Головне за день

26 серпня РФ здійснила один із найбільших ракетно-дронових ударів по Україні. Було запущено 127 ракет і 109 дронів і основною цілю були об’єкти енергетики. Наслідком цієї атаки стало повернення до аварійних графіків відключення світла, які відчули на собі практично усі українці.

Про те, чи вдасться росіянам досягнути своєї мети – влаштувати тотальний блекаут в Україні та як українці готуються, або як повинні готуватися до складного осінньо-зимового сезону – у програмі Головне за день на ТРК «Перший Західний» експерт з енергетики, голова Ради Української Асоціації відновлюваної енергетики Станіслав Ігнатьєв.

Відеоверсія розмови – тут.

«Вперше вдарили по підстанціях від АЕС»

– Раніше росіяни били по об’єктах розподілу електроенергії, потім – по генерації, зокрема, по гідро- та тепловим електростанціям. Що стало ціллю ударів 26 серпня? Чого намагається досягнути ворог?

– По об’єктам розподілу – це переважно у Харківській, Миколаївській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. В інших областях вони б’ють по передачі електроенергії. Чим це відрізняється? Розподіл – це обленерго на рівні області, а передача – великі підстанції, куди ворог цілив 26 серпня і які належать державній кампанії «Укренерго».

Насамперед росіяни намагалися влупити в Київську ГЕС, щоб відключити столицю від генерації. На щастя, завдяки нашим силам протиповітряної оборони більшість ракет було збита. Одна з них потрапила в елемент перерозподілу електричної енергії, тобто у великий трансформатор, але це не призвело до суттєвих відключень, оскільки там є резервне обладнання. Дамбу ворог зашкодити не міг, як кажуть експерти та ті інженери, які її будували, вона здатна витримати навіть ядерний удар. Наразі в Україні підірвана лише Каховська ГЕС, але дамбу там зруйнували зсередини великою кількістю тротилу.

Далі росіяни намагалися вдарити по потужних підстанціях, які передають електроенергію від атомних АЕС. Це вперше, за всю історію України, вони вдарили по них. Та «атомщики» і «Укренерго» справились дуже швидко з цією ситуацією і ми не мали критичних відключень.

«Ворог намагатиметься «загасити» нашу енергосистему»

– Кремлівські вожді не приховують, що їхня мета – це тотально відключити українців від енергопостачання. Чи можливо таке?

– Це провокативне питання. Не буду на нього відповідати, як би це хотів почути ворог.

Важливі два фактора. Перший – це наші хлопці, які працюють у небі і з землі і збивають весь той непотріб, який летить по території України. А друге, ті, хто працюють в помаранчевих касках, жилетках на вишках, електропідстанціях і відновлюють нашу енергосистему. Вони постійно замовляють нове обладнання, яке, на жаль, доходить з запізненням, але все ж немає тривалих відключень, особливо у Західних областях. По Сходу – гірше, але там ворог більш ефективно дістає до наших об’єктів енергетики.

– Коли росіяни почали бити по українських об’єктах теплової генерації, то можна було почути, що зате в нас є атомні електростанції і РФ не наважиться їх рухати. Однак ворог знайшов вихід і тут. Постійне представництво України при міжнародних організаціях у Відні в листі до МАГАТЕ повідомило, що унаслідок атаки були відключені чотири блоки на Рівненській та Південноукраїнській АЕС. Чи може таке повторитися?

– Так і це не залежить від роботи нашого «Енергоатому». 26 серпня були відключені чотири блоки АЕС, сумарно це 3,6 гВат, це надвелика потужність для нашої енергосистеми, тому у нас були аварійні відключення. Думаю, зараз усе відновили, але ворог все одно буде цілити по великих підстанціях і таким чином намагатиметься «загасити» нашу енергосистему.

«Побудова енергоблоків на АЕС – це стратегічна, але довга мета»

– Уряд основним вирішенням браку електроенергії бачить нарощення атомної генерації. Відомо про плани добудови «замороженої» ще з радянських часів Чигиринської АЕС. Також планується будівництво двох енергоблоків – на Хмельницькій. Чи це основна відповідь на втрати України і чи саме такою вона має бути?

– Перебудова і побудова нових енергоблоків – це стратегічна, але довга задача, яку будемо виконувати найближчі 10-20 років. І більшість європейських партнерів, які хочуть нам допомогти з цим дивляться на закінчення військових дій на території України.

Але, щоб закрити швидко наші тактичні потреби в електроенергії, важлива розподілена генерація. Це насамперед газопоршневі станції; в нас є значні об’єми газу, також нарощуємо газовидобуток. Окрім того, у нас в підземних сховищах зберігається газ як вітчизняних підприємств, так і європейських партнерів. Зокрема, у 2023 майже два мільярди метрів кубічних газу підприємств-нерезидентів. Сподіваюсь, що це буде дуже ефективно реалізовано, хоча там є певні питання.

Другий крок – це впровадження зеленої генерації. Це сонячні електростанції, зокрема, на дахах комунальних установ: лікарнях, бібліотеках, ОСББ та управляючих компаній. Також це будівництво великих промислових електростанцій.

Наступне це вітрогенерація, яка більш довго буде реалізовуватись, але порівняно з атомною генерацією такі проєкти більш короткі. Вони мають реалізовуватися наступні два-максимум чотири роки.

А далі уже перейдемо до поступового впровадження проєктів атомної генерації.

«Маємо рухатися у Green Deal»

– Один з несподівано позитивних наслідків такої руйнації росіянами нашої енергетики – є те, що ми позбуваємося старої теплової генерації. Зараз українські ТЕС знищені практично на 89-90%. Чи є сенс їх відбудовувати і повертатися до цього способу виробітку електроенергії?

– Україна нарешті прийняла європейську модель Green Deal (European Green Deal – Європейський Зелений Курс), яка передбачає зменшення використання викопного палива, в першу чергу: вугілля, мазуту та торфу для виробництва електрично-теплової енергії. Ми мали довгий шлях побудови цієї моделі. На щастя чи на жаль наш неадекватний сусід допоміг прискорити це. Зараз ми надблизько до Green Deal, іншого варіанту у нас немає, оскільки жоден європейський партнер чи Японія, Південна Корея, США і Канада нам не допоможуть з генерацією, оскільки вони є ініціаторами цієї моделі.

Наша, державна компанія «Центренерго», майже банкрут, вона втратила усі три теплові електростанції. інша приватна – теж не у кращому стані, зруйнована генерація на Львівщині, Франківщині та у Вінниці. Ці проєкти не будуть відновлені ні за приватні, ні державні кошти чи за допомогою міжнародних партнерів.

Тож у нас немає іншого виходу як йти за напрямком побудови нових потужностей розподіленої генерації: це газопоршнева генерація, сонячні, вітрові електростанції та біостанції. І наступним кроком рухатись в стратегічні проєкти по атомній генерації, про які каже наше Міністерство енергетики.

«Маємо будувати децентралізовану систему енергопостачання»

– Виходячи зі стану української енергетики, ваш прогноз щодо зими є позитивним чи негативним? Та як мешканцям великих міст готуватися до складного осінньо-зимового періоду?

– На жаль, зараз можна говорити більше про негатив, оскільки ворог буде продовжувати бити по нашій енергетиці. Зокрема, в Києві він влучив по котельні приватного університету, Харкові – по елементу газогону в житловому масиві. Він усе більш точково буде бити по цих елементах.

Виходячи з цього, ми маємо будувати децентралізовану систему енергопостачання. Зокрема, на місцях потрібне розподілення на теплові райони, там стоятиме відповідна система, наприклад газопоршнева установка, яка забезпечить тепло і електрику населенню. На рівні муніципалітетів – встановлення газопоршневих установок на об’єкти централізованої теплогенерації. Йдеться про те, щоб подати тиск у багатоповерхову сучасну забудову великих міст. Наступне, це подача води і знову ж таки там потрібні ці газопоршневі установки, які є доступні і здатні це швидко зробити.

Якщо розглядати нижчий рівень – йдеться про приватне домоволодіння – то це перехід на твердопаливний чи газовий котел, але вам необхідний буде або генератор, або станція накопичувальної енергії, аби живити насос. А якщо переходити на квартиру, то це переважно буде система накопичення електричної енергії, яка допоможе вам живити хоча б світло, холодильник та чайник.

Розмовляв Віктор Біщук