Головне за день

Голова Пентагону Ллойд Остін за підсумками «Рамштайну» заявив, що далекобійні ракети самі по собі не допоможуть перемогти РФ. Він наголосив, що не існує засобу, який сам по собі буде вирішальним» у війні Росії проти України, натомість підхід США полягає в інтеграції різних засобів для найкращого результату. «Ми продовжимо робити все, аби гарантувати, що в них (українців) є усе, аби досягати успіху та створювати правильну динаміку на полі бою», – зазначив він.

Про наступ України углиб території Росії, ймовірність перемовин з державою-агресором та вибори президента США – у програмі Міжнародні новини на ТРК «Перший Західний» професор міжнародних відносин Військової академії США Вест-Пойнт Роберт Персон.

Відеоверсія розмови – тут.

«Курщина для Путіна проблема, але ще не загроза»

– Сили оборони України продовжують наступальну операцію в Курській області та утримують там території. Як цей наступ може вплинути на стабільність путінського режиму?

– Наголошу, буду висловлювати лише особисті думки, які не відображають позицію уряду США чи збройних сил. Курська операція, звісно, ознаменувала багато цікавих деталей, які лише починаємо розуміти. Йдеться про цілі цієї операції та її стратегічні наслідки. Як на мене, наступ у Курській області став причиною реальних політичних проблем Владіміра Путіна. Водночас, наразі це не є серйозною загрозою для стабільності його режиму.

За останні 2,5 роки він багато зробив, аби приховати від суспільства реальність та ту ціну, яку Росія платить за війну проти України. Однак зараз йому це буде складніше робити, адже війна прийшла на його землю і торкнулася життя пересічних росіян. Разом з тим, Путін контролює російський інформаційний простір, і поки ми не бачили такого суспільного спротиву путінському режиму, який міг би становити для нього серйозну загрозу.

У той же час, складно щось аналізувати по Росії та по протестному потенціалу, спостерігаючи за цією країною ззовні. Звісно, у всього є межі, і в росіян – теж. Є межа зламу і якщо її перейти, тоді все це може вийти назовні і перетворитися у спротив режиму. Ми поки що не знаємо, коли для кожного росіянина настане такий момент. Водночас такі події, як на Курщині, точно сприяють тому, що росіяни наближаються до межі зламу свідомості. Але вона не є достатньо шоковою і грандіозною, яка могла би змусити багатьох росіян вже вийти на вулиці.

– А яка операція могла би так шокувати росіян, аби вони вийшли на протести і хотіли знести режим Путіна? Розумію, що це лише спекуляції, але що думаєте про це?

– Якщо чесно, то скептично ставлюся до того, що уряд України чи Збройні сили можуть зробити щось таке, що могло би спровокувати масові протести. Єдина річ, яка могла би щось подібне спричинити – це катастрофічна помилка армії Росії чи безпосередньо Путіна.

– Заступник директора ЦРУ Девід Коен вважає, що Україна буде утримувати території в Курській області ще певний час. Чи зміг би Владімир Путін та його режим пережити таку довготривалу окупацію Курської області, адже таке відбувається вперше з часів Другої світової війни?

– Поки надто рано говорити про це, адже невідомо, якими є довгострокові плани ЗСУ. Щодо Курської області можна багато спекулювати. Звісно, я бачив повідомлення в пресі про те, що ЗСУ окопується на Курщині і це може свідчити про їх бажання залишитися там надовго. Але повторю ще раз, не думаю, що операція в Курській області загрожує усій системі влади Путіна.

Мова йде про невелику частину російських територій. Тут не настільки великий масштаб проблем, який міг би спричинити сильний спротив з боку суспільства у короткостроковій перспективі. Щодо довгострокової – це велика проблема для нього, навіть якщо він зможе відвернути увагу суспільства від цього.

Поки ЗСУ утримує ці території, в України певна перевага у переговорному процесі. І це має найбільше значення для України. Поки це буде тривати, в Путіна буде якнайбільше проблем в довгостроковій перспективі.

«Адміністрація Байдена навряд чи дозволить бити углиб РФ»

– Видання Politico, що Україна представила адмістрації Байдена список цілей, які можливо буде знищити західним озброєнням. Президент Володимир Зеленський зараз закликає Білий Дім дозволити Україні бити по території Росії далекобійним американським озброєнням. Чи очікуєте ви якихось нових рішень щодо цього питання до виборів у США?

– На жаль, у мене немає доступу до тих владних кіл, які ухвалюють такі рішення. Водночас та інформація, з якою мав нагоду ознайомитись, вказує на те, що адміністрація Байдена навряд чи дозволить бити углиб Росії далекобійним озброєнням до виборів у листопаді.

Скептично ставлюся до цієї можливості з декількох причин. Насамперед, адміністрація Байдена завжди намагалася ухвалювати такі важливі рішення у консультаціях з іншими союзниками по НАТО у рамках консенсусу. Цей процес, зазвичай, вимагає багатьох раундів перемовин за зачиненими дверима і спричиняє певні плітки серед політичних кіл. Дуже часто є певний злив інформації. Зокрема, коли союзники наближаються до якогось рішення. І я такого поки не чув.

Водночас, деколи адміністрація Байдена таємно давала дозвіл іншому союзнику по НАТО реалізувати те чи інше рішення. Таке вже було в рамках дискусії про надання Україні танків, далекобійних ракет та винищувачів F-16. Звісно, США можуть дозволити, наприклад Великій Британії дати «зелене світло» Україні на удари по РФ їхніми ракетами. Вашингтон міг би дозволити Лондону взяти на себе лідерство у цьому питанні, а опісля наслідувати цей приклад.

Водночас, багато що залежить від внутрішньої політики США. Зараз Штати перебувають на фінальних етапах виборчих перегонів. І це спричиняє проблеми, саме з цієї причини адміністрація Байдена – Гарріс може зволікати із ухваленням такого значного рішення, адже воно може вплинути на динаміку передвиборчої кампанії. Знаємо, що Трамп виступає за зменшення допомоги Україні, він заявив про це публічно. За його словами, США мають бути менш залученими до міжнародних конфліктів. Отже, ухвалення цього рішення саме зараз може ускладнити передвиборчу компанію Камали Гарріс. Здатне змінити фокус передвиборчої компанії. У Сполучених Штатах є дуже відомий вислів: «бійся будь-якого сюрпризу в жовті, перед виборами». Саме тому є побоювання того, що рішення відносно війни в Україні може вплинути на рівень підтримки кандидата у президенти США.

Припустимо, що Сполученні Штати нададуть дозвіл на далекобійні удари по Росії. Україна це зробить і це спровокує дуже жорстку відповідь з боку Кремля. Такий розвиток подій може змістити фокус передвиборчої боротьби з внутрішньополітичних темп Сполучених Штатів Америки до війни в Україні. І цього, ймовірно, побоюється у Білому домі.

Давайте сподіватися, що після виборів може відбутися зміна цієї політики. Зокрема, у період після оприлюднення результатів виборів, до того, коли новий президент приступить до виконання обов’язків.

«Курська операція оживила надію на перемогу України»

– Associated Press повідомляє, що наступ України углиб території Росії підштовхує адміністрацію Байдена діяти більш рішуче – чи ви теж так вважаєте?

– Курська операція, в першу чергу, є дуже потужною демонстрацією того, що Україна може успішно проводити значні наступальні дії, має для цього спроможності і волю. Це підтверджує те, що я давно знав, Україна може воювати і перемагати, якщо їй надають для цього необхідне озброєння. Надіюсь, що цей меседж нарешті зрозуміють у Вашингтоні.

Крім цього, цей наступ відіграє і важливу дипломатичну роль. Це змінює напрямок дискусії про можливі мирні перемовини з Росією. Багато людей зараз говорять, що ж, якщо Україна зможе утримувати ці території Курській області, тоді у майбутньому вона зможе їх обміняти на окуповані Росією. Однак, не думаю, що йдеться про це.

Поясню. Цього літа були заклики натиснути на Україну для перемовин з РФ. Дехто говорив про те, що війна зайшла в глухий кут і Україна програє її. Вони натякали, що прийшов час серйозно задуматися про поступки Росії – територіальні, політичні і безпекові. Та це не був вдалий час для перемовин, бо Путін не готовий закінчувати цю війну на якихось інших умовах, ніж як на своїх максималістичних. Відважний наступ України на Курську область призупинив такі розмови, він оживив надію на те, що Україна може перемогти, якщо отримає належну допомогу.

– А цей наратив, що війну в Україні начебто неможливо виграти, зараз уже повністю знівельований, чи у США досі є люди, які так вважають?

– Звісно, скептики досі є, але думаю, що науковці та конгресмени були вражені цією операцією. Вони зрозуміли, що війна залишається динамічною, а Україна може досягти успіху.

Є ризики нових таких розмов. Важливо, щоб як тільки настане зимовий період, Україна могла зберегти за собою ініціативу. І не тільки на полі бою, А й з точки зору моралі та суспільної думки.

«План Зеленського – ознака, що в Україні не безнадійна ситуація»

– Президент Зеленський заявив, що представить план перемоги України президентові США Джо Байдену, віцепрезидентці Камалі Гарріс та експрезиденту Дональду Трампу. Що це означає і як цей план може вплинути на майбутні відносини України зі Сполученими Штатами Америки?

– Це дуже важливо, адже це демонструє, що Україна має теорію перемоги і план, як це реалізувати. Звісно, не знаю деталей цього плану, але важливо показати Вашингтону, що в Україні точно не безнадійна ситуація.

Водночас, цей план по-різному сприймуть кандидати у президенти. Все залежить від його деталей і визначення того, що можна вважати перемогою. Якщо Україна вірить в те, що цю війну вона може вести досить довго і аж до виходу на кордони 1991 року, тоді цей план адекватно сприймуть президент Байден і Камала Гарріс.

Щодо експрезидента Трампа, то він був скептичний щодо цього і заявив, що може домовитися про припинення війни за 24 години. Швидко і легко. Звісно, не знаю всього, про що думає Трамп, однак, якщо він вважатиме, що для завершення війни потрібні поступки України, а план Зеленського міститиме пункти про відновлення повного територіального суверенітету, то очевидно, що ці два погляди будуть конфліктувати між собою. І Трамп не дуже добре сприйме такий план.

«Не думаю, що дипломатія зможе покласти край цій війні»

– Президент Зеленський заявив, що план перемоги України буде містити в собі дипломатичні та економічні важелі впливу на Росію. А якими ви бачите цей вплив та яким може бути тиск з боку уряду США на державу-агресора?

– Складно відповісти на це питання, не знаючи всіх деталей цього плану і довгострокових цілей України. Раніше були заяви, що мета – відновлення територіального суверенітету України по міжнародно визнаних кордонах. Однак не вірю, що це можливо досягти через перемовини.

Не думаю, що дипломатія зможе покласти край цій війні. Справа в тім, що Владімір Путін та його режим досі прагнуть досягти своїх максималістичних цілей, а це підкорення України та встановлення там маріонеткового уряду. Не бачу його бажання проводити добросовісні перемовини з Україною.

Інше запитання у тому, як маємо далі тиснути на РФ, аби дозволити Україні досягти подальших успіхів на полі бою. (До речі, якраз вважаю, що доля цієї війни вирішиться на полі бою.)

Щодо економічного тиску на Росію, то є багато важелів впливу. Йдеться про посилення: виконання санкцій, заборони на експорт до РФ технологій подвійного призначення, контролю над енергетичною співпрацею РФ з іншими країнами, над граничною ціною на нафту… Метою цих санкцій є примус Росії до зміни політики та знесилення її військової машини. Адже Путін буде продовжувати війну так довго, скільки буде мати для цього ракети та інше озброєння.

Розмовляв Даніель Ткіє