Головне за день

Переговори між Росією та Україною у Стамбулі завершилися без прориву. Незважаючи на деякі домовленості щодо обміну полоненими, путінський режим продовжує вимагати повної капітуляції України, про це пише CNN. Журналісти зазначають, що під час зустрічі у Стамбулі переговорники Путіна вручили українській стороні новий меморандум, який нагадує акт про капітуляцію, адже вимоги у ньому жорсткі. Зокрема, росіяни вимагають, як і раніше, виведення ЗСУ з окупованих територій, відмова від вступу до НАТО, повної демілітаризації та заборони на розміщення іноземних військ. «Ці максималістські позиції Путіна стали ударом по іміджу Дональда Трампа. Американський лідер, який активно відстоює свою стратегію «швидкого світу» в Україні як ключову обіцянку на другий термін, виявив гнів: за його словами, Путін «абсолютно збожеволів» після нещодавніх масованих атак на українські міста», – зазначає медіа.

Наскільки серйозно слід сприймати перемовини у Стамбулі, як змінює перебіг війни спецоперація СБУ «Павутина», якою буде відповідь Кремль та чим загрожує перемога Навроцького у Польщі – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» дипломат, міністр закордонних справ України (2007–2009 рр.), керівник Центру дослідження Росії Володимир Огризко.

Відеоверсія розмови – тут.

«Цей урок не лише для Росії»

– Наскільки спецоперація «Павутина» змінює правила гри у війні саме на стратегічному рівні, на які важливі деталі варто звернути увагу?

– Одним ударом знищити понад 30% стратегічної авіації противника – таких спецоперацій світ ще не бачив. Про це, можливо, мріяли американські генерали часів «холодної війни».

Те, що продемонструвала Служба безпеки України, справді увійде золотими літерами в історію діяльності всіх спецслужб. І, якщо раніше вважалося, що найбільш ефективними є співробітники ізраїльської служби «Моссад», то, думаю, наші герої можуть повчити як і що треба робити, тим більше за умов війни, яка не припиняється уже 11 років.

Тому цей урок не лише для Росії. Тепер світ бачить РФ – це «колос на глиняних ногах», його треба сильно штовхнути і він впаде. Інша справа, що не всі на заході хочуть, щоб це сталося.

Щодо висновків наших партнерів, то, думаю, вони будуть однозначні. Особливо європейських друзів. Президент Зеленський на саміті «Бухарестської дев’ятки» і нордичних країн розповів про те, що ми можемо і що нам потрібно, щоб з кожним разом зменшувати можливості Росії вести загарбницькі війни.

Цікаво, що досі мовчить Трамп. Вони або не можуть сформулювати позицію, або ж не хочуть дратувати цією заявою Москву. Та усе ж напружено чекаю, коли хтось в Вашингтоні спроможеться щось сказати.

«Росіяни чомусь вважали, що тільки вони будуть наступати»

– Як операція СБУ вплине безпосередньо на захід, зокрема, на постачання Україні більш далекобійних засобів ураження?

– Це тема, яку всі обговорили і начебто зійшлися на тому, що це треба робити. Удари СБУ показали, що питання не тільки і не стільки в самих ракетах, а в тому, як правильно їх використовувати, зокрема, зараз зіграли дрони.

Безумовно, якщо отримаємо можливість використовувати ракети «Taurus», це буде додатковим стимулом для того, щоб російські літаки не вбивали українських жінок і дітей. Чи слід їх очікувати уже завтра – сказати важко, але те, що ці ракети будуть, жодного сумніву немає. Правильний хід, що федеральний канцлер Німеччини Мерц вирішив засекретити всю інформацію, яка стосується допомоги з боку його країни, слід було це зробити уже давно.

Ще одна дуже важлива в цьому контексті новина – про неї говорили Зеленський і Мерц кілька днів тому в Берліні. Йдеться про програму виробництва – при тому не поштучно, а серійно ракет, які будуть мати дальність 2 500 км, – то московитам доведеться перетягнути у якийсь спосіб своє ВПК далеко за Урал. Бо ці ракети досягатимуть практично будь-якої точки на європейській території Росії, де і сконцентрований весь їхній військово-промисловий потенціал.

Росіяни чомусь вважали, що тільки вони будуть наступати, запускати ракети; матимуть стратегічну перевагу. Тепер бумеранг, який вони запустили, повертається і буде бити їх сильно по їхніх дурних, вибачте за це слово, головах, бо розуму там ніколи не було, не є і навряд чи буде.

Тож, якщо всі ці речі з’єднаються до купи і якщо наші славетні герої і героїні будуть продовжувати в тому ж дусі, то скоро на болотах будуть вити щодня і дуже голосно.

«Зе-блогери» були у страшному розпачі»

– Наскільки спецоперація «Павутина» вплинула на моральний дух так званої російської армії?

– Відразу після того, як почала підходити інформація про цю блискучу спецоперацію СБУ, почав аналізувати, що ж пишуть оці так звані «зе-воєнкори». Це пропагандистська публіка, яка виправдовує все те, що роблять російські злочинці в Україні. І такого виття я ще не чув.

Були, звичайно, схожі реакції, коли наші воїни потопили крейсер «Москва» у Чорному морі. Проте те, що було після ураження стратегічних бомбардувальників, на порядок вище. Що там тільки не говорилося в бік тих, хто мав би захищати ці аеродроми, місцевих чиновників, які повинні були організовувати заходи безпеки, на адресу керівництва російської армії. Попри їхню дику цензуру, яка сьогодні на московії є нормою, ці «зе-блогери» були у страшному розпачі.

Там, правда, відразу знайшли відповідь, – вирішили терміново застосовувати ядерну зброю. Це не вперше вони в черговий раз шантажують нею увесь світ. Розуміючи, що будь-яке застосування навіть тактичної ядерної зброї означатиме фінал того, що називається РФ. Вони і так йдуть до неминучого розвалу, але у разі, якщо щось подібне станеться, то він може наступити миттєво.

– Як думаєте, чи почнеться зараз масована спроба демонстрації сили, залякування українців?

– Безумовно. Попри те, що завдано серйозний удар по стратегічній авіації РФ, вона, на жаль, ще повністю не знищена. У відповідь можуть бути масовані атаки, бо дві третини того, що називається стратегічна авіація, все ж таки ще існує. Нам треба до цього ставитися максимально серйозно і коли є загроза балістичної обстрілів, не нехтувати сигналами тривоги і намагатися знайти безпечне місце.

Не треба розслаблятися. Так, завдано дуже серйозного удару, але цей звір ще має можливість кусатися, намагатися гризти з усіх боків. Ніяких настроїв, що ми вже перемогли, допустити не можемо. Триває важка виснажлива війна, та ми серйозно послабили можливості ворога завдавати нам таких ударів.

«Саме Росія неодноразово ділила Польщу і Україну»

– Вибори в Польщі – як оцінюєте перемогу Навроцького? Що це означає для українсько-польських відносин, як в коротко- так і в довгостроковій перспективі?

– Традиційно заяви під час передвиборчої кампанії і в кріслі очільника держави – це, зазвичай. різні речі, бо люди починають бачити світ зовсім інакше після того, як отримають доступ до всього масиву інформації.

Дехто, до речі, в Україні починає кричати, що тепер нас не візьмуть ні в НАТО, ні в Європейський Союз і так далі. Слід бути стриманішим. Так, це людина, яка не має очевидно проукраїнського сентименту, заражена вірусом українофобії; перебуваючи на посаді директора Інституту національної пам’яті, не хотів знайти способи порозуміння в болючих історичних питаннях. Проте це все вже в минулому. В майбутньому на ньому серйозна відповідальність. А це означає зваженість, серйозний аналіз того, що відбувається. Тому не думаю, що усе пропало. Нам треба чітко і ясно визначити межі того, що можемо обговорювати, дискутувати, знаходити можливі компроміси з тих питань, які є важливими, але жодним чином не робити вигляд, що отримали в особі нового польського президента ворога чи противника.

Політичні інститути в Польщі, безумовно, допоможуть Навроцькому вести спокійну, збалансовану політику щодо України. Бо принцип: якщо поляки і українці сваряться, то тоді в Москві п’ють шампанське, нікуди не дівся. І саме Росія неодноразово ділила Польщу і Україну. Тож, якщо хочемо, щоб цього не сталося, то повинні не шукати теми, які нас роз’єднують, а об’єднувати зусилля, щоб подолати нашого головного ворога, яким є поки що існуюча Російська Федерація.

Не є прихильником трагізму, усе змальовувати чорними фарбами. Так, це буде складніше, можливо виникатимуть певні труднощі, але якщо дивитися на ситуацію об’єктивно, то навряд чи щось серйозне станеться.

– Давайте розглянемо цю ситуацію з іншого боку, бо Угорщина вже підтримала Навроцького. Чи бачите ви можливість формування нової антиукраїнської групи в Європі? Угорщина, Польща, Словаччина – з сусідами нам якось не щастить…

– Подивимося на те, що може президент Польщі. Формально він глава держави, він підписує закони, може ветувати їх, але є механізми і подолання цього. В Польщі є уряд, який обирається на парламентських виборах. І саме він несе повну відповідальність за те, що відбувається в країні. Так, президент має певні повноваження в сфері зовнішньої політики, але далеко не такі, які дозволяють йому робити все, що хоче.

Це тільки в рабській Росії є цар, який керує всім, бо інакше «секірбашка» В демократичних суспільствах так не буває.

А якогось антиукраїнського союзу не має і не передбачається.

«У Москві взяли курс на те, щоб переговори тривали безкінечно»

– Закінчилися переговори у Стамбулі. Розуміємо, що спецоперація «Павутина», яка відбулася напередодні цих переговорів, – це теж стратегія. Як оцінюєте результати цих переговорів? Відомо, що домовилися про обмін військовополоненими, тілами загиблих. Це дуже важливо, але все-таки, чи ми, врешті-решт, до чогось дійдемо цими переговорами?

– Гуманітарний аспект є дуже важливим. Кожне життя для нас є цінним на відміну від московії, де готові забувати і про живих, і про загиблих.

Якщо говорити про політичний аспект, то нічого не відбулося. У Москві взяли курс на те, щоб переговори тривали безкінечно довго. Саме тому вони не дали українській делегації меморандум завчасно. Адже, якщо ти тільки на переговорах отримуєш документ, то не можеш на нього реагувати без аналізу і так далі. Такого в дипломатичному світі не буває.

Тому зовсім не є чимось надзвичайним, що переговори завершилися формальним обміном документами. Знаємо зміст нашого документа, він збалансований, такий, який не повинен викликати жодних претензій відносно нашої позиції, зокрема, у Трампа. Також ті, хто читатимуть цей документ, не мають лякатися певних формулювань, які можуть здатися дещо дивними. Це для того, щоб в Вашингтоні на нас в черговий раз не намагалися тиснути. Кажемо, що готові до всього, але після того, як буде реалізована американська ініціатива – повне і безумовне припинення вогню.

Допоки цього немає, усі розмови про переговори – це нездійснене майбутнє, яке може і не наступити. А найкращий аргумент на переговорах – це якомога частіше повторення операцій типу «Павутина». І тоді у московитів не буде жодних шансів.

Розмовляла Уляна Лаврик