесь фронт зараз стратегічно важливий. Щодо ділянки Сватове – Кремінна, то важливо розуміти одну деталь – траса С-66 є важливою артерією для довезення боєприпасів.

Однак зараз уся лінія розмежування, це близько 800 км, є дуже важливою. Усе важить – пізніше доведеться відбивати абсолютно усі наші землі, питання лише у який спосіб і коли.

«Росіяни не настільки сильні, як вони цього хотіли б»

– Рік широкомасштабної війни в Україні. Оскільки росіяни не розраховували на такий термін, це не могло не відбитися на їхній промисловості, і, зокрема, на військовій техніці. На фронт вже тягнуть Т-55 і це, хоча й застарілі, але ж усе таки танки і їх потрібно нищити.

– Безперечно. У танковому бою у нього немає жодного шансу проти M1 Abrams, Leopard 2, Challenger 2, прокачаного польського PT-91 Twardy чи модернізованого чеського. Однак вони ще можуть виконувати свою погану роботу у частині ближньої артилерії. Стати такими собі замінниками мінометів 82-го чи 120-го калібрів. Російський воєнний комплекс став на шлях деградації. Наймолодші з Ту-95МС з яких завдаються важкі ракетні удари – 1993 випуску; Ту-22М3 – 92 року. Наймолодший з радіолокаційних А-50 (на якому відбулася «бавовна» в Білорусі) – 91 року, а МіГи-31, які несуть ракети «Кинджал» – 1994. Корпорація МіГ практично деградувала. Танки Т-72 теж росіяни виробляти не зможуть, ця лінія занепадає.

Як колись сказав Отто фон Бісмарк «росіяни не настільки сильні, як вони цього хотіли б, але не настільки слабкі, як би цього хотіли їхні сусіди». Путін, після підозри кримінального суду в Гаазі, буде битися до останнього. Йому 70 років, а тирани мають властивість тримати владу до останніх своїх днів. Разом з тим, немає таких тираній, які би не закінчувалися, питання лише ціни, яку українці заплатять за умогилення московського імперіалізму. На жаль, це може тривати довше, ніж нам цього хотілося б.

– Ворог вже декілька разів застосував керовані авіаційні бомби, які у наших Повітряних силах називають новим викликом. Що це за зброя, наскільки вона технологічна?

– Їх можна виробляти, але це вже не будуть ті величезні запаси, як раніше. У першу чергу, йдеться про КАБ-500 – бомбу, яка скидається з літака і може в плануючому режимі завдавати ударів до 9 км. Також інша бомба УПАБ-1500В – вона може сягати до 50 км. Збивати їх практично неможливо. 500 чи 1500 – це вага самої бомби, правда, еквіваленту тротилу в них трохи менше, бо частина ваги йде на авіоніку і авіатехніку. Але все одно це дуже багато.

Найважча ракета Х-22 містить 960 кг тротилу і ми бачили, як ракета складає п’ятиповерхівку. Щоб з ними боротися потрібні далекобійні ракети класу повітря-повітря AIM-120 AMRAAM. Зараз йдеться про те, що їх будуть намагатися інтегрувати у словацькі і польські, прокачані НАТО МіГи, які ми отримуємо. Щойно така зброя прибуде, у нас з’являться перспективи збивання ворожих літаків до того, як вони випустять свої боєприпаси. Бо з Patriot чи NASAMS полювати за ними не зовсім коректно, це порушуватиме безпеку створеного цими ЗРК купола захисту. Війна – це ще й протистояння інтелектів.

«Коли витрати боєприпасів у нас і росіян будуть 7 000»

– Якою є нині ситуація з російським вогневим валом, який був на початку війни – ворожою артилерією?

– Середній ресурс 1000-1200 боєприпасів на один ствол, а увесь метал, що застосовувався у радянській зброї, завжди програвав у якості європейському. Тому почався процес балістичного зношування їхньої артилерії. Вони не мають чим це повноцінно замінити, але є нюанс – на початок війни вони мали штатної артилерії усіх калібрів у межах 5,5 тисяч, зараз загальна кількість їхніх знищених стволів близько 2 650. Є ще близько 3000 стволів, які будуть застосовуватися. Плюс на складах у ворога ще є гаубиці Д-1 зразка 1941 – їх від 5 до 7 тисяч. Чимало з них вже не зможуть працювати.

Зменшується кількість і боєприпасів у росіян. На початок війни вони мали запас від 15 до 20 млн – це дуже багато. Для порівняння – армія США на початок війни мала 2,5 млн снарядів 155 міліметрів. Це дозволяло росіянам виставляти величезні вогневі вали. Від травня по вересень ворог здійснював по наших захисниках від 45 тис до 80 тисяч пострілів в день. І ми витримали цю страшну вогневу напругу. З часу Другої світової війни нічого прецедентнішого не було.

Зараз росіяни можуть випускати в місяць 125 тисяч боєприпасів, орієнтовно, це 14-15 тисяч на день і цей показник зменшуватиметься.

Великий європейсько-американський конвеєр запрацював. У США до літа випускатимуть 50 тис. боєприпасів, влітку і цей показник буде рости. Швидше, на жаль, наразі не буде. Коли точка витрати боєприпасів у нас і росіян перетнуться на цифрі 7000, тоді почнемо їх переважати і це вже буде ґрунтовна артилерійська передумова для нашої перемоги. Та для цього потрібен час. Важливо лишень, щоб китайці не почали активно підтримувати росіян. Бо виросли вони з однієї воєнно-технологічної школи радянського союзу і боєприпасів різного роду в китайців багато.

– На це вже давно відважилися іранці. Вони й далі постачають «Шахеди», нічні атаки якими по Україні постійно повторюються. Слава Богу, нашому ППО вдається з ними боротися. Ці дрони є дешевими і Іран їх робить навіть під дією санкцій. А чи можемо ми виготовляти якийсь аналог «мопедам»?

– У цій війні дрони зайшли, як ударна бойова одиниця. І тут у нас усе рухається правильно. А деталі: що, як, якої якості – не будемо давати ворогові інформацію.

«Може їм уже бракує інших типів літаків»

– Щодо авіації – нам передали МіГи з Польщі та Словаччини, а росіяни розпочали застосовувати на фронті свій новий винищувач Су-35. Чи є ризик зміни балансу контролю повітряного простору?

– Не погоджуся з тим, що розпочали. Росіяни і на початку цієї війни застосовували винищувач Су-35. Навіть заходили на ньому у наш повітряний простір. Те, що зараз є активізація саме цього літака, який вважається найновішим в РФ, є ознакою того, що може їм уже бракує інших типів для завдання ракетно-бомбових ударів, тих же Су-24 чи Су-34.

Знову ж таки, навантаження на усю їхню авіацію, яка вважалася не найкращою, суттєво зросло. Шойгу хвалиться, що 90% їхніх летунів пройшли бойове застосування. Але він не говорить про те, що на Ту-95МС, при нормі вісім ракет Х-101, вони беруть лише чотири. Бо ця ракета важка (2,5 тони) і тоді зростає навантаження на усі вузли і механізми літака. Нових літаків вони уже не збудують. Тож активізація зараз Су-35 означає, що у них є великі проблеми. Застосовують вже те, що мало б зберігатися, як цінний запас.

– Путін вирішив розмістити певну кількість ядерних боєголовок в Білорусі. Чи ще живий «годинник судного дня» після року розмахування РФ ядерним дрючком?

– Живий, перевели на 30 секунд ближче до апокаліпсису. Якщо до початку цієї війни він стояв на позначці 2 хвилини, то тепер часу на пів хвилини менше. Навіть під час Карибської кризи 62 року він не сягнув такого показника. Навіть, коли у 1953 СРСР випробував термоядерну зброю у Семипалатинську, не було такої напруги, як зараз. Концепція другої армії світу – зазнає поразки в Україні. Путін мусить піднімати для свого населення градус пропагандистського наративу.

Пам’ятаємо принципове правило: страх живий доки його підтримує бидло. Щойно воно втрачає довіру до тирана – він гине. Доля Каддафі усім відома – він загинув у важких муках, і це не єдиний приклад.

«Червоний імператор Сі Цзіньпін прагне досягнень»

– Можливо, ситуація з Білоруссю не є несподіванкою для Китаю? Чи це не пас в їхню сторону для підтримання їхньої позиції, як миротворців? Рік Китай мовчав про ситуацію в Україні, а зараз з’явився зі своїм мирним планом. До цього йому вдалося умиротворити Іран та Об’єднані Арабські Емірати.

– Ви слушно це підмітили. Примирення саудитів і іранців це блискуча перемога дипломатичного Китаю і дошкульна поразка США. Для Китаю дуже важливо увійти у процес заморожування конфлікту, що стане гігантською поразкою колективного Заходу. Якщо Захід ковтне такий сценарій, то у китайців буде серйозний формальний привід почати свою воєнну авантюру стосовно Тайваню.

Але, знову ж таки, усе не так однозначно і категорично. Для наших союзників розміщенням ракет у Білорусі не є чимось особливо новим. Вони давно вже зрозуміли про що йдеться, тому готуються. Потужні літаки F-22 Raptor вже передислоковані до Польщі, а стратегічний бомбардувальник США Boeing B-52 з ракетами, які можуть нести унікальний ядерний боєзаряд, пролетів акваторією Балтійського моря під самий Санкт-Петербург.

На мій погляд, великий колективний Захід нарешті почав адекватно оцінювати ситуацію у світі.

– Сі Цзіньпін з’їздив у Москву, а розмови з українським президентом так і не було. Чому? Китай не вважає це за потрібне?

– Не уявляю собі, яким був би наш діалог з китайцями. Не забуваємо, що там також велика тиранія і якщо думаємо, що китайці чимось кращі за московитів, то це не так. Червоний імператор Сі Цзіньпін прагне досягнень. Covid-19 ніщо інше, як репетиція виходу на арену серйозного гравця. Уже давно говориться про те, що Covid це штучний вірус.

– Чи не складуться обставини так, що Китай збере велику коаліцію (Бразилія до неї вже доєднується) і створюватиме картинку великого перемовника, схиляючи і наших союзників до цього?

– Важко спрогнозувати. Щоб запобігти планові проросійсько налаштованих країн у нас є час до початку президентської кампанії в США, яка буде визначальною. І якщо таки відбудеться атака Китаю на Тайвань – США двох майданчиків не витягне.

Записала Наталка Сохан