«Воювати зможемо, але буде складно». Андрій Харук про наслідки «репресій» США та перехід на корпусну систему в ЗСУ
- Четвер, 06 березня 2025
Зупинка обміну розвідданими між США та Україною може значно посилити російську авіацію, яка досі зазнавала серйозних обмежень через удари українських сил по військових об’єктах у тилу Росії. Це може вплинути на хід бойових дій, збільшивши частоту та ефективність російських авіаційних атак, про це йдеться у звіті аналітиків Інституту вивчення війни (ISW). Зокрема, зашкодить здатності України захистити себе від постійних російських атак на військові та цивільні об’єкти. А також дозволить російським військам посилити свої безпілотні та ракетні удари по українському тилу, що вплине на мільйони українських цивільних осіб та зростання оборонно-промислової бази України.
Про те, чим загрожує Україні призупинення США обміну розвідданими, чи зможемо повністю замінити американську зброю, як замінити Starlink Маска та чи виправданий перехід на корпусну систему управління військами – у програмі «Головне за день» на ТРК «Перший Західний» доктор історичних наук, професор Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного Андрій Харук.
Відеоверсія розмови – тут.
«Франція теоретично може замінити розвіддані США»
– Директор ЦРУ Джон Реткліфф у коментарі Fox News підтвердив, що США призупинили постачання зброї та обмін розвідувальними даними з Україною. Щоправда інше видання Sky News вважає, що Сполучені Штати забрали в Україні лише ті розвіддані, які дозволяють завдавати ударів углиб Росії – що означає для України це призупинення?
– Не таємниця, що Україна не має повноцінної системи розвідки, говорив про це ще до початку широкомасштабного вторгнення військ РФ, коли ми захоплювалися ефективністю азербайджанських БпЛА Bayraktar. Тоді поза увагою залишався той факт, що Азербайджан створив цілісну систему, в якій ці дрони діяли. Однією з складових її був повноцінний розвідувальний супутник плюс та викуплені послуги ще на двох комерційних – це давало виняткову ситуаційну обізнаність для планувальників бойових дій. У нас такої системи створено не було і зусиль у цьому напрямку, наскільки я знаю, – теж не робилося. Якщо не говорити про супутник Притули, у якого раптом закінчився ресурс, коли американці закрили процес передачі розвідувальних даних.
– Чи може співпраця з європейськими країнами хоча б частково компенсувати брак оцієї оперативної інформації?
– Теоретично це можна зробити, адже Азербайджан викупляв послуги комерційних супутників. Але буде надходити інформація без певного аналізу і, до того ж вона, не буде доповнена даними, наприклад радіотехнічної розвідки, радіоперехоплення (припускаю, що нам раніше її теж надавали). Також у нас була інформація з пілотованих розвідувальних безпілотників, які періодично з’являються над Чорним морем. Усе це все має працювати в комплексі, супутник – це лише одна з ланок. Вочевидь, ми зараз цього позбавлені.
Серед інших країн, які мають певні розвідувальні можливості, але не пов’язані із США, це Франція.
«Так чи інакше використовуються технології або комплектуючі США»
– Постачання зброї США надзвичайно важливий елемент забезпечення обороноздатності нашої країни. Чим загрожує її зупинка, яка номенклатура є незамінною?
– Багато експертів уже обговорювало цю тему, повторю – це Patriot, AIM-120 AMRAAM ракети середньої дальності. По першій номенклатурі США фактично монополіст, по другій – ми отримували їх також з інших країн, але вони американського виробництва. А ще – боєприпаси для HIMARS.
Можна сміятися, що США дали нам лише 31 танк Abrams, але вони при цьому постачали величезну кількість боєприпасів. Плюс до цього мисливці F-16, які надходять до нас з європейських країн, але вони американські, замістити їх буде дуже проблематично з тієї простої причини, що літак інших країн теж мають у собі американські компоненти. Зокрема, у сучасному французькому винищувачі Rafale десь 5% американських вузлів, з них такі критичні, як паливні насоси двигуна. Eurofighter Typhoon – спільний продукт Великої Британії, Німеччини, Італії та Іспанії – там американських вузлів уже 20%. Шведський Gripen – якого всі чекаємо – за різними оцінками від 40% до 60%. Там повністю двигун американський.
Інших доступних пропозицій на ринку не має. Можете вважати мене панікером, але зараз ситуація є такою. У переважній більшості сучасних зразків техніки там так чи інакше використовуються технології або комплектуючі зі Сполучених Штатів.
– А ще зі США системи Starlink…
– Є інформація про британську систему OneWeb, начебто вона здатна замістити Starlink. Не є фахівцем в цій галузі.
– На системах Starlink побудований в армії зв’язок і навіть система управління військами. Тому відімкнення її було би величезною проблемою для України…
– Скажем так, не надто песимістичні експерти наполягають, що Маск не піде на відімкнення Starlink, бо це розрив контрактів. Але маємо приклад, коли він одним твітом обрізав весь ринок Південної Америки для Starlink, коли мексиканського медіа магната звинуватив у зв’язках з мафією. Маск може не рахуватися з репутаційними чи фінансовими втратами.
Без американської допомоги воювати ми зможемо, але робити це буде набагато складніше.
– Прем’єр Великої Британії Кір Стармер оголосив про надання Україні 1,6 млрда фунтів, аби могли придбати понад 5 000 протиповітряних ракет, які будуть вироблятися в Белфасті. Що це за ракети?
– Хороші ракети LMM, які постачаються нам Великою Британією практично з перших днів широкомасштабного вторгнення. Проблема у тім, що це переносні зенітні ракети невеликої дальності. Замінник Stinger, але аж ніяк не Patriot чи AIM-120.
Теоретично Велика Британія має зенітні ракети середньої дальності, йдеться про франко-італійський комплекс SAMP/T, який єдиний, крім Patriot, здатний збивати балістичні ракети. Є ще німецький IRIS-T (малої і середньої дальності), але кількість доступних комплексів і боєприпасів до них на порядок менша, ніж Patriot.
Тож, це послаблення протиповітряної оборони України, замістити швидко їх не вдасться.
«Воюють не танки, а структури»
– Залишається сподіватися на відновлення стосунків зі США. Реформування в українській армії – на початку лютого 2025 головнокомандувач Олександр Сирський повідомив, що ЗСУ почали переходити на корпусну систему. А 23 лютого стало відомо про призначено 18 командирів корпусів. Зокрема, 13 – створюється у Сухопутних військах, два корпуси десантно-штурмових, один – морської піхоти та 2 – Нацгвардії. Поясніть, чим те, що буде відрізнятиметься від оперативно-тактичних угруповань, які існували раніше?
– Моя улюблена фраза: воюють не танки, а структури. Навіть найкраща зброя, якщо вона не включена в стабільну і ефективну структуру управління, не може використовуватися ефективно. А у нас простежувалась ситуація, коли численні оперативно-тактичні угруповання комплектувалися підрозділами абсолютно різного підпорядкування. Була ситуація, коли бригади відводили на відновлення і вони отримували батальйони з інших бригад. Складалась парадоксальна ситуація, коли вони вели бойові дії, не маючи жодного свого батальйону. Абсурд з точки зору логіки та теорії і практики військового управління.
Формування корпусних структур давно назріло. Пригадую, ще у 2014 році, в часи АТО, піднімалось питання, що нам потрібно відновлювати дивізії, як крупніші за бригади структури, що матимуть більші бойові можливості та стійкість. Але це не було реалізовано і ось через три роки широкомасштабної війни ми до цього повернулися. Тепер бойові дії будуть вестися корпусами стабільної структури, з відповідним комплектом бригад, що забезпечить більшу керованість та ефективність виконання завдань. Бо командир, який воює власними підрозділами, чіткіше розуміє їхні бойові спроможності.
Це дозволить набагато ефективніше використовувати наявні в нас ресурси, маю на увазі не тільки озброєння, а й найцінніший – людей.
Тож головна мета цієї реформи – це створення чіткої і стійкої структури управління, на тактичному рівні вищому за бригади.
– А які армії світу можете навести як приклад такої структури, можливо країн НАТО?
– Закінчення холодної війни у країнах НАТО ознаменувалося скороченням армій. При цьому, відбувся перехід до бригадної структури те, що робили і у нас: від дивізії до ланки корпус-бригада. Але деякі країни від цього не відмовились, зокрема Польща ніколи дивізії не розформовувала. У них і зараз вона є основною структурною одиницею, яка включає три-чотири бригади, зокрема, артилерійський, зенітний полки, відповідні інженерні підрозділи. Комплект військ, який здатний забезпечити бойові дії на певному напрямку.
У Німеччині дивізії значною мірою втратили значення тактичної структури, а залишалися адміністративними організаційними структурами. Так само як, до речі, у Великій Британії та Італії. Франція – давно вже перейшли до бригад.
«РФ воює маспіхотою»
– А як в Росії? Знаю, що під час початку повномасштабної агресії основна одиниця, якою там оперували, була батальйонна тактична група. Зараз бачимо там тенденцію до укрупнення – Росія пройшла цю еволюцію швидше, ніж ми?
– Росія починала широкомасштабне вторгнення батальйонними тактичними групами, бо намагалась діяти за американським взірцем – гнучко і швидко. Та виявилося, що у них вони були без розвідки, майже не мали артилерії, логістики. Тобто, це були посилені танкові чи мотострілецькі батальйони, але аж ніяк не групи. Тож ця ідея у них провалилася
З травня 2022 року у них війна маспіхоти при підтримці артилерії; воюють за взірцями Другої світової війни: дивізії, полки. Та, при цьому, у них зберігаються і бригади.
З точки зору військової логіки управління ситуація парадоксальна. Типовий приклад – третій армійський корпус, який вони формували у 2022 році як резервний ударний кулак: у ньому була і мотострілецька дивізія, і мотострілецька бригада. Два тактичних з’єднання, які належать до різних парадигм застосування ведення бойових дій.
До речі, у них та ж проблема, що і в нас. Вони намагаються діяти на фронтах арміями, які приблизні відповідники корпусів у нашому розумінні. Але при цьому у підпорядкування однієї армії потрапляють частини і підрозділи з інших і утворюється суміш. Інша справа, що все-таки армія на відміну від ОТУ це структура, яка має штатні органи управління: штаб, засоби зв’язку.
– Скільки часу може зайняти таке реформування у нас? Уже знаємо прізвища командирів корпусів, серед них генерали Тарнавський, Перець, Білецький…
– Навіть не уявляю, не володіємо інформацією, на якій основі будуть формуватися ці корпуси, який буде принцип виділення до них бригад і наскільки глибоким буде реформування. Без розуміння усіх цих нюансів прогнози робити важко.
Якщо приблизно, то за оптимістичним варіантом – це справа кількох місяців.
«Книга про Харківську та Слобожанські операції»
– У вас виходить монографія «Російсько-українська війна: бої за Харків та Харківщину (2022)»; у Фейсбуці виставили обкладинку цієї книжки. Коли можна буде її прочитати?
– Сподіваюся, що у другій половині березня. Її видає «Раціо», а його власника восени мобілізували. От він якимось чином намагається службу в Збройних Силах дистанційно суміщати з видавничою роботою. Вдячний йому за це, бо книга присвячена пам’яті мого загиблого сина, який загинув в Харкові 30 серпня 2022 року. Уже є макет, він передається в друкарню і сподіваюся найближчими тижнями можна буде на сайті видавництва цю книгу замовити.
Вона про Харківську оборонну операцію і Слобожанську наступальну операцію. Якщо про Харків, то це від перших годин вторгнення до середини травня, включаючи наш контрнаступ наприкінці квітня – на початку травня. Потім відносне затишшя, бо травень і літо 2022 року це те, що називали «битва за Донбас» – перенесення головних зусиль південніше Харківщини.
А також Слобожанська наступальна операція блискуче проведена і спланована уже у вересні-жовтні 2022, тоді було визволено майже всю територію Харківщини.
Розмовляв Віктор Біщук
