Головне за день

Два місяці опісля найбільшої атаки на Львів від початку повномасштабної війни.  У ніч на 6 липня росіяни вдарили «Калібрами» у житловий будинок, поки мешканці спали у своїх оселях. Рятувальники дві доби розбирали завали. Десятьох людей терористи вбили, понад 40 поранили. У десятків забрали спокій і дах над головою. Одразу ж після трагедії міські урядники пообіцяли відновити вибиті вікна і виділили кошти на ремонт. Але дощову львівську осінь дехто досі зустрічає з плівкою замість вікон.

Про це йшлося в програмі «ОЧІ» на «Першому Західному».

В ніч на 6 липня мешканці будинків на Стрийській пам’ятатимуть ще довго. За ту одну ніч їхнє життя змінилося назавжди.

«Мене врятувала дружина. Мене і сина. Бо ми всі, як звикло, спали по своїх спальнях. Була тривога і дружина нас перетягнула в коридор. Вибух був такої сили, що нам зірвало люстру зі стелі. Пошкоджено все. З непошкодженого – хіба металевий чайник на плиті», – пригадує мешканець пошкодженого будинку на Стрийській Роман Коваль.

Хтось втратив оселю, хтось – найдорожчих. Про трагедію тут нагадує усе. Будівельне сміття біля під’їздів, яке колись було частиною чийогось затишку. Порожнеча замість вікон у споруді, що постраждала найбільше. Та навіть серед руїн триває життя. Мешканці порядкують на подвірї, вигулюють улюбленців. На місці прильоту працюють комунальники, а дехто і два місяці опісля чекає на обіцяні шибки. А вже холоднішає.

«Тут нема скла. Вікно взагалі не відкривається. Застопорило. Я не знаю, коли зроблять. Ну сказали: «Чекайте. Зробимо». Тому що в нас вікна аркою йдуть і то мусить бути…»,  – говорить мешканка пошкодженого будинку на Стрийській Анна Малех.

У її квартирі вікна досі заклеєні плівкою. Хоча жінка не скаржиться. Мовляв, горе не в неї одної. Добре, що жива і встигла кішку врятувати. Вона перепрошує за безлад, не прибирає поки шибки не вставлять. Наразі відновили стіну і замінили двері.

«Не було тої стіни зовсім. Люди, коли виходили, кричали: «Дірка, дірка. Нема стіни. Думали, чи жива. Бо може мене тут присипало», – продовжує жінка.

Володимир незадовго до атаки завершив у квартирі капітальний ремонт. Зараз усе доводиться відновлювати знову.

«В мене вирвало вікна. Самого мене кинуло сюди, біля холодильника. Єдине, що я встиг – це схопити речі, вибігти на вулицю і сховатись в підвал.  Раму і скло розірвало по діагоналі, як під лінійку», – пригадує мешканець Володимир Шатський.

Вікна чоловікові замінили. Щоправда декілька днів тому. На якість поки не нарікає. Скаржиться на дах. Після ремонту той протікає, як тільки починається дощ. 

«Після вибухової хвилі балки залишились цілі, але перегородки відірвались і з цвяхами вийшли із балок і дах став випуклий. В іншому будинку це визнали як пошкодження від вибухової хвилі. Ми єдині, де це є наслідком експлуатації. Нам сказали, що якщо вихочете ремонтувати – ремонтуйте за свій рахунок», – говорить Шатський.

Щоб допомогти постраждалим та розпочати відбудову, з міського бюджету виділили 100 мільйонів гривень. Внаслідок російського теракту пошкоджено 13 будинків. На восьми дахи вже полагодили. Ще 4 будинки зруйновані майже вщент.

Заступниця голови Львівської тергромади Ірина Маруняк пояснює, що ремонт триває так довго через потужність ракетного удару. Багато часу довелось витратити на демонтаж пошкоджених конструкцій.

«Я можу сказати одне. По 62-му і 68-му до кінця листопада планується, що ми завершимо аварійно відновлювальні роботи. По 64-му, 66-му роботи є складніші. Тому що ті будинки більше постраждали. І тому ці роботи плануємо завершити до кінця грудня», – говорить посадовиця.

Усі вікна, за її словами, мають встановити до кінця вересня. Рами встановлюватимуть тільки дерев’яні, навіть якщо попередні були пластикові, бо це памятка архітектури. А про проблему даху, яку озвучив Володимир Шатський, знають, і виправлять, аби не протікав.