Головне за день

Під час зустрічі в Рамштайн було заявлено про безпрецедентну військову допомогу Україні. Це змусило росіян атакувати швидше, аніж вони планували. Однак завдяки тій зброї, яка у нас вже є, а також активній допомозі партнерів, «весна буде за нами», у цьому переконаний голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко.

У програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» говоримо про постачання танків, артилерії, російські кулі з кутовими відбивачами і про те, що можуть військові змінити у міністерствах.

– Якою, станом на зараз, є ситуація на Донеччині?

– Ситуація – досить серйозна, проте контрольована. Бої загострилися по всій лінії. Ми розуміємо, що це почалися або тривають дії, пов’язані з наступом росіян, який вони широко анонсували раніше.

Звісно є ситуації, коли нашим хлопцям доводиться відступати, є втрати, але в цілому ворожого прориву немає. Це – основний момент. І головне, що їхній наступ був очікуваним. Це дало можливість прорахувати напрямки і показало, що завдяки тій зброї, яка у нас є, ми можемо стримувати ворога і проводити дії, затребувані часом.

Тішить той момент, що міністр оборони США Ллойд Остін пообіцяв підтримку під час весняного наступу. Це свідчить про те, що росіяни зараз вимушені атакувати. Це ніби поза їхніми планами. Скоріш за все, що вони планували провести цей наступ навесні. Але, як бачимо, весна буде за нами. Тепер потрібно втриматися, акумульовуючи і використовуючи ті засоби, які в нас є.

– Деякі одіозні особи в РФ вже озвучили свої плани по досягненню перемоги. Як це розцінювати?

– Бачимо, що в російського військового керівництва загострилися протиріччя. Йдеться, скажімо, про конфлікти, що виникають у Пригожина, Кадирова… Усі наввипередки пропонують свої ідеї перемог. Це для російського сегменту апріорі є неправильним, оскільки про перемогу міг говорити лише один Путін.

– Усі експерти говорять про нарощення живої сили з боку росіян. Чи відчувається це на фронті?

– Це скоріше ротація їхніх військових підрозділів. Завели свіжі сили, в основному – регулярні війська. Натомість основну масу вагнерівців відвели в тил. До речі, заява Пригожина про те, що вони не набиратимуть у свою приватну кампанію ув’язнених, правдива лише на половину. Набір відбувається, хоча він і не є настільки публічним. Однак зараз їх мобілізують в регулярні військові частини, а саме в штурмові роти.

Тобто за великим рахунком змінилася не стільки методика і стиль ведення війни, як переформатування під інші структури.

Підтримка союзників дозволяє керувати боєм в режимі реального часу

– Чимало експертів вважає, що нам зараз потрібно говорити не так про авіацію, як про посилення артилерії…

– Це дуже гарно продемонструвала зустріч у Рамштайні, на якій було заявлено про артилерійську допомогу. Тішить, що серед них понад 50 тисяч снарядів калібру радянського зразка 122-мм, 155-мм. Це – дуже важливо. Адже радянський 122-мм калібр росіяни до своєї артилерії зараз не випускають. Запаси закінчилися. Можуть лише 152-ий. Натомість у нас номенклатура снарядів значно ширша. У нас є радянські 122-ий, 152-ий, а також калібри НАТО 105-ий, 155-ий.

Правильно сказано, що для зупинки наступу росіян нам артилерія потрібна навіть більше, аніж танки. Бо танки – зброя наступу. От коли ми перейдемо в контрнаступ, танки у нас стоятимуть на першому місці: і для підтримки піхоти, і для прориву лінії оборони ворожих сил. Артилерія буде займатися первинною роботою, а все решта – довершуватимуть вони.

Також тішить те, що маємо комбіновані платформи для використання артилерії та систем залпового вогню. Завдяки цим інтегрованим системам натівські засоби ураження можуть випускатися з наших пускових установок, літаків та артилерії. Вважаю, що це унікальний випадок у військовому конструюванні. Це вперше виникають такі гібриди. Вони є свідчення того, що західна технологічна інженерна машина зуміла пристосуватися до російсько-української війни. У майбутньому це дасть нам можливість абсолютно безболісно переходити на натівські зразки.

– Відомо, що активна лінія фронту 800-850 кілометрів, а потенційна – понад 2000. Якщо потрібно буде охопити усю потенційну лінію фронту, наскільки це проблемно для України?

– Будь-які зміни несуть проблеми, але я більш ніж впевнений, що все давно прораховано і на конкретних напрямках задіяні контрзаходи. Якщо б у нас на якомусь з напрямків були серйозні прорахунки, росіяни би вже цим скористалися і ми би мали наступи в абсолютно несподіваних місцях або тих місцях, де зараз відносно спокійно. Якщо навіть і не відбуваються позиційні бої, то працюють реактивні системи залпового вогню, ракети. Їх більше застосовують у східних областях, до прикладу на Харківському та Запорізькому напрямках. Адже їхні С-300 можуть долітати туди.

– Ви згадували весну як переломний момент. Захищати Бахмут і одночасно розгортати контрнаступ буде складно. Відтак до весни нам або доведеться ліквідувати цю загрозу, або відступати…

– Думаю, що плани прописані і на випадок виходу з Бахмуту, і на випадок – його утримання. Аналіз проведено серйозно. Наша військова машина має можливості швидко змінювати свої дії і мобільно реагувати на ситуацію. Підтримка союзників, яку ми зараз маємо, дозволяє практично керувати боєм в режимі реального часу. Можемо бачити переміщення їхніх військ. Вони ж цього не бачать, оскільки вся інженерія, електронна система НАТО, Європи працює на нашу користь, а не на їхню. Це ми можемо бачити, починаючи з google maps і, закінчуючи високотехнологічним супутниковим зв’язком, супутниковим спостереженням, gps-навігацією.

Кулі – один із дешевих способів турбувати нашу ППО

– Чимало аналітиків говорять про нарощення біля кордонів з Україною російської авіації, зокрема винищувачів. Для чого це робиться?

– Скоріш за все для того, аби утримати свої війська, надати їм підтримку у разі, якщо атака захлинеться або ми перейдемо в контрнаступ. Говорити про накопичення їхньої авіації поблизу наших кордонів з метою якогось спеціального застосування напевно не варто. Адже маємо приклад авіабази Енгельс та інших аеропортів, розташованих набагато глибше в РФ, які зазнавали уражень. Це більше схоже на психологічну підготовку до якоїсь атаки і для збереження свого наступального потенціалу.

Боятися цієї авіації, коли ми дуже насичені засобами ППО… До того ж пригадаємо Рамштайн-8, який дав більше 4 чи 8 тисяч керованих ракет. Це більше, аніж Росія має всієї своєї авіації.

– Росія запустила кулі з кутовими відбивачами. Їх фіксували над Києвом, Дніпром і, навіть, над Молдовою та Румунією. Що це за пристрої?

– Якщо не можеш запропонувати якісний продукт, завжди пропонуєш сурогат або підробку. Тобто, якщо вони не мають можливості ефективно застосовувати Шахеди, ракети чи інші засоби, вони будуть пробувати різні способи. І це, скоріш за все, одна із таких експериментальних дій ворога, щоб побачити як ми будемо на це реагувати. Але до цього слід ставитися серйозно. Бо коли весь час кричать «Вовки!», треба бути пильним, аби їх дійсно не пропустити.

Станом на зараз це – не керовані засоби. Вони просто летять туди, куди подме вітер. Тож якщо їх буде застосовано в індивідуальному порядку, це не матиме ефекту. Але якщо за ними буде слідувати щось інше, варто бути пильним.

– Чи фіксували щось схоже під час розвідувальних дій окупантів на сході?

– Ні. Це таке собі ноу-хау. Це – один із дешевих сурогатних способів турбувати нашу систему ППО.

Люди з війська можуть навести порядок там, де це не вдається політикам

– Першим заступником Олексія Рєзнікова призначено генерал-лейтенанта Олександра Павлюка. На вашу думку, чи варто забирати в міністерство людей, досвідчених у військовій справі, які можуть краще прислужитися у Генеральному штабі?

– Найкраще про це розказав би сам міністр. Але наскільки я знаю, був окремий Указ Президента України про те, щоб призначити Олександра Павлюка, якого я теж знаю особисто. Це – авторитет чесного генерала, відданого своїй справі. Окрім того, зрозуміло, що військова людина з поля бою не дозволить незрозумілих речей. У нього є свій величезний досвід і команда. Павлюк побував на багатьох керівних посадах. Особисто мене тішить те, що люди з війська зможуть навести порядок там, де це не вдається політикам. І це – важливо.

Коли було АТО усі кричали: «Атовці повернуться і наведуть порядок», а потім: «А чого вони не наводять?». А тепер я знаю, що в цих колах пішов рух. Бо наскільки мені відомо, Олександра Павлюка вважають першою такою пташкою.

– Що хлопці і дівчата на передовій говорять про 24 лютого?

– Переважно діляться спогадами про те, що робили рік тому.

– Тоді ви теж були у студії ТРК «Перший Західний» і говорили, що повномасштабного вторгнення не буде. У це ніхто не вірив.

– Не те, що не вірив. Ми вважали, що тими силами і засобами, які вони мали на той час, це не буде успішним. І ми були праві. Дурня завжди можна переконувати у тому, щоб не стрибав з моста. Але якщо він вирішить стрибнути – це буде його рішення. Хоча ми знаємо, що це буде летальний наслідок.

Розмовляли Ярина Капітан, Ніна Сукач

Записала Олеся Когутич