Головне за день

26 березня президент Володимир Зеленський звільнив Олексія Данілова з посади секретаря РНБО. На думку Миколи Бучина, професора політології та міжнародних відносин НУ «Львівська Політехніка», причин такого рішення може бути декілька.

Зокрема, Данілов був схильним до різких та резонансних заяв. Дві останні, щодо рекомендацій Америки не бити по НПЗ Росії та реакція на мирні ініціативи з боку Китаю могли не сподобатися як США, так і КНР.

Яким буде політичне майбутнє Олексія Данілова; у чому «дитячість» дій Мар’яни Безуглої; чому її новий законопроєкт шкодить іміджу України? Про це – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний».

Відеоверсія розмови – тут.

– Народні депутатки України Мар’яна Безугла і Галина Третьякова пропонують заборонити дії громадян, які хочуть самостійно захищати інтереси України за кордоном. Якщо ухвалять законопроєкт про кримінальну відповідальність за «привласнення державних функцій», то людей можуть саджати на 10 років або навіть на довічно. Як правильно розтлумачити поняття «привласнення державних функцій»? 

– У цьому законопроєкті є дуже багато нюансів. По-перше, багато запитань викликає саме формулювання «привласнення державних інтересів, державного представництва чи державних функцій». Це настільки незрозуміле і розмите визначення, що під нього можна підвести будь-які елементи контактів з зарубіжними громадянами чи ЗМІ. До прикладу, коментар, даний закордонним масмедіа, участь у спортивних змаганнях, культурних заходах, що теж є представництвом держави на міжнародній арені, можна трактувати як таку злочинну дію і теоретично карати довічним ув’язненням. Коли Україна веде потужну боротьбу з однією з найбільш потужних армій світу, коли будь-які контакти і зв’язки можуть зіграти вирішальну роль для нашої перемоги, такі речі є незрозумілими. Якщо формулювання дуже розмиті, тоді спрацьовує відомий принцип: «Друзям – все, а ворогам – закон». Таке формулювання дозволяє для друзів закривати очі і вважати, що нічого не було, а ворогам приписувати важкі злочини і чи не на довічно садити. Це буде елементом тиску на опозицію або на тих, хто має іншу думку. Це – дуже небезпечно для демократичного суспільства.

Законотворчі жарти Мар’яни Безуглої це – «дитячість»

– Чи виправданим за «привласнення державних функцій» є покарання, терміном на 10 років або на довічне ув’язнення?

– Важко не звернути увагу на жорстокість покарання. До прикладу, у Кримінальному кодексі України за такий злочин, як «державна зрада» передбачено максимум до 15 років ув’язнення. Виходить, що кримінальна справа карається 15 роками, а наслідком абсолютно незрозумілого «перебирання функцій держави» може виявитися довічне ув’язнення людини. Це – абсолютно не співмірні речі. Вони ламають логіку покарання, відповідальності, кримінального кодексу. У підсумку точно не додає бонусів іміджу нашої держави.

– Ця ініціатива обурила багатьох волонтерів, і громадських діячів. Згодом Мар’яна Безугла повідомила, що це був жарт.

– Коли ми говоримо про законодавчий процес, статус і роль парламентаря, як представника народу, як людину, котра творить закони і визначає правові рамки в яких живе суспільство, це – серйозне і відповідальне завдання. Тому коли народний депутат України дозволяє собі використовувати їх, як жарт чи провокацію, що вносять дисонанс у суспільство. Це, як мінімум, неправильно. Певною мірою це характеризується таким словом, як «дитячість». Адже сформована, цілеспрямована людина не буде займатися такими речами. Ця «дитячість» нівелює поняття парламентаризму, законодавства, важливості законів, як нормативно-правових актів вищої юридичної сили. Це шкодить іміджу України, нівелює певні цінності державотворення. Тож таких «жартів» потрібно максимально уникати, бо вони йдуть лише на шкоду.

Невже депутатам від «Слуги народу» немає чим зайнятися?

– Питання із відставкою Валерія Залужного також спочатку розганялося через позицію Мар’яни Безуглої. Відстежували реакцію. Згодом відбулося і саме звільнення Головнокомандувача ЗСУ. Чи не може бути це «пробною кулею»?

– Цілком можливо. Однак механізм цієї «пробної кулі» був вибраний дуже невдало. Думку суспільства можна дізнатися більш простими і резонансними способами. До прикладу, запустивши в інтернеті опитування або виклавши банальний пост про таку ініціативу. Відтак почути думки громадян. Але коли ми говоримо про такий важливий механізм, як законодавчість, як право законодавчої ініціативи, як творення законів, що регулюють суспільне життя, то це – абсолютно недоречний механізм з позиції співмірності важливості і провокативності. А, по-друге, виникає питання: невже народним депутатам від партії «Слуга народу» немає чим зайнятися? У цей важкий час потрібно прийняти сотні законопроєктів, необхідних хоча б для того, щоб стати членами ЄС, удосконалити безпекову систему тощо. Але ми замість того, щоб приймати архіважливі рішення і займатися корисними справами, витрачаємо час на створення і реєстрацію законопроєкту, який потім подаємо як банальний жарт.   

– Попри все, чи є в цьому законопроєкті хоч невеликий конструктивний сенс?

– Є проблема того, що певні чиновники роблять якісь речі не від імені держави, не сповідуючи офіційну лінію держави і це, своєю чергою, може нашкодити державним інтересам. Але маємо розуміти, що є питання чиновника, який офіційно завжди представляє державу. Є чіткий перелік осіб, котрі мають виконувати повноваження держави на міжнародній арені і перелік чиновників, які мають здійснювати ці повноваження всередині країни. І зовсім інша річ, коли йдеться про звичайного громадянина, який, по-перше, згідно з демократичними принципами державного функціонування, має право контактувати з іншими особами і висловлювати свою позицію. Адже це – елемент демократії. За такі речі у жодній демократичній країні карати не можна.

До речі, читаючи під постом Мар’яни Безуглої коментарі громадян, помітив багато критики на адресу Офісу президента, який також має гіперболізовані повноваження, що не відповідають Конституції. Зокрема, представляючи державу на міжнародній арені, згідно з чинним законодавством, не має на це офіційних повноважень. Виходить, що до звичайних громадян це правило має застосовуватися, при тому в самій системі органів влади порядок до кінця не наведений. І в тім також – певний парадокс.

Данілов непогано вписувався у команду президента

– Олексія Данілова звільнили з посади секретаря РНБО. За інформацією нардепа Гончаренка, Данілова можуть відправити послом у Норвегію. Перед тим був звільнений Валерій Залужний. Його призначили послом до Великої Британії. Чи простежується у цьому якась тенденція?

– Для мене відставка Олексія Данілова стала певною несподіванкою, як грім серед ясного неба. Бо насправді ніщо не віщувало таких ротацій в безпекових структурах України. На мою думку, Данілов непогано вписувався у команду президента. Він сповідував ту генеральну лінію, яку владна партія і глава держави вели і на внутрішній, і на міжнародній арені. Свого часу він відіграв важливу роль у внутрішній політиці. Саме за його секретарства РНБО перетворився на більш дієвий орган, коли почали застосовуватися інструменти санкцій проти олігархів та проросійських владних політиків. Він вивів цей орган на вищий щабель. Він ніколи не мав публічних конфліктів з Офісом президента і з самим главою держави. Тож це звільнення є для мене дивним. І те, що новий секретар РНБО дізнався про своє призначення в день підписання указу свідчить про відсутність ефективної комунікації між суспільством та владою. Цей брак комунікації відчувається скрізь.

Мені трохи бракує інформації, аби сказати про можливі причини відставки. Можу висловити лише свої міркування. По-перше, говорячи про безпекові структури, ми не можемо знати про усі нюанси. Можливо існували якісь конфлікти, накопичувалися недосказаності, що в підсумку і призвели до відставки секретаря РНБО. По-друге, Україна, зважаючи на міжнародну ситуацію, перебуває на певному перехресті. Цілі, поставлені раніше, до прикладу, контрнаступ влітку 2023 року, не були досягнуті. Зараз ініціатива – на боці Росії. Міжнародний контекст також не надто сприятливий для України. Ці всі речі вимагають певних ротацій і зміни стратегії. Цей варіант добре вписується в нещодавні заяви з боку уряду про те, що гряде масштабна реформа системи органів державної влади, скорочення міністерств, об’єднання тощо. Можливо, відставка Данілова і призначення нового секретаря РНБО лягає в канву масштабної зміни, трансформації системи та державної політики. До речі, десь і президент це підтвердив, коли заявляв, що хоче нової стратегії, нових рішень і нового витка боротьби.

По-третє, Данілов був схильним до різких і резонансних заяв. Дві останні заяви, які він робив це – коментар щодо рекомендацій Америки не бити по НПЗ Росії. Він дуже різко відреагував на це. Ще різкіше відреагував на мирні ініціативи з боку Китаю. Там навіть були певні словесні ігри з прізвищем цього чиновника. Звісно, це сприйнялося як певна образа. Тож можна припустити, що у відповідь і США, і Китай почали дипломатично тиснути на Україну. І це також могло стати останньою краплею, що призвела до звільнення Данілова.

Насправді про реальні причини зможемо судити лише тоді, коли побачимо, яка подальша доля чекає на Олексія Данілова.

Розмовляли Ніна Сукач, Стас Гордієнко

Записала Олеся Когутич