Він вмів «читати» зоряне небо. Марко Чуквінський про прихисток на Парашці на честь Тараса Гаврилишина
- Субота, 13 травня 2023
Він мріяв побудувати на горі Парашка, що у Сколівських Бескидах, на Львівщині прихисток, аби кожен охочий зміг там не лише перепочити, а й помилуватися його безмежною красою. На жаль, не встиг…
Тарас Гаврилишин «Чорноморець» – пластун і новітній український Герой загинув 1 листопада 2022 року, при виконанні бойового завдання на Херсонщині. Однак Тарасова мрія – жива. Тепер, у пам’ять про «Чорноморця» її втілять побратими із «Пласту».
Про це у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» розповів Марко Чуквінський, пластун куреня «Чорноморці».
Відеоверсія розмови – тут.
Фото: Пластовий шлях
– Ви добре знали Тараса. Як у нього виникла ідея збудувати на горі Параска таку колибу?
– Тарас був багатогранною особистістю. Мандрував горами. Але це було більше, аніж мандрівництво, бо він маркував туристичні шляхи. Присвячував цьому багато часу. Часто ночував де прийдеться: просто неба у наметі чи в туристичних притулках (кілька з них збереглося з довоєнних часів, декілька було відбудовано). Останніми роками, в різних частинах Карпат, ці туристичні притулки почали відроджуватися. Тож у нього була така мрія. Можливо він думав і про те, що може бути опікуном такого притулку.
Вже на фронті, в розмові з побратимом, пастуном-чорноморцем з іншого підрозділу, Тарас зізнався про свою мрію. І сказав, якби щось трапилося, хоче аби це залишилося як пам’ять. Ми перейнялися цією думкою і вирішили, що це – гідне увічнення пам’яті Тараса і приклад наслідування для інших.
Прихисток у пам’ять про Тараса – ідеальне місце для подорожуючих
– Де саме буде споруджено прихисток?
– Майже на самому хребті. Якщо йти на гору зі сторони Сколе, він буде розташований зліва, перед самою вершиною. Там є невелике, але ідеальне місце для кількох наметів та запланованої споруди. Це місце обирали не самі. Радилися з фахівцями Національного природного парку «Сколівські Бескиди», з лісівниками. Саме вони нам порекомендували цю локацію.
Це місце – поруч з туристичним шляхом. Його видно звідусіль: як із хребта, так і зі самої вершини. Воно захищене від вітру. Недалеко від нього – джерело, яке ніколи не висихає. Це – ідеальне місце.
Фото: Пласт Львів
– Як цей прихисток має виглядати? І для кого він призначений?
– Якщо говорити про зовнішній вигляд, це буде А-подібний будиночок, без замків. Тобто він буде постійно відчиненим. Кожен мандруючий, кожен потребуючий прихистку зможе у ньому зупинитися, перепочити, перечекати негоду або ж дочекатися приїзду служб порятунку.
– Яка вартість будівництва такого прихистку?
– Ми обраховували це питання. Можу сказати, що матеріали для будівлі – не найбільша частина витрат. Це, приблизно, 30% того кошторису, який ми плануємо зібрати. Найбільші труднощі пов’язані з тим, що туди немає дороги. Дорога, якою може їхати лісовоз чи інша важка техніка, закінчується за кількасот метрів вгору. В тих умовах, коли йдеш під гору і важким є кожен крок, винести на собі чимало будматеріалів, вікна, становитиме значні витрати, які нам важко скалькулювати і закласти в кошторис.
Обраховуючи вартість, опиралися на досвід схожих проєктів. До речі, до нього ще входить телескоп. Разом ця сума становить 900 тисяч гривень. У нас є відкритий рахунок. Хто має можливість і бажання може долучитися коштами. Також будемо раді іншій допомозі: матеріалами, роботою або волонтерством Безумовно, якщо ми дійдемо до того етапу, коли буде потрібна фізична допомога, ми будемо про це просити. Загалом же ми раді будь-якій допомозі: чи від фізичної особи, чи від юридичної чи, навіть, політичної. Адже це проєкт – не лише пластовий. Ми не хочемо бути власниками цієї будівлі чи її експлуатувати. Ми хочемо її побудувати і віддати. Скоріш за все її опікуном Національний природний парк «Сколівські Бескиди». Ця ідея дуже гармоніює з напрямом їхньої діяльності. Тут наші стежки зійшлися. Тож вони також усіляко підтримують її реалізацію.
Скрін з відео: Перший Західний
Усі охочі зможуть поспостерігати за зорями у телескоп
– Ви згадали про те, що в колибі буде телескоп і кожен охочий зможе поспостерігати за картою зоряного неба. Кому належить ця ідея?
– Одним із Тарасових захоплень було водне мандрівництво. Він був членом команди козацької чайки «Спас», ходив Чорним морем, тому дуже добре вмів орієнтуватися по зорях.
Розмовляючи про цю його сторону, Львівське Астрономічне Товариство запропонувало ідею з переносним телескопом. Вони розповіли нам про «парки темного неба». А також по те, що серед астрономів цінується місце, де немає «світлового сміття» – відблисків від міста чи іншого населеного пункту, що заважають стежити за зорями. А на висоті 1000 м та ще зі сторони схилу, повернутої проти населених пунктів, це місце буде найкращим для спостережень за зорями.
Телескоп буде зберігатися в долині. І люди, заповнивши відповідну карту, зможуть його отримати, взяти зі собою нагору, покористуватися, а потім повернути на місце.
Фото: Карпатіум
– Це буде перший прихисток, який увійде до маршруту «парку темного неба»?
– Ми не ставимо собі за мету розвивати маршрут «парків темного неба». Просто хотіли збудувати прихисток. І, наскільки мені відомо, діючих прихистків в Карпатах Львівської області немає. Туристичні притулки є на Івано-Франківщині, у Закарпатській області, а у Львівській немає. Тому ми б дуже хотіли, щоб цей проєкт вдався і був прикладом для наслідування. Адже мережа туристичних прихистків мала б бути побудована так, щоб людина протягом одного світлового дня, мандруючи горами, могла іти від прихистку до прихистку і, за потреби, зупинятися в них для перепочинку або ночівлі.
– Як люди, котрі будуть зупинятися у прихистку знатимуть, що він зведений в пам’ять про Тараса Гаврилишина?
– Це – меморіальна будівля на честь Тараса. Там буде інформаційна таблиця про нього, посилання на мережі, з яких кожен охочий довідається більше про його життя та чин.
– Ви сказали, що Тарас був членом команди козацької чайки «Спас». Але окрім того, він сам займався будівництвом сучасних човнів…
– Кілька останніх років Тарас дійсно будував модерні човни з сучасних полімерних матеріалів, не кажучи про те, що з деревом він також умів працювати. Це були човни, що беруть участь в трансокеанських переходах веслувальників-одинаків. До речі, човен, який Тарас помагав будувати зайняв одне з призових місць трансатлантичного переходу. Також були інші проєкти: туристичні, спортивні, відпочинкові вітрильники. Він дуже багато над цим працював.
Фото: Пласт Львів
Учасниками бойових дій є понад 530 пластунів
– За участь в російсько-українській війні Тарас був удостоєний однієї з найбільших пластових нагород – «Залізного Пластового Хреста»…
– На жаль, нагорода «Залізний Пластовий Хрест» – посмертна. Тарас також мав багато прижиттєвих нагород і відзнак. Зокрема, спортивні. Мав нагороду військово-морських сил ЗСУ на честь підняття прапорів над Чорним морем. Він ніс ідею українського військово-морського прапора.
– Зараз чимало скаутів служить в лавах ЗСУ. Як організація «Пласт» підтримує своїх побратимів і сім’ї загиблих?
– За найскромнішими підрахунками з діючих членів нашої організації, учасниками бойових дій є понад 530 осіб. На превеликий жаль, маємо втрати. Зараз «Пласт» всіляко працює над тим, щоб забезпечувати потреби своїх воюючих членів, побратимів і війська в цілому. Ми, як курінь «Чорноморці» робимо все, що в наших силах, аби члени нашого куреня, котрі зараз є на фронті, не відчували ні в чому потреби.
Скрін з відео: Перший Західний
Розмовляли Ярина Капітан, Уляна Лаврик
Записала Олеся Когутич
