Військова чи ліберальна: держава повинна визначитися – Павло Шеремета про економічний шлях України
- Середа, 24 січня 2024
У воєнний час економіка повинна працювати. Але який підхід буде ефективним: лібералізація чи перехід на військові рейки?
Щоб наповнити бюджет, зробити країну та економіку сильнішою, потрібно звернути увагу на лібералізацію економіки, принаймні у тих регіонах, де війна не є настільки відчутною. Такої думки дотримується Павло Шеремета, міністр економічного розвитку і торгівлі України (2014 р.), економіст. Про це він розповів у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний».
Відеоверсія розмови – тут.
– Відповідно до нещодавньої Національної стратегії доходів, змін зазнає спрощена система оподаткування. Розробники хочуть, аби цією системою могли користуватися лише дрібні підприємці, а не великий бізнес для ухиляння податків. А ті, хто отримує більше прибутків, переходили на загальну систему оподаткування. Чи спрацює така стратегія в Україні?
– До сьогодні це не спрацьовувало. Думаю, що річ не в якомусь сильному підприємницькому лобі, хоча воно є. Але зараз це не є сильною потугою, що впливає на уряд. Річ у тому наскільки є довіра до податкової системи в цілому, наскільки лібералізованою є економіка, хоча вона не є лібералізованою. До війни економіка України була однією з найменш вільних економік у світі. На останньому місці була Білорусь, на передостанньому – Україна. Наш ворог до війни мав вільнішу економіку, аніж ми, хоч і не набагато. Поки не буде вирішена низка питань, а саме: правосуддя, дерегуляції, конкуренції, демонополізації, деолігархізації, брати оцей один податковий елемент настільки ж перспективно, як спроба змінити і налагодити спрощену систему, що триває більше 10 років.
Частину економіки можна лібералізувати
– Чи можна в час війни говорити про ліберальну економіку, щоб вона працювала на перемогу?
– Чи у нас – військова економіка? Чи виробляємо ми достатню кількість патронів, гармат, ракет і всього решта?.. Думаю, що це – риторичне запитання. Воно вимагатиме позитивної відповіді і від уряду, і від самої економіки.
– Як у час війни збільшувати доходи в Україні, щоб виплачувати зарплати, бойові військовим, виробляти військову амуніцію та зброю?
– Працюючи короткий час в уряді, я розумію як готуються такі документи і хто їх готує. Їх готувало декілька департаментів Міністерства фінансів, що розуміють як перерозподілити пиріг, але мають дуже слабе розуміння того, як наростити пиріг. І це не функція Міністерства фінансів, а Міністерства економічного розвитку. Мене трохи дивує як перша віце-прем’єр, міністр і міністерка економіки підписалися під цим документом, а він би не вийшов без її підпису. Єдине пояснення, яке я можу знайти, що це – структурний маяк Міжнародного валютного фонду. У МВФ поставили вимогу, що ми повинні розробити національну стратегію доходів. Ми їм цю стратегію показали. Мабуть це потрібно було зробити достатньо швидко, щоб отримати наступний транш. Тож маємо те, що маємо.
Щоб наповнити бюджет, зробити країну та економіку більш сильнішою, маю лише один рецепт – лібералізація, яку ви критикуєте і критикуєте справедливо, оскільки маємо воєнний час. Потрібно шукати баланс. До прикладу, гуляючи Площею Ринок у Львові, Центральною площею у Чернівцях, набережною Незалежності в Ужгороді, можу назвати й інші міста, щоб нікого не виділяти, мушу нагадувати собі, що в країні – війна. Усе довкола не говорить про це. А якщо усе довкола не говорить про це, то чому ми не робимо цієї лібералізації? Мені здається, що використовуємо аргумент війни проти лібералізації. Повторю ще раз, дивлячись на більшу частину країни, немає цілковито воєнізованої економіки. І якщо це так, то чому ми не лібералізуємо цю частину України або, як мінімум, цю частину економіки? Саме таким чином наростимо цей пиріг, який потім значно легше і більше буде нарізати.
У військових і критичних галузях все має працювати швидко
– Тож ви виключаєте перехід економіки на військові рейки?
– Ні, я не виключаю, а лише закликаю до єдиної позиції. До прикладу, зараз президент і велика частина уряду перебували на Всесвітньому економічному форумі в Давосі. І вони не говорили про воєнну економіку, а заохочували інвестувати в Україну, наче у нас вже немає війни, наче ми убезпечимо ці інвестиції від ракетного удару. Цей меседж лунав на ключовій платформі. А якщо такий заклик звучить, то це означає, що потрібно лібералізовувати, значить потрібно забезпечувати правосуддя, значить потрібно забезпечувати рівні умови для всіх. Тому я закликаю державу і уряд просто визначитися: воєнний уряд – воєнна економіка. Тоді не потрібно їздити в Давос, бо це не на часі. Але якщо ми їздимо в Давос і закликаємо інвесторів інвестувати не лише у військову промисловість, тоді потрібно завершувати реформи, розпочаті 30 років тому.
– Важко закликати інвесторів вкладати кошти в економіку країни, де триває війна. Попри це маємо приклади «Рейнметалл», «Байрактар». Може це і є ознакою того, що українському уряду та економіці потрібно переорієнтуватися і запропонувати таку нішу для європейського ринку?
– Без сумніву. Таким історіям потрібно давати повне і негайне зелене світло. Де ці інвестиційні няні? Вони повинні бути на рівні заступників міністра економіки, міністра оборони, повністю супроводжувати цей процес, щоб за тиждень-два завершити всю документальну частину.
Я часто використовую приклад, як індійський інвестор прийшов інвестувати в Китай, країну, яка не перебуває у стані війни. У суботу вранці він побачив ділянку, а ввечері йому на стіл поклали усі документи, які інвестор міг би використовувати для інвестування. Нам потрібно запозичити цю ідеологію, оскільки у нас вести бізнес складно, важко, скрізь присутні бюрократичні моменти, документи, підписи, погодження. Це триває безконечно. А має бути все просто, особливо у військових та критичних галузях.
Розмовляли Ярина Капітан, Віктор Біщук
Записала Олеся Когутич
